04.10.2022
м.ПОЛТАВИ
Справа № 553/2813/22
Провадження № 3/553/2411/2022
04 жовтня 2022 року м.Полтава
Суддя Ленінського районного суду м.Полтави Високих М.С., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,
З відділення поліції №1 Харківського районного управління №1 ГУНП в Харківській області на розгляд Ленінського районного суду м.Полтави надійшов протокол серії ВАВ №157003 про адміністративне правопорушення, складений 08.07.2022 щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова, Комінтернівського районного суду м. Полтави та визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.
З урахуванням вищенаведеного справа підсудна Ленінському районному суду м. Полтави.
Як убачається із змісту вказаного протоколу, органом Національної поліції ОСОБА_1 поставлено за провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.73-2 КУпАП за наступних обставин: «05.07.2022 близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 знаходився за адресою: АДРЕСА_1 та скоїв домашнє насильство у відношенні до громадської дружини ОСОБА_2 , а саме дії психологічного характеру, чим могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
В судове засідання особа, яка притягується до відповідальності не прибула.
Оцінивши досліджені в судовому засідання докази, суд вказує, що згідно із ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Поняття домашнього насильства визначається Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», згідно із п.3 ч.1 ст.1 якого домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п.14 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
При цьому суд вказує, що доказування у справах про адміністративні правопорушення, ґрунтується на вимогах ст.251 КУпАП, Протокол про адміністративне правопорушення визнається джерелом доказів у справі за умови його відповідності вимогам ст.ст.254-256 КУпАП.
Так, статтею 256 КУпАП встановлені вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, у протоколі зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Отже, у протоколі мають міститись всі необхідні відомості, в тому числі час, місце вчинення правопорушення, конкретизована суть правопорушення, посилання на відповідні нормативно-правові акти, положення яких порушено особою, щодо якої такий протокол складено. У справах про адміністративні правопорушення суд позбавлений права самостійно змінювати кваліфікацію вчиненого чи корегувати фабулу викладеного у протоколі правопорушення, що поставлено особі за провину відповідним уповноваженим органом.
В разі коли викладене у протоколі формулювання правопорушення не відображає усіх ознак складу правопорушення, особа, щодо якої складено такий протокол, позбавлена права на здійснення ефективного захисту.
Суд наголошує, що стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав і основних свобод людини для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, і «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення.
Так, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04), ЄСПЛ констатував, що у випадку коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь звинувачення.
Як убачається з матеріалів справи, протокол складений щодо ОСОБА_1 було повернуто до відділення поліції для належного оформлення за відповідною постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 01.08.2022. Підставами для повернення справи на доопрацювання, згідно з вказаною постановою суду, стали неконкретне викладення суті правопорушення, не зазначення, конкретних протиправних дій вчинених ОСОБА_1 у відношенні до потерпілої, які охоплюються поняттям "домашнє насильство" та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, а також не надання доказів того, що ОСОБА_1 є особою, на яку розповсюджується дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, перелік яких наведений у ч.ч.2,3 ст.3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
При цьому після повторного скерування протоколу на розгляд суду вказані обставини усунуті не були, таким чином протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , що складений з порушенням ст.256 КУпАП, не може бути покладений в основу звинувачення та враховуватись як доказ винуватості особи за відсутності конкретизовано викладеної суті порушення.
Між тим, протокол про адміністративне правопорушення є лише одним з джерел доказів, і наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи має встановлюватись виходячи з досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Окрім протоколу про адміністративне правопорушення, до справи приєднано протокол прийняття заяви від ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_1 , пояснення ОСОБА_3 , згідно з якими під час сварки ОСОБА_2 лаялась, намагалась забрати дитину, висловлювала погрози та билась з ОСОБА_1 , пояснення ОСОБА_2 , за змістом яких до неї не застосовувались дії фізичного та психологічного характеру з боку ОСОБА_1 .
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до вимог ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
У відповідності до ст.62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника.
За таких обставин, враховуючи обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення, беручи до уваги досліджені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, «поза розумним сумнівом», що є підставою для закриття провадження у справі.
Виходячи із змісту ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.247,283,294 КУпАП,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтави. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку оскарження.
Суддя
Ленінського районного суду м. Полтави М.С. Високих