Справа № 580/9673/21 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ТИМОШЕНКО
04 жовтня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від "29" червня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області про визнання протиправним та скасування акту,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправним і скасувати акт форми Н-1 від 21.10.2021 розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 18.05.2021 08 год. 20 хв., затверджений керівником відповідача 23.10.2021;
зобов'язати відповідача провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 18.05.2021 08 год. 20 хв., та скласти акт за висновком якого вказати, що нещасний випадок трапився під час виконання службових обов'язків.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від "09" червня 2022 р. позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано акт форми Н-1 від 21.10.2021 розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 18.05.2021 08 год. 20 хв.
Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Черкаській області повторно здійснити розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 18.05.2021 08 год. 20 хв., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, що сталися в службі судової охорони», затверджений наказом Служби судової охорони від 07.08.2020 №332 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
23.06.2022 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі №580/9673/21, в якій просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати за правничу допомогу адвоката у розмірі 13000,00 грн.
Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від "29" червня 2022 р. стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про неспівмірність заявлених витрат складності справи та об'єму наданих послуг. Зокрема, суд зазначив, що нормативне обґрунтування позову та відповіді на відзив, подання клопотань витребування доказів та виклик свідків не потребувало значних витрат часу, як це заявлено в акті приймання-передачі від 14.06.2022, тому, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, зменшив розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 6000,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що суд першої інстанції в порушення норм ст. 139 КАС України не залишив заяву позивача від 23.06.2022 про ухвалення додаткового рішення без розгляду, яка подана разом із доказами подана на 10 день з дати отримання копії рішення суду.
Також скаржник вказує, що акт приймання-передачі наданих послуг від 14.06.2022 підтверджує надання правничої допомоги у іншій справі (№708/559/20), тому не може бути належним доказом у справі, яка розглядається.
Крім того, скаржник зазначає, що заява представника позивача не підлягає задоволенню, оскільки у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження правової допомоги, адже матеріали справи містять два адвокатські ордери, що підтверджують повноваження представників позивача адвокатів Василенко М.А. та Кірси В.В., які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально, а не в складі адвокатського об'єднання «Гарантія захисту».
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав та в судове засідання не з'явився.
Відповідач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом першої інстанції з'ясовано, що представник позивача, як доказ понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи (копії):
- копію договору про надання правової допомоги №108 від 02.11.2021;
- копію доручення №1 від 02.11.2021 про надання правової допомоги;
- копію попереднього кошторису витрат на правову допомогу;
- копію акту прийняття-передачі наданих послуг з правової допомоги від 14.06.2022
Частинами 5, 6 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу статті 134 КАС України вбачається, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, а також вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в ч. 5 цієї статті. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
У акті приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 14.06.2022 вказано, що сторони склали цей акт про те, що виконавцем належним чином надано замовнику таку правову допомогу згідно договору №108 від 02.11.2021:
1) витребування у ТУ ССО у Черкаській області копій матеріалів службового розслідування 1000 грн;
2) підготовка та подання адміністративного позову, формування додатків 3000 грн;
3) усунення недоліків залишення позовної заяви без руху 500 грн;
4) подання клопотання про розгляд справи із викликом сторін 500 грн;
5) підготовка та подання відповіді на відзив на позовну заяву 2000 грн;
6) подання клопотання про витребування доказів 500 грн;
7) подання клопотання про виклик свідків 500 грн;
8) прийняття участі в судових засіданнях (5 засідань по 1000 грн) 5000 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неспівмірність заявлених витрат складності справи та об'єму наданих послуг, оскільки нормативне обґрунтування позову та відповіді на відзив, подання клопотань витребування доказів та виклик свідків не потребувало значних витрат часу, як це заявлено в акті приймання-передачі від 14.06.2022, тому враховуючи принципу співмірності та розумності судових витрат, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 6000,00 грн.
Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції не залишив заяву позивача про стягнення судових витрат без розгляду з підстав недотримання скаржником строку подання доказів про розмір витрат, передбаченого ч. 7 ст. 139 КАС України, колегія суддів їх відхиляє, оскільки позивач після отримання 13.06.2022 копії рішення суду 16.06.2022 звернувся до суду із клопотанням про стягнення судових витрат у порядку ч. 7 ст. 139 КАС України з дотримання п'ятиденного строку. Однак, у зв'язку з тим, що вказана заява була не підписана її автором, суд першої інстанції ухвалою від 21.06.2022 повернув таку заяву особі, яка з нею звернулась. На думку колегії суддів, за загальним правилом повернення позивачу заяви не позбавляло його права на повторне звернення до суду із відповідною заявою в розумний строк. Позивач, без зайвих зволікань, 23.06.2022 повторно звернувся до суду першої інстанції із заявою про стягнення судових витрат та надав докази про розмір витрат на правничу допомогу, у зв'язку з чим, суд першої інстанції прийняв заяву позивача та розглянув її по суті. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для залишення заяви позивача про стягнення судових витрат без розгляду відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, відсутні.
Що стосується доводів скаржника про те, що акт приймання-передачі наданих послуг від 14.06.2022 містить посилання на інший номер судової справи (708/559/20), ніж номер справи, в межах якої адвокатом надавалась правова допомога, тому не може бути належним доказом у справі, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки перелік виконаних адвокатом робіт, який зазначеній в Акті від 14.06.2022 повністю підтверджується матеріалам справи, яка розглядається.
Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відсутність у матеріалах справи документального підтвердження надання правової допомоги щодо підтвердження повноважень представників позивача адвокатів Василенко М.А. та Кірси В.В. саме в складі адвокатського об'єднання «Гарантія захисту», оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача підтвердив, що він є засновником та керівником адвокатського об'єднання «Гарантія захисту».
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального права.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від "09" червня 2022 р. - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 04.10.2022.
Головуючий суддя Судді: Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків