04.10.2022
Справа № 331/6719/18
Провадження № 2/331/18/2022
04 жовтня 2022 р. м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді: Антоненко М.В.
при секретарі: Федоровій К.Д.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, третя особа - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про відшкодування шкоди, завданої застосуванням закону, що визнаний неконституційним, -
В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, третя особа - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про відшкодування шкоди, завданої застосуванням закону, що визнаний неконституційним.
У поданій в суд заяві позивач ОСОБА_1 просить стягнути з Державного бюджету України на її користь шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 41 376 гривень 63копійок шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Позов мотивовано тим, що з вересня 2016 вона як суддя у відставці отримувала в Олександрівському управлінні Пенсійного фонду України у м. Запоріжжі правонаступником якого є Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя, щомісячне довічне грошове утримання. Відповідно до положення абзацу 1 підпункту 169.2.19 пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України зазначений орган Пенсійного фонду України, як податковий агент, щомісячно утримував із нарахованого йому довічного грошового утримання судді податок з доходів фізичних осіб. За період з 01вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно розмір утриманого податку становить 43 245,99 грн. Однак, вказані вище положення Податкового кодексу України Конституційний Суд України визнав неконституційними. Внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного у зазначеній частині закону щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання позивачу було заподіяно майнову шкоду у виді утриманого податку з доходів фізичних осіб за період з 01.09.2016 р.по 28.02.2018 р. на загальну суму 41 376 грн. 63 коп., який підлягає стягненню з Державного бюджету України.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжявід 20березня 2019 року провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку цивільної справи № 686/6775/18 (провадження №61-42631св18) у зв'язку з перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
31 травня 2022 року провадження у справі поновлено у зв'язку із усуненням обставин, що викликали його зупинення.
У підготовче судове засідання сторони не з'явилися, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило.
З'ясувавши обставини та дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Встановлено, що згідно довідки Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 12 грудня 2018 року № 800/к-9 про розмір нарахованого та виплаченого щомісячного довічного грошового утримання, податку на доходи фізичних осіб за період з 01 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з довічного грошового утримання ОСОБА_1 утримано податку з доходів фізичних осіб 41 376,63 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Вказані зміни до Податкового кодексуУкраїни були внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VІІ.
У статті 124Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Згідно п. п. 1, 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникненняпублічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб'єктний критерій.
За змістом пункту 2 ч.1 статті 19КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 ч.1 ст.4КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.
У справі, що розглядається, таким спеціальним нормативно-правовим актом був Закон України «Про судоустрій і статус суддів», який визначав статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції України і законів України, охорони прав і свобод громадян.
Професійні судді є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно доКонституції Українинаділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.
Питання матеріального і соціально-побутового забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, регулювалося спеціальними нормами Закону.
Предметом судового розгляду у цій справі є вимога судді у відставці про стягнення з Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької областімайнової шкоди у сумі 41376,63 грн., завданої позивачу внаслідок прийняття Верховною Радою України неконституційного закону щодо оподаткування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Як вбачається з постанови Верховного суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року справа № 686/6775/18 (провадження № 61-42631ск18), спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов'язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні відносини фактично виникли після припинення публічної служби.
З огляду на вказане, можна зробити висновок, що спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов'язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №757/70264/17 та у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17, яка стосується стягнення збитків з держави на користь судді у відставці у зв'язку із прийняттям неконституційного акту.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що провадження у справі необхідно закрити, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому позивачу слід роз'яснити його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 200, 255, 256, 263, 353 ЦПК України, суд -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, третя особа - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про відшкодування шкоди, завданої застосуванням закону, що визнаний неконституційним, закрити.
Роз'яснити позивачу його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційномупорядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.
Суддя: М.В. Антоненко