П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 жовтня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/12705/20
Головуючий І інстанції Танцюра К.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,
за участю секретаря - Голобородько Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 25.01.2021р.) у справі за адміністративним позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, -
18.11.2020р. Приморська районна адміністрації ОМР звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд зобов'язати відповідача за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 у первинний стан, що передував реконструкції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приморською РА ОМР в ході перевірки законності проведення будівельних робіт, були виявлені порушення відповідачкою при здійсненні реконструкції квартири АДРЕСА_1 , які полягали у тому, що нею, як замовником будівельних робіт, були незаконно виконані роботи із реконструкції вказаної квартири шляхом надбудови приміщення 3-го поверху. Як зазначає позивач у своєму позові, під час перевірки ОСОБА_1 не було надано дозвільних документів на право проведення спірних будівельних робіт та, відповідно до інформації Управління ДАБК, за даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відсутня будь-яка реєстрація дозвільних документів на виконання будівельних робіт за зазначеною адресою.
Отже, на переконання позивача, відповідач виконала реконструкцію вищезазначеної квартири без отримання права на проведення таких будівельних робіт, чим порушила діюче законодавство України, погіршила стан будинку та створила загрозу його руйнації, у зв'язку із чим, квартира АДРЕСА_2 повинна бути приведена до свого попереднього стану.
Відповідач надала до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги категорично не визнала та мотивовано просила відмовити у їх задоволенні, оскільки по-перше усі додані до позовної заяви документи (приписи та розпорядження) їй своєчасно не були вручені, а по-друге, зазначені в приписах, акті перевірки та розпорядженні обставини взагалі не відповідають дійсності та повністю спростовуються висновком судового експерта Рапач К.В. від 18.12.2020р. №64/20.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) у задоволенні адміністративного позову Приморської районної адміністрації ОМР - відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач 24.02.2021р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2021р. та прийняти, яким задовольнити його позовні вимоги.
02.03.2021р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021р. апеляційну скаргу Приморської районної адміністрації ОМР на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.01.2021р. було призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
30.11.2021р. головою Приморської районної адміністрації ОМР було подано до апеляційного суду письмове клопотання про призначення експертизи, в якому останній просив призначити по даній справі судову будівельно-технічну експертизу на предмет законності проведення ОСОБА_1 спірних будівельних робіт з реконструкції приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021р. призначено у справі №420/12705/20 судову будівельно-технічну експертизу, оплату якої покладено на позивача, та, як наслідок, зупинено провадження у справі.
10.06.2022р. Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, якому доручено проведення експертизи, направлено лист №21-7290, в якому вказано на факт не оплати позивачем станом на 08.06.2022р. вартості проведення експертизи (згідно з рахунком на її проведення від 31.01.2022р.), у зв'язку із чим, матеріали справи №420/12705/20 повернуто до суду без виконання.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2022р. провадження у справі було поновлено та призначено її до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
Розгляд апеляційної скарги позивача призначено на 05.10.2022р.
29.09.2022р. на адресу апеляційного суду надійшов лист Приморської районної адміністрації ОМР від 28.09.2022р. №01-12/1459/1вих, згідно з яким, у позивача (замовника експертизи) відсутня можливість здійснити оплату послуг із проведення будівельно-технічної експертизи, у зв'язку з відсутністю відповідних видатків.
У судове засідання суду апеляційної інстанції уповноважений представник позивача (апелянта) та відповідача двічі з невідомих причин не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення. Водночас, у матеріалах даної справи міститься клопотання апелянта від 30.11.2022р. про розгляд справи за відсутності представника Приморської районної адміністрації ОМР.
У зв'язку із неявкою учасників справи, дана справа була розглянута у відкритому судовому засіданні без участі сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для їх задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Відповідачу - ОСОБА_1 , згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .
17.03.2020р. КП «ЖКС «Фонтанський» складено припис, яким запропоновано відповідачу у 3-денний термін надати усі правовстановлюючі документи на виконання будівельних робіт, пов'язаних з будівництвом 3-го поверху над квартирою АДРЕСА_1 .
17.03.2020р. комісією у складі начальника дільниці №10 КП ЖКС «Фонтанський» Ткач І.В., майстрів дільниці №10 Ободинской О.М. і Рогачова С.Л. було складено акт про те, що власник квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 від підпису у приписі від 17.03.2020р. відмовилась.
Також, вказаною вище комісією дільниці №1 КП ЖКС «Фонтанський» 18.03.2020р. було складено і акт обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м.Одеси, в якому зафіксовано, що за результатами даного обстеження встановлено, що власником ( ОСОБА_1 ) приватизованої квартири АДРЕСА_1 , що розташована у 2-х поверховому правоворотньому флігелі, самовільно, без будь-яких дозвільних документів, фактично виконується будівництво 3-го поверху.
06.05.2020р. Приморською районною адміністрацією, за результатами вказаного обстеження, прийнято розпорядження №169, яким відповідача ОСОБА_1 зобов'язано у строк до 18.05.2020р. привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 до первинного стану.
Викладені обставини та факт не виконання зазначеного вище розпорядження і стали підставою для звернення Приморської районної адміністрації ОМР з даним позовом до суду.
Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд 1-ї інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, відсутності достатніх підстав для їх задоволення.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, врегульовані Цивільним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. №3038-VI, Законом України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999р. №687-XIV, «Положенням про Приморську районну адміністрацію ОМР» (затв. рішенням ОМР від 26.04.2017р. №1934-VII) та «Порядком взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ закладів та організацій ОМР з питань, пов'язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування» (затв. рішенням виконавчого комітету ОМР від 29.03.2018р. №135).
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону №280/97-ВР передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено положеннями ст.9 Закону №687-XIV, будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація або капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється у відповідності до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм та правил у порядку, визначеному Законом №3038-VI.
У відповідності до ст.ст.6,41 Закону №3038-VI, управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється, серед інших, органами державного архітектурно-будівельного контролю, до яких відносяться виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад, шляхом, в т.ч., контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації, тощо.
Державним архітектурно-будівельним контролем вважається сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
При цьому, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, до органів державного архітектурно-будівельного контролю Законом №3038-VI віднесено, зокрема, виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад.
Згідно з ч.1 ст.38 Закону №3038-VI, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
До відання виконавчих органів міських рад, згідно з пп.1,7 п. «а» ст.30 Закону №280/97-ВР, належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня і якості послуг населенню, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, населення, а також здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Окрім того, пп.1,3 п. «б» ч.1 ст.31 Закону №280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації та проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих і будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, а також прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та у відповідності до вимог, встановлених Законом №3038-VI.
Аналогічні за змістом положення закріплені та деталізовані у Положенні №1934-VII.
Як передбачено п.1.1 цього Положення, Приморська районна адміністрація ОМР є виконавчим органом міської ради та створюється нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Приморського району м.Одеси згідно із Законом №280/97-ВР.
У відповідності до п.2.4 Положення №1934-VII, у сфері житлово-комунального господарства райадміністрація виконує функції уповноваженого органу власника щодо управління житловим фондом на території району в порядку та на умовах, визначених законодавством, та вживає заходи щодо недопущення самочинного будівництва, псування жилих будинків та об'єктів благоустрою.
За приписами п.2.5 Положення №1934-VII, у галузі благоустрою райадміністрація здійснює перевірки території району, об'єктів благоустрою району щодо стану їх благоустрою і додержання юридичними та фізичними особами законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території м.Одеси на території району, вживає необхідні заходи, у разі виявлення порушень.
У галузі будівництва райадміністрація здійснює заходи щодо виявлення на території району фактів самовільного будівництва або реконструкції та вирішує питання щодо знесення самочинно побудованих об'єктів або ж приведення самочинно реконструйованих об'єктів у первинний стан (п.2.8 Положення №1934-VII).
Разом із тим, як передбачено п.2.13 Положення №1934-VII, у галузі забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян райадміністрація звертається до суду із позовами до фізичних та юридичних осіб, які обмежують права та законні інтереси територіальної громади, та з інших питань в межах своїх повноважень.
Відповідно до п.8 Порядку №135, у випадках виявлення самочинного здійснення внутрішньої реконструкції квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках, нежитлових будівлях та спорудах, реконструкції приміщень з прибудовою балконів від 2-го поверху та вище, мансардних поверхів, облаштування огорож, встановлення металевих гаражів без відповідних дозвільних документів, з позовами до суду звертається відповідна районна адміністрація ОМР (у разі невиконання розпорядження районної адміністрації).
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що Приморська районна адміністрація ОМР є належним позивачем у даній справі, наділена контролюючими повноваженнями та здійснює владні управлінські функції у сфері благоустрою міста.
Перевіряючи обставини даної справи, у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, а також оцінюючи надані сторонами докази, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Так, за п.п.3.2,3.21 ДБН А.2.2-3-2014, «будівництво» - це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва. Реконструкція-перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).
Згідно з ч.1 ст.34 Закону №3038-VI, замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - стосовно об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону №3038-VI, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно із повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із незначними наслідками (СС1), об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.
Отримання ж замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до ч.1 ст.36 Закону №3038-VI, не вимагається (ч.2 ст.36 цього Закону).
Статтею 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який надає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або ж з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У відповідності до ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Так, як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи та вже зазначалося вище, начальником дільниці №1 КП ЖКС «Фонтанський» Ткач І.В., майстрами дільниці №1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складено акт обстеження об'єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м.Одеси від 18.03.2020р., в якому зафіксовано, що власник квартири АДРЕСА_1 , що розташована у 2-х поверховому правоворотньому флігелі, самовільно, без дозвільних документів, виконує будівництво третього поверху.
Далі, як свідчать матеріали справи, саме на підставі вказаного вище акту від 18.03.2020р. Приморська районна адміністрація ОМР ухвалила розпорядження від 06.05.2020р. №169 про зобов'язання відповідача до 18.05.2020р. привести самовільно реконструйовану квартиру за вказаною вище адресою до первинного стану.
При цьому, одночасно судова колегія звертає увагу на той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази своєчасного направлення копій акта обстеження та розпорядження на адресу відповідача та відповідно, їх отримання останньою.
Однак, поряд із цим, як вбачається зі змісту наявного в матеріалах справи висновку судового експерта Рапач К.В. від 18.12.2020р., яким було проведено будівельно-технічну експертизу, даним висновком в ході обстеження експертом спірної квартири було встановлено наступне:
- фактичний склад приміщень квартири відповідає даним технічного паспорта виконаного станом на 04.05.2018р.;
- у результаті проведеного дослідження, з урахуванням роз'яснення Мінрегіонбуду (лист від 08.08.2012р. №7/17-12928) можна зробити висновок, що фактично виконані відповідачем роботи у квартирі щодо заміни покрівлі будівлі та підняття фронтону, є роботами з капітального ремонту будівлі та не відносяться до самочинних у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017р. за №406 та, у свою чергу, не потребують документів, що дають право на їх виконання. Влаштування надбудови 3-го поверху не виконувались.
Як передбачено приписами ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 2 статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст.101 КАС України, висновком експерта вважається докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Дійсно, у відповідності до ст.108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.90 цього Кодексу. Однак, відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
У свою чергу, слід зазначити про те, що наявний в матеріалах справи висновок експертизи від 18.12.2020р. повністю відповідає вимогам, передбаченим у ст.101 КАС України, є належним та допустимим доказом, а тому судова колегія, як і суд першої інстанції, приймає його до уваги при вирішенні даної справи по суті.
При цьому, позивач, заявляючи позовні вимоги про приведення самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 до первинного стану, не надав як до суду 1-ї інстанції, так і під час апеляційного перегляду даної справи, належних та допустимих доказів проведення перевірки із відповідними технічними характеристиками стосовно суперечності реконструкції з даними технічного паспорту вказаної квартири, не надав відповідного технічного паспорту та, більше того, не надав жодних належних доказів на спростування висновку експерта від 18.12.2020р.
У контексті викладеного, також варто звернути увагу і на той факт, що за клопотанням Приморської районної адміністрації ОМР судом була призначена судова будівельно-технічна експертиза, проте в подальшому, вартість її проведення так і не була оплачена самим замовником (позивачем).
Отже, за такого правового регулювання спірних правовідносин та встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанцій про те, що, Приморською районною адміністрацією ОМР, в даному випадку, не належним чином доведено наявність законних і беззаперечних підстав для зобов'язання ОСОБА_1 привести самовільно реконструйовану квартиру до первинного стану (рішення позивача не відповідає критеріям «чіткості» та «зрозумілості»), а відтак, заявлені вимоги на цей час задоволенню не підлягають.
Зміст ч.2 ст.19 Конституції України у взаємозв'язку з ч.2 ст.2 КАС України дає змогу дійти висновку про те, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, окрім дозволеного законом, та дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Судова колегія наголошує, що правова процедура (fair procedure - справедлива процедура), яка є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади, встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади. Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи; спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права.
У п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 20.01.2011р. по справі «Рисовський проти України» Суд зазначив про те, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень.
Окрім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» №37801/97 від 01.07.2003р., яке, відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Тобто, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або ж відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати та дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
Разом із тим, суб'єкт владних повноважень має уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.
Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим, а висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватись лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Отже, застосування для відповідача несприятливого наслідку, повинно бути законним, а також прийнятим із урахуванням всіх важливих обставин справи та з дотриманням балансу інтересів суб'єкта владних повноважень із мірою застосованих наслідків.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 05.10.2022р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
В.О. Скрипченко