Єдиний унікальний № 334/2204/22 Головуючий в 1 інст. Козлова Н.Ю.
Провадження № 33/807/439/22 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
16 вересня 2022 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не працевлаштований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000, 00 гривень з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір,
Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 5 червня 2022 року о 16 годині 40 хв., водій ОСОБА_1 керував автомобілем OPEL OMEGA д/н НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Від керування був відсторонений. На вимогу працівників поліції, водій не погодився на проходження медичного огляду у закладі КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, чим порушив п.2.5 ПДД України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу не те, що матеріали справи не містять доказів того, що він під час події не здійснював керування транспортним засобом. Він під час події лише знаходився поряд із своїм автомобілем.
Від проходження медичного огляду він не відмовлявся, а пропонував працівникам поліції за допомогою технічних засобів перевірити стан сп'яніння на місці. Працівники поліції відмовили в проханні пройти огляд на місці.
Копію протоколу йому вручено не було, було відмовлено в наданні письмових пояснень по справі. Від керування транспортним засобом не відсторонили.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив у допиті працівників поліції.
Просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження, постанову районного суду просить скасувати, а провадження закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Заявлене клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки повнити тест апелянт отримав лише 3 серпня 2022 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження. Зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не вбачається.
Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу правовляддя, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянта, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив постанову судді скасувати та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції доходить до наступних висновків.
Під час апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що висновки суду першої інстанції з приводу доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законним та відповідають фактичним обставинам справи.
В основу його винуватості місцевим судом було покладено такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №067077 (а.с.1), яким звинувачено ОСОБА_1 в тому, що він 15 червня 2022 року о 16 годині 40 хв. керував автомобілем OPEL OMEGA д/н НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Від керування був відсторонений. На вимогу працівників поліції, водій не погодився на проходження медичного огляду у закладі КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» ЗОР, чим порушив п.2.5 ПДД України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.; направленням водія та актом огляду (а.с.4-5), якими встановлено, що працівники поліції під час події у ОСОБА_1 виявили ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка особи, яка не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Огляд водія не проводився у зв'язку з відмовою; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.6-7), які вказали, що під час події ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння; письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с.8), який вказав про конфлікт з особами в гаражному кооперативі та те, що під час події він не здійснював керування транспортним засобом; оптичний носій інформації у вигляді СД-диску (а.с.11), який містить відеозаписи події, якими зафіксовано, що ОСОБА_1 під час події вів себе агресивно по відношенню до працівників поліції. Свідки повідомили працівникам поліції, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. На пропозицію працівника поліції пройти огляд на визначення стану сп'яніння, ОСОБА_1 своєю поведінкою та діями відмовився в цілому від проходження огляду.
Розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення стороні захисту наданих їм прав та свобод у наданні доказі, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред'явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 в порушенні вимог п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду і вважає, що матеріли в справі не містять інформації про обставини, які підлягають перевірці в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, оскільки вони підтверджують факт керування водієм транспортного засобу та відмову від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння.
Суд відхиляє апеляційні доводи апелянта, оскільки вони є безпідставними та такими, що були повністю спростовані під час судового засідання в суді апеляційної інстанції.
Зокрема, суд відхиляє доводи про те, що водій ОСОБА_1 під час події не здійснював керування автомобіля в стані алкогольного сп'яніння.
Вказане спростовується показами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили під час судового засідання в суді першої інстанції, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. Вказані покази свідків повністю узгоджується з матеріалами справи, що свідчить про їх правдивість. В суду апеляційної інстанції немає сумнівів в таких показах.
Крім того, відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 не вказував того, хто саме здійснював керування, що свідчить про те, що під час події саме він був водієм.
Щодо доводів про те, що ОСОБА_1 під час події не відмовлявся від огляду на визначення алкогольного сп'яніння, апеляційний суд вважає їх безпідставним, оскільки відеозаписом (а.с.11) зафіксовано, що поведінка ОСОБА_1 на відеозаписі вказує, що він не вимагав роз'яснення йому певних прав або особливостей процедури, повністю усвідомлював вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, здійснював активні, свідомі та вольові дії, розумів ситуацію, у якій опинився. Від огляду ОСОБА_1 відмовився, що свідчить про порушення ним вимог п.2.5 ПДР України та є закінченим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
З приводу посилань апелянта на те, що суд першої інстанції не допитав працівників поліції, апеляційний суд вказує наступне.
Будь-яке клопотання, в тому числі про допит свідка в справі, повинне бути обґрунтованим.
Водночас, ті пояснення, якими апелянт обґрунтовував клопотання про допит свідка, не є достатніми для того, щоб викликали вказаного свідка в судове засідання.
Відеозаписами зафіксовано, що безпосередньо на місці події свідки вказали за яких обставин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, цими ж відеозаписами зафіксовано, що на пропозицію працівника поліції пройти огляд у встановленому порядку ОСОБА_1 відмовився, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР України, а тому суд вважає, що вказане клопотання є способом затягування розгляду провадження в апеляційному суді.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що працівники поліції позбавили ОСОБА_1 надати пояснення з приводу події спростовуються матеріалами справи, згідно яких на арк. 5 містяться письмові пояснення апелянта.
Є непереконливими доводи апелянта з приводу того, що він не керував транспортним засобом, які він обґрунтовував безпосередньо в апеляційному суді, оскільки на початку надання пояснень апелянт вказав, що з гаражного кооперативу, де він вживав алкогольні напої разом зі свідками у цій справі, з якими у нього виник конфлікт та його відвезли знайомі, але на при кінці надання пояснень у вільній формі апелянт вже вказав, що його відвезла особа, яка займається ремонтами автомобілів у вказаному гаражному кооперативі.
На запитання головуючого з приводу того, чому він заявляє клопотання про допит в якості свідків працівників поліції, але не заявляє клопотання про допит тих осіб, або особи, яка його відвезла з гаражного кооперативу, апелянт логічної відповіді не надав.
Згідно довідки, ОСОБА_1 має правовий статус спеціального суб'єкта водія, що підтверджується посвідченням водія.
Відповідно до п. 1.3. ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
За змістом ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Апеляційний суд виходячи з вищевикладеного повністю погоджується з висновками місцевого суду про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення, слід зазначити наступне.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, наголошено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 33 - 35, 38, ч.1 ст.130 КУпАП, урахувавши характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, його поведінки під час події, відсутності пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставини, вважає, що адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керуванням всіма видами транспортних засобів, є тим стягненням, що відповідно до ст. 23 КУпАП, буде сприяти запобіганню вчинення ним нових правопорушень і розумінням на психологічному рівні, рівня тяжкості скоєного протиправного діяння.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, задовольнити.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 334/2204/22