Справа № 462/3954/22
(заочне)
05 жовтня 2022 року м.Львів
Суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №Л030921-2 від 03 вересня 2021 року в сумі 66871,90 грн., з яких 55650,35 грн. сума заборгованості, 11130,07 грн. неустойка (штраф) за прострочення виконання зобов'язання, 91,48 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, судові витрати на правову допомогу у розмірі 22260 грн. та судовий збір у розмірі 992 грн. 40 коп. Свої вимоги мотивує тим, що 03 вересня 2021 року між позивачем та відповідачем укладено договір позики №Л030921-2, згідно з яким відповідач /позичальник/ отримав від позивача /позикодавця/ грошові кошти в сумі 66340,80 грн., що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «Приват Банк» на день укладення договору еквівалентно 2448 доларів США, які зобов'язувався повернути до 03 вересня 2022 року. Згідно із визначеними цим договором умовами сторони домовились, що загальна сума в гривнях, яка підлягає поверненню буде відповідати еквіваленту 2448 доларів США. Проте відповідач свої зобов'язання щодо повернення отриманої суми позики виконав частково, зокрема повернув готівкою 1055 доларів США. Внаслідок утворилась заборгованість в сумі 66871,90 грн., з яких 55650,35 грн. сума заборгованості, 11130,07 грн. неустойка (штраф) за прострочення виконання зобов'язання, 91,48 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.У зв'язку з наведеним, просить позов задовольнити.
30 серпня 2022 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачеві було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.
Відповідач по справі належним чином повідомлявся судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції суду. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.
Згідно з вимогами ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вимоги ст.ст.279, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики №Л030921-2, згідно з яким ОСОБА_2 /позичальник/ отримав від ОСОБА_1 /позикодавця/ грошові кошти в сумі 66340,80 грн., що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «Приват Банк» (1 долар США = 27,10 грн.) на день укладення договору еквівалентно 2448 доларів США, які зобов'язувався повернути до 03 вересня 2022 року /а.с.26-27/.
03 вересня 2021 року відповідач ОСОБА_2 поставив свій підпис під розпискою, в якій зазначено, що він взяв позику у позивача ОСОБА_1 в сумі 66340,80 грн., що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «Приват Банк» на день укладення договору еквівалентно 2448 доларів США, які зобов'язувався повернути до 03 вересня 2022 року включно /а.с.28/.
Згідно з п.7 договору позики №Л030921-2 від 03 вересня 2021 року, сторони погодили, що у випадку зміни, у бік збільшення курсу гривні по відношенню до долара США, від зазначеного у п.1 цього договору, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір повернутої позики або її частини відповідав доларовому еквіваленту суми позики, за комерційним курсом продажу долару США, встановленому АТ КБ «Приват Банк» на день здійснення кожного платежу за цим договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові висновки.
Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим, ч.2 ст. 533 ЦК України передбачено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1672цс16 та постанові Верховного Суду України від 08 серпня 2018 року у справі № 331/2183/15-ц.
Як убачається з позовної заяви, відповідач заборгованість за договором позики №Л030921-2 від 03 вересня 2021 року позивачу повернув частково, зокрема повернув готівкою 1055 доларів США, а відтак основна сума боргу, яка підлягає поверненню становить в іноземній валюті 1393 доларів США, що за курсом продажів доларів США в АТ КБ «Приват Банк» (1 долар США =39,95 грн.) на дату звернення до суду із позовною заявою становить 55650,35 грн.
Надавши суду оригінал розписки, позивач підтвердив своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання, яке було ним виконано лише частково.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ним у повному обсязі виконанні боргові зобов'язання, які у нього виникли перед позивачем у зв'язку з укладанням договору позики.
За таких обставин, суд, враховуючи, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, позичені гроші позивачу у визначений строк повернув лише частково, вважає, що вимога про стягнення заборгованості за договором позики є підставною, і тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 55650,35 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки (штрафу) за прострочення виконання зобов'язання та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, то суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншого розміру процентів не встановлено договором або законом.
Згідно із ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з п.11 договору позики №Л030921-2 від 03 вересня 2021 року, у разі прострочення виконання зобов'язання (несвоєчасне повернення позики або її чергової частини за графіком) позичальником за даним договором, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю штраф у розмірі 1% від загальної суми заборгованості, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З договору позики №Л030921-2 від 03 вересня 2021 року вбачається, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві суму позики, визначену в п.1 даного договору відповідно до Графіка повернення позичальником грошових коштів.
Як убачається зі змісту позовної заяви, відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язання 03 лютого 2022 року, а відтак нарахування неустойки слід починати з 03 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року, що становить 20 днів.
За період з 03 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року розмір неустойки (штрафу) за прострочення виконання зобов'язання склав 11130,07 грн., а 3% річних становлять 91,48 грн., виходячи з наступних розрахунків:
- неустойка (штраф): 11130,07 грн. (55650,35 (основна сума заборгованості) х 1% (розмір неустойки, зазначений в договорі) х 20 днів (з 03 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року) /100 = 11130,07);
- 3% річних від простроченої суми боргу: 91,48 грн. (55650,35 (основна сума заборгованості) х 3 % х 20 днів (з 03 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року) /365/100 = 91,48).
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачем суду не надано.
Беручи до уваги вищенаведене, суд, перевіривши надані позивачем розрахунки, враховуючи, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором позики від 03 вересня 2021 року і до теперішнього часу не виконав свій обов'язок, порушивши строки повернення суми коштів, завдавши таким чином матеріальні втрати позивачеві, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 11130,07 грн. неустойки (штрафу) за прострочення виконання зобов'язання та 91,48 грн. 3% річних за прострочення виконання зобов'язання.
Щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 992,40 грн. та судових витрат у розмірі 22260,00 грн., які понесені у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
З матеріалів справи убачається, що 14 травня 2021 року між Адвокатським об'єднанням «Бачинський та партнери» та замовником ОСОБА_1 укладений Договір-доручення про надання правової (правничої) допомоги №04-2021 /а.с.13-15/.
22 липня 2022 року між між Адвокатським об'єднанням «Бачинський та партнери» та замовником ОСОБА_1 , також була укладено Додаток №3 до Договору-доручення про внесення змін до договору правової (правничої) допомоги №04-2021 від 14 травня 2021 року, відповідно до якого розмір винагороди (гонорару) за надання правової допомоги становить 40% від суми основної заборгованості /а.с.17-18/.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову в розмірі 992 грн. 40 коп. /а.с.12/, а також, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22260,00 грн., тобто, всього слід стягнути судових витрат на загальну суму - 23252,40 грн. (992,40 грн. + 22260 грн.).
Керуючись статтями 81,89,141,263-265, 280-284 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 55650,35 грн. суми заборгованості, неустойку (штраф) за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 11130,07 грн. та 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 91,48 грн. Всього стягнути 66871 (шістдесять шість тисяч вісімсот сімдесять одна) гривня 90 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 992 гривні 40 коп. судового збору та 22260 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. Всього стягнути на суму 23252 (двадцять три тисячі двісті п'ятдесять дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ІПН: НОМЕР_2 )
Суддя:
Оригінал рішення.