Справа № 457/820/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/253/22 Доповідач: ОСОБА_2
27 вересня 2022 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадженя №120161400000000748 щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого - АДРЕСА_1 , проживаючого - АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 - п.5, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15 - ч.1 ст.263 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_3 , українця, раніше судимого - 09.04.09 Стрийським міськрайонним судом Львівської області за ч.3 ст.289, ст.69, ч.5 ст.186, ст.69, ч.4 ст.187, ст.69, ч.3 ст.28, ч.2 ст.194, ст.70 КК України до 3 р. 9 міс. позбавлення волі; 07.09.09. звільненого по відбуттю покарання, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 - п.5, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15 - ч.1 ст.263 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_8
обвинувачених ОСОБА_7
захисника ОСОБА_9
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Сихівського районного суду м.Львова від 04 лютого 2022 року щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
вироком Сихівського районного суду м.Львова від 04 лютого 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим за ч.2 ст.15 - п.п.5, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15 - ч.1 ст.263 КК України та призначо йому покарання
- за ч.2 ст.15 - п.п.5, 12 ч.2 ст.115 КК України - 10 (десять) років позбавлення волі;
-за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.263 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_6 призначено покарання 10 (десять) років позбавлення волі.
ОСОБА_7 визнано винуватим за ч.2 ст.15 - п.п.5, 12 ч.2 ст.115 - ч.2 ст.15, ч.1 ст.263 КК України та призначено йому покарання:
-за ч.2 ст.15 - п.п.5, 12 ч.2 ст.115 КК України - 10 (десять) років позбавлення волі;
-за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.263 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_7 призначено покарання 10 (десять) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 постановлено рахувати - з 27 лютого 2017 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838- VIII від 26 листопада 2015 року) зараховано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк їх попереднього ув'язнення, а саме з 27 лютого 2017 року до вступу вироку в законну силу включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишно тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в користь держави в рівних частинах витрати на залучення експерта в сумі 3387,06 грн., а саме, - по 1693,53 грн. з кожного.
Вирішено питання речових доказів.
Згідно вироку обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 приблизно в червні місяці 2016 року, за попередньою змовою, групою осіб, ОСОБА_6 з мотивів особистих неприязних відносин, ОСОБА_7 із невстановлених мотивів, запланували вчинити умисне вбивство ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , способом, небезпечним для життя багатьох осіб.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , 11.08.2016 приблизно о 17:00 год., знаходячись у м.Дрогобич, Львівської області, маючи умисел на незаконне придбання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу, залучив ОСОБА_11 , достовірно знаючи, що останній має навики поводження із вибуховими пристроями, який у свою чергу мав виготовити саморобний вибуховий пристрій для безпосереднього виконання замовлення - вчинення вбивства ОСОБА_10 .
З цією метою ОСОБА_6 , 24.08.2016 приблизно о 07:30 год., знаходячись у м.Дрогобич, Львівської області, за винагороду в сумі 600 доларів США, отримав від ОСОБА_11 несправжній (імітаційний) засіб-макет радіокерованого саморобного вибухового пристрою (без вибухової речовини та засобів ініціювання), який приводиться у дію здійсненням дзвінка із будь-якого абонентського номеру на номер НОМЕР_1 , що знаходився в пристрої, який разом з вказаним макетом ОСОБА_11 передав ОСОБА_6 для вчинення вбивства ОСОБА_10 . При цьому, ОСОБА_6 був переконаний, що отримав від ОСОБА_11 справжній саморобний вибуховий пристрій, який був ним використаний, проте не спрацював.
Після цього, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на реалізацію злочинного умислу на незаконне придбання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діючи групою осіб за попередньою змовою між собою, 23.12.2016 приблизно о 11:06 год., знаходячись на території АЗС «Сокар», що в с.Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області, знову залучили ОСОБА_11 , який у свою чергу мав вдруге виготовити саморобний вибуховий пристрій для безпосереднього виконання замовлення - вчинення вбивства ОСОБА_10 .
З цією метою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , 23.02.2017 приблизно о 22:58 год., знаходячись на території АЗК «Шелл», що по вул.Західно-Окружній у м.Хмельницькому, отримали від ОСОБА_11 несправжній (імітаційний) засіб-макет радіокерованого саморобного вибухового пристрою (без вибухової речовини та засобів ініціювання), який приводиться у дію здійсненням дзвінка із абонентського номеру НОМЕР_2 на абонентський номер НОМЕР_3 , які разом з вказаним макетом ОСОБА_11 передав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для вчинення вбивства ОСОБА_10 . При цьому, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були переконані, що отримали від ОСОБА_11 справжній саморобний вибуховий пристрій, помилково вважаючи його таким, що може бути використаний за призначенням.
Разом з тим, після отримання несправжнього (імітаційного) засобу-макету радіокерованого саморобного вибухового пристрою (без вибухової речовини та засобів ініціювання) ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з метою реалізації вищевказаного умислу, для підготовки та безпосереднього вчинення вбивства, згідно попередньої домовленості між собою, проводили спостереження за ОСОБА_10 , під час його перебування у м. Дрогобич та м. Трускавець, Львівської області, підшуковували необхідні засоби та знаряддя для монтування несправжнього (імітаційного) засобу-макету радіокерованого саморобного вибухового пристрою (без вибухової речовини та засобів ініціювання), який приводиться у дію здійсненням дзвінка із абонентського номеру НОМЕР_2 на абонентський номер НОМЕР_3 , в автомобіль марки «JEEP», державний номерний знак НОМЕР_4 , що перебуває у користуванні ОСОБА_10 , помилково вважаючи його таким, що може бути використаний за призначенням.
Так, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з метою забезпечення реалізації свого злочинного умислу неодноразово зустрічались у м. Трускавець і м.Дрогобич, Львівської області та організовували спостереження за ОСОБА_10 , автомобілем останнього марки «JEEP», державний номерний знак НОМЕР_4 , отримуючи таким чином інформацію про пересування останнього, місця зупинок вказаного транспортного засобу та підшуковували засоби і знаряддя, необхідні для вчинення вбивства ОСОБА_10 .
Для реалізації даного злочинного умислу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи спільно, за попередньою змовою, 26.02.2017 приблизно о 03:10 год., з метою вчинення вбивства ОСОБА_10 , невстановленим способом, проникли у автомобіль ОСОБА_10 марки «JEEP», державний номерний знак НОМЕР_4 , який знаходився по вул. Грушевського, 95/2, у м.Дрогобич, Львівської області та встановили під переднім сидінням водія в автомобілі, яким користується ОСОБА_10 , марки «JEEP», державний номерний знак НОМЕР_4 , вищезгаданий несправжній (імітаційний) засіб-макет радіокерованого саморобного вибухового пристрою (без вибухової речовини та засобів ініціювання), який приводиться у дію здійсненням дзвінка із абонентського номеру НОМЕР_2 на абонентський номер НОМЕР_3 , та продовжували візуальне спостереження за вказаним автомобілем з метою вбивства ОСОБА_10 , шляхом приведення у дію вказаного несправжнього (імітаційного) засобу-макету радіокерованого саморобного вибухового пристрою (без вибухової речовини та засобів ініціювання), помилково вважаючи його таким, що може бути використаний за призначенням та після використання спричинить смерть ОСОБА_10 .
В подальшому, для реалізації свого злочинного умислу 27.02.2017, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи спільно, за попередньою змовою, з метою вчинення вбивства ОСОБА_10 , знаходились у м. Трускавець, Львівської області для встановлення місця знаходження останнього та обрання місця, в якому можна було б здійснити його вбивство вищевказаним способом.
Так, ОСОБА_7 , 27.02.2017 приблизно о 19:38 год., знаходячись у м. Трускавці, Львівської області, спільно з ОСОБА_6 переконавшись у тому, що ОСОБА_10 знаходиться в автомобілі марки «JEEP», державний номерний знак НОМЕР_4 , по вул. Дрогобицькій, 37, у м. Трускавець, Львівської області, діючи на виконання спільного злочинного умислу, з метою приведення у дію вказаного несправжнього (імітаційного) засобу-макету радіокерованого саморобного вибухового пристрою (без вибухової речовини та засобів ініціювання), помилково вважаючи його таким, що може бути використаний за призначенням та після використання спричинить смерть ОСОБА_10 , здійснив дзвінок із абонентського номеру НОМЕР_2 на приймаючий пристрій, вмонтований в несправжній (імітаційний) засіб-макет радіокерованого саморобного вибухового пристрою (без вибухової речовини та засобів ініціювання), приводячи його в дію.
Тобто, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виконали усі дії, спрямовані для вчинення умисного вбивства ОСОБА_10 , однак, свій злочинний умисел до кінця не довели з незалежних від них причин, оскільки їхні дії заздалегідь були попереджені працівниками поліції, які їх і затримали.
Крім того, ОСОБА_6 , 11.08.2016 приблизно о 17:00 год., знаходячись у м. Дрогобич, Львівської області, маючи умисел на незаконне придбання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу, залучив ОСОБА_11 , достовірно знаючи, що останній має навики поводження із вибуховими пристроями, який у свою чергу мав виготовити саморобний вибуховий пристрій для безпосереднього виконання замовлення - вчинення вбивства ОСОБА_10 .
В подальшому, для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_6 , 24.08.2016 приблизно о 07:30 год., знаходячись у м. Дрогобич, Львівської області, за винагороду в сумі 600 доларів США, отримав від ОСОБА_11 несправжній (імітаційний) засіб-макет радіокерованого саморобного вибухового пристрою (без вибухової речовини та засобів ініціювання), який приводиться у дію здійсненням дзвінка із будь-якого абонентського номеру на номер НОМЕР_1 , що знаходився в пристрої, який разом з вказаним макетом ОСОБА_11 передав ОСОБА_6 для вчинення вбивства ОСОБА_10 . При цьому ОСОБА_6 був переконаний, що отримав від ОСОБА_11 справжній саморобний вибуховий пристрій, помилково вважаючи його таким, що може бути використаний за призначенням.
Крім цього, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на реалізацію злочинного умислу на незаконне придбання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи групою осіб за попередньою змовою між собою, 23.12.2016 приблизно о 11:06 год., знаходячись на території АЗС «Сокар», що в с. Сокільники, Пустомитівського району, Львівської області, знову залучив ОСОБА_11 , який у свою чергу мав вдруге виготовити саморобний вибуховий пристрій для безпосереднього виконання замовлення - вчинення вбивства ОСОБА_10 .
З цією метою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , 23.02.2017 приблизно о 22:58 год., знаходячись на території АЗК «Шелл», що по вул. Західно-Окружній у м. Хмельницькому, отримали від ОСОБА_11 несправжній (імітаційний) засіб-макет радіокерованого саморобного вибухового пристрою (без вибухової речовини та засобів ініціювання), який приводиться у дію здійсненням дзвінка із абонентського номеру НОМЕР_2 на абонентський номер НОМЕР_3 , які разом з вказаним макетом ОСОБА_11 передав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 для вчинення вбивства ОСОБА_10 . При цьому, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були переконані, що отримали від ОСОБА_11 справжній саморобний вибуховий пристрій, помилково вважаючи його таким, що може бути використаний за призначенням.
Не погоджуючись з вироком суду Сихівського районного суду м.Львова від 04 лютого 2022 року обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати та виправдати ОСОБА_7 в частині обвинувачення за ч.2 ст.15 - п.п.5, 12 ч.2 ст.115 КК України та за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.263 КК України. В решті вирок залишити без змін.
Вважає оскаржуваний вирок несправедливим, необ'єктивним, ухваленим з істотним порушенням кримінально - процесуальних норм через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Щодо фактичних обставин справи зазначає, що 23 лютого 2017 року ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_7 поїхати до м. Хмельницький для огляду машини, яку ОСОБА_6 хотів купити й вони поїхали автомобілем «Рено трафік», яке тимчасово перебувало у користуванні ОСОБА_7 .
Стверджує, що про мотиви зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_11 йому не було відомо, під час спілкування останніх присутнім не був, ОСОБА_11 не знав, будь-яких вибухових пристроїв не бачив, розмов на цю тему ОСОБА_6 з ним не вів, ОСОБА_7 не проводив жодних візуальних та комплексних спостережень за ОСОБА_10 , як вважає слідство, не знав про вибухові пристрої, якими володіє ОСОБА_6 як і не здогадувався, що останній слідкує за ОСОБА_12 .
Свою присутність в той чи інший час обвинувачений ОСОБА_7 пояснює тим, він спілкувався з ОСОБА_6 , який є йому кумом, поведінка останнього не викликала підозр, оскільки спілкування відбувалось на побутові теми.
Зазначає, що близько січня 2017 року ОСОБА_6 запитав, чи не має у ОСОБА_7 непотрібного телефону, щоб покористуватись деякий час, на що ОСОБА_7 передав у тимчасове користування ОСОБА_6 справний телефон «Самсунг» сірого кольору, який не був йому потрібен.
Також вказує, що за матеріалами справи потерпілою визнана ОСОБА_13 - дружина ОСОБА_10 , однак в усіх даних щодо негласних процедур спостереження та в ухвалах апеляційного суду наданих на негласне зняття інформації, потерпілим вказано ОСОБА_10 , проте ОСОБА_10 не визнавався потерпілим за постановою слідчого, у справі проходив як свідок, в судовому засіданні не допитувався, що, на думку обвинуваченого ОСОБА_7 , свідчить про перекручування процесуального статусу ОСОБА_10 та ОСОБА_13 .
Апелянт вказує, що судом не встановлено у діях ОСОБА_7 наявність мотиву вчинення злочину, оскільки такого мотиву не було, тому його дії неправильно кваліфіковані органами досудового слідства, а в подальшому і судом.
Вважає, що безпідставним та необґрунтованим твердження суду про те, що вони зі ОСОБА_6 згідно попередньої домовленості між собою, проводили спостереження за ОСОБА_10 , під час його перебування у м. Дрогобич та м. Трускавець, Львівської області, підшуковували необхідні засоби та знаряддя для монтування несправжнього (імітаційного) засобу-макету радіокерованого саморобного вибухового пристрою.
Звертає увагу, що свідок ОСОБА_14 та потерпіла ОСОБА_15 стверджували в судовому засіданні, що ОСОБА_7 особисто не знають і ніколи не бачили. Крім того потерпіла ОСОБА_16 до ОСОБА_7 не має жодних претензій та неодноразово у судовому засіданні наголошувала, що дана справа у частині притягнення ОСОБА_7 до відповідальності є надуманою, а проведені з нею слідчі дії - перекрученням дійсності.
На думку обвинуваченого ОСОБА_7 , його звинуватили у вбивстві формально та несправедливо, а його причетність до злочину, який організував ОСОБА_17 є недоведеною.
Зазначає, що дослідження письмових доказів проведено судом без належного дотримання вимог ст.ст.87-89 КПК України в частині явної очевидності недопустимості доказів та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження. Вважає недопустимими: Протокол обшуку від 28.02.2017 року в квартирі ОСОБА_18 , Протокол затримання ОСОБА_7 та інші процесуальні дії, які проходили без участі захисника .
Також вказує, що твердження свідка, що він впізнає ОСОБА_7 не відповідають дійсності а зображення на відео - не дає чіткого явлення , яка особа зображена на заправці «Шелл» у м.Хмельницькому 23.02.2017 року, а саме відео спостереження є нечітким.
Враховуючи думку учасників кримінального провадження та вимоги ч.4 ст.405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_19 та потерпілої ОСОБА_13 , які будучи належно повідомленими про розгляд справи, 27.09.2022 не прибули в судове засідання апеляційного суду.
Заслухавши виступ обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 на підтримання доводів апеляційної скарги, виступ прокурора ОСОБА_8 , який щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Згідно положення ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 - п.п.5, 12 ч.2 ст.115 - ч.2 ст.15, ч.1 ст.263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 - п.5, 12 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15 - ч.1 ст.263 КК України, при обставинах викладених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому порядку та досліджених у судовому засіданні доказах.
Зокрема, вина ОСОБА_7 та ОСОБА_20 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, підтверджується зібраними у встановленому порядку, дослідженими у судовому засіданні та проаналізованими судом першої інстанції доказами, а саме:
даними витягу з кримінального провадження №12016140000000748 (т. 2 а.с.1);
даними протоколу проведення контролю за вчиненням злочину і виготовлення несправжнього (імітаційного) засобу від 15.08.2016, з якого вбачається, що було виготовлений несправжній (імітаційний) вибуховий пристрій для передачі ОСОБА_6 ОСОБА_11 (т. 2 а.с.2 - 4);
даними протоколу про результати здійснення НРСД №1982т/14/02-2016 від 16.09.2016 та цифрового носія, з яких вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_11 24.08.2016 о 08:07 год. домовляються про місце зустрічі (т.2 а.с.5);
даними протоколу про результати здійснення НРСД №1983т/14/02-2016 від 16.09.2016 та цифрового носія, з яких вбачається, що 27.08.2016 о 13:28 год. між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 відбувається розмова, в ході якої ОСОБА_6 обурюється, що пристрій, який йому 24.08.2016 передав ОСОБА_11 не спрацював (т.2 а.с.6);
даними протоколу про результати здійснення НРСД №2461/14/02-2016 від 12.10.2016 та цифрового носія, з яких вбачається, що 24.08.2016 у м.Дрогобич Львівської області відбувається зустріч ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , в ході якої ОСОБА_11 передає ОСОБА_6 імітаційний вибуховий пристрій, пояснює йому як він приводиться в дію, і також ОСОБА_11 відмовляє ОСОБА_6 використовувати цей пристрій з метою вчинення вбивства (т.2 а.с.7-13);
даними протоколу про результати здійснення НРСД №2460/14/02-2016 від 12.10.2016 та цифрового носія, з яких вбачається, що 11.08.2016 у м.Дрогобич, Львівської області відбувається зустріч ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , в ході якої вони домовляються про час та місце передачі імітаційного вибухового пристрою (т.2 а.с.14-16);
даними протоколу огляду місця події від 27.02.2017 та фототаблиці до нього, з якого вбачається, що 27.02.2017 в с.Ралівка, Самбірського району, Львівської області оглядається автомобіль марки «JEEP» д.н.з. НОМЕР_4 , в ході якого в салоні даного автомобіля під сидінням водія виявлено чорну коробку, що є імітаційним вибуховим пристроєм. Даним автомобілем керувала ОСОБА_13 (т.2 а.с.17-23);
даними протоколу огляду місця події від 28.02.2017 та фототаблиці до нього, з якого вбачається, що 28.02.2017 в м.Трускавець Львівської області оглядається автомобіль марки «JEEP» д.н.з. НОМЕР_4 , в ході якого в салоні даного автомобіля під сидінням водія виявлено та вилучено чорну коробку, що є імітаційним вибуховим пристроєм (т.2 а.с.24-29);
даними протоколу обшуку від 27.02.2017 проведеного у будинку АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_6 , з якого вбачається, що навпроти будинку виявлено автомобіль марки «Форд», у якому на передньому сидінні було виявлено та вилучено номерні знаки НОМЕР_5 , які встановлювались на автомобіль марки «Део Ланос», на якому обвинувачені під'їжали до автомобіля марки «JEEP» та встановлювали вибуховий пристрій (т.2 а.с.30-40);
даними протоколу обшуку ОСОБА_7 , з якого вбачається, що у нього було виявлено та вилучено мобільний телефон «Самсунг» ІМЕІ: НОМЕР_6 з сім карткою МТС, карточки та з правої кишені куртки папірець з номером телефону, з лівої задньої кишені джинсових штанів папірець, фрагмент із записом номер телефону, який при здійсненні дзвінка приводить в дію вибуховий пристрій (т.2 а.с.52-65);
даними протоколу від 28.02.2017 року про затримання ОСОБА_6 після вчинення злочину (т.2 а.с.66-69);
даними протоколу від 28.02.2017 про затримання ОСОБА_7 після вчинення злочину (т.2 а.с.71-73);
з довідок про з'єднання абонентських номерів НОМЕР_1 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_2 НОМЕР_3 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 та НОМЕР_8 вбачається, що імітаційний вибуховий пристрій знаходився в одному і тому ж місці, де і перебував ОСОБА_10 , а саме автомобілі останнього. Також встановлено місцезнаходження обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а саме, де вони перебували: в момент вчинення замаху на вбивство; під час готування до вчинення злочину; отримання імітаційних вибухових пристроїв; здійснення дзвінків з метою активації вибухового пристрою; під час постійного спілкування між собою (т.2 а.с.81-107);
даними протоколу огляду речей від 04.04.2017 та фототаблиці до нього, з якого вбачається, що 04.04.2017 оглядався несправжній (імітаційний) засіб - макет радіокерованого саморобного вибухового пристрою, який виявлено під час огляду місця події та 28.02.2017 вилучений з автомобіля марки «JEEP» д.н.з. НОМЕР_4 , (т.2 а.с.110-115);
даними протоколу огляду речей від 23.05.2017 та фототаблиці до нього, з якого вбачається, що оглядався мобільний телефон марки «Самсунг» ІМЕІ: НОМЕР_6 з сім карткою МТС та цифрами на ній НОМЕР_13 , при увімкненні мобільного телефону встановлено ІМЕІ:№ НОМЕР_14 . При входженні в меню та обрані папки зі списком з'єднань встановлено наступні здійсненні вхідні дзвінки: 4 дзвінки на номер НОМЕР_15 , 1 дзвінок на номер НОМЕР_16 , 2 дзвінки на номер НОМЕР_15 , який вилучений у ОСОБА_21 з лівої кишені спортивної куртки під час обшуку 27.02.2017 (т.2 а.с.160);
даними протоколу проведення контролю за вчиненням злочину і виготовлення несправжнього (імітаційного) засобу від 15.02.2017, з якого вбачається, що було виготовлено несправжній (імітаційний) вибуховий пристрій, який ОСОБА_11 передав ОСОБА_6 (т.2 а.с.182-186);
даними протоколу про хід проведення НРСД №193т/42-13/01-17 від 28.02.2017 та цифрового носія, з яких вбачається, що 23.02.2017 в період часу з 22:39 год. до 23:28 год. на території АЗС «Shell», що по вул. Західно-Окружній у м.Хмельницькому відбувається зустріч між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , в ході якої останній передає ОСОБА_6 несправжній (імітаційний) вибуховий пристрій та пояснює йому як він приводиться в дію, ОСОБА_6 повідомляє несправність попереднього вибухового пристрою, розповідає про проблеми з фінансами (т.2 а.с.187-191|);
даними протоколу про результат здійснення НРСД №195т/42-13/01-17 від 28.02.2017 та цифрового носія, з яких вбачається, що 23.12.2016 о 11:06 год. на АЗС «Socar», що у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області відбувається зустріч між ОСОБА_11 , ОСОБА_6 до них підходить ОСОБА_22 , в ході якої ОСОБА_6 просить ОСОБА_11 виготовити ще один вибуховий пристрій та висловлює своє незадоволення щодо неспрацювання попереднього вибухового пристрою, який був переданий йому 24.08.2016 (т.2 а.с.192-196);
даними протоколу про результат здійснення НРСД №77/42-13/01-17 від 31.01.2017 та цифрового носія, з яких вбачається, що в період з 20.01.2017 відбуваються телефонні розмови між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 щодо виготовлення вибухового пристрою (т.2 а.с.197-199);
даними протоколу про результат здійснення НРСД №214/42-13/01-17 від 10.03.2017 та цифрового носія, з яких вбачається, що 23.02.2017 о 23:24 год. на території АЗС «Shell», що по вул. Західно-Окружній у м. Хмельницькому, відбувається зустріч між ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , в ході якої останній передає ОСОБА_6 несправжній (імітаційний) вибуховий пристрій та пояснює йому як він приводиться в дію, ОСОБА_7 в салоні автомобі веде розмову з ОСОБА_6 щодо вибухового пристрою, обговорюють попередню вибухівку, подальші їх дії та 25.02.2017 та 26.02.2017 ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 готуються до вчинення злочину, а саме, - здійснюють спостереження за ОСОБА_10 та закладають вибуховий пристрій у автомобіль марки «JEEP» д.н.з. НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_10 (т.2 а.с.200-206);
даними протоколу про результат проведення НРСД №216/42-13/01-17 від 10.03.2017 та цифрового носія, з яких вбачається, що в період з 10.01.2017 по 24.02.2017 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в ході телефонних розмов обговорюють деталі та домовляються про вчинення вбивства ОСОБА_10 , домовляються про поїздку у м.Хмельницький за вибуховим пристроєм (т.2 а.с.207-217);
даними протоколу про результат проведення НРСД №242/42-13/01-17 від 20.03.2017 та цифрового носія, з яких вбачається, що в період з 17.02.2017 по 23.02.2017 ОСОБА_11 та ОСОБА_6 в ході телефонних розмов домовляються про передачу вибухового пристрою, а також 27.02.2017 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в ході телефонних розмов домовляються про спостереження за ОСОБА_10 (т.2 а.с.218-224);
даними протоколу про результат здійснення НРСД №240/42-13/01-17 від 20.03.2017 та цифрового носія, з яких вбачається, що в період з 02.02.2017 по 27.02.2017 відбуваються телефонні розмови між ОСОБА_6 , невідомою особою на ім'я « ОСОБА_23 », невідомою особою, невідомою жінкою та ОСОБА_7 , в ході яких ОСОБА_6 повідомляє про свої конфлікти з ОСОБА_10 , домовляються з ОСОБА_7 про спостереження за ОСОБА_10 , про поїздку у м.Хмельницький за вибуховим пристроєм, та готуються до вчинення вбивства ОСОБА_10 (т.2 а.с.225-241);
даними протоколу про результат здійснення НРСД №239/42-13/01-17 від 20.03.2017 та цифрового носія, з яких вбачається, що в період з 09.02.2017 по 21.02.2017 ОСОБА_24 та ОСОБА_6 , в ході телефонних розмов домовляються про спостереження за ОСОБА_10 (т.2 а.с.242-246);
даними протоколу про результат проведення НРСД №241/42-13/01-17 від 20.03.2017 та цифрового носія, з яких вбачається, що в період з 25.02.2017 по 27.02.2017 відбуваються телефонні розмови між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в ході яких вони домовляються про спостереження за ОСОБА_10 та готуються до вчинення вбивства ОСОБА_10 (т.2 а.с.247-253);
даними протоколу про результат проведення НРСД №243/42-13/01-17 від 20.03.2017 та цифрового носія, з яких вбачається, що 27.02.2017 о 19:38 год. відбувся телефонний дзвінок з метою активації імітаційного вибухового пристрою (т.2 а.с.254);
даними протоколу про результат проведення НРСД №42/1916т від 14.03.2017 та цифрового носія, з яких вбачається, що в період з 24.02.2017 по 27.02.2017 ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_6 спостерігають за ОСОБА_10 , закладають імітаційний вибуховий пристрій у автомобіль марки «JEEP», державний номерний знак НОМЕР_4 , готуються до вчинення вбивства ОСОБА_10 (т.2 а.с.255-259);
даними протоколу про результат проведення НРСД №363т/42-13/01-17 від 29.05.2017 та цифрового носія, з яких вбачається, що 23.02.2017 в період часу з 22:39 год. до 23:28 год. на території АЗС «Shell», що по вул. Західно-Окружній у м.Хмельницькому, відбувається зустріч між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , в ході якої останній передає ОСОБА_6 несправжній (імітаційний) вибуховий пристрій та пояснює йому як він приводиться в дію (т.2 а.с.263-267);
даними протоколу про результат проведення НРСД №298/42-13/01-17 від 28.04.2017 та цифрового носія, з яких вбачається, що 03.03.2017 між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 відбуваються телефонні розмови, в ході яких останні спілкуються щодо вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 замаху на вбивство ОСОБА_10 , під час яких ОСОБА_6 просить вибачення за це в ОСОБА_10 (т.2 а.с.268-273).
даними висновку судово-психіатричної експертизи №62 від 16.03.2017, з якого вбачається, що ОСОБА_7 в даний час психічною хворобою не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих йому дій він хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Клінічних ознак хронічного алкоголізму або наркоманії у підекспертного не виявлено. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 не потребує(т.2 а.с.75-77);
даними висновку судово-психіатричної експертизи №61 від 05.04.2017, з якого вбачається, що ОСОБА_6 в даний час психічною хворобою не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. В період інкримінованих йому дій він хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Клінічних ознак хронічного алкоголізму або наркоманії у підекспертного не виявлено. Лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії не потребує (т.2 а.с.78-80).
Зазначені докази узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_25 , які безпосередньо досліджені судом першої інстанції.
Суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив усі обставини справи в їх сукупності й відповідно до ст. 94 КПК України дав оцінку наведеним доказам, визнавши їх належними, допустимими, достовірними, а в сукупності достатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Щодо апеляційних доводів про те, що обвинуваченого ОСОБА_7 звинуватили у вбивстві формально та несправедливо, а його причетність до злочину, який організував ОСОБА_17 є недоведеною, оскільки ОСОБА_7 не проводив жодних візуальних та комплексних спостережень за ОСОБА_10 не знав про вибухові пристрої, якими володіє ОСОБА_6 та не здогадувався, що останній слідкує за ОСОБА_26 , то такі є необґрунтовані та спростовані судом.
Зокрема, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до протоколу про результат проведення НРСД №216/42-13/01-17 від 10.03.2017 та цифрового носія в період з 10.01.2017 по 24.02.2017 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в ході телефонних розмов обговорюють деталі та домовляються про вчинення вбивства ОСОБА_10 , домовляються про поїздку у м.Хмельницький за вибуховим пристроєм. (т.2 а.с.207-217)
Згідно протоколу про результат здійснення НРСД №240/42-13/01-17 від 20.03.2017 та цифрового носія., зафіксовано, що в період з 02.02.2017 по 27.02.2017 відбуваються телефонні розмови між ОСОБА_6 , невідомою особою на ім'я « ОСОБА_23 », невідомою особою, невідомою жінкою та ОСОБА_7 , в ході яких ОСОБА_6 повідомляє про свої конфлікти з ОСОБА_10 , домовляються з ОСОБА_7 про спостереження за ОСОБА_10 , про поїздку у м.Хмельницький за вибуховим пристроєм, та готуються до вчинення вбивства ОСОБА_10 (т.2 а.с.225-241).
Відповідно до даних протоколу про результат здійснення НРСД №239/42-13/01-17 від 20.03.2017 та цифрового носія, в період з 09.02.2017 по 21.02.2017 ОСОБА_24 та ОСОБА_6 , в ході телефонних розмов домовляються про спостереження за ОСОБА_10 (т.2 а.с.242-246);
Даними протоколу про результат проведення НРСД №242/42-13/01-17 від 20.03.2017 та цифрового носія, встановлено, що в період з 17.02.2017 по 23.02.2017 ОСОБА_11 та ОСОБА_6 в ході телефонних розмов домовляються про передачу вибухового пристрою, а також 27.02.2017 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в ході телефонних розмов домовляються про спостереження за ОСОБА_10 (т.2 а.с.218-224).
Відповідно до протоколу про результат здійснення НРСД №214/42-13/01-17 від 10.03.2017 та цифрового носія, вбачається, що 23.02.2017 о 23:24 год. на території АЗС «Shell», що по вул. Західно-Окружній у м. Хмельницькому, відбувається зустріч між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , в ході якої останній передає ОСОБА_6 несправжній (імітаційний) вибуховий пристрій та пояснює йому як він приводиться в дію. ОСОБА_7 в салоні автомобіля веде розмову з ОСОБА_6 щодо вибухового пристрою, обговорюють попередню вибухівку, подальші їх дії та 25.02.2017 та 26.02.2017 ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 готуються до вчинення злочину, а саме, - здійснюють спостереження за ОСОБА_10 та закладають вибуховий пристрій у автомобіль марки «JEEP» д.н.з. НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_10 (т.2 а.с.200-206).
Протоколом про результат проведення НРСД №241/42-13/01-17 від 20.03.2017 та цифрового носія, зафіксовано, що в період з 25.02.2017 по 27.02.2017 відбуваються телефонні розмови між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в ході яких вони домовляються про спостереження за ОСОБА_10 та готуються до вчинення вбивства ОСОБА_10 т.2 а.с.247-253;
Даними протоколу про результат проведення НРСД №42/1916т від 14.03.2017 та цифрового носія, вбачається, що в період з 24.02.2017 по 27.02.2017 ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_6 спостерігають за ОСОБА_10 , закладають імітаційний вибуховий пристрій у автомобіль марки «JEEP», державний номерний знак НОМЕР_4 , готуються до вчинення вбивства ОСОБА_10 (т.2 а.с.255-259).
Крім того, з довідок про з'єднання абонентських номерів НОМЕР_1 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_2 НОМЕР_3 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 та НОМЕР_8 вбачається, що імітаційний вибуховий пристрій знаходився в одному і тому ж місці, де і перебував ОСОБА_10 , а саме автомобілі останнього. Також встановлено місцезнаходження обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а саме, де вони перебували: в момент вчинення замаху на вбивство; під час готування до вчинення злочину; отримання імітаційних вибухових пристроїв; здійснення дзвінків з метою активації вибухового пристрою; під час постійного спілкування між собою (т.2 а.с.81-107).
Протоколом обшуку ОСОБА_7 , у нього було виявлено та вилучено мобільний телефон «Самсунг» ІМЕІ: НОМЕР_6 з сім карткою МТС, карточки та з правої кишені куртки папірець з номером телефону, з лівої задньої кишені джинсових штанів папірець, фрагмент із записом номер телефону, який при здійсненні дзвінка приводить в дію вибуховий пристрій (т.2 а.с.52-65).
Згідно даних протоколу огляду речей від 23.05.2017 та фототаблиці до нього, вбачається, що оглядався мобільний телефон марки «Самсунг» ІМЕІ: НОМЕР_6 з сім карткою МТС та цифрами на ній НОМЕР_13 , при увімкненні мобільного телефону встановлено ІМЕІ:№ НОМЕР_14 . При входженні в меню та обрані папки зі списком з'єднань встановлено наступні здійсненні вхідні дзвінки: 4 дзвінки на номер НОМЕР_15 , 1 дзвінок на номер НОМЕР_16 , 2 дзвінки на номер НОМЕР_15 , який вилучений у ОСОБА_21 з лівої кишені спортивної куртки під час обшуку 27.02.2017 (т.2 а.с.160).
Провівши системний аналіз доказів, показань потерпілої, свідків, допитаних судом першої інстанції, а також інших матеріалів справи, апеляційний суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 - п.п.5, 12 ч.2 ст.115 - ч.2 ст.15, ч.1 ст.263 КК України, а доводи апелянта про його непричетність до вчинення інкримінованих злочинів - безпідставними, оскільки такі є спробою і намаганням подати розвиток подій у своїй інтерпретації, у вигідному для себе світлі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Твердження апелянта, якими він ставить під сумнів свою присутність на заправці «ШЕЛЛ» 23.02.2022, покликаючись на показання свідка ОСОБА_25 та нечіткість відеоспостереження, спростовуються даними протоколу про результат здійснення НРСД №214/42-13/01-17 від 10.03.2017 та цифрового носія, з яких вбачається, що 23.02.2017 о 23:24 год. на території АЗС «Shell», що по вул. Західно-Окружній у м. Хмельницькому, відбувається зустріч, в ході якої ОСОБА_11 передає ОСОБА_6 несправжній (імітаційний) вибуховий пристрій та пояснює йому як він приводиться в дію. ОСОБА_7 в салоні автомобіля веде розмову з ОСОБА_6 щодо вибухового пристрою, обговорюють попередню вибухівку, подальші їх дії та 25.02.2017 та 26.02.2017 ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 готуються до вчинення злочину, а саме, - здійснюють спостереження за ОСОБА_10 та закладають вибуховий пристрій у автомобіль марки «JEEP» д.н.з. НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_10 (т.2 а.с.200-206).
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що потерпілою визнано ОСОБА_13 , однак в усіх даних щодо негласних процедур спостереження та в ухвалах апеляційного суду наданих на негласне зняття інформації, потерпілим вказано ОСОБА_10 , який є свідком, що на думку обвинуваченого ОСОБА_7 , свідчить про перекручування процесуального статусу ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , апеляційний суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, доказами безпосередньо дослідженими під час судового розгляду підтверджується, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 виконали усі дії, спрямовані для вчинення умисного вбивства ОСОБА_10 , однак, свій злочинний умисел до кінця не довели з незалежних від них причин, оскільки їхні дії заздалегідь були попереджені працівниками поліції, які їх і затримали. Водночас з даних протоколу огляду місця події від 27.02.2017 та фототаблиці до нього, дослідженого місцевим судом вбачається, що 27.02.2017 в с.Ралівка, Самбірського району, Львівської області оглядається автомобіль марки «JEEP» д.н.з. НОМЕР_4 , в ході якого в салоні даного автомобіля під сидінням водія виявлено чорну коробку, що є імітаційним вибуховим пристроєм (т.2 а.с.17-23). Даним автомобілем керувала ОСОБА_13 , яка відповідно і визнана потерпілою у даному кримінальному провадженні.
Відтак вказані учасники кримінального провадження перебувають у належному процесуальному статусі, тому доводи апелянта щодо «перекручування» процесуального статусу потерпілої ОСОБА_27 та свідка ОСОБА_10 апеляційний суд вважає надуманими.
Разом з тим, покликання апелянта на відсутність претензій до нього з боку потерпілої ОСОБА_13 , яка вважає винним у вчиненні злочинів обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів не бере до уваги та погоджується з місцевим судом, що позиція потерпілої про відсутність жодних претензій до ОСОБА_7 , не спростовує висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 , оскільки остання не була очевидцем подій.
Покликання апелянта на те, що в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_13 та свідок ОСОБА_11 стверджували, що особисто не знають ОСОБА_7 , не спростовує наявних у матеріалах справи доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Що стосується доводів апелянта про те, що судом не встановлено у діях ОСОБА_7 мотиву вчинення злочину, тому його дії неправильно кваліфіковані органами досудового слідства, а в подальшому і судом, то такі не заслуговують на увагу виходячи з наступного.
Кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінальним процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Склад злочину - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. Кожний склад злочину обов'язково складається з наступних елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК) з об'єктивної сторони характеризується діянням у вигляді протиправного посягання на життя іншої людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямий або непрямий умисел), коли особа усвідомлює, що у результаті її дій потерпілий помре, і бажає настання смерті або свідомо припускає настання таких наслідків.
Мотив, мета та емоційний стан на відміну від вини, без якої неможлива наявність складу злочину, є факультативними ознаками суб'єктивної сторони складу злочину.
Там, де згідно з законом факультативні ознаки мають місце у тому чи іншому злочині, вони повинні бути обов'язково встановлені, бо мають обов'язковий (конструктивний) характер стосовно основного складу злочину, або виступають як кваліфікуючі ознаки. В інших випадках, в яких факультативні ознаки не впливають на зміст складу злочину (не впливають на кваліфікацію), вони можуть виступати як обставини, що враховуються при призначенні покарання.
Водночас мотив не передбачений як основна ознака складу злочинів: умисного вбивства, вчиненого способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п.5 ч.2 ст.115 КК України) та умисного вбивства, вчиненого за попередньою змовою групою осіб (п.12 ч.2 ст.115 КК України), в закінченому замаху на які обвинувачується ОСОБА_7 , тому на кваліфікацію діяння за ч.2 ст.15 - п.5, 12 ч.2 ст.115 КК України мотив не впливає.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає безпідставними апеляційні доводи щодо невірної кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.15 - п.п.5, 12 ч.2 ст.115 КК України, у зв'язку з не встановленням мотиву вчинення інкримінованих йому злочинів.
Крім того в матеріалах справи містяться підтвердження того, що суд першої інстанції вживав заходів для виклику в судове засідання свідка ОСОБА_10 , з метою допиту та встановлення даних щодо відносин останнього з обвинуваченим ОСОБА_7 , однак у зв'язку з неявкою свідка ОСОБА_10 в судове засідання та неможливістю виконання приводу, останній не допитувався судом.
Щодо апеляційних доводів обвинуваченого про недопустимість як доказу протоколу затримання ОСОБА_7 , протоколу обшуку квартири ОСОБА_28 від 28.02.2017 та інших процесуальних дій, які проходили без участі захисника, то такі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Згідно висновків Верховного суду, зазначених у постанові від 14.06.2023 (справа № 463/5551/15) затримання в порядку статей 207 або 208 КПК України, за визначенням, є несподіваною для його учасників подією. Оскільки закон надає органам правопорядку повноваження за певних умов проводити затримання без попереднього судового дозволу, це означає, що законодавець визнає непередбачуваність обставин, які зумовлюють таке затримання.
Вимоги статті 208 КПК України надають повноваження затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, «уповноваженій службовій особі».
Відповідно до ст. 276 КПК України повідомлення про підозру здійснюється, зокрема у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
В свою чергу, у частинах 2 та 3 статті 276 КПК України зазначено, що у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.
Як вбачається з протоколу про затримання ОСОБА_7 (а.с.71-73), уповноваженою особою, яка зазначена у протоколі, у присутності двох понятих, зазначені вимоги закону були виконані, зокрема роз'яснено підстави затримання ОСОБА_7 та у вчиненні якого кримінального правопорушення він підозрюється, його права та обов'язки, у тому числі, роз'яснено право на захист. Про затримання ОСОБА_7 було повідомлено орган (установу), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги.
ОСОБА_7 підписав кожну сторінку протоколу та отримав його копію, зазначивши у протоколі, що із затриманням не згідний й зауваження надасть пізніше.
Таким чином обвинувачений ОСОБА_7 не був позбавлений права висловлювати свої заперечення у протоколі, проте не вказав жодних зауважень щодо проведення його затримання без участі захисника.
Докази, які би підтверджували факт недопущення захисника до участі при проведенні слідчої дії у матеріалах справи відсутні.
Таким чином при затриманні ОСОБА_7 було дотримано вимог КПК України, що свідчить про відсутність підстав для визнання протоколу затримання ОСОБА_7 від 28.02.2017 року недопустимим доказом.
Щодо твердження апелянта про недопустимість як доказу протоколу обшуку від 28.02.2017, то такий обшук проведений санкціоновано, за ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 24.02.2017 з дотриманням вимог КПК України. Зі змісту протоколу обшуку вбачається, що від ОСОБА_7 пропозицій та зауважень до протоколу не було й останній не зазначав у протоколі про необхідність залучення захисника до участі при проведенні обшуку, та не скористався правом залучити захисника самостійно.
Будь-які порушення, щодо недопущення захисника до слідчих дій в матеріалах справи відсутні.
Зважаючи на наведене, доводи апелянта про недотримання судом вимог ст.ст.87-89 КПК України при дослідженні письмових доказів, зокрема Протоколу обшуку від 28.02.2017 року в квартирі ОСОБА_18 , Протоколу затримання ОСОБА_7 , а також про недопустимість вказаних доказів, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом встановлено, що висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_29 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, п.п.5, 12, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, та правильність кваліфікації їх дій за даними нормами кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.
Оцінка доказів та визнання їх належними і допустимими, зроблена судом з врахуванням всіх обставин провадження.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення кримінального процесуального законодавства є безпідставними.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 суд правильно врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, вчинення обвинуваченим замаху на тяжкий злочин та замаху на особливо тяжкий злочин, особу обвинуваченого, який раніше судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, обтяжуючу обставину - вчинення ним злочину за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.263 КК України та правильно призначив обвинуваченому покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд вірно врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, вчинення обвинуваченим замаху на тяжкий злочин та замаху на особливо тяжкий злочин, особу обвинуваченого, який судимості немає, незадовільний стан здоров'я; що має: малолітню дитину ОСОБА_30 , мати пенсіонерку, батька, який являється особою з інвалідністю ІІ групи, позитивно характеризується за місцем відбування покарання, а також, враховуючи обтяжуючу обставину - вчинення ним злочину за ч.2 ст.15 - ч.1 ст.263 КК України та правильно призначив обвинуваченому покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Допущених істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнули б за собою скасування вироку, не встановлено.
За наведених обставин, колегія суддів визнає апеляційну скаргу, подану обвинуваченим ОСОБА_7 безпідставною, та вважає вирок суду законним та обґрунтованим й підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Сихівського районного суду м.Львова від 04 лютого 2022 року щодо щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4