83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
16.10.07 р. Справа № 36/203
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Будко Н.В.при секретарі судового засідання Крючковой К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» м.Київ до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Славута» м.Слов»янськ про стягнення 3 248 100грн.
За участю:
Представників сторін:
Від позивача: Кроль М.Б. по дов.;
Від відповідача: не з'явився;
Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Славута» м.Слов»янськ, про стягнення штрафу по договору неустойки №24 від 19.01.07р. в розмірі 3 248 100грн. за неналежне виконання умов договору №10 від 19.01.07р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір поставки №10 від 19.01.07р. з додатковими угодами до нього, договір №24 від 19.01.07р., претензію №1868 від 08.05.07р., відповіді на претензію.
Відповідач позовні вимоги не визнає, оскільки порушення зобов'язання по договору №10 від 19.01.07р. трапилось внаслідок форс-мажорних обставин, про що був повідомлений позивач, а також у зв'язку з тим, що на ВСП «Шахта «Садова», яка є вантажовідправником вугілля, трапилась аварія, тому подальше відвантаження вугілля стало неможливим. Так як невиконання зобов'язання сталося через надзвичайні обставини, він вважає, що це є підставою для звільнення його від відповідальності згідно ч.1 ст.617 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:
За результатами відкритих торгів на закупівлю вугілля між позивачем - Відкритим акціонерним товариством «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Славута», був укладений договір №10 від 19.01.07р.
Згідно п.п.1.1,1.2 договору відповідач зобов'язався передати у власність позивачу вугільну продукцію, а позивач, у свою чергу, зобов'язався прийняти вугілля та оплатити його вартість на визначених договором умовах.
Пунктами 2.1, 3.2 договору сторони передбачили, що найменування, обсяг поставки, якісні характеристики вугілля, його асортимент, часткове відношення по маркам, розмір шматків, строки поставки, тощо, визначаються сторонами у додаткових угодах до договору.
19.01.07р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №10 від 19.01.07р., якою визначили марку вугілля - Тк,Тр., кількість-45тн., ціну - 240грн. без ПДВ, загальну суму за цією додатковою угодою - 12 960 000грн. з урахуванням ПДВ, а також строки поставки: січень - 18000тн., лютий - 17000тн., березень - 10000тн.
Додатковою угодою від 19.01.07р. №2 до договору №10 від 19.01.07р., сторони визначили марку вугілля - Тк,Тр., кількість - 15тн., ціну - 235грн. без ПДВ, загальну суму за цією додатковою угодою - 4 230 000грн. з урахуванням ПДВ, та строки поставки: січень - 5000тн., лютий - 5000тн., березень - 5000тн.
19.01.07р. сторони уклали додаткову угоду №3 до договору №10 від 19.01.07р., якою визначили марку вугілля - Тк,Тр., кількість-15тн., ціну - 248грн. без ПДВ, загальну суму за цією додатковою угодою - 4 464 000грн. з урахуванням ПДВ, а також строки поставки: січень - 5000тн., лютий - 5000тн., березень - 5000тн.
Всі вищевказані додаткові угоди є невід'ємною частиною договору №10 від 19.01.07р., підписані сторонами без зауважень та заперечень і скріплені печатками обох підприємств.
Таким чином, за додатковими угодами відповідач зобов'язався поставити позивачу вугілля у січні 2007р. у кількості - 28000тн., у лютому 2007р. - 27000тн., у березні 2007р. - 20000тн.
При цьому, отримувачами вугілля у вищевказаних додаткових угодах значаться Зміївська ТЕС ВАТ «Центренерго» та Трипільська ТЕС ВАТ «Центренерго», а вантажовідправниками - ТОВ «Реал ЛТД» та ТОВ «Збагачувальна фабрика №105».
Однак незважаючи на це, позивач листом №06-06/900 від 03.03.07р. гарантував Донецькій залізниці оплату залізничного тарифу, де одним з вантажовідправників значиться ТОВ «Фірма «Олвін-Трейд», чим фактично надав згоду на те, що одним з вантажовідправників по договору №10 від 19.01.07р. є ТОВ «Фірма «Олвін-Трейд» ВСП «Шахта «Садова».
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 року N 1490-III, під час здійснення закупівлі товарів, робіт, послуг, замовник має право вимагати від учасника - переможця процедури закупівлі внесення ним під час укладення договору про закупівлю забезпечення його виконання згідно з умовами, зазначеними в тендерній документації. Замовник повертає учаснику забезпечення виконання договору про закупівлю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. Учасники процедур закупівлі - бюджетні установи та організації можуть подавати забезпечення виконання договору у будь-якій прийнятній для них та замовника формі, що не суперечить чинному законодавству. Розмір забезпечення виконання договору про закупівлю становить 15 відсотків його кошторисної вартості під час здійснення закупівлі товарів і послуг та відповідно 5 відсотків у разі закупівлі робіт. Кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору (у разі коли вони не повертаються учаснику), підлягають перерахуванню до доходів загального фонду відповідного бюджету.
З метою забезпечення виконання зобов'язання по договору №10 від 29.01.07р., позивач, Відкрите акціонерне товариство «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», та відповідач, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Славута», уклали договір №24 від 19.01.07р., пунктом 2 якого сторони передбачили, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 3 248 100грн., зокрема, у разі затримки у постачанні товару з вини відповідача понад 10 календарних днів.
Відповідач умови договору №10 від 19.01.07р. та додаткових угод до нього щодо поставки продукції належним чином не виконав, та згідно залізничних квитанцій та актів приймання-передачі №31/ТДС від 06.02.07р., №74/ТДС від 15.03.07р., №79/ТДС від 22.03.07р., №89/ТДС від 29.03.07р., №91/ТДС від 29.03.07р., №97/ТДС від 31.03.07р., №99/ТДС від 04.04.07р., №90/ТДС від 29.03.07р., №98/ТДС від 31.03.07р., №100/ТДС від 04.04.07р., №ТДС-1 від 30.03.07р., №ТДС-2 від 29.03.07р., №ТДС-3 від 30.03.07р., №ТДС-4 від 30.03.07р., №ТДС-5 від 12.04.07р., №ТДС-6 від 12.04.07р., №ТДС-7 від 12.04.07р. частково поставив позивачу вугілля загальною кількістю 43848,338тн.
Вугілля в кількості 31124,662тн. позивачу до теперішнього часу не поставлено.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору №10 від 19.01.07р., позивач на підставі п.2 договору №24 від 19.01.07р. нарахував відповідачу штраф в сумі 3 248 100грн., про сплату якого направив йому претензію №1868 від 08.05.07р.
Означену претензію відповідач листом №530 від 08.06.07р. не визнав, посилаючись на те, що неналежне виконання з його боку умов договору сталося внаслідок форс-мажорних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача, на виконання умов договору №10 від 19.01.07р., він уклав з ТОВ фірма «Олвін-Трейд» в особі ВСП «Шахта «Садова» договір поставки №02/03-2007.
Однак, під час виконання відповідачем зобов'язань по договору №10 від 19.01.07р., на ТОВ фірма «Олвін-Трейд» ВСП «Шахта «Садова» трапилась аварія.
Про цей факт ТОВ фірма «Олвін-Трейд» ВСП «Шахта «Садова» повідомила відповідача листом №14 від 22.03.07р.
Крім того, 25.03.07р. залізниця видала наказ №203, яким заборонила повантаження вугілля призначенням ст. Трипілля-Дніпровське для ТЕС 26.03.07р. та 27.03.07р. у зв'язку з великим накопиченням вагонів.
Наказом №227 від 27.03.07р. залізниця продовжила строк дії наказу №203 від 25.03.07р. до його скасування.
Таким чином, внаслідок вищевказаних обставин, відповідач не мав можливості здійснювати відвантаження позивачу вугілля у відповідності до умов договору №10 від 19.01.07р.
Стаття 219 Господарського кодексу України передбачає, що сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Ці обставини передбачені сторонами у розділі 8 договору №10 від 19.01.07р.
Відповідно до п.8.3 договору №10 від 19.01.07р. сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов'язань по договору, повинна протягом 3-х днів повідомити іншу сторону про настання та/або припинення таких обставин.
На виконання п. 8.3 договору відповідач листом №312 від 26.03.07р. повідомив позивача про неможливість поставки вугілля по договору №10 від 10.01.07р. та додатковим угодам до нього внаслідок форс-мажорних обставин, так як вантажовідправником ТОВ «Торговий Дім «Славута» є ВСП «Шахта «Садова» за договором №02/03-2007 від 02.03.07р. і на даний час у цього підприємства виникли форс-мажорні обставини - сталася аварія, що унеможливлює відвантаження вугільної продукції, і крім того, згідно наказу №203 від 25.03.07р. залізниця зупинила відвантаження вугілля у напрямку Трипілля Придніпровської залізниці. У зв'язку з цим відповідач просив позивача перенести термін поставки залишку продукції на термін дії форс-мажорних обставин.
В подальшому відповідач також звертався до позивача з аналогічними листами про перенесення терміну поставки вугільної продукції за договором №10 від 19.01.07р. та додатковим угодам до нього.
Так, 29.03.07р. відповідач повторно звернувся до позивача з листом №321, в якому просив продовжити строк поставки вугілля по договору №10 від 19.01.07р., оскільки наказом №203 від 25.03.07р. залізниця на невизначений термін заборонила повантаження вугілля призначенням ст. Трипілля, що робить неможливим виконання відповідачем прийнятих по договору зобов'язань належним чином.
Крім того, листом №322 від 31.03.07р. відповідач втретє звернувся до позивача з проханням підтвердити потрібність, строк поставки недопоставленого вугілля, гарантію його оплати на березень-квітень 2007р. та підтвердити гарантію оплати залізничного тарифу в означений період, оскільки дата ліквідації аварії на шахті вантажовідправника не визначена і гарантія оплати залізничного тарифу залізниці дана позивачем лише на березень 2007р. Одночасно, відповідач просив позивача погасити заборгованість за поставлене вугілля, яка станом на 31.03.07р. складала 4 554 865,23грн., та попередив, що в протилежному випадку він буде позбавлений можливості постачати недопоставлене вугілля у зв'язку з відсутністю обігових коштів.
В доповнення до вищевказаного листа відповідач 31.03.07р. направив позивачу також лист №323 яким повідомив, що у зв'язку з систематичним невиконанням позивачем своїх зобов'язань по сплаті поставленого по договору №10 від 19.01.07р. вугілля, він вимушений відмовитися від виконання своїх зобов'язань.
Жодних відповідей на вищевказані листи відповідача позивачем надано не було.
Проаналізувавши вищевикладене господарський суд дійшов висновку, що відповідач вживав усі необхідні заходи для недопущення порушення господарського зобов'язання шляхом направлення на адресу позивач листів №312 від 26.03.07р., №321 від 29.03.07р. та №322 від 31.03.07р. з проханням підтвердити потрібність, строк поставки недопоставленого вугілля та гарантію його оплати, а позивач, зі свого боку, не вчинів будь-яких дій, направлених на належне виконання умов договору №10 від 19.01.07р. та додаткових угод до нього, отриману від відповідача частину вугільної продукції оплатив частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 314 204,05грн., яка до теперішнього часу так і залишилась неоплаченою.
Той факт, що вищевказані обставини є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) тобто такими, що не залежали від волі учасників господарського зобов'язання і мають надзвичайний та невідворотний характер, підтверджується листом Донецької торгово-промислової палати від 28.08.07р. №1625/12.12-06, який відповідно до п.8.2 договору є належним доказом таких обставин.
З означеного листа, підписаного президентом Донецької торгово-промислової палати Чижиковим Г.Д., вбачається, що видання залізницею наказів №203 від 25.03.07р. та №227 від 27.03.07р. не залежало від волі постачальника ТОВ «Торговий Дім «Славута» по договору №10 від 19.01.07р. Заборона залізницею на повантаження вугілля була встановлена у період виконання відповідачем зобов'язань по договору №10 від 19.01.07р. Обставини, які виникли, відповідач не міг передбачити, отже, вони мають надзвичайний характер. Більш за це, цих обставин відповідач уникнути також не міг, і відповідно, вони набули для нього невідворотний характер. Видання залізницею вищевказаних наказів підтверджено відповідною телеграмою залізниці. Таким чином, зазначені вище обставини мають ознаки надзвичайності та невідворотності і могли причинно обумовити невиконання зобов'язань відповідачем по поставці вугілля по договору №10 від 19.01.07р.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всі залежні від неї заходи по належному виконанню зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Означені норми закону кореспондуються також зі ст. 218 Господарського кодексу України, згідно якої учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Проаналізувавши обставини справи господарський суд вважає, що відповідачем доведено в розумінні ст. ст. 33 Господарського процесуального кодексу України вжиття з його боку усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а також те, що порушення зобов'язання сталося внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин), а отже, він звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання на підставі ст. ст. 614, 617 ч.1 Цивільного кодексу України та ст. 218 ч.2 Господарського кодексу України.
За таких обставин господарський суд відмовляє позивачу у вимогах про стягнення штрафу по договору неустойки №24 від 19.01.07р. в розмірі 3 248 100грн. за неналежне виконання умов договору №10 від 19.01.07р.
Судові витрати відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 614, 617 ЦК України, ст. ст. 218 ГК України, керуючись ст. ст. 33,49, 82, 84, 85 ГПК України суд,-
У позові Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Славута» м.Слов»янськ про стягнення штрафу в розмірі 3 248 100грн. відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Славута» ЄДРПОУ 33534549 (84112, м.Слов»янськ, вул. Чубаря, б.6, поштова адреса 84331, м.Краматорськ, вул. Паркова, 95-25б, р/р26009053602038 в КБ «Приватбанк м.Краматорська», МФО 335548) на користь Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» ЄДРПОУ 22927045 (03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення,1, поштова адреса 02660, м.Київ, вул. Магнітогорська, 1, р/р26005301241404 у Київському відділенні Промінвестбанку України, МФО 322250) витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.
Видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Будко Н.В.