номер провадження справи 12/73/22-4/88/22
05.10.2022 Справа № 908/981/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
За позовом: Концерну “Міські теплові мережі”, (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2а)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АПЕЛЬМОН”, (69071, м.Запоріжжя, вул. Кутузова, буд. 2, кв. 55)
про стягнення 86434,80 грн.
04.07.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява № 26/1 від 28.06.2022 (вх. № 1090/08-07/22 від 04.07.2022) Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Апельмон", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді в розмірі 86434,80 грн.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2022 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 08.07.2022 (суддя Смірнов О.Г.) відкрито провадження у справі № 908/981/22 (номер провадження 12/73/22) в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Враховуючи відрядження судді Смірнова О.Г. з 08.08.2022 до Господарського суду Київської області для здійснення правосуддя та встановлені ст. 248 ГПК України строки розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області від 30.08.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/981/22.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2022 справу № 908/981/22 визначено до розгляду судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.09.2022 прийнято справу № 908/981/22 до провадження в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 12/73/22-4/88/22, вирішено розгляд справи по суті розпочати повторно та здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позовні вимоги мотивовано наступним. Концерн “МТМ” в період з листопада 2020 по квітень 2021 здійснював постачання теплової енергії в нежитлове приміщення 18 (літ.А-5), загальною площею 465,2 кв.м. по вул. С.Синенка, буд.53 в м.Запоріжжя та нежитлове приміщення V, першого поверху (літ. А-5), загальною площею 223,8 кв.м по вул.Дніпровське шосе, буд. 48 в м.Запоріжжя, які належать на праві власності ТОВ “Апельмон”. Вказані приміщення знаходяться у житлових будинках та мають єдину систему централізованого опалення. Договори сторонами не укладено, розрахунки за теплову енергію здійснювались на підставі особових рахунків № 102776 та № 102674. Відпуск теплової енергії за вказаний період підтверджується рахунками, які відповідач не оплатив. Заборгованість за теплову енергію по особовому рахунку № НОМЕР_1 за листопад, грудень 2020, січень, лютий, березень квітень 2021 складає 50913,23 грн.; по особовому рахунку № 102647 за листопад, грудень 2020, січень, лютий, березень квітень 2021 - 35521,57 грн. Відсутність укладеного між сторонами договору не виключає можливості стягнення з відповідача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини, рахунки надавались в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електроних систем обліку розрахунків споживачів та повторно направлені рекомендованою кореспонденцією. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 629 ЦК України, Законами України “Про теплопостачання”, “Про житлово-комунальні послуги”, “Правилами користування тепловою енергією”.
Ухвала господарського суду Запорізької області від 08.07.2022 у справі № 908/981/22 отримана уповноваженою особою відповідача 22.07.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 6900120584777).
Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/981/22.
При цьому судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України” від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень” http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень” № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Згідно приписів ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 08.07.2022 відповідачу запропоновано подати відзив не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав, свою позицію у спорі не повідомив, обґрунтованих заперечень проти позову не висловив.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 05.10.2022.
Розглянувши матеріали справи, суд
Предметом діяльності Концерну “Міські теплові мережі” (позивач у справі) є, зокрема, виробництво та постачання теплової енергії.
Взаємовідносини, які виникають в процесі споживання теплової енергії регулюються Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України “Про теплопостачання”,Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.
Статтею ст.1 Закону України “Про теплопостачання” визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання;
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про теплопостачання” відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У статті ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” № 2189-VIII від 09.11.2017, який набрав законної сили 10.12.2017, визначено:
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач;
індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.
Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг визначено у статті 13 “Про житлово-комунальні послуги”.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до положень ч.ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Згідно з ч.2 ст.275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Згідно зі ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованих 11.12.2017 та 06.08.2020, за ТОВ “АПЕЛЬМОН” зареєстровано право приватної власності на: нежитлове приміщення, V першого поверху літ. А-5, загальною площею 223,8 кв.м., за адресою: м.Запоріжжя, Дніпровське шосе, буд. 48 (дата реєстрації 11.12.2017) та нежитлове приміщення, літ. А-5,загальною площею 465,2 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, буд. 53, приміщення 18 ( дата реєстрації 25.05.2018).
Як зазначив позивач у позовній заяві договори на постачання теплової енергії у вказані приміщення між позивачем та відповідачем не укладалися, розрахунки за теплову енергію здійснювались на підставі особових рахунків № 102776 та № 102674.
Матеріали справи свідчать, що позивач за період з листопада 2019 по квітень 2021 виписав відповідачу рахунки на оплату за опалення за особовими рахунками № 102674 та № № НОМЕР_1 а саме: № 102674 за листопад 2020 в сумі 4730,24 грн., № 102674 за грудень 2020 на суму 11716,75 грн., № 102674 за січень 2021 на суму 7510,08 грн., № 102674 за лютий 2021 на суму 1998,90 грн., № 102674 за березень 2021 на суму 6054,22 грн., № 102674 квітень 2021 на суму 3511,38 грн., № 102776 за листопад 2020 на суму 6619,39 грн., № 102776 за грудень 2020 на суму 11044,24 грн., № 102776 за січень 2021 на суму 11314,46 грн., № 102776 за лютий 2021 на суму 10511,38 грн., № 102776 за березень 2021 на суму 8688,13 грн., № 102776 за квітень 2021 на суму 2735,63 грн.
Вищезазначені рахунки надавались відповідачу в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електроних систем обліку розрахунків споживачів.
Також, позивач зазначив що рахунки повторно направлені рекомендованою кореспонденцією, в підтвердження чого надав опис вкладення з відбитком поштового штемпелю від 20.06.2022.
Згідно з наданими позивачем розрахунками основного боргу заборгованість ТОВ “АПЕЛЬМОН” за теплову енергію складає:
- по особовому рахунку № НОМЕР_1 за листопад 2020, грудень 2020; січень - квітень 2021 - 50913,23 грн.;
- по особовому рахунку № НОМЕР_2 за листопад 2020, грудень 2020; січень - квітень 2021 - 35521,57 грн.
Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з частиною 5 ст. 25 цього Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Згідно з ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.
Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Вирішуючи спір, суд враховує, що теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, бездоговірне споживання теплової енергії за рахунок централізованого опалення не звільняє від обов'язку її оплати.
Разом із тим, враховуючи відсутність укладеного сторонами договору, в даному випадку позивач має довести наявність обставин, якими останній обґрунтовує факт отримання відповідачем теплової енергії у спірний період, виникнення обов'язку відповідача щодо виконання грошового зобов'язання з оплати заявленої до стягнення заборгованості, строк виконання такого зобов'язання та, відповідно, термін, з якого виникло прострочення оплати.
На підтвердження відпуску на вищевказані об'єкти ТОВ “АПЕЛЬМОН” теплової енергії в період з листопада 2020 по квітень 2021 включно позивачем надано в матеріали справи рахунки по вказаними особовим рахункам за зазначений період.
Позивач стверджує, що рахунки надавались в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електроних систем обліку розрахунків споживачів.
Однак, доказів в підтвердження передачі рахунків в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електроних систем обліку розрахунків споживачів, позивачем суду не надано. Відмітка зроблена печаткою на рахунках «документ доставлено контарагенту» не є належним доказом в підтвердженням в передачі рахунків в електронній формі.
Також, позивач в підтвердження повторного направлення рахунків ТОВ «Апельмон» за адресою 69071, м. Запоріжжя, вул. Кутузова, 2/55, надав описи вкладення з відбитком поштового штемпелю від 20.06.2022 в найменуванні переліку документів зазначено, листи № 184/06 від 15.06.2022 та № 185/06 від 15.06.2022 та рахунки за теплову енергію за період з 01 листопада 2020 року по 30 квітня 2021 року (повторно).
Суд не може прийняти описи вкладення від 20.06.2022 як належний доказ направлення відповідачу повторно рахунків, оскільки не конкретизовано які саме рахунки по яким особовим рахункам були направлені відповідачу за зазначений період. Листи № 184/06 від 15.06.2022 та № 185/06 від 15.06.2022, які зазначені в описах також не були додані.
За таких обставин у позивача відсутні достатні правові підстави стверджувати про виникнення у відповідача зобов'язання з оплати суми боргу.
Разом з тим, позивач до матеріалів справи надав засвідчену копію акту перевірки стану готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації в опалювальному періоді 2021-2022 від 15.10.2021 по житловому будинку за адресою Дніпровське шосе, буд. 48, складеного комісією у складі техніка Сорокіна С.В.
У вказаному акті зазначено встановлено наступне: два прилади обліку теплової енергії відповідного типу, два обчислювачі, та витратоміри, термометри опору платинові (ТОП) Pt500. Зняті покази приладу обліку на момент перевірки. Зазначено, що терміни держповірки та те, що прилад обліку теплової енергії опломбовано пломбами теплопостачальної організації.
Вказаний акт обстеження підписаний членом комісії: Сорокіним С.В.
Також позивач надав до матеріалів справи Акт перевірки стану вузла обліку теплової енергії по закінченню опалювального періоду 2021-2022 від 01.04.2022, складеного комісією у складі техніка ГОТЕ ВВ Клімова М.М., без присутності відповідального споживача з експлуатації систем тепло споживання. Технічний огляд вузла обліку теплової енергії споживача проводився у житловому будинку КП “МДЛ”, за адресою Дніпровське шосе, буд. 48.
Зазначений Акт підписаний членом комісії: Клімовою М.М.
В матеріалах справи відсутні докази запрошення відповідача прийняти участь в складанні цих актів, відсутні докази повідомлення відповідача про їх складання та про їх результати.
Таким чином, вказані акти перевірки стану вузла обліку теплової енергії були складену комісією позивача в односторонньому порядку.
Отже, посилання позивача на вказані акти не приймаються до уваги суду з огляду на те, що їх складено за відсутності представника відповідача, а тому вони не можуть бути прийняті судом як допустимі докази перевірки стану вузла обліку теплової енергії у приміщенні відповідача, в розумінні статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, спільних актів перевірки стану вузла обліку теплової енергії або обстеження теплоспоживання нежитлового приміщення V, першого поверху (літ -А-5) по вул. Дніпровське шосе, буд. 48 в м. Запоріжжя, яке належить відповідачу, складених між позивачем та відповідачем, до матеріалів справи не надано, в тому числі не надано доказів на підтвердження виміру температури у спірному приміщенні.
Також позивачем у позовній заяві не обґрунтовано, що вказане нежитлове приміщення відповідача є частиною житлового будинку, яке знаходиться за адресою вул. Дніпровське шосе, буд. 48 в м. Запоріжжя, та не надано доказів того, що у спірному приміщенні значиться спільна з житловим будинком мережа теплового постачання.
Крім того, позивач надав Акт перевірки стану готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації в опалювальному періоді 2021-2022 від 23.11.2021 за адресою Синенко, 63 А, складеного комісією у складі Сорокіна С.В. та Акт перевірки стану вузла обліку теплової енергії по закінченню опалювального періоду 20-20 рр. від 30.05.2022 за адресою С. Синенко, 63 А, складеного комісією у складі Сорокіна С.В.
Суд зазначає, що Акт перевірки стану готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації в опалювальному періоді 2021-2022 від 23.11.2021 та Акт перевірки стану вузла обліку теплової енергії по закінченню опалювального періоду 20-20 рр. від 30.05.2022, за адресою С. Синенко, 63 А, не приймаються судом до уваги, оскільки не стосується приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, буд. 53, приміщення 18, яке належить на праві власності ТОВ "Апельмон" .
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем не надано в матеріали справи жодного доказу на підтвердження того, що належні ТОВ “АПЕЛЬМОН” нежитлові приміщення дійсно мають єдину систему централізованого опалення із житловими будинками, в яких вони знаходяться, як то вказано у позовній заяві.
Отже, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів фактичної поставки теплоносія в нежитлові приміщення відповідача, суд не вбачає підстав для задоволенні заявлених позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи викладене, суд проаналізувавши норми чинного законодавства та дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що на час розгляду справи заявлені позовні вимоги про стягнення з ТОВ “АПЕЛЬМОН” суми 86434,80 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію є недоведеними, тому не підлягають задоволенню на підставах наведених вище.
Таким чином у задоволенні позовних вимог відмовляється повністю.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Повне судове рішення складено “05” жовтня 2022 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.