єдиний унікальний номер справи 546/589/22
номер провадження 1-кп/546/71/22
06 жовтня 2022 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, неодружений, не працює, не депутат, не є особою з інвалідністю, раніше судимий 26.12.2018 Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 153 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, 15.06.2020 звільнений умовно-достроково з невідбутим терміном 11 місяців 17 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 125 КК України,-
встановив:
07 серпня 2022 року близько 14 години 30 хвилин ОСОБА_4 , зайшов до приміщення будинку АДРЕСА_2 . Побачивши свою дівчину ОСОБА_6 разом з ОСОБА_5 , на ґрунті ревнощів і раптово виниклих особистих неприязних відносин ОСОБА_4 вступив в конфлікт з останнім, під час якого у нього виник умисел на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, кулаком лівої руки, пальці якої були стиснуті в кулак, наніс ОСОБА_5 не більше п'яти ударів в область лобної ділянки зліва, внаслідок чого останній, втративши рівновагу, впав спиною на диван.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 кулаком правої руки, пальці якої були стиснуті в кулак, наніс ОСОБА_5 не більше п'яти ударів в область лівого ока. Після чого тримаючи пальцями лівої руки ОСОБА_5 за праву наплічну ділянку, відтягнув його на підлогу. Не зупинивши свої дії, ОСОБА_4 наніс ногою ОСОБА_5 не більше п'яти ударів в область ребер зліва та не більше п'яти ударів в область паху.
Внаслідок таких дій ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_5 фізичний біль та, згідно висновку судово-медичної експертизи № 159 від 17.08.2022, наніс тілесні ушкодження можливо в строк і за обставин вказаних вище у вигляді: закритих переломів 7-го та 12-го ребер зліва без зміщень, синця по лівій середнє-паховій лінії на рівні проекції 11-го міжребір'я, які утворились від не менш як 2-х кратної дії тупого твердого предмету (предметів), та які кваліфікуються тільки у своїй сукупності, як ушкодження середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я; закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, параорбітальної гематоми лівого ока, синця в лобній ділянці зліва, які утворились від не менш як 2-х кратної дії тупого твердого предмету (предметів), з обмеженою контактною поверхнею, якими могли бути пальці рук (долоня), в тому числі стиснуті в кулак, нога людини, в тому числі у взутті або інший предмет (предмети) з подібною характеристикою, та які кваліфікуються тільки у своїй сукупності як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; трьох забійних ран тіла статевого члена, які утворились від не менш як 3-х кратної дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактною поверхнею, якими могли бути пальці рук, в тому числі стиснуті в кулак, нога людини, в тому числі у взутті або інший предмет (предмети) з подібною характеристикою, та яке кваліфікується, як у своїй сукупності, так і кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; синця в підключичній ділянці справа, який утворився від не менш як 3-х кратної дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактною поверхнею, якими могли бути пальці рук, в тому числі стиснуті в кулак, нога людини, в тому числі у взутті або інший предмет (предмети) з подібною характеристикою який кваліфікується як легке тілесне ушкодження.
Отже, своїми діями, які виразилися у спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України.
Також, 30 серпня 2022 року близько 21 години 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи поряд з будівлею гуртожитку за місцем свого проживання по АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вступив в конфлікт з ОСОБА_7 , в ході якого у нього виник прямий умисел на спричинення останньому тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій кримінально протиправний намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , ОСОБА_4 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс один удар правою ногою у взутті в область живота ОСОБА_7 , в результаті чого спричинив останньому, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 185 від 09.09.2022, тілесне ушкодження у вигляді синця в проекції правої реберної дуги, яке утворилися від не менш як однократної дії тупого твердого предмету з обмеженою контактною поверхнею, тобто не характерне для утворення при падінні, можливо в строк, вказаний вище та кваліфікується, як легке тілесне ушкодження.
Таким чином, своїми протиправними діями, що виразилися в заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.
У судовому засіданні 05.10.2022 обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 125 КК України, та суду пояснив, що 30 серпня 2022 року під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_7 та іншими особами вони повалили його на землю, а ОСОБА_7 тягнув його за ногу. В цей час він і вдарив його ногою. Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, зазначив, що 07 серпня 2022 року зайшов до своєї колишньої співмешканки ОСОБА_6 та побачив потерпілого ОСОБА_5 , який стояв повністю роздягнений перед нею. Після цього він не витримав на наніс потерпілому ряд ударів. У вчиненому щиро розкаювався, жалкував про вчинені кримінальні правопорушення, просив вибачення перед потерпілим ОСОБА_5 , просив суворо не карати.
Прокурор у судовому засіданні вважала, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення вчинено останнім, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у виді громадських робіт, за ч.1 ст. 122 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1 рік та відповідно до ст. 70 КК України призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив суду, що ОСОБА_6 зателефонувала до нього та попросила позичити грошей. Він погодився та привіз до неї грошові кошти. Коли він стояв та розмовляв із нею підбіг ОСОБА_4 та розвернув його до себе та почав наносити удари в область обличчя після чого він упав на ліжко. ОСОБА_4 продовжував наносити йому удари в область обличчя, ребер та паху після чого він втратив свідомість. Повідомив, що роздягненим перед ОСОБА_6 він не стояв.
Суд, за згодою всіх учасників судового провадження, обмежився допитом обвинуваченого, оголошенням документів, які характеризують особу обвинуваченого, відповідно, докази по справі не досліджувалися, у зв'язку з тим, що суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються.
Суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого та потерпілого, доходить висновку, що своїми умисними діями, які виразилися у спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення і його протиправні дії суд кваліфікує за частиною 1 статті 122 КК України. В свою чергу своїми умисними діями, які виразилися в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення і його протиправні дії суд кваліфікує за частиною 1 статті 125 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно статті 66 КК України, суд вважає щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно статті 67 КК України, суд вважає рецидив злочину та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку (потерпілого ОСОБА_5 ).
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ч. 2 ст. 61 Конституції України).
Відповідно до статті 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог статті 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При обранні виду і міри покарання суд враховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК, відносяться до кримінального проступку (ч. 1 ст. 125 КК України) та нетяжкого злочину (ч. 1 ст. 122 КК України), обставини вчинення злочину, Також, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий за вчинення умисного злочину, стан його здоров'я, який за медичною допомогою до лікаря психіатра та лікаря нарколога не звертався, наявність таких обставин, що пом'якшують покарання, як щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та які обтяжують покарання, такі як рецидив злочину та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, думку прокурора та потерпілого, який наполягав на суворому покаранні для обвинуваченого.
При дослідженні особистості обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому статей 69, 69-1 КК України, не встановлено, як і підстав для призначення покарання в порядку ст. 75 КК України, тобто зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням.
При цьому суд враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №302/904/16-к, відповідно до якого загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Приймаючи рішення про відсутність підстав для звільнення від відбуття покарання з випробуванням, суд виходив з того, що обвинувачений ОСОБА_4 вже був судимий за вчинення умисного злочину, вказана судимість не погашена, відповідних висновків не зробив та вчинив протягом одного місяця два умисні кримінальні правопорушення: кримінальний проступок та злочин.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства. При призначенні покарання за ч.1 ст. 125 КК України суд вважає за необхідне та достатнє призначити покарання у виді громадських робіт.
При цьому суд має призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципу «справедливого судового розгляду», встановленого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
Враховуючи ту обставину, що стосовно обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах іншого кримінального провадження, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого. При цьому строк покарання у виді позбавлення волі слід рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся. З урахуванням цього суд вважає за необхідне роз'яснити положення частини 7 статті 128 КПК України про те, що особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Речові докази у справі відсутні.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ухвалив:
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк вісімдесят годин.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком суду законної сили не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1