вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" жовтня 2022 р. Справа№ 910/1346/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
секретар Рибчич А.В.
за участю
представників: позивача - Дячкін М.О., Клівасов А.О.
відповідача - не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія"
на рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2022 р.
у справі № 910/1346/22 (суддя - Сівакова В.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія"
про стягнення 778039,35 грн
У січні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Укренерготранс" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" про стягнення заборгованості у розмірі 778039,35 грн, з яких: 737488,94 грн основного боргу, 27721,47 грн пені, 8161,54 грн інфляційних втрат та 4667,40 грн 3% річних.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору не здійснив повну оплату за надані послуги, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.05.2022 р. у справі № 910/1346/22 позов Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що місцевим судом було безпідставно не зменшено розмір штрафних санкцій в порядку ст. 234 ГПК України та не враховано ступінь виконання зобов'язання боржником та майновий стан сторін, які беруть участь у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2022 р. апеляційну скаргу у справі № 910/1346/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 р. витребувано з Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/1346/22 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" на рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2022 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/1346/22.
До суду 18.07.2022 р. надійшли матеріали справи № 910/1346/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 р. апеляційну скаргу у справі № 910/1346/22 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення без руху апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 р. апеляційну скаргу у справі № 910/1346/22 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України.
До суду 26.07.2022 р. від відповідача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду, до якої додано платіжне доручення № 2093 від 25.07.2022 р. про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 17506,50 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 р. поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/1346/22 та призначено до розгляду на 20.09.2022 р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 р. було відкладено розгляд справи № 910/1346/22 до 04.10.2022 р.
У судовому засіданні 04.10.2022 р. представники позивача надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник відповідача вдруге не з'явився в судове засідання, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги електронною поштою відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 120 ГПК України.
03.10.2022 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з тим, що його представник перебуває на лікарняному.
Розглянувши в судовому засіданні вказане клопотання, колегія зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Згідно з п 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Отже, саме лише посилання сторони на неможливість представника юридичної особи бути присутнім у судовому засіданні не є перешкодою для розгляду справи по суті, оскільки учасники судового процесу не обмежуються законом у праві направити в судове засідання будь-якого іншого представника, а також забезпечити присутність в засіданні безпосередньо керівника юридичної особи чи іншої посадової особи підприємства.
Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" повідомлялося належним чином про дату, час та місце судового засідання електронною поштою відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 120 ГПК України, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи як необґрунтоване та розглядає скаргу на підставі наявних в справі документів, яких достатньо для її вирішення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
27.08.2021 р. між Приватним акціонерним товариством «Укренерготранс» (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Логістична компанія «Сінергія» (далі - клієнт) було укладено договір № 1.10.2/4 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору експедитор зобов'язується за плату організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів в вагонах. При виконанні своїх обов'язків за договором експедитор діє від свого імені, за дорученням, в інтересах і за рахунок клієнта.
За п. 2.1.14 договору клієнт зобов'язаний оплачувати передбачені договором платежі в порядку і в терміни, встановлені договором.
Згідно з п. 3.7.1 договору для організації узгоджених перевезень вантажів клієнт робить авансові платежі в розмірі 100% від запланованого об'єму перевезень, якщо інше не обумовлено в діючих додатках і додаткових угодах до цього договору. Авансові платежі повинні бути здійснені клієнтом за 3 (три) банківських дні до початку перевезення вантажу з урахуванням попередньої розрахованої вартості ТЕО.
У відповідності до п. 3.7.2 договору плата експедитору, вартість плати за користування вагонами і раніше не оплачені клієнтом, документально підтверджені витрати, понесені експедитором при виконанні договору в звітному періоді, утримуються експедитором з сум авансових платежів. У разі, якщо суми авансового платежу не достатньо для оплати наданих послуг, клієнт зобов'язаний провести остаточний розрахунок протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання відповідного акту.
Договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє по 31.12.2021 р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 7.1 договору).
На виконання умов укладеного договору позивачем надано відповідачу послуги перевезення на загальну суму 4437548,94 грн, що підтверджується актами виконаних робіт, а саме:
- акт виконаних робіт № 01 від 31.08.2021 р. на суму 39901,14 грн;
- акт виконаних робіт № 02 від 30.09.2021 р. на суму 1992239,40 грн;
- акт виконаних робіт № 03 від 31.10.2021 р. на суму 2398086,00 грн;
- акт виконаних робіт № 04 від 08.11.2021 р. на суму 7322,40 грн.
Відповідачем було здійснено часткову сплату послуг на загальну суму 3700060,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:
- платіжне доручення № 1024 від 31.08.2021 р. на суму 319209,12 грн;
- платіжне доручення № 1060 від 08.09.2021 р. на суму 319209,12 грн;
- платіжне доручення № 1085 від 14.09.2021 р. на суму 649618,56 грн;
- платіжне доручення № 1109 від 22.09.2021 р. на суму 812023,30 грн;
- платіжне доручення № 1183 від 11.10.2031 р. на суму 650000,00 грн;
- платіжне доручення № 1229 від 21.10.2021 р. на суму 400000,00 грн;
- платіжне доручення № 1261 від 29.10.2021р. на суму 350000,00 грн;
- платіжне доручення № 1301 від 09.11.2021 р. на суму 200000,00 грн.
05.01.2022 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 3.5-5, в якій просив протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання даної претензії погасити заборгованість в розмірі 737488,94 грн.
Вказана претензія була отримана відповідачем 17.01.2022 р., що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трек-кодом № 0505053446480.
Відповіді на претензію позивача відповідач не надав, заборгованість за надані послуги не оплатив.
Спір у справі виник в зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору не було сплачено вартість наданих послуг з перевезення у повному обсязі, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено ч. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як було встановлено вище, на виконання умов укладеного договору позивачем надано відповідачу послуги перевезення на загальну суму 4437548,94 грн, що підтверджується актами виконаних робіт.
Однак відповідач оплатив надані послуги лише частково на суму 3700060,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.
Оскільки належними доказами підтверджується факт надання позивачем послуг з перевезення вантажів, передбачених укладеним договором, строк оплати за які настав, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 737488,94 грн заборгованості за договором № 1.10-2/4 від 27.08.2021 р. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
За порушення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 27721,47 грн пені.
Як передбачено п. 4.2 договору, у разі порушення термінів сплати, передбачених цим договором, клієнт сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 27721,47 грн пені підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, її розмір є арифметично правильним.
За неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 8161,54 грн інфляційних втрат та 4667,40 грн 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Враховуючи викладене, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8161,54 грн інфляційних втрат та 4667,40 грн 3% річних підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою, а їх розмір є арифметично правильним.
Доводи скаржника про те, що місцевим судом було безпідставно не враховано вимоги ст. 233 ГК України та не зменшено розмір штрафних санкцій, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у Верховним Судом у постановах від 03.10.2019 р. у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 р. у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18.
Як вбачається з матеріалів справи, основний борг відповідача перед позивачем складає 737488,94 грн за період прострочення з 12.11.2021 р. по 27.01.2022 р. (77 днів), позивачем було нараховано 27721,47 грн пені, що складає лише 3,8% від основної суми заборгованості.
Таким чином, нарахована позивачем пеня не може бути віднесена до надмірно великих штрафних санкцій порівняно зі збитками кредитора.
Посилання скаржника на врахування майнового стану відповідача через вплив воєнних дій на території України колегія вважає необґрунтованими, оскільки такий вплив поширюється негативно на обидві сторони договору.
До того ж, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені.
Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2022 р. у справі № 910/1346/22 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.05.2022 р. у справі № 910/1346/22 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 06.10.2022 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран