Справа № 134/1147/20
Провадження №11-кп/801/970/2022
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 жовтня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про які внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12020020190000140 від 23.04.2020,
за апеляційними скаргами прокурора Крижопільського відділу Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненням до апеляційної скарги, захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_10 на вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 11 липня 2022 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, інваліда 3 групи, раніше судимого:
- 08.11.2018 Ямпільським районним судом Вінницької області за ч. З ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,
-визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 11 липня 2022 року ОСОБА_7 визнано виним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців.
Призначено ОСОБА_7 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 08.11.2018 у виді 8 років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_7 строк перебування під вартою, з 23 квітня 2020 року по день набрання вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 11 липня 2022 року законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з дня набрання вироком Крижопільського районного суду Вінницької області від 11 липня 2022 року законної сили.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою продовжено до набрання вироком суду законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати - витрати пов'язані із залученням експерта в розмірі 12837,67 грн.
Також судовим рішенням вирішені питання щодо скасування арешту накладеного на речові докази та їх долю після набрання вироком законної сили.
Згідно вироку судом першої інстанції встановлено, що 22 квітня 2020 року ОСОБА_7 близько 18 години знаходився за місцем свого проживання разом із своєю співмешканкою ОСОБА_11 , що за адресою: АДРЕСА_1 де спільно вживали алкогольні напої.
Під час вживання спиртних напоїв, в період часу з 19 год. до 19 год. 55 хв. цього ж дня, між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 відбувся словесний конфлікт в ході якого ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, кухонним ножем, який тримав у правій руці сидячі у кріслі, наніс удари по тілу ОСОБА_11 , а саме по передній поверхні лівого променево-п'ясного суглобу, по передній поверхні лівого колінного суглобу та в середню третину лівої гомілки.
Після нанесення ударів ОСОБА_7 , розуміючи наслідки своїх дій, залишив ОСОБА_11 в квартирі, а сам направився до ОСОБА_12 , який проживає по сусідству у квартирі АДРЕСА_2 за вищевказаною адресою, якому повідомив про те, що «зарізав ОСОБА_13 », після чого ОСОБА_12 повідомив про факт спричинення тілесних ушкоджень Крижопільське відділення поліції. По приїзду слідчо-оперативної групи та працівників екстреної медичної допомоги на місце події, о 20 год. 30 хв. було констатовано смерть ОСОБА_11 .
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 028 від 23.04.2020 у трупа ОСОБА_11 , внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 , виявлено наступні тілесні ушкодження, а саме: 1) садно по тильній поверхні, правої китиці на основній фаланзі ІV пальця; 2) колото різана рана по передній поверхні, лівого променево - п'ясного суглобу; 3) колото-різана рана по передній поверхні, лівого колінного суглобу; 4) дві колото-різані рани в середній третині лівої гомілки, на зовнішній та внутрішній поверхнях, які поєднує один ранений канал, наскрізне поранення середньої третині лівої гомілки, з пошкодженням великих кровоносних судин - arteria tibialis posterior (задня великогомілкова артерія) та arteria fibularis (малогомілкова артерія). Вказані ушкодження, у вигляді ран, які мають ознаки колото-різаних, могли утворитись від дії плаского однобічно-гострого предмету типу клинка ножа, що мав обушок з вираженими ребрами та гостре лезо. При проведенні кольорової хімічної реакції на залізо по краях пошкодження на фрагменті шкіри з'явилось слабко виражене блакитнувато-зелене забарвлення, яке характерне для наявності заліза та його сполук реакція Перльса позитивна. Садно по тильній поверхні правої китиці на основній фаланзі ІУ пальця, виникли від дії тупого-твердого предмету(ів), з обмеженою контактуючою поверхнею, що не відобразили своїх індивідуальних властивостей в морфологічній характеристиці ушкоджень, або ж ударі об такі, у живих осіб мають ознаки легких тілесних ушкоджень і в причинному зв'язку з настанням смерті не стоять, (згідно п.2.3.1.6 «Правил, судово- медичного, визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.95р. №6). Садно на правій китиці, згідно його морфологічним, судово- медичним даним виникло незадовго до настання смерті. Непроникаючі, колото-різані рани, на тілі громадянки ОСОБА_11 , утворились незадовго до настання смерті, в причинному зв'язку з настанням смерті не стоять і згідно п.2.3. 1.6 «Правил, судово-медичного, визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.95р. №6, у живих осіб мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Ушкодження, виявлені на трупі громадянки ОСОБА_11 , у вигляді наскрізного поранення лівої гомілки з пошкодженням магістральних судин, згідно даних описової частини, висновку експерта, утворились незадовго до настання смерті, стоять в причинному зв'язку з настанням смерті, і за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент їх заподіяння, чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища, (згідно п.2.1.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №3 України від 17.01.95р. №6.). Враховуючи розташування ран гомілки, вони розташовані в місці доступному для нанесення власного рукою, але виходячи з їх характеру та важкості експерт вважає це малоймовірним.
Смерть громадянки ОСОБА_11 настала від колото-ріжучого поранення лівої гомілки з пошкодженням великих кровоносних судин - arteria tibialis posterior (задня великого-мілкова артерія) та arteria fibularis (малогомілкова артерія), що спричинило масивну зовнішню кровотечу, яка ускладнилась геморагічним шоком (безкрів'я серцевого м'яза, малокрів'я внутрішніх органів, набряк м'яких мозкових оболонок та речовини головного мозку.
Враховуючи характер пошкоджень у ОСОБА_11 після їх нанесення, ОСОБА_11 на протязі незначного проміжку часу могла скоювати цілеспрямовані дії.
При судово-хімічній експертизі крові від трупа ОСОБА_11 виявлено етиловий спирт у концентрації 2,6 %, що у живих осіб відповідає сильному алкогольному сп'янінню.
Такі дії обвинуваченого ОСОБА_7 судом першої інстанції кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Вимоги поданих апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали
В апеляційній скарзі прокурор просив вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 11.07.2022 відносно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України більш суворе покарання у виді 8 років позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України визначити йому остаточне покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі. В решті вирок залишити без змін.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 зазначає, що своєї вини у вчиненні даного злочину він не визнає і ніколи не визнає так як він цього не скоював. Вважає, що суд не взяв до уваги те, що покійна ОСОБА_11 перед тим накинулась на нього з ножем, який він вирвав, била його та вдарила відром по голові. Він не виключає те, що може в цілях самозахисту він міг вдарити її, по ефекту машинально, але цього не пам'ятає. Вважає, що суд не взяв до уваги те, що потерпіла була в стані сильного алкогольного сп'яніння і не контролювала свої дії, просить використати наявні у справі докази, які суд не взяв до уваги. Просить також врахувати суд поганий стан його здоров'я та інвалідність. Окрім цього, в поданих доповненнях до скарги зазначає, що ОСОБА_11 будучи в стані алкогольного сп'яніння, створила конфлікт та хотіла забрати у нього пляшку з алкоголем, , підставила йому до шиї ножа, який у неї він забрав і відштовхнув її на шкаф. Після цього вона накинулася на нього ударяючи його руками та ногами по тілу, а потім відчув сильний удар по голові, як виявилося пізніше відром. Він опинився на землі. Тому можливо в цілях самозахисту він міг вдарити її по ефекту машинально, але цього не пам'ятає. Зазначає, що умислу на заподіяння будь-яких тілесних ушкоджень у нього не було, а тому просить винести правильне рішення в його винності чи невинності.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 11 липня 2022 року відносно ОСОБА_7 скасувати і ухвалити новий вирок, яким його виправдати та звільнити його з під варти, а також скасувати стягнення витрат пов'язаних із залученням експерта. В доводах скарги посилається на невідповідність висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та неправильну кваліфікацію скоєного ОСОБА_7 . Зокрема вважає, що суд виходив із наслідків конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , не врахував та невірно оцінив події, які передували цим наслідкам, тому ухвалив вирок на припущеннях. Також захисник виклав обставин даної події, покази щодо яких надано ОСОБА_7 в ході судового розгляду. Умисел на умисне нанесення потерпілій тілесних ушкоджень, а також з метою позбавити її життя, він категорично заперечує, посилаючись на виниклий між обвинуваченим та потерпілою конфлікт, які узгоджуються із його поясненнями під час слідчого експерименту. Обставини конфлікту вказують на те, що такі тілесні ушкодження ОСОБА_14 могла отримати тільки в процесі нападу на ОСОБА_15 , що також узгоджуються із висновками експертиз та поясненнями експерта. Пояснення ж експерта про те, що ОСОБА_15 міг нанести ОСОБА_14 тілесне ушкодження перебуваючи в позі лежачи на підлозі є припущенням, оскільки не підтверджено іншими доказами. Також зазначає, що судом не наведено мотиву ОСОБА_15 на спричинення ОСОБА_14 тілесних ушкоджень, тим більше смерті. Досудовим розслідуванням не надано оцінки поясненням ОСОБА_15 про те, що ОСОБА_14 напала на нього і намагалась забрати пляшку зі спиртним коли він сидів у кріслі, навалювалась на нього, била руками і ногами, і тому могла отримати тілесні ушкодження від ножа який був в його руці. Не зафіксовано і не надано оцінку наявним у ОСОБА_15 тілесних ушкоджень на голові, які за його поясненнями ОСОБА_14 , перебуваючи у важкій стадії алкогольного сп'яніння, нанесла йому відром від чого він втратив пам'ять і впав на підлогу, чим несвідомо сприяла отримання тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_10 вважає, що ОСОБА_15 засуджено несправедливо. Посилається на відомі йому життєві обставини щодо спільного проживання його сестри ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , зокрема щодо зловживання ними спиртними напоями та конфлікти, однак фізичного насильства одне до одного вони ніколи не застосовували. А тому він не вважає, що ОСОБА_15 умисно наносив його сестрі тілесні ушкодження, будь-яких підстав для цього у нього не було. Сестра періодично зловживала алкоголем під час чого проявляла агресію до всього і до всіх, що на його думку призвело до конфлікту між ними із трагічними наслідками. У зв'язку із цим просить врахувати це та стан здоров'я ОСОБА_15 і звільнити його з під варти.
Позиції учасників судового провадження
До початку судового розгляду від прокурора, яким була подана апеляційна скарга, надійшла відмова від неї згідно вимог ч. 1 ст. 403 КПК України. А тому прокурор ОСОБА_6 просив прийняти дану відмову та закрити в цій частині апеляційне провадження. Щодо поданих апеляційних скарг обвинуваченим, його захисником та потерпілим, то заперечив проти їх задоволення та просив оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_7 залишити без змін.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 не заперечували проти прийняття відмови прокурора від поданої ним апеляційної скарги. Також підтримали подані ними апеляційні скарги з доповненнями та наполягали на їх задоволенні. Окрім того, не заперечували проти задоволення апеляційної скарги потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_10 повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду, проте до суду не з'явився та не повідомив про поважність причин свої неявки.
Прокурор, обвинувачений та його захисник не заперечували проти судового розгляду у відсутність потерпілого, а тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України судовий розгляд відбувся у його відсутність.
Мотиви суду
Заслухавши доповідача, виступи учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, а також подану до суду прокурором відмову від поданої ним апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Згідно вимог ч. 1 ст. 403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, обвинуваченого та його захисника з приводу задоволення поданої прокурором відмови від апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає за необхідне прийняти відмову прокурора в кримінальному провадженні від поданої ним апеляційної скарги. Наслідки відмови від поданої апеляційної скарги прокурору судом роз'яснені та зрозумілі.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Відповідно до ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Крім того, при призначенні покарання суд повинен суворо дотримуватися вимог ст.65 КК України відносно загальних засад призначення цього покарання у відповідності до положень Загальної частини Кримінального кодексу України.
Згідно вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Проте, таких клопотань згідно вимог ч. 3 ст. 404 КПК України до суду апеляційної інстанції не надходило.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла до переконання про необґрунтованість доводів апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про неповноту, на їх думку, судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також не знаходить достатніх законних підстав для виправдання обвинуваченого за відсутністю достатніх доказів для доведення його винуватості в суді. Посилання в апеляційних скаргах обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника адвоката ОСОБА_8 на те, що попереднє слідство і судове слідство проведені неповно, не об'єктивно та упереджено, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на припущеннях та на суперечливих і недостатніх, зібраних з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства доказах, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними. Перевіркою матеріалів справи встановлено, що органами досудового слідства і судом першої інстанції по даній справі дотримано вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в справі об'єктивної істини.
Також колегія суддів апеляційного суду не знаходить обґрунтованими доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_10 про невідповідність, на його думку, висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, та те, що призначене покарання за своїм видом є занадто суворим і не відповідає ступеню тяжкості скоєного ОСОБА_7 злочину і його особі.
Мотивуючи свої висновки про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд першої інстанції обґрунтовано послався на безпосередньо досліджені ним у кримінальному провадженні докази.
Зокрема, як вбачається із оскаржуваного стороною захисту вироку, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та надав суду покази про відомі йому щодо нього обставини.
Разом з тим вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, окрім показів самого обвинуваченого, повністю підтверджується безпосередньо дослідженими судом першої інстанції доказами, а саме показами потерпілого і свідків, а також письмовими доказами, протоколом огляду місця події, висновками експертів, протоколом проведення слідчого експерименту, яким місцевий суд надав у судовому рішенні належну правову оцінку, у тому числі і щодо їх належності та допустимості. Достатніх обґрунтованих підстав для визнання даних доказів неналежними чи недопустимими колегія суддів апеляційного суду не вбачає.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що судово-медичними експертами у наданих висновках детально проаналізовані всі покази обвинуваченого, які він надав під час слідчого експерименту, та які повно досліджені судом.
Колегія суддів апеляційного суду переконана у правильності висновків суду першої інстанції про те, що безпосередньо досліджені судом докази у кримінальному провадженні у сукупності свідчать про те, що наносячи удари по тілу ОСОБА_11 , а саме по передній поверхні лівого променево-п'ясного суглобу, по передній поверхні лівого колінного суглобу та в середню третину лівої гомілки ОСОБА_7 не конкретизував у своїй свідомості, яку саме шкоду, здоров'ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично заподіяно ним потерпілому. Тобто в даному випадку ОСОБА_7 діяв із невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого особа хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров'ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди.
Згідно висновку судово-медичного експерта № 028 від 23.04.2020 ушкодження, виявлені на трупі громадянки ОСОБА_11 , у вигляді наскрізного поранення лівої гомілки з пошкодженням магістральних судин, згідно даних описової частини, висновку експерта, утворились незадовго до настання смерті, стоять в причинному зв'язку з настанням смерті, і за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент їх заподіяння, чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища, (згідно п.2.1.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №3 України від 17.01.95р. №6.). Враховуючи розташування ран гомілки, вони розташовані в місці доступному для нанесення власного рукою, але виходячи з їх характеру та важкості експерт вважав це малоймовірним.
Смерть громадянки ОСОБА_11 настала від колото-ріжучого поранення лівої гомілки з пошкодженням великих кровоносних судин - arteria tibialis posterior (задня великого-мілкова артерія) та arteria fibularis (малогомілкова артерія),що спричинило масивну зовнішню кровотечу, яка ускладнилась геморагічним шоком (безкрів'я серцевого м'яза, малокрів'я внутрішніх органів, набряк м'яких мозкових оболонок та речовини головного мозку.
Враховуючи характер пошкоджень у ОСОБА_11 після їх нанесення, ОСОБА_11 на протязі незначного проміжку часу могла скоювати цілеспрямовані дії.
При судово-хімічній експертизі крові від трупа ОСОБА_11 виявлено етиловий спирт у концентрації 2,6 %, що у живих осіб відповідає сильному алкогольному сп'янінню.
В суді першої інстанції експерт ОСОБА_16 під час огляду диску відтворення місця події, яка сталась 22.04.2020 дав покази, що дані тілесні ушкодження, були нанесені ОСОБА_11 металевим предметом, це міг ніж, або інший металевий предмет. На гомілці ОСОБА_11 виявлено дві рани з'єднані одним наскрізним каналом, вхід має вхідний та вихідні отвори. В ділянці розташування цих ран проходять магістральні судини гомілки, це велика гомілкова артерія та малогомілкова артерія, які були пошкоджені, внаслідок чого розпочалась зовнішня кровотеча, яка спричинила геморагічний шок, велику крововтрату, внаслідок чого зупинилось серце. Також в ОСОБА_11 є пошкодження і на руках і на колінному суглобі. Вказав, що малоймовірно, що ОСОБА_7 наніс дані ушкодження в сидячому положенні, ймовірно, що ОСОБА_7 наносив удари стоячи на колінах, як це показував на слідчому експерименті. Невідомо також, чи ОСОБА_7 махав ножем чи ОСОБА_11 махала ногами та отримали ушкодження. Коли доставили ОСОБА_11 до моргу, вона була одіта в чорні ретузи просоченні кров'ю та в сірій шерстяній кофті. В неї також були наявні синці на тілі, які були нанесені в минулому, а саме на долоні на фалангах пальців та на лівій руці рану розміром 1 см. Також в її крові було виявлено 2,6 проміле алкоголю. Можливість була, що ОСОБА_7 отримавши удар по голові, махав ножем, а ОСОБА_11 в стані агресії махала ногами і отримала вона поранення по зовнішній поверхні ноги.
Також допитана судом першої інстанції експерт ОСОБА_17 дала покази, що механізм утворення колотої рани на лівій гомілки ОСОБА_11 можливий за будь-якого положення тіла ОСОБА_11 за умови доступності контакту ножа до лівої гомілки останньої. Визначити в якому положенні перебував обвинувачений ОСОБА_7 при нанесенні удару неможливо, оскільки сам ОСОБА_7 вказує, що сидячи в кріслі та тримаючи ніж в руці після удару пластмасовим відром по голові нічого не пам'ятає, а під час проведення слідчого експерименту, який досліджувався експертами не відпрацьовувались версії положення тіла ОСОБА_11 та ОСОБА_7 при нанесенні удару. Встановити силу удару не можливо, оскільки не пошкоджено кісткові тканини.
Також апеляційний суд звертає увагу на доводи наведені в доповненнях до апеляційної скарги обвинуваченим, а також пояснення надані ним в ході апеляційного розгляду де він вказав, що не виключає того, що міг вдарити потерпілу ОСОБА_11 машинально. В ході проведення слідчого експерименту ОСОБА_7 також вказав, що після того як вибив ножа з рук ОСОБА_11 взяв ножа у праву руку. Оглянутим в суді першої інстанції кухонного ножа із білою ручкою останній підтвердив, що саме цей ніж він тримав у правій руці. Також в доводах своєї апеляційної скарги захисник звернув увагу апеляційного суду на те, що потерпіла своїми хаотичними діями сама натикалась на ніж, який був у руках ОСОБА_7 .
В матеріалах судового провадження наявний висновок комісійної судово - медичної експертизи № 13к від 21.03.2022 згідно якого, за наявними даними стосовно колото - різаної наскрізної рани середньої третини лівої гомілки, що отриманні під час судово - медичного дослідження трупа ( «Висновок експерта № 028 від 23.04 - 29.05.2020») судово - медична експертна комісія прийшла до підсумку, що дія предмету з колото - ріжучими властивостями (ніж) до тіла ОСОБА_11 наступна - рух зліва на право (ззовні всередину) та перпендикулярно до вісі лівої нижньої кінцівки, при цьому клинок розміщений обушком доверху, лезом донизу. Даний механізм утворення можливий за будь - якого положення тіла ОСОБА_11 за умови доступності контакту травмуючого фактору з вище вказаною ділянкою локалізації тілесного ушкодження.
Згідно з даними в постанові у ОСОБА_7 були наявні «садна на лобі та затилку» (журнал № 10 первинного обстеження осіб, які поміщаються в ІТГ № 7). Дані ушкодження належать до легких тілесних ушкоджень, в зв'язку з відсутністю описання їх характеристик (детальна локалізація, форма, розміри, морфологічні властивості) неможливо лише на підставі наявних даних судити про їх давність, механізм та спосіб утворення.
Встановлення ймовірності «втрати пам'яті обвинуваченим після нанесення йому ударів потерпілою Якуніною пластмасовим відром в область лоба та потиличної частини голови» не є компетенцією судово - медичної експертизи.
Також відповідно до вказаного висновку експерта, згідно з даними в постанові у ОСОБА_7 були наявні «садна на лобі та затилку» (журнал № 10 первинного обстеження осіб, які поміщаються в ІТГ № 7). Дані ушкодження належать до легких тілесних ушкоджень, в зв'язку з відсутністю описання їх характеристик (детальна локалізація, форма, розміри, морфологічні властивості) неможливо лише на підставі наявних даних судити про їх давність, механізм та спосіб утворення. Встановлення ймовірності «втрати пам'яті обвинуваченим після нанесення йому ударів потерпілою Якуніною пластмасовим відром в область лоба та потиличної частини голови» не є компетенцією судово - медичної експертизи.
Водночас суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у даному кримінальному провадженні підстав вважати, що ОСОБА_7 , спричиняючи тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_11 , діяв з перевищенням меж необхідної самооборони (ч.3 ст. 36 КК України), оскільки ні органами досудового розслідування, ні під час судового розгляду не було встановлено, що під час нанесення ножом тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , ОСОБА_7 загрожувала небезпека яку можна було б прийняти як реальну загрозу життю, та необхідністю негайного відвернення посягання. Покази ОСОБА_7 не узгоджується з іншими доказами які дослідженні під час судового розгляду що б підтверджували загрози його життю та здоров'я.
Під час надання показів ОСОБА_7 вказував, що начебто після нанесення йому удару пластиковим відром по голові не пам'ятає як наніс удар ножем ОСОБА_11 . Посилання обвинуваченого на вади зору, начебто внаслідок яких останній не бачив як ОСОБА_11 наносила йому удари не узгоджується з протоколом слідчого експерименту.
Покази обвинуваченого ОСОБА_7 , щодо втрати пам'яті та відсутності умислу на нанесення тілесних ушкоджень суд вірно розцінив як обраний ним спосіб захисту, з метою перекваліфікації його дій на менш тяжкий злочин та відповідно зменшення покарання за його вчинення.
У відповідності до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до вимог статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції правильно керувався вимогами ст.ст. 65-67 КК України та взяв до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходив із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Зокрема, при визначенні виду та міри покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 2 ст. 121 КК України, судом в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та особу обвинуваченого, дані, які характеризують його особу. Зокрема судом враховано, що злочин передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, є тяжким, останній не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, раніше судимий 08.11.2018 року Ямпільським районним судом Вінницької області за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, за місцем проживання характеризуючими даними селищна рада не володіє, на шлях виправлення не став, стан здоров'я обвинуваченого, думку потерпілого, не заперечення ОСОБА_7 факту, що саме він наніс тілесне ушкодження.
Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом першої інстанції не встановлено.
Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції встановив вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочину.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду переконана, що враховуючи всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції дійшов цілком правильного, законного та обґрунтованого висновку про призначення йому покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді реального позбавлення волі, яке буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари останнього за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, оскільки інші види покарань не забезпечать його належної поведінки.
Окрім цього, апеляційний суд під час судового розгляду провадження враховує також позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
За ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 зазначеного Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та у визначених цим же Кодексом випадках на потерпілого.
У зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду переконана, що доводи апеляційних скарг захисника, потерпілого та самого обвинуваченого не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому на думку колегії суддів, у даному випадку саме такий вид та розмір покарання щодо обвинуваченого буде пропорційним, тобто необхідним, справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає достатніх обґрунтованих підстав для зміни чи скасування вироку, про що ставиться в зазначених апеляційних скаргах.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 403, 404, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,-
Прийняти відмову прокурора від поданої ним апеляційної скарги на вирок Крижопільского районного суду Вінницької області від 11 липня 2022 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України, а апеляційне провадження в цій частині закрити.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 з доповненням, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_10 - залишити без задоволення.
Вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 11 липня 2022 року щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4