справа № 336/5236/22
провадження № 3/336/3105/2022
іменем України
06 жовтня 2022 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Запоріжжя, Запорізької області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовець, військової частини НОМЕР_2 , майстер-сержант, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, -
встановив:
05 жовтня 2022 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ОСОБА_2 для розгляду по суті надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом серії НГУ № 015222 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП складеним 27 вересня 2022 року в м. Запоріжжя командиром стрілецької роти (резервної) в/ч НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_3 про те, що майстер-сержант ОСОБА_1 військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , стрілець 2 В 1 СВ СР (рез), 26 вересня 2022 року приблизно о 23 год. 10 хв. на території військового об'єкту мобільного резерву командувача ОУВ «Дніпро» поблизу населеного пункту Комишуваха, перебував в стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду, під час дії воєнного стану, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП
Свідки правопорушення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Як докази вини ОСОБА_6 у вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП до протоколу додані: висновок лікаря КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради до результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.09.2022 № 6841 складеного о 03-00 год., пояснення капітана ОСОБА_5 , пояснення старшого лейтенанта ОСОБА_4 , пояснення майстер-сержанта ОСОБА_1 , службова характеристика на майстер-сержанта ОСОБА_1 , копія паспорту майстер-сержанта ОСОБА_1 , копія довідки про внесення відомостей до єдиного державного реєстру, копія військового квитка майстер-сержанта ОСОБА_1 , витяг з наказу командира військової частини від 24.02.2022 року № 51, копія наказу командира військової частини від 05.09.2022 року № 896.
В судове засідання 06 жовтня 2022 року ОСОБА_1 не з'явився. Згідно з протоколом серії НГУ № 015222 від 27 вересня 2022 року ОСОБА_1 роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов'язки передбачені ст. 268 КУпАП, про що у відповідній строчці міститься підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності від 26 вересня 2022 року ОСОБА_1 вказав, що підійшов командир відділення спитав чи пив, він відповів що пив. Поїхав на освідування, поставив підпис.
ОСОБА_1 подав заяву в якій просив справу розглядати без його участі на підставі наявних у справі доказів, свою провину у вчиненні вказаного правопорушення визнає повністю та щиро кається.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 3 ст. 172-20 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Відповідно до ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-10 - 172-20 КУпАП розглядаються протягом доби.
Суддя, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов до наступного висновку.
Диспозиція статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема частина 1 встановлює відповідальність за вчинення, по-перше, розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, по-друге, за появу таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, по-третє, за виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, по-четверте, за відмову таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідальність за частиною 3 наведеної статті настає за умови вчинення вищевказаних дій, якщо вони вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Об'єктом правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби. При цьому кваліфікуючою ознакою правопорушення є його вчинення в умовах особливого періоду.
У статті 1 Закону України № 1932-ХІІ від 06 грудня 1991 року «Про оборону України» надано роз'яснення терміну особливий період, яким є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац 5 статті 1 Закону України № 354-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України № 354-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Крім того, 24 лютого 2022 року набрав чинності Указ Президента України № 29/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію». Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указом Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15 березня 2022 року, у зв'язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, затвердженим Законом України № 2212-ІХ від 21 квітня 2022 року, у зв'язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Згідно з Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в України», який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан, який продовжувався відповідними Указами Президента України, зокрема № 341 від 17.05.2022 - з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Згідно з Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, який затверджено Законом України N 2500-IX від 15 серпня 2022 року у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено - на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року N 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року N 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року N 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, та Указом від 17 травня 2022 року N 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року N 2263-IX), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Виходячи із вищевикладеного вбачається, що особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.
За загальним правилом суб'єктом військового адміністративного та військового дисциплінарного деліктів, до яких відносяться й адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є особа, яка перебуває на військовій службі.
У частині 9 статті 1 Закону України № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.
Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку (частина 4 статті 24 Закону України № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Відповідно до військового квитка майстер-сержанта ОСОБА_1 , витягу з наказу командира військової частини від 25.02.2022 року № 51, ОСОБА_1 зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення військовозобов'язаних, які призвані із запасу для комплектування підрозділів військової частини НОМЕР_2 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та призначено молодшого сержанта запасу ОСОБА_1 на посаду командира 2-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної). На посаді вважається з 24 лютого 2022 року.
Отже з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Національної гвардії України і перебуває на військовій службі, а отже є суб'єктом адміністративної відповідальності за статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З протоколу серії НГУ № 015222 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП складеного 27 вересня 2022 року в м. Запоріжжя командиром стрілецької роти (резервної) в/ч НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_3 вбачається, що майстер-сержант ОСОБА_1 військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , стрілець 2 В 1 СВ СР (рез), 26 вересня 2022 року приблизно о 23 год. 10 хв. на території військового об'єкту мобільного резерву командувача ОУВ «Дніпро» поблизу населеного пункту Комишуваха, перебував в стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду, під час дії воєнного стану, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП
Свідки правопорушення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_5 він пояснив, що 25 вересня 2022 року приблизно о 23-10 год. на території військового об'єкту мобільного резерву командувача ОУВ «Дніпро» розташованого в населеному пункті Комишуваха, став свідком того, що майстер-сержант ОСОБА_1 , старший сержант ОСОБА_7 , солдат ОСОБА_8 , старший солдат ОСОБА_9 перебували з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме млява мова, почервоніння очей, різкий запах алкоголю з ротової порожнини. На зауваження не реагували.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4 , він пояснив, що 25 вересня 2022 року приблизно о 23-10 год. на території військового об'єкту мобільного резерву командувача ОУВ «Дніпро» розташованого в населеному пункті Комишуваха, став свідком того, що майстер-сержант ОСОБА_1 , старший сержант ОСОБА_7 , солдат ОСОБА_8 , старший солдат ОСОБА_9 перебували з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме млява мова, почервоніння очей, різкий запах алкоголю з ротової порожнини. На зауваження не реагували.
Згідно з висновком лікаря КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради до результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.09.2022 № 6841 складеного о 03-00 год., зазначено що ОСОБА_1 відмовився від огляду.
Так з пояснень свідків встановлено, що події відбувалися 25 вересня 2022 року о 23-10 год., натомість в протоколі дата та час правопорушення зазначено 26 вересня 2022 року приблизно о 23-10 год., що суперечить поясненням свідків та даним зазначеним у висновку лікаря КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради до результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.09.2022 № 6841 складеного о 03-00 год.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
За правилами частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
При цьому, положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62 Основного закону України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Отже, правова природа адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в України. Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотне.
В Рекомендаціях N R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09 вересня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» та рішенні від 15 травня 2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Зміст стандарту доведення поза розумним сумнівом надано, зокрема, в постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі з єдиним унікальним № 688/788/15-к та від 23 червня 2020 року у справі з єдиним унікальним № 159/3738/16-к, де зазначено, що вказаний стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Також Верховний Суд у своїй постанові від 27 червня 2019 року у справі з єдиним унікальним № 560/751/17 вказав, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Приписами частини 2 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення імперативно встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06 червня 2018 року у справі «Михайлова проти України», де зазначено, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
За положеннями ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
В даному випадку дата та час вчинення правопорушення зазначені в протоколі суперечать матеріалам справи та поясненням свідків.
Надаючи оцінку наданим суду доказам щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд керується наступним.
Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-ХІV від 24 березня 1999 року «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Положеннями абзацу 7 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Порядок складення та оформлення уповноваженою особою протоколів про військові адміністративні правопорушення щодо військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів (далі - військовозобов'язані) у Збройних Силах України містяться в «Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23 жовтня 2021 року № 329 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2021 року за № 1622/37244.
При цьому зазначений наказ прийнятий, як чітко обумовлено його преамбулою, саме з метою удосконалення роботи щодо складання протоколів, оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення у Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту та їх надсилання до відповідних судових органів.
Відповідно до пункту 4 Розділу II Інструкції, у протоколі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, імена, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена та по батькові (за наявності), адреси свідків, понятих і потерпілих (якщо вони є); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
За приписами пункту 7 розділу ІІ «Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 23 жовтня 2021 року № 329 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2021 року за № 1622/37244, до протоколу долучаються матеріали (докази), що підтверджують факт вчинення військового адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків правопорушення, інші документи, які стосуються правопорушення). Матеріали, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про військове адміністративне правопорушення покладається на уповноважену посадову особу, яка складає протокол.
Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, обставини, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення, суб'єктом, який його склав, повинні підтверджуватись іншими зібраними цим суб'єктом доказами.
Разом із тим, положеннями наведеної Інструкції не унормований порядок проходження військовослужбовцями огляду на встановлення факту перебування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Загальний порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції визначений положеннями статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Разом із тим, більш детально порядок проведення такого огляду, послідовність дій уповноважених осіб, а також форму документів, що складаються в процесі огляду, передбачено різними відомчими нормативними актами такими, як: «Інструкцією про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10 жовтня 2016 року № 515 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2016 року за № 1429/29559; «Інструкцією з оформлення в Національній гвардії України матеріалів про військові адміністративні правопорушення», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 серпня 2017 року № 726 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 вересня 2017 року за № 1166/31034; «Інструкцією про порядок оформлення і складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Служби зовнішньої розвідки України від 14 серпня 2018 року № 300 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року за № 1018/32470; «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, а також «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Порядок такого огляду посадовими особами різних уповноважених органів влади дещо відрізняється, але зберігаючи при цьому однакове нормування основних етапів.
Таким чином, з огляду на відсутність єдиного нормативного акту в Україні, який регулює порядок проходження огляду на встановлення факту перебування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів військовослужбовців, до правовідносин, що склались в даному провадженні про адміністративне правопорушення, можливо застосувати положення «Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10 жовтня 2016 року № 515 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2016 року за № 1429/29559, оскільки її приписи стосуються військових адміністративних правопорушень, вчинених військовослужбовцями Збройних Сил України, у тому числі, що передбачені главою 13-Б «Військові адміністративні правопорушення» Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також положення «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, оскільки виявлення стану алкогольного сп'яніння у водіїв і громадян, які транспортними засобами не управляють, не має різниці, так як об'єктом дослідження є, в любому випадку, стан людини.
Як вже зазначалося вище, адміністративна відповідальність за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
У відповідності до пункту 7 глави 3 розділу VIIІ «Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України», затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10 жовтня 2016 року № 515 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 листопада 2016 року за № 1429/29559, за наявності ознак алкогольного сп'яніння у затриманої особи, установлених Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, уповноважена посадова особа органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) у присутності двох свідків пропонує затриманій особі, з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, пройти добровільно тест з використанням спеціальних технічних засобів в органі управління Служби правопорядку (підрозділі Служби правопорядку в гарнізоні).
Перед проведенням огляду на стан алкогольного сп'яніння уповноважена посадова особа органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) інформує особу, яка підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
За результатами проведення огляду на стан сп'яніння посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) складається акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 15), який підписується посадовою особою, яка проводила огляд, та двома свідками.
Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається порушнику, а другий підшивається до протоколу про адміністративне правопорушення.
Результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні), зазначаються у відповідних графах протоколів про адміністративне правопорушення та адміністративне затримання.
У разі незгоди порушника на проведення огляду уповноваженою посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами оперативний черговий органу управління Служби правопорядку (посадова особа підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) у супроводі посадової особи, визначеної начальником органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні), організовує направлення затриманого до закладів охорони здоров'я Збройних Сил України, або закладів охорони здоров'я, які підпорядковані Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним (військово-цивільним) адміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Направлення на огляд затриманого з метою виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 16), здійснюється оперативним черговим органу управління Служби правопорядку (посадовою особою підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) на підставі письмового звернення начальника органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду затриманих посадова особа Служби правопорядку забезпечує доставлення таких осіб до закладів охорони здоров'я Збройних Сил України, або закладів охорони здоров'я, які підпорядковані Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним державним (військово-цивільним) адміністраціям, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Огляд для встановлення стану сп'яніння затриманого, який вчинив адміністративне правопорушення, здійснюється в закладах охорони здоров'я, яким надано право на проведення такого огляду, лікарями, які пройшли тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
За результатами огляду на стан сп'яніння та за лабораторними дослідженнями встановлюється ступінь сп'яніння, який вноситься до акта медичного огляду.
Огляд у закладі охорони здоров'я та складання висновку за результатами огляду проводиться в присутності посадової особи Служби правопорядку.
Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи в трьох примірниках (перший примірник видається під підпис посадовій особі Служби правопорядку, яка доставила особу на огляд, другий - оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я).
Після проведення огляду посадова особа Служби правопорядку доставляє затриманого до органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні).
Результати огляду на стан сп'яніння затриманого зазначаються уповноваженою посадовою особою органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні), якій надано право складати протоколи, у відповідних графах протоколів про адміністративне правопорушення та адміністративне затримання, а висновок щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння підшивається до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі відмови затриманої особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 172-20 КУпАП, від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в закладі охорони здоров'я уповноважена посадова особа органу управління Служби правопорядку (підрозділу Служби правопорядку в гарнізоні) у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії порушника щодо ухилення від огляду.
Аналогічний за змістом алгоритм дій міститься й у розділі І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, а також у «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з пункту 3 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (пункт 6 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858).
При цьому протокол серії НГУ № 015222 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП складений 27 вересня 2022 року в м. Запоріжжя командиром стрілецької роти (резервної) в/ч НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_3 , про те, що майстер-сержант ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду, під час дії воєнного стану, що суперечить матеріалам справи, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння 26 вересня 2022 року про що міститься відповідний запис у висновку лікаря КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради до результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26.09.2022 № 6841 складеного о 03-00 год.
Письмові пояснення ОСОБА_1 суд не бере до уваги, оскільки письмові пояснення, особи на яку складено протокол написані під наглядом особи уповноваженої на складання протоколу не є доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП за відсутності інших належних та допустимих доказів. Визнання вини у вчиненні порушення за відсутності інших доказів не може бути достатнім доказом такого порушення.
Доказів того, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння в матеріалах справи не має.
Службова характеристика на майстер-сержанта ОСОБА_1 , копія паспорту майстер-сержанта ОСОБА_1 , копія довідки про внесення відомостей до єдиного державного реєстру, не є доказами вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Як убачається з матеріалів справи, адміністративний матеріал за фактом скоєння військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, військовослужбовцем ОСОБА_1 не містить доказів, що підтверджували б направлення вказаної особи на огляд до медичного закладу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Сам протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати доказом в даній справі в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Суд, керуючись принципом презумпції невинуватості, тлумачить на користь останнього з огляду на те, що Конституційний Суд України у пункті 4 рішення від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 зазначив, що конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина 2 статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), згідно яких "доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом".
При цьому, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено встановлення судом інших обставин адміністративного правопорушення, ніж ті, що зазначені в протоколі, оскільки це б погіршувало становище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
На підставі положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене частиною 3 статті 173-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, необхідно виходити з того, що як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у вчиненні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функцію обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За вище викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що всупереч положенням статті 256 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а також статті 251 наведеного кодифікованого Закону України, наявні в матеріалах справи докази не доводять в повній мірі вину ОСОБА_1 у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 173-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суттю адміністративного провадження є розгляд справи, який складається із: а) здійснення юридичної оцінки зібраних матеріалів; б) повного та всебічного дослідження матеріалів справи; в) встановлення об'єктивної істини у справі; г) винесення рішення (постанови) і доведення їх до відома учасників провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною 2 статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова про закриття провадження виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З огляду на зазначене, суддя приходить до висновку, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 173-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Керуючись статтями 1, 7, 9, 172-20 ч. 3, 245, 247, 251, 252, 279, 280, 283-285 КУпАП, суддя, -
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Л.В. Петренко
Постанова набрала законної сили "___"_____________ 20___рік
Дата видачі постанови "___"_____________ 20___рік