Справа № 640/20009/18
04 жовтня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві заяву представника позивача Корець Олександра Григоровича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Шевченківського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління МВС України в місті Києві, Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд:
- скасувати наказ Головного управління МВС у місті Києві від 17 серпня 2018 року №32ос щодо особового складу в частині звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого відділу Шевченківського районного відділу Головного управління МВС України в місті Києві;
- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу Шевченківського районного відділу Головного управління МВС України в місті Києві;
- стягнути з Головного управління МВС у місті Києві та Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 17 серпня 2018 року по день прийняття рішення у справі;
- стягнути солідарно з Головного управління МВС у місті Києві та Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС у місті Києві від 17 серпня 2018 року № 32ос щодо особового складу в частині звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого відділу Шевченківського районного відділу Головного управління МВС України в місті Києві.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу Шевченківського районного відділу Головного управління МВС України в місті Києві з 21 серпня 2018 року.
Стягнуто з ліквідаційної комісії Головного управління МВС у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 серпня 2018 року по 29 листопада 2021 року в розмірі 116 759,80 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого відділу Шевченківського районного відділу Головного управління МВС України в місті Києві та в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць в розмірі 4342,90 грн.
В іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року задоволено.
Викладено пункт четвертий резолютивної частини наступним чином : «Стягнути з ліквідаційної комісії Головного управління МВС у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 серпня 2018 року по 29 листопада 2021 року в розмірі 170 440,83 грн.»
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року залишено без змін.
На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від представника позивача Корець Олександра Григоровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/20008/18, якою просить ухвалити додаткове рішення у справі про розподіл судових витрат на професійну та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві надійшла заява про зменшення розміру витрат на правову допомогу через їх неспівмірність із заявленим позовом.
Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України, розгляд заяви було призначено у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Учасники справи належним чином були повідомлення про час, дату та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з'явились.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи заяви, дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.
Як вбачається із заяви і доказів позивача, його витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи у Шостому апеляційному адміністративному суді склали 18000,00 грн.
На підтвердження розміру витрат позивачем надано: копію Договору про надання правової допомоги №16/11/21 від 16.11.2021, копію додатку до договору №1 від 16.11.2021 та копію акта прийому-передачі наданої правової допомоги від 20.07.2022.
Відповідно до змісту вказаного акту, представником позивача надано детальний опис послуг із зазначенням витраченого часу:
1. Підготовка Апеляційної скарги на рішення ОАС м. Києва від 29.11.2021 по справі №640/20008/18 - 5 годин;
2. Ознайомлення в суді з матеріалами справи - 1 година;
3. Підготовка заяви уточнення вимог апеляційної скарги - 1 година;
4. Відзив на апеляційну скаргу ГУ МВС України у м. Києві - 2 години;
5. Заперечення проти долучення доказів - 1 година;
6. Представництво інтересів клієнта адвокатом в судовому засіданні, враховуючи час на дорогу до суду та час очікування в суді - 1 година;
7. Підготовка заяви про розподіл судових витрат - 1 година.
Вартість однієї послуг за годину - 1500,00 грн.
Проте суд звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги.
Так, згідно з п.4 ч.1 ст.1 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5.07.2012 №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті1 Закону №5076-VI встановлено: представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 закону №5076-VI).
Відповідно до ст.19 закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Отже, складання заяви про розподіл судових витрат не може бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в стст.1, 19 закону №5076-VI, відповідно, не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.
Крім того, колегія суддів враховує заперечення відповідача, що перелік наданих послуг не потребує значних затрат часу з боку адвоката, також не вимагає у фахівця у галузі права значних зусиль, тому, на переконання колегії суддів, розмір, заявлений позивачем до відшкодування за надання таких послуг, є необґрунтованим та підлягає зменшенню.
При цьому, процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись, принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, на думку колегії суддів, зміст апеляційної скарги позивача та відзивів на апеляційну скарги відповідача відповідають скороченому варіанту позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву, а заперечення проти долучення доказів складено на двох аркушах, значна частина з яких, це зазначення найменувань сторін по справі.
Так, Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заява позивача про розподіл витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення 18000,00 грн за послуги, надані в суді апеляційної інстанції не відповідає критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи № 640/20008/18 матиме надмірний характер.
Також Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, визначивши їх у розмірі 10 000 гривень.
Керуючись ст. 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-
Заяву представника позивача Корець Олександра Григоровича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (01601, м. Київ, вулиця Володимирська ,15; код ЄДРПОУ 08672940) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000,00 гривень (десять тисяч гривень ) за рахунок бюджетних асигнувань.
В решті заяви відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 04.10.2022)