Справа № 450/453/22 Провадження № 2/450/1608/22
про відмову у відкритті провадження у справі
30 вересня 2022 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Данилів Є.О., перевіривши в м. Пустомити матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача 1 Акціонерного товариства «Райффайзен банк», відповідача 2 Акціонерного товариства «Кристалбанк», відповідача 3 Публічне акціонерне товариство «Вектор Банк», відповідача 4 Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Омега Фактор», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Національний Банк України, Національне антикорупційне бюро України про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, яка надійшла до суду 04.02.2022 року,
заява подана в порядку ЦПК. Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є захист цивільних прав та/або охоронюваних законом інтересів, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Разом з тим статтею 20 Господарського процесуального кодексу України визначено предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП. Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України) громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсним наступних договорів:
договору відступлення права вимоги №114/25t від 28 вересня 2016 р., укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №014/7299/74/55832 від 11.03.2008 року, укладеним з фізичною особою ОСОБА_1 ;
договору факторингу від 24.05.2017 р. укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КРИСТАЛБАНК» щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №010/8-3/3684/в від 23.04.2008 р., укладеним з фізичною особою-підприємцєм ОСОБА_1 ;
договору про відступлення права вимоги від 30.08.2018 р., укладеного між «Кристалбанк» та ТзОВ «ФК «Омега Фактор» щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №010/8-3/3684/в від 23.04.2008 р., укладеним з фізичною особою-підприємцєм ОСОБА_1 .
Тобто, позивач просить визнати недійсними три договори, що укладені між різними юридичними особами, щодо відступлення прав вимоги за двома різними кредитними договорами: кредитним договором №014/7299/74/55832 від 11.03.2008 року; кредитним договором №010/8-3/3684/в від 23.04.2008 року.
Як вбачається з позовної заяви 23.04.2008 р. між АТ «Райффайзен Банк» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №010/08-3/3684/в, за умовами якого Банк надав ФОП ОСОБА_1 кредит в сумі 140 000,00 доларів США строком до 22.04.2023р. зі сплатою 14,5 відсотків річних. Таким чином, правовідносини які виникли з приводу кредитного договору є господарськими, оскільки виникнули між суб'єктами господарювання - юридичними особами.
10.04.2009 року Господарським судом Львівської області винесено рішення у справі № 10/18 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № 010/08-3-3684/в в сумі 144 136,52 доларів США та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.
Умови Кредитного договору та вказане рішення господарського суду додатково підтверджують, що Кредитний договір від 23.04.2008 року не є споживчим кредитом, а пов'язаний з підприємницькою діяльністю Позивача. Тобто, правовідносини за кредитним договором № 010/08-3/3684/в від 23.04.2008р. є господарськими і регулюються господарським законодавством.
Оскільки кредитні відносини за кредитним договором № 010/08-3/3684/в від 23.04.2008р. носили господарський характер, то відповідно, всі подальші відносини за таким кредитним договором теж носять характер господарських.
Більш того, вимоги про визнання недійсним договору факторингу (портфельне відступлення прав вимоги) від 24.05.2017 р. укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КРИСТАЛБАНК» щодо відступлення права вимоги за кредитним договором №010/8-3/3684/в від 23.04.2008 р., укладеним з фізичною особою-підприємцєм ОСОБА_1 мають розглядатися в порядку господарського судочинства.
Оспорюваний договір факторингу укладено між відповідачами (ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КРИСТАЛБАНК») як суб'єктами господарювання та в ході проведення ними господарської діяльності.
Враховуючи наведене, спір у цій справі в частині визнання договору факторингу від 24.05.2017 р. недійсним підпадає під юрисдикцію господарських згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України.
На час подання позову ОСОБА_1 втратив статус фізичної особи-підприємця. Проте з урахуванням того факту, що між сторонами виникнули господарські відносини з приводу виконання господарського договору спір між сторонами належить до юрисдикції господарського суду.
Такий висновок висловлено ВП ВС у постанові від 09.10.2019 справа № 127/23144/18.
23.04.2008 р. між Банком та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки № 010/08-3/3684/в/1 квартири АДРЕСА_1 , заг. пл. 73,6 кв.м.
19 березня 2010 року за заявою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» порушено провадження у справі №28/32 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується ухвалою Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі від 19.03. 2010 року у справі № 28/32. До реєстру вимог кредиторів ФОП ОСОБА_1 внесено кредиторські вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в сумі 3 445 353,95 грн. за кредитним договором № 014/7299/74/55832 від 11 березня 2008 p., укладеним з ОСОБА_1 як з фізичною особою, що кредитором не заперечується.
Із постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.01. 2015 року у справі № 28/ 32, яка набрала законної сили слідує, що постановлені господарським судом Львівської області по справі № 28/ 32 ухвала від 20.09. 2010 року та постанова від 20.10. 2010 року набрали законної сили і такі відповідно є обов'язковими для виконання. Висновки господарського суду Львівської області про те, що заявлені вимог «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 3445353,95 грн., і вимоги ПАТ “Альфа-Банк'' у сумі 2251612, 52 грн. є вимогами до фізичної особи ОСОБА_1 суперечить вищенаведеним судовим рішенням.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України). Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб'єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб'єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов'язання, що з нього виникають, є господарськими. Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (стаття 609 ЦК України). Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Частиною третьою статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (тут і далі - у редакції, чинній на час припинення ФОП ОСОБА_1 ) передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП. Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, спір належить до господарської юрисдикції.
Таким чином, виходячи із суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились та вимоги ст. 4, 20 ГПК України суд прийшов до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до відповідача 1 Акціонерного товариства «Райффайзен банк», відповідача 2 Акціонерного товариства «Кристалбанк», відповідача 3 Публічне акціонерне товариство «Вектор Банк», відповідача 4 Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Омега Фактор», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Національний Банк України, Національне антикорупційне бюро України про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В силу вимог ст. 20 ГПК України такий спір належить до юрисдикції господарського суду першої інстанції в порядку господарського судочинства з дотриманням правил предметної та територіальної підсудності.
Зазначені обставини згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
На підставі наведеного та керуючись ст. 19, 186 ЦПК України,
постановив:
у відкриті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1 Акціонерного товариства «Райффайзен банк», відповідача 2 Акціонерного товариства «Кристалбанк», відповідача 3 Публічне акціонерне товариство «Вектор Банк», відповідача 4 Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Омега Фактор», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Національний Банк України, Національне антикорупційне бюро України про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги, - відмовити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до Господарського суду Львівської області (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128) з відповідним позовом в порядку господарського судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили 30.09.2022 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи.
СуддяЄ. О. Данилів