Справа № 120/8382/21-а Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.
05 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у місті Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДПС у місті Києві звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу на суму 537 285,43 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На обгрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано той факт, що з 23.04.2021 року набрали чинності зміни, внесені до ПК України, зокрема, в частині оподаткування доходу, отриманого у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства до закінчення строку позовної давності. Відповідно до внесених змін до складу оподаткованого доходу не включається «основна сума боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитом за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві як платник податків.
Згідно розрахунку заявленої до стягнення суми податкового боргу розмір податкового боргу відповідача перед бюджетом станом на день звернення позивача із цим позовом до суду становив 537 285,43 грн.
Вказана сума боргу виникла у зв'язку з не сплатою відповідачем сум грошових зобов'язань (податкових зобов'язань і штрафних санкцій):
- з податку на доходи фізичних осіб у розмірах 510,00 грн., 170,00 грн., 424 751,79 грн., визначених платнику ГУ ДФС у м. Києві згідно податкових повідомлень-рішень від 12.06.2019 №0044064202, №0044044202 і №0044034202;
- по військовому збору у розмірі 35 395,99 грн., визначеного платнику ГУ ДФС у м. Києві згідно податкового повідомлення-рішення від 12.06.2019 №0044074202.
За наведених підстав та у зв'язку із несплатою відповідачем згаданої суми грошових зобов'язань у добровільному порядку позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У відповідності з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).
Отже факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.
У той же час відповідно до пункту 59.5 цієї ж статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
В силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкова вимога вважається відкликаною, якщо, зокрема, сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.
Відтак надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Лише у разі, якщо платником податків податковий борг був погашений повністю (у певний період взагалі не існував), а через деякий час виник знову, контролюючий орган зобов'язаний направити (вручити) йому нову податкову вимогу на суму такого нового узгодженого грошового зобов'язання.
В даному випадку, як свідчать матеріали справи позивачем сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 07.08.2019 за №295806-17, відповідно до якої станом на 06.08.2019 за відповідачем обліковувався податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у сумі 496 008,08 грн. та з військового збору в сумі 41 277,35 грн.
Відповідачем не спростовано доводи податкового органу, стосовно надіслання податкової вимоги в порядку встановленому законом.
Доказів оскарження вказаної податкової вимоги відповідачем до суду не надано.
Крім того, відповідно до норм пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України контролюючим органом у серпні 2019 року на суми заниження відповідачем податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що виявлено за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки (акт від 25.04.2019), були нараховані суми пені у сумах 70 576,29 грн. і 5 881,36 грн.
Посилання скаржника на той факт, що з 23.04.2021 року набрали чинності зміни, внесені до ПК України, зокрема, в частині оподаткування доходу, отриманого у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства до закінчення строку позовної давності, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спірні правовідносини склалися до цих змін, зокрема вимогу №295806-17 прийнято 07.08.2019.
Також слід зазначити, що борг відповідача, який був виставлений у вказаній вимозі є узгодженим, з урахуванням того, що спірні податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму боргу, є чинними та не скасованими.
Згідно з пп. 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.В. Єгорова
А.Ю. Коротких