Справа № 462/3695/22
26 вересня 2022 року Залізничний районний суд м. Львова
в складі: головуючої-судді - Гедз Б.М.
з участю секретаря - Ясниської В.Я.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника віповідача - Іваненко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за
позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права користування квартирою, -
Позивачі звернулись до суду із позовом, в якому просили визнати за ними право користування квартирою АДРЕСА_1 . Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що квартира АДРЕСА_2 , в якій зареєстровані та проживають позивач ОСОБА_1 разом із членами своєї сім'ї, належить Львівській міській раді та складається з однієї кімнати, житловою площею 19,2 кв.м. та кухні з комунальними вигодами, загальна площа квартири складає 32,25 кв.м. Вказану квартиру у 1950 році отримала бабця позивача ОСОБА_7 на підставі ордера, який надалі було втрачено. Після народження матері позивача ОСОБА_8 вона теж була зареєстрована та проживала за згаданою адресою, а надалі на підставі згаданого втраченого ордера у квартирі АДРЕСА_2 були зареєстровані та проживають по даний час вся сім'я ОСОБА_9 , а саме: ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_3 та діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 померла у 1991 році, мати позивача ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивачі продовжують проживати за вказаною адресою. Бажаючи приватизувати квартиру АДРЕСА_2 позивачі звертались до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради із заявою про зміну договору найму квартири, однак Залізничною районною адміністрацією позивачам відмовлено з підстав відсутності ордера, який не зберігся після смерті бабці позивача. Поруч з цим, згідно листа ЛКП «Сяйво» від 27.01.2021 року бабця позивача ОСОБА_7 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 була зареєстрована з 1951 року по 1992 рік. Мати позивача ОСОБА_8 була зареєстрована у згаданій квартирі з 1972 року по 1999 року, а позивач був зареєстрований у 1973 році та разом із дружиною та дітьми проживає та зареєстрований по даний час, із місця проживання не вибували, іншого житла не мають. Оскільки у зв'язку із втратою ордера на квартиру позивачі позбавлені можливості вирішити питання зміни договору найму квартири після смерті наймача в адміністративному порядку, тому змушені звернутись до суду із позовом, який просять задоволити та визнати за ними право користування квартирою АДРЕСА_2 .
Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 27 липня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі покликаючись на мотиви, викладені у позовній заяві та просив позов задоволити.
Представник позивача - адвокат Романишин Я. О. в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав викладених у такому, просив задоволити та додатково пояснив, що Залізничною районною адміністрацією на звернення позивачів із заявою щодо зміни договору найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 було відмовлено. Рішення Залізничної районної адміністрації про відмову вмотивоване зокрема відсутністю документів на підтвердження родинного зв'язку із попереднім наймачем та відсутністю ордера або рішення на підставі якого позивачі вселились у квартиру АДРЕСА_2 . Поруч з тим, як встановлено із отриманих від Залізничної районної адміністрації, ЛКП «Сяйво» та Державного архіву Львівської області відповідей на адвокатські запити, бабця позивача ОСОБА_7 вселилась у квартиру за адресою: АДРЕСА_4 рр на підставі ордера, однак на даний час згаданий документ втрачений та інформація про такий у відповідних установах відсутня, що позбавляє позивачів, які по суті є четвертим поколінням сім'ї, що належним чином зареєстрована та на законних підставах проживає за вказаною адресою, позбавлені можливості у досудовому порядку вирішити питання приватизації квартири.
Представник відповідача - ОСОБА_10 у суді вказала, що з наданих суду документів вбачається, що позивачами належним чином підтверджено факт родинних відносин, що було однією із підстав відмови Залізничною районною адміністрації щодо зміни договору найму житлового приміщення. Що стосується факту відсутності у позивачів ордера у прийнятті рішення поклалась на розсуд суду.
Позивачі у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, при цьому подали до суду письмові заяви, в яких заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили розгляд справи проводити за їх відсутності.
Беручи до уваги положення ч. 1 статті 223 ЦПК України, ч. 3 статті 211 ЦПК України, згідно яких неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, а також учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили усі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів, суд прийшов до висновку про можливість проведення судового розгляду справи за їх відсутності.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши зібрані докази по справі та оцінивши їх у сукупності, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 32,25 кв.м., складається з одної житлової кімнати та кухні, з комунальними вигодами та перебуває у комунальній власності.
Власником вказаної квартири є Львівська міська рада.
Згідно довідки ЛКП «Сяйво» від 31.10.2011 року та довідок про реєстрацію місця проживання позивачів вбачається, що у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: з 16.01.1990 року ОСОБА_1 (син), з 30.08.1996 року ОСОБА_3 (невістка), з 30.08.1996 року ОСОБА_11 (внучка) та з 2000 року ОСОБА_6 (внучка), ОСОБА_4 (внучка).
Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовом про визнання за ним та членами його сім'ї права користування квартирою АДРЕСА_2 заявлені вимоги обґрунтовує тим, що наймачем вказаної квартири на підставі ордера була його бабця ОСОБА_7 , надалі його матір ОСОБА_8 також постійно проживала та була зареєстрована за вказаною адресою. Оскільки після смерті його бабці та матері виникла необхідність зміни договору найму, він звернувся із відповідною заявою до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, однак у задоволенні його звернення відмовлено.
Так, у відповідності до відповіді Залізничної районної адміністрації № 32-вих. 1221 від 06.01.2022 року у задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо зміни договору найму відмовлено у зв'язку із непредставленням останнім необхідних документів, серед яких зокрема ордера або рішення на підставі якого була зайнята квартира АДРЕСА_2 .
З відповіді ЛКП «Сяйво» № 2-45 від 27.11.2021 року встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 з 1951 року по 1992 року була зареєстрована ОСОБА_7 , з 1972 року по 1999 рік ОСОБА_8 .
Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за даною адресою з 1973 року, при цьому ЛКП «Сяйво» не володіє інформацією щодо того, на якій правовій підставі дані особи були вселені у згадану квартиру, ордер на вселення у квартиру за вказаною адресою відсутній, ЛКП «Сяйво» таким не володіє.
Поруч з цим, згідно запису у домовій книзі ордер на квартиру АДРЕСА_5 був виданий 02.04.1954 року № 3031.
Відповідно до статті 51 ЖК України жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих (на час спірних правовідносин) Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.
Статтею 58 ЖК України встановлено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Форма ордера встановлюється (на час спірних правовідносин) Радою Міністрів Української РСР. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством (на час спірних правовідносин) Союзу СРСР.
Ордер - правовстановлюючий документ індивідуального характеру, що видається виконавчим органом місцевої ради, до компетенції якого входить прийняття рішення про надання житла та видача документа, який є єдиною правовою підставою на вселення громадянина особисто або з його сім'єю у жиле приміщення.
Ордер вручається громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред'являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім'ї, включених до ордера.
На підставі спеціального ордера між наймодавцем (житлово-експлуатаційною організацією, а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією)і наймачем - громадянином, на ім'я якого виданий ордер, укладається договір найму.
Відповідно до частин першої та другої статті 61 статей 64 та 65 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявність згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між згаданими особами, наймачем і членами сім'ї, які проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, й інші обставини, які мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім'ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом із наймачем.
Такі висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2020 року у справі
№ 205/6201/17, від 18 травня 2022 року у справі № 463/2277/20-ц.
Оцінюючи аргументи учасників справи та зібрані докази по справі суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у зв'язку із недоведеністю стороною позивачів дотримання встановленого порядку при вселенні у квартиру щодо якої просять визнати право користування.
Зокрема, позивач ствердив, що квартиру АДРЕСА_2 отримала його бабця ОСОБА_7 у 1950 році. Після народження його матері ОСОБА_8 , вона теж була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_3 . Бабця позивача померла 1991 року, матір ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, як вбачається із довідки № 1066 від 31.10.2011 року з місця проживання про склад сім'ї і прописку у квартирі АДРЕСА_2 станом на дату видачі довідки було зареєстровано 5 осіб:з 16.01.1990 року ОСОБА_1 (син), з 30.08.1996 року ОСОБА_3 (невістка), з 30.08.1996 року ОСОБА_11 (внучка) та з 2000 року ОСОБА_6 (внучка), ОСОБА_4 (внучка). Відомості щодо місця проживання бабці позивача ОСОБА_7 та матері позивача ОСОБА_8 відсутні, як і відомості щодо основного квартиронаймача та № ордера і ким виданий, відповідні графи у довідці залишені не заповненими.
ЛКП «Сяйво» у відповіді від 27.11.2021 № 2-45 повідомлено, що ОСОБА_7 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 1951 р. по 1992 р., ОСОБА_8 була зареєстрована за даною адресою з 1972 року по 1999 рік. Інформація щодо їх зареєстрованого місця проживання у подальшому відсутня та ОСОБА_8 станом на день своєї смерті за вказаною адресою зареєстрована не була.
В свою чергу згідно відповіді ЛКП «Сяйво» та довідки з місця проживання про склад сім'ї і прописку вбачаються також розбіжності щодо дати реєстрації місця проживання безпосередньо позивача у справі ОСОБА_1 , оскільки згідно відповіді ЛКП «Сяйво» ОСОБА_1 був зареєстрований у кв. АДРЕСА_2 з 1973 року, натомість довідки з місця проживання ОСОБА_1 був зареєстрований у спірній квартирі ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В ході судового розгляду судом не встановлено факту існування належним чином оформленого ордера, який є єдиною правовою підставою для вселення у квартиру державного чи громадського житлового фонду, згідно покликань позивача, виданого у 1950-их роках на ім'я бабці ОСОБА_7 чи рішення про надання права на проживання у згаданій квартирі позивачам.
Згідно змісту відповіді ЛКП «Сяйво» від 27.11.2021 року на адвокатський запит інформацією щодо того, на якій підставі згадані вище особи були вселені у квартиру АДРЕСА_6 не володіє.
Ордер на вселення у квартиру відсутній, тому надати його копію неможливо.
Будь-які дані про те, на чиє ім'я видавався такий ордер, які особи зазначалися у вказаному ордері, дату видачі такого ордеру та найменування установи, що видала такий ордер відсутні.
Будинкова книга відсутня.
Відомості щодо запису у домовій книзі про наявність інформації щодо видачі ордера на квартиру АДРЕСА_5 02.04.1954 року за № 3031 не беруться судом до уваги, оскільки жодним чином не стосуються даного спору щодо права користування квартирою АДРЕСА_6 у тому ж будинку та факт видачі у 1954 році ордера сусідам позивачів не може слугувати підставою для припущення видачі у цей же час також ордера бабці позивача ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_6 , в силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно відповіді Залізничної районної адміністрації ЛМР від 12.03.2021 року вбачається, що Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради не володіє інформацією щодо рішення, на підставі якого був виданий (в 1950-тих роках) ордер на спірну квартиру АДРЕСА_2 , оскільки архівні документи зберігаються в районній адміністрації з 1988 року.
Відповідно до відповіді Державного архіву Львівської області ЛОДА від 30 березня 2021 року на адвокатський запит, у документах Залізничного райвиконкому м. Львова за період з 1951 по 1954 роки, рішення про видачу ордеру на квартиру АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_7 не виявлено.
Крім того, як встановлено судом із даних автоматизованої системи документообігу Залізничного районного суду м. Львова у провадженні суду на розгляді перебувала цивільна справа № 462/435/22 за позовом ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання наймачем квартири
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 01.04.2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - про визнання наймачем квартири - відмовити
Постановою Львівського апеляційного суду від 21.07.2022 року апеляційну скаргу адвоката Романишина Ярослава Олексійовича залишено без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 01 квітня 2022 року залишено без змін.
Як вбачається із змісту вказаних судових рішень, відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із мотивів непредставленням позивачем жодних доказів про право членів його сім'ї на вселення у спірну квартиру та укладення з ними договору найму такої.
Відповідно до частини 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За наведеного, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права користування квартирою у зв'язку із необґрунтованістю заявлених позовних вимог та недоведеністю факту правомірного вселення у кв. АДРЕСА_2 із дотримання встановленого законодавством порядку щодо отримання спеціального ордера чи рішення про надання жилого приміщення.
Поруч з цим, відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
За принципом диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача по суті є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Належним відповідачем у справі про визнання права користування житловим приміщенням є особа, яка не визнає або оспорює право користування цим житловим приміщенням.
Квартира АДРЕСА_2 знаходиться у власності територіальної громади м. Львова, інтереси якої представляє Львівська міська рада, яка є наймодавцем відповідного жила в розумінні ст. 106 ЖК України, а тому у даному випадку лише Львівська міська рада має законне право розпоряджатися квартирою.
За таких обставин Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради є неналежним відповідачем за вказаним позовом, при цьому клопотань про заміну відповідача чи залучення співвідповідачів позивачами до суду в межах розгляду даної справи не заявлялось.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 10, 12, 81, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст. 51, 58, 61, 64, 65, 106 ЖК України, суд, -
ухвалив:
В позові ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права користування квартирою АДРЕСА_2 відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачі: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 .
ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
ОСОБА_5 , паспорт НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 .
ОСОБА_6 , свідоцтво про народження НОМЕР_5 ,
АДРЕСА_3 .
Відповідач: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, ЄДРПОУ 04056084, м. Львів, вул. Виговського, 34.
Повне рішення суду складено 05 жовтня 2022 року
Суддя: (підпис) Б. М. Гедз
З оригіналом згідно. Оригінал рішення у справі №462/3695/22.
Суддя Б.М.Гедз