про залишення позову без розгляду
04 жовтня 2022 року Київ № 320/7953/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кволіті Фіш» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кволіті Фіш» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA100320/2020/000257/2 від 30.10.2020, № UA100310/2020/000051/2 від 26.11.2020 та № UA100310/2020/000052/2 від 26.11.2020.
Ухвалою суду від 02.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Під час розгляду справи по суті судом установлено, що позовну заяву подано з пропуском строку звернення до суду, у зв'язку із чим ухвалою суду від 19.09.2022 позов залишено без руху в порядку частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано подати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин його пропуску з надання доказів на їх підтвердження, з урахуванням висновків суду, наведених в мотивувальній частині ухвали.
Від представника позивача через систему «Електронний суд» 25.09.2022 надійшла заява (зареєстрована в суді 26.09.2022) про поновлення строку звернення до суду, за результатами вивчення змісту якої судом не встановлено поважних причин пропуску вказаного строку, з огляду на таке.
У поданій представником позивача заяві, зокрема, зазначено, що відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Згідно із частиною дев'ятою статті 55 Митного кодексу України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Позивач у позові зазначив, що скористався своїм правом випуску товарів у вільний обіг, перерахувавши забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.
На вимогу митного органу зазначену в рішеннях, у період дії строку гарантії, позивач вказує, що надав відповідачу додаткові документи, поданими листами додатково довів заявлену митну вартість товару та намагався спростувати сумніви митного органу, а отже ставив питання щодо правомірності спірних рішень відповідача.
Зазначено також, що у зв'язку з подання додаткових документів позивач очікував на винесення відповідачем письмового рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасування спірних рішень про коригування заявленої митної вартості.
Позивач зазначив, що листами вих. № 7.8-8/15/11/330 від 06.01.2021 та № 7.8-8/15/11/1403 від 22.01.2021 відповідач повідомив про відсутність підстав для скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA100320/2020/000257/2 від 30.10.2020, № UA100310/2020/000051/2 від 26.11.2020 та № UA100310/2020/000052/2 від 26.11.2020, а також про відсутність підстав для визнання заявленої декларантом митної вартості товарів.
Відтак, на думку позивача, ТОВ «Кволіті Фіш» дізналось про порушення своїх прав не з дня прийняття оспорюваних рішень, а з дня отримання ним відмови митного органу у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням поданих додаткових документів (дня отримання листів відповідача № 7.8-8/15/11/330 від 06.01.2021 та № 7.8-8/15/11/1403 від 22.01.2021).
Решта доводів заяви зводиться до цитувань норм митного законодавства та судової практики, а днем, коли було порушено майнові права позивача є день списання фінансової гарантії до Державного бюджету України (зміна майнового стану позивача). Стверджував також, що до моменту протиправної відмови відповідача у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів з урахуванням додаткових документів, позивач не вважав, що його права порушені тане мав підстав для звернення до суду, оскільки позивач був впевнений у наявності у нього всіх додаткових документів та мав право сподіватись на законну поведінку відповідача, що нівелювало будь-яку необхідність звернення до суду.
Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд виходив із такого.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, чинним законодавством України встановлено шестимісячний строк звернення до суду, який обраховується з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, законодавцем для оскарження рішення про коригування митної вартості товарів встановлено загальний строк для звернення до адміністративного суду, передбачений положеннями статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 826/11843/16, від 18.02.2021 у справі № 826/14826/16, які в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховані судом у спірних правовідносинах.
Суд установив, що оскаржувані у межах цієї справи рішення митного органу прийняті 30 жовтня та 26 листопада 2020 року.
При цьому, суд зазначив, що шестимісячний строк звернення до суду обчислюється щодо рішення № UA100320/2020/000257/2 від 30.10.2020 та сплинув 05.05.2021, щодо рішень № UA100310/2020/000051/2 від 26.11.2020 та № UA100310/2020/000052/2 від 26.11.2020 сплинув 27.05.2021.
Із цим адміністративним позовом до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування зазначених рішень митного органу позивач звернувся засобами поштового зв'язку 23.06.2021, який зареєстрований в суді 05.07.2021, отже позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.
Суд відхиляє твердження позивача стосовно того, що ТОВ «Кволіті Фіш» дізнався про порушення своїх прав не з дня прийняття оспорюваних рішень, а лише після розгляду відповідачем поданих позивачем додаткових документів та отримання останнім обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, з огляду на ту обставину, що надання митному органу додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів не відстрочує шестимісячний строк звернення до суду з моменту, коли позивач дізнався про прийняті рішення.
Крім того позивач вже на момент подачі додаткових документів митному органу був обізнаний про існування рішень про коригування митної вартості, якими і було скориговано митну вартість товару і саме про це позивач і зазначає у як у позовній заяві, так і в заяві про поновлення строку.
Слід зазначити, що частиною восьмою статті 55 Митного кодексу України визначено спеціальні гарантії захисту прав осіб, якими здійснено імпортування товару на митну територію України, після подання митної декларації та коригування контролюючим органом заявленої митної вартості товару, проте вчинення таких дій як надання митному органу додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються не перешкоджає та не позбавляє позивача права на оскарження рішення митного органу, яким відкориговано митну вартість товару в судовому порядку на протязі шестимісячного строку.
При цьому доводи позивача про те, що він був обмежений у можливості з'ясувати дійсні обставини прийняття спірних рішень та вчинення ним активних дій щодо їх з'ясування не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач не був обмежений в реалізації права на судовий захист у межах шестимісячного строку та спростування в судовому порядку мотивів прийняття спірних рішень, які позивачеві були достеменно відомі зі змісту самих рішень.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
При цьому слід враховувати, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі й встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Будь-яких інших належним та допустимих доказів неможливості звернутись до суду за захистом порушеного права у строк, визначений чинним законодавством України, позивачем не надано.
Щодо тверджень позивача в заяві про поновлення строку про правову проблему у правовідносинах щодо застосування строку звернення до суду із посиланням на норми Податкового кодексу України щодо 1095-денного строку на оскарження, суд зазначає таке.
Згідно з приписами статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Статтею 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пункту 9.2 статті 9 Податкового кодексу України відносини, пов'язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Приписами частин першої, другої статті 24 Митного кодексу України визначено, що кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Предметом оскарження є: 1) рішення - окремі акти, якими митні органи або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні; 2) дії - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, пов'язані з виконанням ними обов'язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України; 3) бездіяльність - невиконання митними органами, їх посадовими особами та іншими працівниками обов'язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх повноважень, протягом строку, визначеного законодавством.
Водночас у порядку, встановленому Податковим кодексом України, можуть бути оскаржені податкові повідомлення-рішень митних органів (частина п'ята статті 24 Митного кодексу України).
У відповідності до статті 29 Митного кодексу України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Ураховуючи, що позивач у цій справі оскаржує рішення митного органу, які прийняті з питань державної митної справи, то з урахуванням положень статті 29 Митного кодексу України строк їх оскарження визначається згідно із вимогами Кодексу адміністративного судочинства України.
Висновок у подібних правовідносинах вже викладався в постановах Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 380/8425/21, від 25.05.2021 у справі №826/13159/17, від 26.04.2021 у справі №160/4657/20, від 18.02.2021 у справі № 826/14826/16, від 18.06.2020 у справі № 805/1536/17-а, від 07.06.2018 у справі № 813/1276/16.
Відтак доводи позивача про те, що строк звернення до суду із цим позовом становить 1095 днів є безпідставними.
Також суд уважає необґрунтованими твердження позивача, що строк звернення до суду в межах спірних правовідносин починає перебіг не з дня прийняття оскаржуваних рішень, а після розгляду митним органом поданих декларантом додаткових документів та отримання останнім відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, оскільки в цьому спорі оскаржуються не дії (рішення) щодо розгляду додаткових документів, а рішення про коригування митної вартості товарів. Крім того, надання митному органу додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, згідно із чинним законодавством, не відстрочує шестимісячний строк звернення до суду з дня, коли позивач дізнався про прийняті рішення, про що вже зазначалось вище.
З урахуванням викладеного, судом не встановлено підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Згідно із частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки після відкриття провадження у справі, з урахуванням заяви про поновлення строку, підстави пропуску строку звернення до суду не визнані поважними, суд доходить висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Керуючись статтями 123, 171, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кволіті Фіш» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень залишити без розгляду.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їхнім уповноваженим представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Шевченко А.В.