вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"27" вересня 2022 р. Cправа № 902/498/22
Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" (вул. Велика Кільцева, буд. 4-Ф, каб. № 420, м. Київ, 03170)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЩЕРБИНИ" (вул. Келецька, буд. 64/47-А, офіс 1, м. Вінниця, 21000)
про стягнення 702 061,13 грн.
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,
представників сторін:
позивача Бонтлаб В.В. за довіреністю ( в режимі відеоконференції);
відповідача Пасенко В.П. згідно ордеру
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЩЕРБИНИ" про стягнення збитків в розмірі 702 061,13 грн.
Ухвалою суду від 27.06.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/498/22 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 21.07.2022.
18.07.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 14.07.2022 (вх. № 01-34/5818/22) за підписом представника відповідача - адвоката Пасенка В.В..
Цією ж датою до суду надійшли заперечення № б/н від 14.07.2022 (вх. № 01-34/5822/22 від 18.07.2022) за підписом представника відповідача - адвоката Пасенка В.В. проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 21.07.2022 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.08.2022.
29.07.2022 до суду надійшла відповідь на відзив за № 26-2/07 від 26.07.2022 за підписом представника позивача - адвоката Бонтлаб В.В.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 27.09.2022, про що 30.08.2021 постановлено протокольну ухвалу. Судове засідання по розгляду справи по суті 27.09.2022 постановлено провести в режимі відеоконференції, забезпечивши участь представника позивача в судовому засіданні в режимі відеконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
На визначену судом дату представник позивача з'явився в режимі відеоконференції.
Представник відповідача з'явився в приміщення суду.
В судовому засіданні 27.09.2022 суд повідомив про завершення розгляду справи по суті та вийшов до нарадчої кімнати для постановлення вступної і резолютивної частини судового рішення.
Після виходу суду з нарадчої кімнати 27.09.2022 представники сторін не з'явились, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на укладення 15.11.2019 з відповідачем договору поставки №15-11-2019/2, за яким відповідач, за видатковою накладною №161 від 04.12.2019 поставив позивачу товар на загальну суму 4 212 366,79 грн, у тому числі ПДВ у сумі 702 061,13 грн.
Відповідно до положень Податкового кодексу України, відповідачем мала бути складена та зареєстрована належним чином та у визначений спосіб в ЄРПН податкова накладна (надалі - ПН) на загальну суму ПДВ 702 061,13 гр., із граничним строком реєстрації до 04.12.2019.
Позивач вказує, що відповідачем було надано позивачу податкову накладну №1 від 04.12.2019 на суму 702 061,13 грн. із накладенням електронного підпису керівника підприємства відповідача без відмітки на ній, в силу приписів чинного законодавства України, електронної відмітки про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, та обов'язковою наявністю квитанції про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Проте, станом на момент звернення до суду з даним позовом, відповідач не зробив будь-яких дій, передбачених законодавством з метою реєстрації податкової накладної №1 від 04.12.2022 на суму 702 061,13 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач вважає, що оскільки відповідач не виконав обов'язку щодо складання та реєстрацію податкової накладної №1 від 04.12.2019 на суму 702 061,13 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних, його було позбавлено свого права на віднесення суми ПДВ в розмірі 702 061,13 грн. до податкового кредиту.
Внаслідок бездіяльності відповідача та невжиття необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин, позивач вказує про заподіяння йому збитків в розмірі 702 061,13 грн.
Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень відповідача зводиться до наступного.
Відповідач виконав свої зобов'язання за Договором поставки №15-11-2019/2 від 15.11.2019 щодо поставки товару, тоді як позивач оплату за поставлений товар не провів, чим порушив умови Договору.
Відповідач вказує, що для того, щоб провести реєстрацію податкової накладної № 1 від 04.12.2019 відповідачу необхідно було зарахувати на власний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ суму, яка дорівнює сумі ПДВ за Договором, тобто 702 061,13 грн., що він фізично не міг зробити до моменту надходження коштів за Договором від позивача.
Дії позивача, які виразилися в порушенні умов Договору щодо оплати товару, унеможливлюють відповідальність відповідача, так як в діях відповідача відсутні усі елементи складу господарського правопорушення.
Поставка товару відбулася 04.12.2019, в цей же день відповідачем було складено податкову накладну № 1 на загальну суму 702 061,13 грн., яка була направлена позивачу.
Відповідно до умов Договору позивач повинен був провести оплату за поставлений товар протягом 3 (трьох) банківських днів, тобто до 09.12.2019.
Відповідач, відповідно до положень Податкового кодексу України, повинен був зареєструвати податкову накладну № 1 від 04.12.2019 у Єдиному реєстрі податкових накладних до 31.12.2019, проте для цього йому необхідно було зарахувати на власний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ 702 061,13 грн., що він не зміг зробити через порушення позивачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар.
Тому відповідач вважає, що саме неправомірна поведінка позивача стала підставою для не проведення реєстрації податкової накладної №1 від 04.12.2019 відповідачем Єдиному реєстрі податкових накладних, що виключає вину відповідача, ознаки протиправною поведінки відповідача, а відповідно причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками також відсутні, як і самі збитки.
Також відповідач зауважує, що чинним законодавством, що регулює відносини з питань оподаткування, передбачено право покупця на оскарження дій постачальника у випадку його відмови подати податкову накладну. Конкретний спосіб захисту прав покупця у разі порушення своїх обов'язків продавцем це подача заяви із скаргою на постачальника одночасно з декларацією за звітний податковий період. Належне виконання покупцем послуг зазначеної процедури дозволяє забезпечити оформлення ним відповідного податкового кредиту.
Проте, позивач не звертався із відповідною скаргою до податкового органу, що свідчить про те, що він передчасно звернувся до суду, не використавши позасудові способи врегулювання даного питання.
Позивач, у відповіді на відзив, в заперечення доводів відповідача, зазначає, що виходячи із змісту відзиву на позовну заяву, відповідач жодним чином не заперечив доводи позивача та визнав наявність порушеного зобов'язання, а також не повідомлення про це позивача та те, що не вживав жодних дій щоб уникнути настання відповідних збитків для позивача чи відшкодувати їх в добровільному порядку.
Також позивач наголошує на тому, що відповідач вводить суд в оману, вказуючи про порушення грошового зобов'язання позивачем, оскільки відповідно до Угоди б/н від 30.12.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладеної між ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» та ТОВ «ЩЕРБИНИ», на підставі статті 601 Цивільного кодексу України, грошові зобов'язання Позивача перед Відповідачем щодо оплати вартості отриманого товару на підставі договору поставки №15-11-2019/2 від 15.11.2019 були виконанні (фактично оплачені) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що15 листопада 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЩЕРБИНИ» (відповідач, за Договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» (позивач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки № 15-11-2019/2 (надалі Договір) за умовами якого, Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця товар, вказаний у п. 1.2. Договору (Товар), а Покупець зобов'язався прийняти Товар та оплатити його вартість.
Відповідно до пункту 1.3. Договору, остаточна кількість поставленого Товару визначається при прийнятті Товару в місці поставки, шляхом зважування кожного транспортного засобу на вагах відповідного терміналу (порту) або на підставі даних зернового складу з місці поставки, якщо поставка здійснюється шляхом переоформлення відповідної кількості Товару з власності Постачальника у власність Покупця на зерновому складі.
Якщо Постачальник не є виробником Товару, Постачальник зобов'язаний надати Покупцю належним чином засвідчені копії документів щодо руху Товару по всьому ланцюгу постачання від виробника до Постачальника, зокрема, але не обмежуючись: договорів купівлі-продажу (поставки), видаткових накладних, актів приймання-передачі, складських документів (за наявності), інших документів, які можуть підтвердити походження Товару, довідку про походження Товару, а також копії правовстановлюючих документів постачальників з такого ланцюга постачання, податкові накладні та/або розрахунки коригування, зареєстровані належним чином у Єдиному реєстрі податкових накладних, квитанції, які підтверджують прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних. (п. 1.5. Договору)
Відповідно до п. 1.6. Договору Постачальник гарантує, що на момент укладення Договору та поставки Товару він є одноосібним власником Товару, Товар вільний від будь-яких прав та/або претензій третіх осіб, не знаходиться під арештом, адміністративним арештом, не є предметом застави, податкової застави, будь-якого іншого обтяження, не є об'єктом спільної власності, що право власності на Товар не оспорюється третіми особами, щодо Товару відсутні будь-які спори.
Право власності та ризики випадкового пошкодження/знищення Товару переходять від Постачальника до Покупця в момент прийняття Товару е місці поставки. Документом, що підтверджує перехід права власності на Товар, є видаткова накладна. Датою переходу права власності на Товар є дата оформлення видаткової накладної. (п. 1.7. Договору)
Відповідно до п. 7.1. Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до «31» грудня 2019 р., але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.
Закінченню строку цього Договору не звільняє Сторони від належного виконання своїх обов'язків по договору та від відповідальності за його порушення, яке мало місце підчас дії цього Договору. (п. 7.2. Договору)
На виконання умов Договору, відповідачем поставлено позивачу Товар на суму 4 212 366,79 грн., у тому числі ПДВ 702 061,13 грн., що підтверджується видатковою накладною №161 від 04.12.2019.
Як вказує відповідач, відповідно до п. 3.2. Договору позивач зобов'язався здійснити оплату вартості поставленого товару впродовж 3 (трьох) банківських днів.
Проте, перевірити вказану обставину не видається за можливе, позаяк в матеріалах справи відсутній повний текст Договору № 15-11-2019/2 від 15.11.2019. Надана позивачем засвідчена копія даного Договору не містить тексту певних частин 2 та 4 розділів та повністю відсутній текст 3 розділу. Відповідачем не надано примірника Договору № 15-11-2019/2 від 15.11.2019.
За доводами відповідача, позивач оплату за поставлений товар не провів, чим порушив умови Договору.
При цьому, відповідно до наданої позивачем засвідченої копії Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.12.2019, укладеної між ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» та ТОВ «ЩЕРБИНИ», грошове зобов'язання ТОВ «НОР-ЕСТ АГРО» перед ТОВ «ЩЕРБИНИ», яке виникло за Договором № 15-11-201/2 від 15.11.201 в розмірі 4 212 366,79 грн відсутнє з підстав зарахування зустрічних однорідних вимог.
Вказана обставина не заперечується відповідачем.
04.12.2019 відповідачем було надано позивачу податкову накладну №1 від 04.12.2019 на суму 702 061,13 грн. із накладенням електронного підпису керівника ТОВ «ЩЕРБИНИ».
Водночас, як вказує позивач, податкова накладна №1 від 04.12.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не зареєстрована, що позбавило права позивача на віднесення суми ПДВ в розмірі 702 061,13 грн. до податкового кредиту та відповідно права на зменшення податкового зобов'язання.
Позивач вважає, що внаслідок бездіяльності відповідача підприємству позивача були заподіяні збитки в розмірі 702 061,13 грн., які останній заявляє до стягнення.
Отже, спір у даній справі стосується наявності підстав для стягнення збитків, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов такого висновку.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу Україн (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
За приписами статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення.
Договір, відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).
Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Враховуючи викладене, зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Умовами абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (абзац 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Відтак, за загальним правилом, приписи пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року в справі №917/877/17.
З урахуванням вище викладеного, слід зауважити, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.
Так, в силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Зважаючи на вище викладене, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.
Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Отже, при пред'явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач, на думку позивача, не виконав свого обов'язку щодо реєстрації електронної податкової накладної по факту поставки товару, що позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» можливості отримати податковий кредит на відповідну суму податку на додану вартість у розмірі 702 061,13 грн.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Як вже було зазначено судом, за приписами пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Приписами статті 201 Податкового кодексу України врегульовані відносини, пов'язані з оформленням податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
Згідно з пунктами 200.1, 200.2 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
При цьому, згідно з абзацами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням встановлених граничних строків. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЩЕРБИНИ» після поставки позивачу товару 04.12.2019 склало податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних №1 від 04.12.2019 на суму 4 212 366,79 грн з них сума податку на додану вартість 702 061,13 грн, але не провів реєстрацію зазначеної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Разом з тим, суд враховує, що порушення передбачених п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є підставою для застосування до такого платника податків штрафів в розмірі, встановленому Податковим кодексом України. Водночас приписами Податкового кодексу України не обмежуються максимальні строки для реєстрації платником податку податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Аналіз наведеної норми свідчить, що за покупцем - одержувачем товарів/послуг право включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість, зазначену в податковій накладній, зареєстрованій, зокрема, із запізненням у Єдиному реєстрі податкових накладних, зберігається протягом 1095 календарних днів із дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.
З матеріалів справи вбачається, що строк у 1095 календарних днів, передбачений вищевказаною нормою для можливості включення суми у відповідному розмірі до податкового кредиту в інші періоди, не є вичерпаним, що свідчить про передчасність доводів позивача про втрату ним права на податковий кредит.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт направлення позивачем на адресу відповідача вимог про надання покупцю податкових накладних, складених за результатами спірних господарських операцій і зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Поміж з тим, згідно з абзацами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України допущення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє права покупця додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця, у строки, визначені даною нормою.
Проте, в матеріалах справи відсутні відповідні докази щодо дотримання позивачем положень наведеної норми.
Позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не може зарахувати до податкового кредиту за ПДВ, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання з реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, а сам факт подання заяви про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування не є таким доказом, так як не свідчить про безумовну втрату позивачем права на включення податку на додану вартість до податкового кредиту.
Отже, позивачем не доведено суду належними та допустимими в розумінні приписів ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами факту заподіяння йому на момент винесення рішення суду прямих збитків (матеріальних витрат) в сумі 702 061,13 грн внаслідок не можливості включення податку на додану вартість до податкового кредиту.
Враховуючи обрану конструкцію правового захисту порушених прав позивача вбачається, що об'єкт судового дослідження зводиться до з'ясування дотримання відповідачем вимог податкового законодавства щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит. Тобто, об'єкт дослідження не знаходиться в площині цивільно-правових відносин, а перевірка даних обставин відноситься до компетенції ДФС (постанова Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №918/216/17).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЩЕРБИНИ» необхідних для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, наслідком чого є відмова у задоволенні позовних вимог.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17, так як правовідносини у справі на яку посилається позивач та у даній справі не є подібними, оскільки різняться за змістом спірних правовідносин, що визначається відмінними обставинами, а саме встановлення наявності вини у діях відповідача, що підтверджується проведенням відповідної перевірки стосовно не реєстрації податкових накладних та притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності, а відтак і наявності причинно-наслідкового зв'язку. В той час як у спірних правовідносинах таких обставин судом встановлено не було.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням заявлення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, докази на понесення яких представник позивача, при розгляді справи 27.09.2022, зобов'язався подати протягом 5 днів після ухвалення рішення, суд дійшов висновку про встановлення 5-ти денного строку для подання відповідних доказів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення, з призначенням судового засідання відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «НОР-ЕСТ АГРО» у справі № 902/498/22 залишити за позивачем.
Відповідно до ст. 221 ГПК України для вирішення питань про судові витрати на професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 10.10.2022 об 11:30 год.
Для подання суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу встановити позивачу строк пять днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення. Зобовязати позивача у цей же строк надіслати належним чином завірені копії вказаних доказів відповідачу.
Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на наступні електронні адреси: позивача - sv@nor-estagro.ua; представника позивача - vbontlab@ukr.net; відповідача - mega.zbz_buh@ukr.net, terra.polese@ukr.net; представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 06 жовтня 2022 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Велика Кільцева, буд. 4-Ф, каб. № 420, м. Київ, 03170)
3 - відповідачу (вул. Келецька, буд. 64/47-А, офіс 1, м. Вінниця, 21000)