Справа № 336/3834/21
Провадження № 2-п/336/34/2022
про відмову в задоволенні заяви про скасування заочного рішення суду
29.09.2022 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді: Карабак Л.Г. за участю секретаря судових засідань: Тимошенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі в залі судових засідань заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.12.2021 року у цивільній справі за позовом Дніпровського державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання, -
заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.12.2021 року позовні вимоги позивача були задоволені, постановлено рішення: стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпровського державного медичного університету (код ЄДРПОУ 3357109655, ідентифікаційний код 02010681) витрати на навчання у розмірі 137 860,26 грн. (сто тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят грн. 26 коп.) на розрахунковий рахунок № 31256227117931, банк: ДКСУ м. Київ, та судовий збір в сумі 2270 грн.
09.03.2022 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення, яку обґрунтував тим, що копію рішення суду він не отримував, про дату і час розгляду справи належним чином повідомлений за адресою реєстрації не був. Крім того, підстав для задоволення вказаного позову не було, не погодився із розрахунком заборгованості, просив заочне рішення скасувати та призначити новий розгляд справи по суті.
В судове засідання сторони належним чином повідомлені не з'явилися, і тому суд ухвалив розглядати заяву на їх відсутність. Крім того заявник із своїм представником брали участь в одному з судових засідань.
Дослідивши доводи заяви та відзиву, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності з ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Щодо розгляду справи на відсутність відповідача встановлено таке: позовна заява надійшла до Комунарського районного суду м.Запоріжжя 07.06.2021 року, ухвалою від 15.06.2021 року справу було скеровано за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя, справа надійшла до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя 11.08.2021 року, провадження у справі відкрито 16.08.2021 року.
Позивач просив розглядати справу на відсутність його представника, не заперечував проти винесення заочного рішення.
Відповідачеві надсилалися повістки та судом розміщувалося оголошення на сайті Судова влада України, конверт повернувся із повідомленням про відсутність адресата за місцем проживання.
14.12.2021 року було постановлено заочне рішення.
ЦПК України прямо не містить обов'язку відповідача цікавитися рухом справи та датами судових засідань, проте такий обов'язок на думку суду є складовою належної процесуальної поведінки.
Крім того, згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з її обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Відповідно до статті 157 ЦПК України цивільні справи мають бути розглянуті протягом розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторона має вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учаснику справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Варто зазначити, що Європейський суд з прав людини вихідним пунктом для оцінки розумності строку розгляду справ, в сенсі частини 1 статті 6 Конвенції, визначає обставини справи. При цьому звертає увагу на те, що держава несе відповідальність лише за дії органів. На неї не може бути покладена відповідальність за затягування розгляду справи, викликане використанням сторонами в цивільному процесі всіх наявних процесуальних прав, наданих національним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем вказаних вимог при обґрунтування підстав для скасування заочного рішення у сукупності визначених у ч. 1 ст. 288 ЦПК України обставин не належного повідомлення відповідача наведено не було, оскільки про час судового розгляду у справі було повідомлено відповідача шляхом направлення повісток про виклик його до суду на відому адресу інформація про слухання справи вчасно розміщувалася на вебресурсі суду: https://sh.zp.court.gov.ua/sud0827/, який є загальним та доступним.
При чому у судовому засіданні, у якому розглядалася заява про перегляд заочного рішення відповідач був присутній, доказів, які б вплинули на висновок суду ним надано не було. Водночас, його представником було заявлено низку клопотань про витребування доказів у позивача, у тому числі нового розрахунку.
Відповідач заявляючи про перегляд заочного рішення має надати усі докази, які не були ним надані при заочному розгляді, а не просити суд їх збирати.
При чому неповідомлення відповідача про час та місце слухання справи не є єдиною підставою для перегляду заочного рішення. Відсутність сторони за місцем свого проживання є достань тою умовою для розгляду справи у заочному порядку.
Інші наведені відповідачем у вказаній заяві про скасування заочного рішення обставини для скасування заочного рішення не є такими, які б не були враховані судом при розгляді справи по суті раніше. Зокрема зауважуючи на строк розгляду справи та на процесуальні можливості відповідача спрямовані на забезпечення доказів стадія розгляду заяви про перегляд заочного рішення не допускає збирання доказів за допомоги суду.
Оскільки, відповідач не вмотивував усі в сукупності підстави для скасування заочного рішення, заява представника відповідача про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 287-289, 353 ЦПК України, суд -
Ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.12.2021 року у цивільній справі за позовом Дніпровського державного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення витрат на навчання - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає, однак відповідач вправі оскаржити заочне рішення суду в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом 30-ти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Вказаний строк обраховується з дати винесення вказаної ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: