Справа № 127/34909/21
Провадження № 22-ц/801/1562/2022
Категорія: 45
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.
Доповідач:Міхасішин І. В.
05 жовтня 2022 рокуСправа № 127/34909/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Міхасішина І.В.,
суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 127/34909/21 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Кобзіна Альона Сергіївна , до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди,
за апеляційною скаргоюВінницької обласної прокуратури на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2022 року, ухвалене суддею цього суду Бойко В.М. зі складанням його повного тексту 20 липня 2022 року,
В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди та просила суд стягнути з державного бюджету шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунка на її користь в сумі 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також стягнути судові витрати.
Позив мотивований тим, що 28.03.2018 року за заявою адвоката потерпілих, яким є і у тому числі позивач, слідчим Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області було внесено відомості до ЄРДР за №12018020020001231 за фактом шахрайських дій відносно жителів с. Байраківка та с. Глинянець Немирівського району. Однак, не дивлячись на численні клопотання щодо проведення процесуальних дій, слідчим жодних дій щодо розслідування даного злочину не вчинялося. Неодноразово потерпілий звертався до суду із скаргами на бездіяльність слідчого та закриття кримінального провадження. Крім того, матеріали кримінального провадження у процесі розслідування було втрачено разом із оригіналом розписки про наявність перед позивачем заборгованості. Таким чином, втомившись від незаконної бездіяльності правоохоронних органів протягом 4-х років, позивачу нанесено моральну шкоду, яка проявляється у тому, що позивача не покидає відчуття тривоги та занепокоєння, позивач відчуває себе безпорадним, оскільки оригінал розписки було втрачено саме правоохоронними органами, і тому зникла остання надія повернути кошти. Вищевикладене і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2022 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з державного бюджету шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , кошти у розмірі 2 600 (дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині вимог - відмовлено. Судовий збір компенсовано за рахунок держави.
Не погодившись із ухваленим рішенням, Вінницька обласна прокуратура, подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Правом на подання відзиву учасники справи не скористалися.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін з огляду на таке.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи убачається, що що дізнавачем СД ВП №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області Палаш Ю.О. здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018020020001231 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. Позивач ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні є потерпілим (а.с.7).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницьколї області від 08.06.2021 року позовну заяву ОСОБА_3 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Вінницької обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково. Вирішено відшкодувати ОСОБА_3 за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на її користь 2270 грн. моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Рішення набрало законної сили 27.09.2021 року. (а.с.8-9).
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Суд звертає увагу, що вказене рішення суду стосується одного і того ж кримінального провадження № 12018020020001231, у якому ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були визнані потерпілими.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 29.09.2021 року скаргу адвоката Кобзіної А.С. в інтересах потерпілої ОСОБА_3 задоволено. Постанову дізнавача СД відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області Палаш Ю.О. від 12.07.2021 року про закриття кримінального провадження №12018020020001231 від 28.03.2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України скасовано. Матеріали кримінального провадження №12018020020001231 від 28.03.2018 року направити до відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області для проведення додаткової перевірки.
Таким чином, суд доходить до висновку, що відносно потерпілого у кримінальному провадженні № 12018020020001231 - позивача ОСОБА_1 мають місце незаконні рішення, дії та бездіяльність посадових осіб органу державної влади - Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Правовідносини виникли між сторонами з приводу завдання шкоди внаслідок незаконних дій органу державної влади, тому при вирішенні спору суд застосовує норми глави 82 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтями 55, 56 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Крім того, відповідно до статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування; моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
В постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 303/1776/1 (провадження № 61-3440св20), відшкодуванню підлягає шкода, завдана внаслідок не тільки незаконного засудження, повідомлення про підозру, арешт, обшук, виїмку, а й інших дій внаслідок яких особі було заподіяно шкоду; за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 740/2921/16-ц (провадження № 61-30026св18) та постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 216/2150/17 (провадження № 61-11184св18).
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Тобто, здійснення досудового розслідування кримінального провадження протягом тривалого часу, яке неодноразово безпідставно закривалось і було неефективним, що підтверджено чисельними постановами слідчих суддів, втрата органом поліції матеріалів кримінального провадження разом із оригіналом розписки ОСОБА_1 , свідчить про незаконні дії і бездіяльність посадових осіб, які здійснювали вказане кримінальне провадження, що є підставою для відшкодування моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди здійснюється незалежно від вини.
Надмірна тривалість кримінального провадження призвела до моральних страждань позивача ОСОБА_1 , зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність тощо.
Таким чином, позивач має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного зобов'язання щодо проведення ефективного розслідування злочину, де позивач ОСОБА_1 є потерпілим.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, та не містять посилань на такі порушення, що призвели до неправильного вирішення страви, тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 376 ЦПК України, не можуть бути підставою для скасування рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказане рішення - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Вінницької обласної прокуратуризалишити без задоволення, рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20 липня 2022 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий І.В. Міхасішин
Судді: Ю.Б. Войтко
І.М. Стадник