Справа № 442/2150/22
Провадження № 1-кп/442/179/2022
05 жовтня 2022 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження №12020140110000480 від 13.03.2020 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Завадівка Турківського району, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого на АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -
- з участю прокурора - ОСОБА_4 ,
- обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
- його законного представника - адвоката ОСОБА_5
- потерпілих - ОСОБА_6 та ОСОБА_7
- їх захисника - адвоката ОСОБА_8
встановив:
Судом визнано доведеним, що 12.03.2020 приблизно о 19.05 год. водій автомобіля марки SEAT моделі ALHAMBRA, реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_3 , рухаючись по вул. Трускавецькій міста Дрогобича Львівської області, в напрямку міста Стебник, неподалік будинку №120, проїжджаючи через нерегульоване перехрестя вулиці Трускавецької та провулку Стебницький міста Дрогобич, всупереч вимогам Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме: п. 9.2 згідно якого «Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.»; п.9.4 згідно якого « Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150- 200 м. поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху. Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів»; п. 10.1 згідно якого «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п. 10.4 згідно якого «Перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою, або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот...», ОСОБА_3 під час зміни напрямку руху - повороту ліворуч в напрямку провулку Стебницький, не подав попереджувального сигналу про зміну напрямку руху керованого ним автомобіля, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та не надав дорогу зустрічному транспортному засобу, виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся із мотоциклом марки HONDA XL650 Transalp реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , на якому знаходився пасажир ОСОБА_7 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла марки HONDA XL650 Transalp реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження: закритий перелом лівої плечової кістки на рівні середньої третини зі зміщенням уламків; відкритий багатовідламковий перелом діафізу лівої стегнової кістки на рівні середньої третини; відкритий перелом обох кісток лівої гомілки в нижній третині з дефектом великогомілкової кістки та м'яких тканин; рани в ділянках рани лівого гомілково-ступневого суглобу та лівої стопи, які відносяться до тяжкого ступеня за ознакою небезпеки для життя в час спричинення та пасажир мотоцикла ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травм у вигляді струсу головного мозку; закритий багато відламковий перелом лівої стегнової кістки на рівні середньої третини діафізу зі зміщенням відломків: закритий внутрішньосуглобовий перелом переднього краю лівої вертлюгової западини: садна на чолі справа, в ділянці правої очниці, спинці носа в ділянках 8, 9 ребер справа по боковому контуру, в поперековій ділянці справа, в ділянках лівого стегна лівого колінного суглобу, лівого гомілково-ступневого суглобу, лівої стопи; синці в ділянках лівої стопи, лівого стегна, правого плеча, в ділянці лівої пахової складки з переходом на передньо- внутрішню поверхню лівого стегна, які відносяться до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого, понад три тижні, розладу здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_3 своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Пояснив, що дійсно обставини, які вказані в обвинувальному акті мали місце. Він, 12.03.2020 приблизно о 19.00 год. керував автомобілем марки SEAT моделі ALHAMBRA, реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухався по вул. Трускавецькій м. Дрогобича Львівської області, в напрямку міста Стебник. Проїжджаючи через нерегульоване перехрестя вулиці Трускавецької та провулку Стебницький м. Дрогобич хотів повернути ліворуч в напрямку провулку Стебницький, однак не включив поворот. Виїхавши на зустрічну смугу руху, зіткнувся із мотоциклом марки HONDA XL650 Transalp реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , на якому знаходився пасажир ОСОБА_7 , спричинивши їм тілесні ушкодження. Матеріальної шкоди не відшкодував, оскільки на даний час не мав можливості. Цивільний позов визнає. Просить суворо його не карати, у вчиненому щиросердечно розкаюється.
Потерпілі та їх представник ОСОБА_8 вказали, що жодного матеріального відшкодування від обвинуваченого не отримали, а тому просять обрати йому міру покарання у виді позбавлення волі.
Крім повного визнання своєї винності обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
При цьому, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Його дії вірно кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, оскільки він будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Доведеність вини і така кваліфікація дій обвинуваченого в суду не викликає сумнівів. Наведені вище докази винності у своїй сукупності є логічними і послідовними та відтворюють реальні події, що мали місце.
При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.
В даній справі, суд, призначаючи покарання ОСОБА_3 при виборі заходу примусу і порядку його відбування разом зі ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховує дані про особу обвинуваченого та всі інші обставини, які відповідно до положень КК України, у тому числі статей 66, 67 цього Кодексу, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.
При цьому до обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї винуватості, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Також суд враховує те, що обвинувачений усвідомлює про настання наслідків, які завдані кримінальним правопорушенням.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, а також обставин, які пом'якшують покарання, аналізу особи винного як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, позитивну характеристику, встановлених судом конкретних обставин події, оцінки поведінки обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами із звільненням від відбування основного покарання з випробовуванням на підставі ст. 75 КК України та відповідних пунктів ст. 76 КК України.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим нових злочинів у майбутньому.
Що стосується заявлених цивільних позовів, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до положень пунктів 33.1.4., 33.3. статті 33 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, -МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1. статті 35).
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, навіть, якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЩІК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами потерпілих про те, що обов'язок з відшкодування шкоди у межах ліміту страхового відшкодування покладається на її страховика - ПрАТ «СК «Перша».
Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО-3597490, яким застрахований транспортний засіб «SEAT ALHAMBRA, д.н.з. НОМЕР_1 страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 грн.а за шкоду спричинену здоров'ю - 200000 грн.
Сторонами у справі не заперечувалось, що страхове відшкодування ПрАТ«СК«Перша» не виплатила.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК Перша», а тому суд враховує, що коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), у якій зазначено, що у системному зв'язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Таким чином попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика (або МТСБУ) із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону загалом не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
Зважаючи на вищевказане з ПрАТ «СК «Перша» на користь ОСОБА_6 слід стягнути майнову шкоду в розмірі 84560 грн, оскільки такий розмір підтверджено Звітом №1852/22 про оцінку автомобіля від 20 липня 2022 року.
Що стосується стягнення з ПрАТ «СК «Перша» майнової шкоди, заподіяної здоров'ю потерпілих, то така підлягає задоволенню частково, враховуючи заперечення відповідача, а саме, те що частина чеків не містять підтвердження, що саме було придбано на цю суму, чи необхідно це було для лікування, які не були призначені лікарем. Тому, в користь ОСОБА_6 слід стягнути 109363,39 грн., а в користь ОСОБА_7 - 25539,02 грн.
Відповідно до розміру страхового відшкодування матеріальної шкоди, стягненню підлягає і моральна шкода: ОСОБА_6 в розмірі 5468,16 грн., ОСОБА_7 - 1276,95 грн.
З матеріалів цивільного позову вбачається, що ОСОБА_7 було встановлено другу групу інвалідності, після чого згідно довідки МСЕК серії 12 ААВ №067315 від 13.07.2021 ОСОБА_7 встановлено третю групу інвалідності строком до 01.07.2023.
Згідно довідки МСЕК серії 12 ААВ №332995 ОСОБА_6 було встановлено другу групу інвалідності строком до 01.08.2021, а згідно довідки МСЕК серії 12 ААВ №066495 від 11.08.2021 ОСОБА_6 встановлено безтерміново третю групу інвалідності.
Згідно зі ст.25 Закону шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.
Пунктом 26.2 встановлено, що мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімальної зарплати у 2020 році складав у місячному розмірі - 4723 гривень.
Таким чином, розмір страхового відшкодування пов'язаний зі стійкою втратою працездатності позивачам, складає 4 723, 00 х 12 = 56 676, 00 грн. на кожного позивача.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Враховуючи характер, обсяг та глибину завданих позивачам моральних страждань, пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу, порушенням звичайного ритму життя, тривале перебування на лікуванні, встановлення інвалідності, зважаючи на визнання позову відповідачем ОСОБА_3 та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір завданої моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 в розмірі 100 000 грн.
Також з ОСОБА_3 слід стягнути 1000 грн., як компенсацію суми франшизи.
Що стосується стягнення судових витрат на правову допомогу, то статтею 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. на кожного позивача, адвокатом долучено копію Договори про представництво інтересів та надання правової допомоги від 29.07.2022 ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , Додатки №1 до договорів, Акти прийому-передачі виконаних робіт із остаточним розрахунком витрат на професійну правничу допомогу, прибуткові касові ордери від 29.07.2022 про сплату ОСОБА_7 15000 грн. та ОСОБА_6 - 15000 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вимоги цивільних позивачів про стягнення витрат пов'язаних із наданням правничої допомоги у розмірі по 15000 грн. є обґрунтованими та співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, а тому заяву слід задоволити.
Питання речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді.
Судові витрати за проведення експертиз у даному кримінальному провадженні слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 .
Запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст. ст. 100, 104, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на 1 (один) рік, зобов'язавши в силу п.2 ч.2 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та в силу п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (код за ЄДРПОУ: 31681672) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) кошти у відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - 109 363,39 грн.; у відшкодування моральної шкоди - 5 468,16 грн.; у відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, - 56 676 грн.; у відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - 84 560 грн.; витрати на проведення експертизи (дослідження) в розмірі 3 500 грн., а всього грошових коштів в розмірі 259 567,55 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (код за ЄДРПОУ: 31681672) на користь ОСОБА_7 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) кошти у відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - 25 539,02 грн.; у відшкодування моральної шкоди - 1 276,95 грн.; у відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, - 56 676 грн., а всього грошових коштів в розмірі 83 491,97 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) кошти у відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн.; компенсацію суми франшизи - 1 000 грн., а всього 101 000 грн.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» витрати за надання правової допомоги потерпілому ОСОБА_7 в розмірі 15000 грн.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» витрати за надання правової допомоги потерпілому ОСОБА_6 в розмірі 15000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи (висновок експерта №10/3/702 від 21.05.2020) в розмірі 653,80 грн.
Речові докази:
- автомобіль марки SEAT моделі ALHAMBRA 2.0, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, який належить ОСОБА_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 - повернути власнику ОСОБА_3 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_9 від 16.03.2020.
- мотоцикл марки HONDA моделі XL 650V TRANSALР, реєстраційний номер НОМЕР_6 , 2005 року випуску, який належить ОСОБА_10 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ., - повернути власнику ОСОБА_10 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_9 від 16.03.2020.
- накидку на водійське сидіння сірого кольору з візерунками та вставками тканини і підкладку до неї чорного кольору, вилучені з салону автомобіля SEAT ALHAMBRA 2.0, реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути власнику, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_9 від 09.04.2022.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1