Справа № 461/6998/20 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.
Провадження № 22-ц/811/1234/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
06 вересня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
розглянувши порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Каченюка Олега Ігоровича на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2021 року в складі судді Стрельбицького В.В. у справі за позовом Акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-
встановив:
У жовтні 2020 року позивач АТ «Ідея Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 79299,12 гривень.
Вимоги обґрунтовував тим, що 10.09.2018 між сторонами укладено кредитний договір №Z62.00606.004317512 за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 71828,00 гривень, зі сплатою 15% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені графіком щомісячних платежів.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно кредитного договору, однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором.
Останній платіж боржником здійснено 07.08.2020, сума боргу відповідача станом на 30.09.2020 становить 79299,12 гривень. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, просив позовні вимоги задовольнити.
Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 22 червня 2022 року про виправлення описки, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 63640 гривень 62 копійки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" суму сплаченого судового збору в розмірі 1686 грн. 93 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Ідея Банк" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1685 грн. 33 коп.
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_1 , в особі адвоката Каченюк О.І., з оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає, що таке ухвалене з порушенням норм процесуального права.
Вважає, що справа підсудна Ічнянському районному суду Чернігівської області, оскільки відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що було відомо позивачу, звертався із відповідним клопотанням про направлення справи за підсудністю у суді першої інстанції, однак суд відмовив у задоволенні такого.
Зазначає, що порушення правил територіальної підсудності є безумовною підставою для скасування рішення суду.
Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2021 року, справу направити для розгляду за належною територіальною підсудністю.
09.02.2022 на адресу апеляційного суду надійшов відзив АТ «Ідея Банк» на апеляційну скаргу, у якому покликаючись на дотримання банком правил підсудності, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
При цьому, виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).
Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання згідно кредитного договору та надав відповідачу кредит, що стверджується видатковими касовими/меморіальними ордерами, при цьому, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором.
При цьому, суд встановив, що позивач у кредитному договорі №Z62.00606.004317512 встановив щомісячну плату за обслуговування кредиту Банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення CMC-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором (надалі - «графік щомісячних платежів»).
Таким чином, суд дійшов висновку, що має місце встановлення у цих положеннях кредитного договору оплатності послуг про надання інформації з приводу виконання кредитного договору, що прямо суперечить вищенаведеним нормам Закону України «Про споживче кредитування» та є підставою для відмови банку у задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу за обслуговування кредитної заборгованості.
При цьому, суд зазначив, що факт обізнаності відповідача про свій обов'язок сплачувати комісію банку в момент укладення договору не спростовує протиправність відповідних положень кредитного договору та їх невідповідності вимогам частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи те, що відповідач не подав суду жодних доказів на спростування вимог позивача, суд стягнув на користь позивача АТ «Ідея Банк» кошти у сумі 63640,62 грн. за кредитним договором, тобто без врахування боргу за обслуговування кредитної заборгованості.
Перевіряючи законність рішення в оскаржуваній частині колегія суддів виходить з такого.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов"язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
10.09.2018 між сторонами АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № Z62.00606.004317512, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 71828,00 гривень, зі сплатою 15% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у томі числі процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором, графіком щомісячних платежів.
Як зазначає позивач, АТ «Ідея Банк» свої зобов'язання згідно кредитного договору виконав та надав відповідачу кредит, натомість відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання, зокрема згідно поданого розрахунку боргу за кредитним договором № Z62.00606.004317512 від 10.09.2018 станом 30.09.2020 заборгованість становить 79299,12 гривень та включає в себе: основний борг - 38089,48 гривень, прострочений борг - 17810,97 гривень, прострочені проценти - 6578,38 гривень, строкові проценти - 457,19 гривень та пеня за несвоєчасне погашення платежів - 704,6 гривень.
17.08.2020 банк надіслав на адресу відповідача вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань, однак останнім така вимога проігнорована, зобов'язання за Кредитним договором №Z62.00606.004317512 не виконано, при цьому останній платіж боржником здійснено 07.08.2020.
З врахуванням наведеного, позивач АТ «Ідея Банк» звернувся до суду з відповідними вимогами, які просив задовольнити.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач подавав клопотання про передачу справи за підсудністю, однак ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 30.09.2021 у задоволенні такого відмовлено (т. 1 а.с. 145, 189).
Разом з цим, доводи апеляційної скарги представника відповідача фактично зводяться виключно до порушення, на думку відповідача, правил підсудності, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення з направленням справи за встановленою законом підсудністю.
Зважаючи на наведене та слідуючи принципу диспозитивності, колегія суддів перевіряє законність оскаржуваного рішення виключно в контексті доводів апеляційної скарги щодо порушення правил підсудності, оскільки інші доводи з цього приводу відсутні.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.
Дотриманням судами процесуальних норм інституту підсудності означає дотримання положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України).
Згідно із вимогами ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Положеннями ст. 27 ЦПК України визначено загальні положення підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходження відповідача.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Виходячи з положень цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Як беззаперечно вбачається з матеріалів справи, позивач АТ «Ідея Банк» звернувшись до суду з позовними вимогами, предметом яких стягнення боргу, у позовній заяві визначив відповідачем ОСОБА_1 , зазначив його адресу реєстрації: АДРЕСА_1 .
При цьому, звертаючись з позовом до Галицького районного суду м. Львова, обрану підсудність даного спору позивач обґрунтовував тим, що позови із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 8 ст. 28 ЦПК України) та п. 5.6 спірного кредитного договору, згідно якого цей договір виконується за місцем знаходженням Банку, а саме 79008, м. Львів, вул. Валова, 11 та у випадку спору між сторонами за цим договором, позов може пред'являтися також за місцем виконання договору (т. 1 а.с. 1).
Стаття 28 ЦПК України містить перелік цивільних справ, в яких встановлена підсудність за вибором позивача, тобто останньому надається право вибору підсудності залежно від категорії справи або за наявності інших зазначених у законі умов.
Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред'явити позов в один з декількох вказаних в законі судів.
Встановлення альтернативної підсудності, яка на відміну від загальної, є додатковою процесуальною гарантією забезпечення інтересів окремих категорій позивачів, пов'язане з необхідністю створення позивачеві більш сприятливих умов для звернення за судовим захистом.
Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч. 16 ст. 28 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 28 ЦПК України визначено правило альтернативної підсудності, за яким позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Місце виконання зобов'язання передбачено ст. 532 ЦК України.
За змістом вказаної норми, місцем виконання зобов'язання є те місце, в якому боржник повинен виконати свій обов'язок (передати кредитору річ, результати робіт, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор повинен прийняти належне виконання. За загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами в договорі.
Дійсно, відповідно до п. 5.6. Кредитного договору № Z62.00606.004317512 від 10.09.2018 сторони підтверджують, що цей договір виконується за місцем знаходження банку: 790008, м. Львів, Галицький р-н, вул. Валова, 11, та у випадку спору між сторонами за цим договором, позов може пред'являтися також за місцем виконання договору (т. 1 а.с. 7).
Пунктом 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» передбачено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності, підсудна справа, належить виключно позивачеві.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Враховуючи наведене, звернувшись з позовом до Галицького районного суду м. Львова позивач АТ «Ідея Банк» не порушив правила підсудності, які встановлені ст.ст. 27 - 28 ЦПК України, а доводи апеляційної скарги про протилежне не свідчать, тому підстав для задоволення скарги та скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Каченюка Олега Ігоровича - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 06 вересня 2022 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк