Справа № 449/754/22
"05" жовтня 2022 р. м. Перемишляни
Перемишлянський районний суд Львівської області в складі :
головуючого - судді : Гуняк О.Я.,
при секретарі: Тивонюк С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 2000 гривень щомісячно на дитину, починаючи з дня подання заяви та до досягнення нею повноліття.
Заяву обгрунтовує тим, що відповідач з 2015 року, не проживає разом із нею та сином, на даний час не працює, вживає алкогольні напої, тривалий час не забезпечує їхнього исна, не надає жодної матеріальної допомоги на його утримання, тобто фактично уникає від виконання батьківського обов'язку.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак від останньої надійшла заява, в якій остання просить суд проводити розгляд заяви у її відсутності. Позов підтримує повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте подав заяву, в якій зазначив, що позов визнає повністю та просить суд проводити розгляд заяви у його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши обставини справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 06.112004 р., між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , Стрілківською сільською радою Перемишлянського району Львівської області, був укладений шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за №9. Після реєстрації шлюбу, дружині присвоєно прізвище - « ОСОБА_5 ».
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 30.10.2006 року, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч.1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Згідно ч. 3 цієї ж статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Судом встановлено, що відповідач проживає окремо від позивача і дитини, не надає їм матеріального утримання. Тому, суд вважає, що відповідач неналежним чином виконує обов'язки з утримання дитини.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17 зазначено, що «загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини».
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Отже, оцінивши в сукупності представлені у справі докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є підставними, оскільки дитина проживає разом з позивачем, відповідач не надає їй належного матеріального утримання.
Враховуючи вік дитини та потреби на її утримання у цьому віці, те, що відповідач є здоровим, працездатним, те, що відповідачем не спростовано доводи позивача та не надано належних доказів зворотнього, а також те, що відповідач визнав позов повністю, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову про стягнення аліментів.
При визначенні розміру аліментів, суд виходить із засад розумності та справедливості, враховує можливість відповідачки надавати належну допомогу, якої буде на думку суду достатньо для забезпечення належного матеріального утримання дитини, її гармонійного розвитку, а також враховуючи, що обов'язок по утриманню дитини у батьків є рівним.
При цьому, суд роз'яснює сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 247, 259, 263-265, ЦПК України, суд -
ухвалив :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 11.08.2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 992(дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду ( п.15 Розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України ).
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач:
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , проживаюча за адресою: с.Стоки Львівського району Львівської області.
Відповідач:
ОСОБА_2 , проживаючий за адресою: с.Стоки Львівського району Львівської області.
Суддя О. Я. Гуняк