Провадження №2/447/403/22
Справа №447/1065/22
03.10.2022 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Бачуна О.І. ,
секретар судових засідань Данилів О.І.
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ « Енергія -Новий Розділ» про стягнення нарахованої , але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку за час затримки розрахунку
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 26649,25 грн. та 87132,19 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що він з 09.08.2019 по 08.11.2021 працював у ТОВ «Енергія -Новий Розділ» на посаді електромонтера з обслуговування підстанції міських електромереж. На момент звільнення, 08.11.2021 йому не було виплачена 31640,25 грн. заборгованості, що складається з компенсації за невикористані відпустки в розмірі 4817,60 грн. та невиплаченої заробітної плати в розмірі 26822,65 грн. Зазначив, що на адвокатський запит, відповідачем надіслано довідку в якій вказано, що розмір заборгованості становив 31640,25грн., проте з врахуванням здійснених виплат станом на 01.02.2022 розмір заборгованості становить 27640,25грн, з яким він погоджується. Оскільки відповідач не виплатив йому належної заробітної плати , вважає, що є підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, який становить 87132,19 грн. При цьому посилається на те, що суд на підставі ст.117 КЗпП України повинен стягнути на її користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо відповідач не доведе відсутності в цьому своєї вини, оскільки сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Вказує, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати у справі.
Ухвалою суду від 19.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
15.06.2022 від відповідача по справі ТОВ «Енергія-Новий Розділ» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відстрочити ТОВ «Енергія-Новий Розділ» виплату непогашеної перед ОСОБА_1 суми боргу терміном на шість місяців, відмовити у стягненні з ТОВ «Енергія-Новий Розділ» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відмовити у стягненні з ТОВ «Енергія-Новий Розділ» витрат на професійну правничу допомогу. У відзиві відповідач зазначив, що позивач до 08.11.2021 перебував у трудових відносинах з ним, при звільненні позивачу були нараховані суми, належні працівникові при звільненні, у тому числі заробітна плата до 08.11.2021, компенсація за невикористані дні відпустки та інші нарахування; Борг відповідача перед позивачем станом на 01.06.2022 по заробітній платі становив 25640,25 грн. Представник відповідача покликається на те, що ТОВ «Енергія-Новий Розділ» провело з позивачем частковий розрахунок при звільненні, оскільки товариство не спроможне своєчасно розрахуватися з позивачем з незалежних від товариства причин, зокрема, внаслідок накладення арешту на рахунки товариства, на яких знаходяться грошові кошти, що і спричинило часткову невиплату належних позивачу сум при звільненні з роботи. Вважає, що враховуючи накладення Солом'янським районним судом м. Києва арешту на грошові кошти на рахунках товариства та відсутність вини відповідача у несвоєчасній виплаті компенсації за невикористані дні відпустки, відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності встановленої ст. 117 КЗпП України. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. відповідач вважає таку неспівмірною із складністю справи.
15 червня 2022 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, оскільки позивачем не сплачено судовий збір за позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою суду від 02.08.2022 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків .
18 серпня 2022 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви та квитанція про сплату судового збору.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, 28.09.2022 на електронну адресу суду надіслала заяву, в якій уточнила позовні вимоги, просить стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату в сумі 17640,25 грн. та 187558,75 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.11.2021 по 28.09.2022 та надала відповідний розрахунок.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у надісланому на адресу суду клопотанні 20.09.2022 заяву в якій зазначає, що станом на 19.09.2022 борг відповідача перед позивачем по невиплаченій заробітній платі становить 17640,259 грн., про що додав довідку з розрахунком виплачених сум по заборгованій заробітній платі за період з 23.05.2022 по 19.09.2022.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частинами 1,2,5 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що розгляд справи відкладався неодноразово, а саме на клопотання відповідача, відповідач скористався свої правом та подав відзив на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, повно всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до копії наказу ТОВ «Енергія-Новий Розділ» № 89к від 08.11.2021, ОСОБА_1 звільнено з посади електромонтера з обслуговування підстанції міських електромереж таб. № 1268, з 08.11.2021 за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до копії довідки вих. № 9, виданої 17.02.2022 ТОВ «Енергія-Новий Розділ», станом на 01.02.2022 заборгованість відповідача перед позивачем становила 27640,25 грн. у зв'язку з частковою виплатою заробітньої плати у 2021р. та 2022 р.
Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5, у серпні 2021 року позивачу була нарахована заробітна плата у розмірі 17460,95 грн., а у вересні 2021 року - 17377,51 грн.
Відповідно до копій ухвал слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 17.12.2018 у справі № 760/32373/18 та від 30.08.2019 у справі №760/24817/19, на визначені в ухвалах рахунки відповідача накладено арешт у вигляді заборони розпорядження та здійснення видаткових операцій в межах суми 804 892 343,78 грн.
На підставі поданої 20.09.2022 представником відповідача довідки № 1170, виданої ТОВ «Енергія-Новий Розділ», заборгованість відповідача перед позивачем з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, станом на 19.09.2022 становить 17640,25 грн. у зв'язку з частковою виплатою заробітньої плати у період з травня по вересень 2022 року.
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлює стаття 117 КЗпП України. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, у разі невиплати з вини роботодавця власника або уповноваженого ним органу (підприємства, установи, організації) належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені у статті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема згідно з умовами трудового договору, та відповідно до законодавчих гарантій.
Виходячи з вказаних норм закону, виплата належних позивачу сум повинна бути здійснена відповідачем в день звільнення позивача.
Таким чином, на час розгляду справи сторонами не оспорюється факт наявності не виплаченої позивачу ОСОБА_1 заробітної плати, відповідно вимога щодо стягнення 17640,25 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати із відповідача підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки при звільненні, судом встановлено наступне.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.
Відтак, виходячи із вищевказаних норм, при розгляді судом вимог позивачів заявлених на підставі ст. 117 КЗпП України обов'язковому з'ясуванню підлягає наявність вини роботодавця у затримці розрахунку із працівником.
При обчисленні середнього заробітку слід керуватися ст.27 Закону України «Про оплату праці» та п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. (постанова Верховного Суду України від 18.01.2017 справа № 6-2912цс16).
Методика нарахування середнього заробітку описана в постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 року за № 100. Порядком визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включається: основна заробітна плата; доплати і надбавки; виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
Нарахування виплат при обчисленні середньої заробітної плати, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п.2,3,4,8 Порядку).
Відтак суд дійшов переконання, що проведений позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 01.10.2021 по 28.09.2022 становить 166142,57 грн. та відповідає вимогам Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», а відтак суд визнає його правильним.
Враховуючи вищенаведене, а також ту обставину, що відповідач не заперечив факт існування заборгованості по заробітній платі перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги і їх розмір є доведеними позивачем, а тому позов підлягає задоволенню, з відповідача слід стягнути на користь позивача невиплачену заробітну плату у розмірі 17640,25 грн. 00 коп. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 187558,75грн.
Стосовно доводів відповідача про відсутність у нього можливості виплатити позивачу заробітну плату у повному обсязі у день звільнення з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з накладенням судом арешту на усі його банківські рахунки, суд зазначає наступне.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідно до ст. 81 ЦПК України не надав достатніх доказів тієї обставини, що на всі його рахунки без винятку накладено арешт, зокрема, в матеріалах справи міститься лист-відповідь з АТ АКБ «Львів» та довідка № 1170 від 19.09.2022 щодо виплати позивачу частини заборгованості по заробітній платі за період з травня по вересень 2022 року, надана суду від ТОВ «Енергія-Новий Розділ» завірену печаткою АТ «Альфа-Банк». Відповідно до вищенаведеного, суд не вбачає підстав для відстрочення терміном на шість місяців виплати несплаченої позивачу заробітної плати, про що зазначав відповідач.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 992,40 грн. за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а судовий збір в розмірі 992,40 грн. за позовну вимогу про стягнення заробітної плати, від сплати якого позивач звільнений - з відповідача на користь держави.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то такі підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 133 ЦПК України , встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням « ОРДЕР» вус особі Бідак О.О. укладено Договір про надання правової допомоги №05/01/22 від 17.01.2022 року .
Відповідно до акту №26/09/22 від 26.09.2022року здачі прийняття робіт ( надання послуг), загальна вартість наданих ОСОБА_1 адвокатом Бідак Оленою Олегівною правових послуг становить 12000гривень.
Відповідно до детального опису робіт ( наданих послуг) адвокатом Бідак О.О. на виконання договору 05/01/22 вбачається, що адвокат надано правову інформацію, консультацію і роз'яснення по суті справи ( тривалість 1год.); підготовлено адвокатський запит ( 1 год.), підготовлено позовну заяву (6год)., підготовлено та направлено клопотання про усунення недоліків позовної заяви ( 1год.); підготовлено та подано розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку (2 год.); підготовлено заяву про відшкодування судових витрат (1 год.)
Інформація про те, що вказана сума була перераховано адвокату Бідак О.О. позивачем ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутня.
Суд вважає, що визначена адвокатом сума гонорару є не належно обґрунтованою, такою, що не в повній мірі відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягом, наданих адвокатом послуг, у зв'язку з чим вказана сума підлягає частковому відшкодуванню .
З огляду на те, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 12000 грн. є не співрозмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених вимог про стягнення витрат на правову допомогу. Суд вважає, що з відповідача в користь позивача необхідно стягнути 2000 гривень витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 89, 258, 263-265 ЦПК України суд,-
ухвалив :
Позов ОСОБА_1 до ТОВ « Енергія -Новий Розділ» про стягнення нарахованої , але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задоволити частково.
Стягнути з ТОВ « Енергія -Новий Розділ» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі у сумі 17640 ( сімнадцять тисяч шістсот сорок ) грн. 25 копійок
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ТОВ « Енергія -Новий Розділ» на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) 187558 (сто вісімдесят сім тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) гривні 75 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Стягнути з ТОВ « Енергія -Новий Розділ» на користь ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) 992,40 грн судового збору .
Стягнути з ТОВ « Енергія -Новий Розділ» на користь держави 992,40 грн судового збору .
Стягнути з ТОВ "Енергія Новий Розділ" в користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу в сумі 2000 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Бачун О. І.