Справа № 320/8205/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
04 жовтня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Висоцького А.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від "30" грудня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Колос" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Приватне сільськогосподарське підприємство "Колос" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:
- визнати протиправним і скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 06.07.2020 №532 про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №10050414202000400 від 03.03.2020;
- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області №0008173203 від 10.08.2020 про застосування суми штрафної санкції у розмірі 500000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вважає, що йому безпідставно спірним розпорядженням анульовано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №10050414202000400 від 03.03.2020 з підстав встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії. Також, позивач вказує на необґрунтовані висновки податкового органу щодо зберігання за адресою: смт. Бородянка, вул. Леніна, 224/4 ПСП «Колос» пального для власних потреб без наявності ліцензії, чим порушено ст. 15 Закону України № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від "30" грудня 2021 р. позов задоволено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для анулювання позивачу ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), а тому спірне розпорядження прийнято протиправно та підлягає скасуванню. Що стосується податкового повідомлення-рішення, то суд дійшов висновку, що ємності, які використовуються для зберігання пального, розташовані на території за адресою: смт. Бородянка вулиця Центральна, 224-А, яка знаходиться в межах єдиного майнового комплексу ПСП «Колос», що розміщений на орендованих земельних ділянках без присвоєння їм поштових/юридичних адрес та має одну юридичну адресу смт. Бородянка вулиця Центральна, 224-А, де і здійснює свою господарську діяльність позивач. Отже, правові підстави для висновків щодо порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР, відсутні.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, зазначає, що суд першої інстанції дійшов не обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для проведення фактичної перевірки. Вказує, що Верховний Суд у згаданій справі дійшов висновку про те, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Також скаржник зазначає про безпідставні висновки суду першої інстанції, що сторінка 4 Акту перевірки (довідка № 00410) не містить інформації про складання акту щодо відмови від підпису у направленнях на перевірку, оскільки в акті фактичної перевірки від 13.07.2020 №188/10-36-32-00-10/30684507 бланк № 00410 на 4 сторінці у підрозділі «додатки до акту перевірки» зазначено наступне: 1) Лист ПСП «Колос» №43 від 02.07.2020: 2) фотофіксапія; 3) акт відмови від підписання акту перевірки; 4) акт відмови від отримання акту перевірки.
З-поміж іншого скаржник зазначив, що ПСП «Колос» відповідно до свідоцтва від 20.12.2007 про право власності належить на нерухоме майно за адресою: Київська область, смт. Бородянка. вул. Центральна, 224/4, на території якого розташована нежитлова будівля, будинок оператора нафтосховища з допоміжними спорудами, де зберігається пальне для власних потреб в резервуарах, а саме: 3 по 25000 л під дизельне пальне (75 0000 л); під бензин - 80 000 л та скраплений газ - 10 000 літрів. Натомість, суд першої інстанції дійшов висновку, що всі ємності, які використовуються для зберігання пального, розташовані на території за адресою: смт. Бородянка вулиця Центральна, 224-А, дана територія знаходиться у межах єдиного майнового комплексу ПСП «Колос», який розміщений на орендованих земельних ділянках без присвоєння їм поштових юридичних адрес та має одну юридичну адресу смт. Бородянка вулиця Центральна, 224-А, де позивач і здійснює свою господарську діяльність. Контролюючий орган з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки в ході перевірки було встановлено, що відповідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.10.2007 № 225, яке видане 20.12.2007 за адресою: смт. Бородянка, вул. Леніна, 224А знаходяться нежитлові будівлі та контора, де зареєстровано суб'єкт господарювання. За вказаною адресою ємкості та резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів відсутні. Отже, на думку скаржника, наведені обставини свідчать про факт подання ПСП «Колос» недостовірних даних у заяві про отримання ліцензії.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, Приватне сільськогосподарське підприємство «Колос», зареєстроване юридичною особою та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Київській області. Дата взяття на облік платника податків - 10.02.2000 року. На даний час позивач є платником єдиного податку IV групи.
У період з 23.06.2020 по 02.07.2020 відповідачем відповідно до наказу №830 «Про проведення фактичних перевірок» від 29.05.2020, на підставі ст.ст. 20, 75, 80, п.п.80.2.5. п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України проведено фактичну перевірку ПСП «Колос» тривалістю 10 робочих днів.
За результатами фактичної перевірки 02.07.2020 о 16 годині 30 хвилин складено Акт (довідка) про результати фактичної перевірки №160/10-36-32-00-10/30684507 від 02.07.2020. В розділі Акту - «Зауваження до акта перевірки» було зроблено запис: «Не згодні з висновками, викладеними в акті про результати фактичної перевірки. Зауваження та заперечення будуть надані в установлені ПКУ строки». О 16 годині 55 хвилин підписом головного бухгалтера Куликівської Н.В. підтверджено факт отримання одного примірника Акту.
У даному Акті, у розділі- «Перевіркою встановлено» зазначається: за адресою смт. Бородянка, вул. Леніна, 224-А ПСП «Колос» має діючу ліцензію на право зберігання пального виключно для власних потреб від 03.03.2020 № 10050414202000400, загальна місткість резервуарів 83 000 літрів, але за даною адресою ємності та резервуари для зберігання пального відсутні. Отже, встановлено факт подання «ПСП «Колос» недостовірних даних у заяві на отримання ліцензії зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено вимоги ч.43 ст. 15 Закону України від 19. 2.1995 року № 481/95-ВР.
Висновок перевірки: порушено ч.43 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Даний Акт став підставою для видання розпорядження від 06.07.2020 № 532 про анулювання ліцензії на право зберігання пального виключно для власних потреб від 03.03.2020 року № 10050414202000400.
16.07.2020 ПСП «Колос» отримало від відповідача рекомендований лист з повідомленням, в якому містився Акт (довідка) про результати фактичної перевірки №00410, зареєстрований за номером 188/10-36-32-00-10/30684507 13.07.2020 разом із супровідним листом. В даному Акті зазначено, що проведено повторну фактичну перевірку у період з 02.07.2020 по 10.07.2020.
Позивач стверджує, що фактична перевірка відповідно до наказу від 30.06.2020 № 875 «Про проведення фактичних перевірок», згідно з направленнями № 341 та 342 від 02.07.2020 не проводилася. Починаючи з 02.07.2020 до 10.07.2020 включно, посадові особи вказані у Акті до ПСП «Колос» з відповідним наказом та направленнями не з'являлися. 10.07.2020 посадовими особами, які проводили перевірку, Акт для ознайомлення та на підпис не надавався.
Окрім цього, в даному Акті, у розділі- «Перевіркою встановлено», зазначається: за адресою: смт. Бородянка, вул. Леніна, 224/4 ПСП «Колос» здійснює зберігання пального для власних потреб без наявності ліцензії, чим порушено ст. 15 Закону України № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Висновок перевірки: порушено ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (із змінами та доповненнями).
Даний Акт став підставою для прийняття рішення від 10.08.2020 № 0008173203 про застосування суми штрафної санкції в розмірі 500 000 грн.
Позивач не погоджуючись з розпорядженням і податковим повідомленням-рішенням, вважаючи їх безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо виявлених порушень позивачем вимог ч. 43 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР, які призвели до анулювання ліцензії на право зберігання пального, колегія суддів зазначає наступне.
Законом №2628 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни, зокрема, до Закону № 481/95-ВР, відповідно до яких з 01.07.2019 запроваджено ліцензування діяльності усіх суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним.
Статтею 15 Закону №48195-ВР передбачено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання всіх форм власності тільки за наявності ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими КМУ органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Відповідно до пп. 4. 27 п. 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом; здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.
Законом України від 18 грудня 2019 року № 391 -IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» внесено зміни, серед іншого до Закону № 481/95-ВР.
Приписами ч. 43 ст. 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.
Отже, ч. 43 ст. 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання не долучають до заяви копії документів на землю, об'єкти нерухомості й документи на небезпечні роботи чи експлуатацію небезпечного обладнання, достатньо повідомити у заяві на отримання ліцензії про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, які використовують для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовують тля зберігання пального.
Приватне сільськогосподарське підприємство "Колос" з метою отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) подало заяву за вих. № 10 від 12.02.2020, отриману відповідачем 13.02.2020, сплатило річну плату за ліцензію на право зберігання пального в розмірі 780 гривень та отримано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) з реєстраційним номером 10050414202000400, дата реєстрації: 03.03.2020, термін дії: з 03.03.2020 до 03.03.2025, вказавши адресу місця зберігання: Україна, 07801, Київська область, Бородянський район, вулиця Центральна, 224-А.
Відповідно до ст. 1 Закону №481/95-ВР місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на подання ПСП «Колос» недостовірних даних у заяві на отримання ліцензії є безпідставним, оскільки згідно з довідкою Бородянської селищної ради № 01-28-1608 від 30.06.2020 ємності, які використовуються для зберігання пального, розташовані на території за вищевказаною адресою, дана територія знаходиться у межах єдиного майнового комплексу ПСП «Колос», який розміщений на орендованих земельних ділянках без присвоєння їм поштових юридичних адрес та має одну юридичну адресу смт. Бородянка вулиця Центральна, 224-А, де позивач і здійснює свою господарську діяльність.
Ємності, що використовуються для зберігання пального, розташовані на земельній ділянці площею 0,6343 га з кадастровим номером 3221055100:02:003:0035, якій поштова адреса не присвоювалася.
Про викладені обставини позивач зазначав у своїх запереченнях від 13.07.2020 вих. № 47 на Акт (довідки) про результати фактичної перевірки № 00406 від 23.06.2020.
Разом з тим, 14.07.2020 ПСП «Колос» від відповідача отримано витяг з розпорядження від 06.07.2020 № 532 про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), у зв'язку з встановленням факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із, заявою на отримання ліцензії.
Колегія суддів зазначає, що для анулювання ліцензії передбачені виключні підстави.
Так, відповідно до ст. 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі, зокрема:
- заяви суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);
- рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);
- несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;
- рішення суду про встановлення факту фальсифікації суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів, або пального;
- отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувався такими органами;
- встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.
Суд першої інстанції встановив, що позивач жодного документу до заяви щодо отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за вих. № 10 від 12.02.2020 року, отриманої ГУ ДПС у Київській області 13.02.2020, крім платіжного доручення № 64 від 11.02.2020 не надавав.
Отже, оскільки разом із заявою на отримання ліцензії підприємство будь-які документи не подавало, то встановити факт подання заявником недостовірних даних у документах неможливо.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для анулювання ліцензії.
Крім того, позивач 20.07.2020, не погоджуючись з розпорядженням від 06.07.2020 № 532 про анулювання ліцензії на право зберігання пального, згідно з п. 56.3 ст. 56 ПК України надіслав до ДПС України скаргу на неправомірне рішення органу ліцензування за вих. № 52 від 15.07.2020.
24.07.2020 ПСП «Колос» отримало від відповідача лист про розгляд заперечення за вих. № 22563/10/10-36-32-00-10 та повідомлення про його розгляд о 08 год. 10 хв. 24.07.2020 в приміщенні ГУ ДПС у Київській області.
Згідно з приписам п. 86.7. ст. 86 ПК України вказане повідомлення платнику податків надсилається не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.
Тож, відповідач фактично позбавив позивача можливості взяти участь у розгляді скарги та надати свої доводи й пояснення.
Що стосується податкового повідомлення-рішення, то колегія суддів зазначає наступне.
У висновку перевірки зазначено, що позивачем порушено ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного» і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, водночас відповідачем не вказано який саме пункт вказаної статті порушено позивачем.
Ємності, що використовуються для зберігання пального, розташовані на території за адресою: смт Бородянка вулиця Центральна, 224-А. Дана територія знаходиться у межах єдиного майнового комплексу ПСП «Колос», який розміщений на орендованих земельних ділянках без присвоєння їм поштових/юридичних адрес та має одну юридичну адресу: смт Бородянка вулиця Центральна, 224-А, де і здійснює свою господарську діяльність позивач. Як зазначалось, дана обставина підтверджується довідкою Бородянської селищної ради № 01-28-1608 від 30.06.2020.
Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для висновку податкового органу про порушення вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР.
Що стосується доводів скаржника про безпідставні висновки суду першої інстанції щодо не проведення у період з 02.07.2020 по 10.07.2020 повторної фактичної перевірки (Акт (довідка) про результати фактичної перевірки № 00410, зареєстрований за номером 188/10-36-32-00-10/30684507 13.07.2020), то колегія суддів їх відхиляє, огляду на наступне.
Відповідач стверджує, що перед початком перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Київській області пред'явлені документи, визначені у п. 81.1. ст. 81 ПКУ, головному бухгалтеру ПСП «Колос» Куликівській Н.В., яка ознайомилася з направленнями та отримала копію наказу про проведення перевірки, про що свідчать матеріали фотофіксації, однак відмовилась від підпису в направленнях на проведення фактичної перевірки, про що складено відповідний акт.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що таке твердження не відповідає дійсності, оскільки при дослідженні сторінки 4 Акту (довідка) про результати фактичної перевірки № 00410, вбачається, що Акт про відмову від підпису у направленнях на перевірку не складався. В Акті перевірки про нього не зазначається та немає жодного на це посилання. Що може свідчити про те, що Акт про відмову від підпису у направленнях на перевірку було складено в інший час та за інших обставин.
Отже, факт вручення копії наказу на проведення фактичної перевірки та надання направлень відсутній, відповідачем не доведений.
Крім того, відповідно до наданих документів, головний бухгалтер Куликівська Н.В. не є платником податків, не є уповноваженим представником платника податків, не є відповідальною особою за зберігання пального, а також не має доступу до місця зберігання пального, відповідно не могла бути присутньою під час проведення фактичної перевірки, як це зазначено в Акті перевірки, за адресою, вказаною в Акті: вул. Центральна, 224/4.
Так, згідно зі ст. 17 ПК України платник податків має право представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника.
Згідно зі ст.19 ПК України представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності.
За наведеного, колегія суддів вважає, що фактична перевірка відповідно до наказу від 30.06.2020 № 875 Про проведення фактичних перевірок, згідно з направленнями № 341 та 342 від 02.07.2020, відповідачем у період з 02.07.2020 до 10.07.2020 не проведена.
Оцінюючи доводи скаржника щодо правомірності проведення перевірки у період з 23.06.2020 по 02.07.2020 на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (Акт (довідка) про результати фактичної перевірки №160/10-36-32-00-10/30684507 від 02.07.2020), колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Глава 8 розділу II ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.
Пункт 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік обставин, за наявності яких може бути проведена фактична перевірка. Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що передбачені пп.80.2.5 80.2. ст.80 ПК України положення передбачають підстави для проведення фактичної перевірки, які пов'язані з фактом отримання інформації про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства в сфері виробництва та/або обігу підакцизних товарів. Тому, встановивши, що у наказі № 830 «Про проведення фактичних перевірок» від 29.05.2020 та додатку до нього не міститься визначення, яка саме інформація отримана податковим органом щодо наявних порушень платником податків, суд першої інстанції дійшов висновку, що перевірка проведена безпідставно.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Системний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
У цьому випадку, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 5 листопада 2018 року у справі №803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі №820/4766/17, від 22 травня 2018 року у справі №810/1394/16, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20.
Колегія суддів, зазначає, що оскільки предметом спору у цій справі є визнання протиправним і скасування розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального та податкового повідомлення-рішення про застосування суми штрафної санкції, то висновки суду першої інстанції у наведені частині не вплинули на прийняття законного та обґрунтованого рішення по суті позовних вимог. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів щодо підстав проведення перевірки позивача.
З огляду на викладене, доводи скаржника частково знайшли своє підтвердження.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального права.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від "30" грудня 2021 р. змінити в частині мотивів, з яких воно прийнято.
У решті постанову Київського окружного адміністративного суду від "30" грудня 2021 р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 04.10.2022.
Головуючий суддя Судді: Л.Т. Черпіцька О.Є. Пилипенко Я.М. Собків