05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №520/9542/18
адміністративне провадження № К/9901/26867/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 (головуючий суддя Бартош Н.С., судді Григоров А.М., Подобайло З.Г.)
у справі №520/9542/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"
до Державного реєстратора в особі Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хоми Оксани Вікторівни,
треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,
про визнання незаконним та скасування рішення, поновлення запису про іпотеку,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:
1.1. визнати незаконним та скасувати рішення, прийняте від імені державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хоми О.В., індексний номер: 25665728 від 28.10.2015 18:38:20, на підставі якого здійснено перенесення з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку приміщення нотаріальної контори, загальною площею 84,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про іпотеку 11801282; відомості про реєстрацію до 01.01.2013: назва реєстру: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки 4084591 від 20.11.2006, реєстратор Кременчуцький міський нотаріальний округ;
1.2. поновити запис про Іпотеку приміщення нотаріальної контори, загальною площею 84,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей з Державного реєстру іпотек про реєстрацію до 01.01.2013: реєстраційний номер іпотеки 4084591 від 20.11.2006, реєстратор Кременчуцький міський нотаріальний округ, в порядку встановленому п.51 та п.52 Порядку про ведення Державного реєстру речових прав, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011.
2. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2019 скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково:
3.1. визнано незаконним та скасовано рішення, прийняте від імені державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хоми О.В., індексний номер: 25665728 від 28.10.2015 18:38:20, на підставі якого здійснено перенесення з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку приміщення нотаріальної контори, загальною площею 84,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про іпотеку 11801282; відомості про реєстрацію до 01.01.2013: назва реєстру: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки 4084591 від 20.11.2006, реєстратор Кременчуцький міський нотаріальний округ.
3.2. В іншій частині позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено.
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:
4.1. 20.11.2006 між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11707970700.
4.2. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №11707970700 між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 20.11.2006, який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Ганночкою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №20144, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано приміщення нотаріальної контори загальною площею 84,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
4.3. Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстроване в Державному реєстрі іпотек 20.11.2006 за реєстраційним номером 4084591.
4.4. Згідно із розпорядженням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №58 від 18.02.2016 "Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїздів, парків та скверів міста Кременчука" було змінено назву вулиці "Леніна" на вулицю "Соборна".
4.5. 28.10.2015 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хомою О.В. було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 25665728, на підставі якого здійснено перенесення запису про іпотеку приміщення нотаріальної контори загальною площею 84,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з Державного реєстру іпотек до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
4.6. Підставою для перенесення записів про іпотеку зазначено заява банку, серія та номер: 44, виданий 20.10.2015, видавник АКІБ "УкрСиббанк".
4.7. Поряд із тим, позивач зазначив, що іпотекодержателем не надавались будь-які повідомлення або заяви, які б надавали відповідачу підстави для внесення змін щодо записів про іпотеку, в тому числі щодо перенесення записів про іпотеку до Державного реєстру речових прав не нерухоме майно.
4.8. На час звернення з позовом до суду забезпечені іпотекою зобов'язання не виконані, заборгованість за кредитом не погашена.
4.9. Посилаючись на те, що наявність зазначеного вище запису про перенесення відомостей про іпотеку фактично позбавляє АТ "УкрСиббанк" можливості реалізувати свої права, як іпотекодержателя, позивач звернувся до суду першої інстанції із цими позовними вимогами.
5. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із недоведеності позовних вимог. Рішення обґрунтовано тим, що всупереч положенням статей 73 та 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем особисто приймалось рішення індексний номер: 25665728 від 28.10.2015, а пояснення приватного нотаріуса ХМНО Хоми О.В., надані суду підтвердженням несанкціонованого доступу невідомих осіб під її іменем, паролем та логіном до державного реєстру, не є таким доказом.
6. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, встановив наявність в матеріалах справи доказів щодо предмета доказування, зокрема, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.10.2018 та Довідки позивача за № 21-7/190 від 21.02.2019, які є доказами як прийняття від імені приватного нотаріуса ХМНО Хоми О.В. рішення № 25665728 від 28.10.2015, так і прийняття цього рішення без наявності законних підстав, зокрема - без будь-яких повідомлень/заяв з боку іпотекодержателя (позивача у справі). У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сам по собі факт того, що відповідач заперечує вчинення таких дій саме нею, але не заперечує того, що дії щодо державної реєстрації вчинені невідомими особами від її імені, не може слугувати безумовною підставою для відмови позивачу у відновленні його законних прав та інтересів.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
7. Позивачем подано касаційну скаргу на постанову Другого апеляційного адміністративного суду 13.08.2019, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2019.
7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Скаржник наполягає на недоведеності позовних вимог. На його переконання судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення без наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про несанкціоноване втручання третіх осіб до Державного реєстру речових прав на майно.
8. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
9. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
10. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
11. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
12. При цьому, вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
13. Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням останнім владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
14. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не є підставою для того, щоб ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.
15. Тобто, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами щодо їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги цього суб'єкта владних повноважень.
16. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.
17. Поряд з цим, приватноправові відносини відрізняються від публічно-правових наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, визначений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
18. Тому, в разі якщо особа вбачає порушення своїх прав, свобод та інтересів у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними і такі наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин та/або мають майновий характер чи пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) цих рішень, дій чи бездіяльності є способом захисту цивільних прав та інтересів.
19. Встановлені обставини справи судами попередніх інстанцій свідчать, що в результаті прийняття спірного рішення було перенесено запис про іпотеку об'єкта нерухомості з Державного реєстру іпотек до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
20. Зі змісту позовних вимог та обставин, якими позивач їх обґрунтовує, вбачається, що подання цього позову пов'язано із захистом порушеного, на думку позивача, майнового права (реалізація прав, як іпотекодержателя, на об'єкт нерухомості).
20. Визнання протиправним та скасування оскарженого рішення державного реєстратора впливає на права третьої особи, а відтак у цьому випадку існує спір про право, що у свою чергу, унеможливлює його розгляд в порядку адміністративного судочинства.
21. Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин і не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
22. Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
23. Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
24. Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК України, якою передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
25. Зважаючи на суб'єктний склад та характер правовідносин у цій справі, колегія суддів приходить до висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства.
26. Аналогічна правова позиція щодо тотожних правовідносин викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №820/4994/17, від 04.09.2019 у справі № 823/2042/16, від 23.10.2019 №826/16886/16, від 13.11.2019 у справі №804/1300/18.
27. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
28. За практикою Європейського Суду з прав людини "<…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).
29. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
30. Частиною 1 статті 354 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
31. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає до задоволення частково, а судові рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із закриттям провадження у справі.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 238, 344, 349, 354-356, 359 КАС України, суд,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду 21.03.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду 13.08.2019 скасувати і закрити провадження у справі.
Роз'яснити Публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк", що розгляд цієї справи віднесено до суду цивільної юрисдикції та що воно має право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Головуючий суддя: В.М. Шарапа
Судді: А.А. Єзеров
С.М. Чиркін