03.10.2022 року м.Дніпро Справа № 904/1742/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Чередка А.Є., Коваль Л.А.
секретар судового засідання Михайлова К.С.
розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 (суддя Васильєв О.Ю.)
у справі № 904/1742/22
за позовом: Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейт Естейт", м. Дніпро
про зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації
Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (позивач) звернувся з позовом до ТОВ "Грейт Естейт" (відповідач) про зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 128 кв.м., розташовану на площі Вокзальній (Петровського), 3а у м. Дніпро, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд; та скасування державної реєстрації прав на багатофункціональну будівлю, яка розташована за вищезазначеною адресою за відповідачем - ТОВ "Грейт Естейт" від 18.11.19р. №34245411, вчинену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком С.В., з одночасним припиненням речових прав відповідача на вказаний об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1925266312101). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням, що вищезазначений об'єкт збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час; державна реєстрація цієї будівлі була здійснена з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, а земельна ділянка поверненню позивачу.
Одночасно з позовною заявою прокурором до Господарського суду Дніпропетровської області було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову та заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо вищезазначеного нерухомого майна, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта тощо. Заява обґрунтована посиланням на ту обставину, що наявні достатні підстави вважати, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, відповідач має реальні можливості щодо відчуження спірного нерухомого майна.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у справі №904/1742/22 в задоволенні заяви заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову відмовлено в повному обсязі.
На адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, згідно якої апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у справі № 904/1742/22 та ухвалити нове рішення, про задоволення заяви вжиття заходів забезпечення позову.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Наголошує, що господарський суд не врахував ту обставину, що загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
За твердженням скаржника, з предмету спору вбачається, що позов такого типу може бути поданий лише до титульного власника будівлі, а у разі задоволення позову та одночасної зміни власника, під час розгляду справи в суді, виконання такого рішення суду буде неможливим, що, в свою чергу, може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникнення нового спору.
Апелянт зауважує, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, помилково не звернув увагу на те, що обраний прокурором вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично залишиться у володінні та користуванні титульного власника (відповідача), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №904/1742/22 передано для розгляду колегії у складі: головуючого судді Мороза В.Ф., суддів: Кузнецова В.О., Коваль Л.А.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Кузнецова В.О., Коваль Л.А., для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі №904/1742/22 визначено колегію у складі: головуючого судді Мороза В.Ф., суддів: Білецької Л.М., Чередка А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у справі №904/1742/22.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2022 розгляд справи № 904/1742/22 призначено на 03.10.2022 о 14:30 год.
03.10.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшли пояснення на апеляційну скаргу, в яких останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Кузнецова В.О., згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги у справі № 904/1742/22 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Коваль Л.А., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2022 вказаним складом суду прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у справі № 904/1742/22.
В судове засідання 03.10.2022 року з'явилися прокурор (апелянт) та представник відповідача. Дніпровська міська рада, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання уповноваженого представника не направила, про причини неявки суд не повідомила, своїм процесуальним правом на подання відзиву/пояснень на апеляційну скаргу не скористалася.
Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
В свою чергу, згідно приписів ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції
Враховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та подання процесуальних документів, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника Дніпровської міської ради.
Прокурор в судовому засіданні 03.10.2022 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалите нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора та наполягав на необхідності залишення ухвали суду першої інстанції без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин і висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (позивач) звернувся з позовом до ТОВ "Грейт Естейт" (відповідач) про зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 128 кв.м., розташовану на площі Вокзальній (Петровського), 3а у м. Дніпро, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд; та скасування державної реєстрації прав на багатофункціональну будівлю, яка розташована за вищезазначеною адресою за відповідачем - ТОВ "Грейт Естейт" від 18.11.19р. №34245411, вчинену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренком С.В., з одночасним припиненням речових прав відповідача на вказаний об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1925266312101). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням, що вищезазначений об'єкт збудований за відсутності будь-яких дозвільних документів, земельна ділянка для його будівництва не виділялась та не може бути виділена і на теперішній час; державна реєстрація цієї будівлі була здійснена з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, а земельна ділянка поверненню позивачу.
Одночасно з позовною заявою прокурором до Господарського суду Дніпропетровської області було подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову та заборонити відповідачу та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо вищезазначеного нерухомого майна, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об'єкта тощо.
Заява обґрунтована посиланням на ту обставину, що наявні достатні підстави вважати, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, відповідач має реальні можливості щодо відчуження спірного нерухомого майна.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заяви прокурора, оскільки ним не надано жодних доказів на підтвердження обставин щодо здійснення відповідачем дій щодо відчуження спірного об'єкту нерухомого майна.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).
Згідно ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Слід зауважити, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме на оцінці цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20).
За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України.
Відтак, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (ами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Колегія суддів зауважує, що заявником не наведено підставних доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності вимог щодо забезпечення позову, адекватності заходу до забезпечення позову, що застосовується судом та його співмірності із предметом позову, як і не доведено обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, оскільки твердження в цій частині зводяться до необґрунтованих припущень щодо можливої зміни титульного власника спірного об'єкту нерухомого майна.
Доказів існування у відповідача наміру вчинити конкретні дії, спрямовані на ухилення від виконання судового рішення, зокрема, відчуження належного його майна, щодо якого необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту, заявником не надано, як і не містять матеріали справи доказів підготовки відповідачем до вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно цього майна.
Слід наголосити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення або істотного ускладнення ефективного захисту, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (правові позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, від 13.05.2022 у справі №922/4415/21, від 24.05.2022 у справі № 926/3300/21, від 09.06.2022 у справі № 924/1277/20, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21, від 21.07.2022 у справі № 914/1351/16, від 25.07.2022 у справі № 910/8482/18, від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, від 18.08.2022 у справі № 72з-22).
Таким чином, можливість, як прояв допустимої межі поведінки без очевидних або обґрунтованих підозр щодо прихованих намірів відчуження майна, не утворює достатніх умов для застосування запобіжних заходів у вигляді його арешту та/або заборони відчуження.
Апеляційний суд зауважує, що окрім посилань на норми процесуального права, що стосуються інституту забезпечення позову, жодних доказів вчинення ТОВ «Грейт Естейт» дій, які направлені на відчуження спірного майна або ж намірів щодо такого відчуження, прокурором суду не надано, як і не містять матеріали справи доказів можливого ускладнення ефективного захисту прав територіальної громади м. Дніпра.
В свою чергу, аргументи скаржника про те, що нерухоме майно, з приводу якого виник спір, було відчужено первісним власником ОСОБА_1 на користь ТОВ «Грейт Естейт» шляхом його внесення до статутного капіталу відповідача за актом приймання-передачі, не є обставиною, яка доводить необхідність вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на те, що вказані дії мали місце у 2019 році, тобто ще задовго до подання прокурором позову до господарського суду (23.06.2022).
Інших змін щодо власника спірного об'єкта нерухомості за останні 3 роки, що передували зверненню з заявою про забезпечення позову, не відбувалось, ризиків такої зміни у їх взаємозв'язку з подальшою внаслідок цього неможливістю або ускладненням виконання судового рішення, апелянтом не обґрунтовано.
При цьому враховуючи предмет позову: зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна, що розташований на ній (з одночасним їх припиненням), зникнення, зменшення за кількістю чи погіршення за якістю майна, на яке прокурор просить накласти арешт, не вплине на можливість виконання позитивного рішення господарського суду.
Окремо слід наголосити, що вказуючи про неповне з'ясування Господарським судом Дніпропетровської області обставин, що мають значення для справи, прокурор не зазначає які конкретно обставини залишились поза увагою суду та не були досліджені ним та яким чином це вплинуло на правильність вирішення його заяви.
Отже, доводи апеляційної скарги, вичерпна оцінка яким була надана вище по тексту постанови, не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність правових та фактичних підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не довів порушення судом норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування оскаржуваної ухвали.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у справі № 904/1742/22 - без змін.
У відповідності до ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 129, 137-141, 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у справі № 904/1742/22 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у справі №904/1742/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 06.10.2022
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль