вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"03" жовтня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/1048/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання - Яскорської А.О.
Розглянув матеріали справи
за позовом Мукачівської окружної прокуратури, м. Мукачево, в інтересах держави
в особі позивача Державної екологічної інспекції в Закарпатській області, м. Ужгород
до відповідача Державного підприємства “Свалявське лісове господарство”, м. Свалява Мукачівського району Закарпатської області
про стягнення 894558,04 грн
За участю представників:
від прокуратури -
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Мукачівська окружна прокуратура, діючи в інтересах держави, в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області звернулася до Господарського суду Закарпатської області з вимогою про стягнення з Державного підприємства “Свалявське лісове господарство” 894558,04 грн шкоди за порушення лісового законодавства.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021 для розгляду справи №907/1048/21 Автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю Лучка Р.М.
Ухвалою суду від 24.12.2021 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання на 21.01.2022.
Згідно з ухвалою суду від 21.01.2022 підготовче засідання в справі відкладено на 16.02.2022.
Відповідно до ухвали Господарського суду Закарпатської області від 16.02.2022 провадження у справі № 907/1048/21 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №260/117/22.
Ухвалою суду від 13.07.2022 провадження у справі № 907/1048/21 поновлено, продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та призначено на 22.08.2022 підготовче засідання в даній справі.
За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, ухвалою від 22.08.2022 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу № 907/1048/21 до судового розгляду по суті на 07.09.2022.
Судове засідання з розгляду справи по суті відкладалося на 03.10.2022 з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на неявку в судове засідання представника відповідача, неотримання судом додаткових пояснень відповідача з приводу заявленого до нього позову, з метою забезпечення права кожного із учасників справи на належний судовий захист та вчинення усіх дій, необхідних для повного, всебічного й об'єктивного розгляду справи по суті.
В судове засідання 03.10.2022 учасники справи не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
Мукачівською окружною прокуратурою 14.09.2022 подано суду заперечення №07.51-95-1750ВИХ-22 від 09.09.2022 на додаткові пояснення відповідача, які, за твердженням прокурора, сформовано 22.08.2022 Державним підприємством “Свалявське лісове господарство” в системі «Електронний суд».
Водночас, як вбачається з бази даних «Діловодство спеціалізованого суду», жодних додаткових пояснень від відповідача 22.08.2022 через систему «Електронний суд» не надходило, про що суд зазначав в ухвалі від 07.09.2022 у даній справі.
Від відповідача 30.09.2022 на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі від 30.09.2022.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
Правова позиція прокурора, позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, що встановлено в ході проведення позапланового заходу державного контролю та відображено в акті перевірки №215/06 від 02.07.2021. У зв'язку з наведеним, прокурор зазначає, що розмір заподіяної відповідачем шкоди становить 894558,04 грн, яку просить стягнути з відповідача та перерахувати на рахунки Неліпинської та Полянської територіальної громади в сумі 677034,43 грн та 217520,61 грн відповідно.
Відповідно до заперечень на додаткові пояснення №07.51-95-1750ВИХ-22 від 09.09.2022 прокурор додатково зазначає, що в ході проведеної перевірки відповідача на початку обліковування пнів від зрізаних дерев та дерев пошкоджених до ступеня припинення і неприпинення росту заміри було здійснено металевою рулеткою Р2УЗК № 123, виробник КДЗП «Контакт», яка повірена Державним підприємством «Івано-Франківський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» від 30.12.2020, що є власністю Державної екологічної інспекції у Закарпатській області. Також, заміри проводились працівниками лісової охорони ДП «Свалявське ЛГ» їхніми вимірювальними приладами (рулетки та мірні вилки) під пильним контролем працівника Інспекції.
Також, посилається на положення ч.2 п.42 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 року №555 «Про затвердження Санітарних правил в лісах України», відповідно до яких не допускається пошкодження дерев до ступеня неприпинення їх росту на пологих і спадистих схилах - понад 8 відсотків, на стрімких схилах - понад 10 відсотків кількості залишених дерев.
Вказує, що дана норма законодавства регулює правила проведення лісогосподарських заходів, а саме санітарних рубок, тоді як прокладання тракторних волоків в кварталі 1 виділах 37 та 38 Свалявського лісництва та кварталі 20 виділі 1 Полянського лісництва є незаконним (без жодних дозвільних документів) і не являється лісогосподарським заходом.
Заперечення (відзив) відповідача.
Згідно з відзивом на позов відповідач позовні вимоги заперечує. Вказує, що позов прокурором заявлено передчасно в межах строку оскарження результатів перевірки, які зафіксовані в Акті перевірки №215/06 від 02.07.2021.
Пояснює, що вирішення спору в господарській справі №907/1048/21 до розгляду Закарпатським окружним адміністративним судом спору про визнання протиправності і скасування результатів перевірки, які зафіксовані в Акті перевірки №215/06 від 02.07.2021 матиме передчасний характер, не сприятиме повному, всебічному та об'єктивному вирішенню даного спору.
Відповідно до додаткових пояснень від 30.09.2022 відповідач з посиланням на правову позицію Верховного суду, яка висвітлена у постанові від 16.08.2022 у справі №925/1598/20, зазначає про недостовірність, неналежність та недостатність Акту перевірки №215/06 від 02.07.2021, як доказу, оскільки в ньому не відображено яким чином були здійснені заміри та доказів відповідності застосованих вимірювальних засобів встановленим регламентом.
Відповідь на відзив прокуратури.
Мукачівська окружна прокуратура у відповіді на відзив №07.51-95-299вих-22 від 04.02.2022 не погоджується з аргументами відповідача щодо передчасності подання даного позову, вказуючи, що з дня складання акту перевірки (02.07.2021) до моменту направлення позовної заяви до суду (20.12.2021) пройшло майже п'ять місяців.
Крім того, з моменту направлення позивачем претензії про відшкодування збитків 28.07.2021 ДП «Свалявське ЛГ», у якій надано місячний строк на добровільну сплату та інформовано Відповідача про можливе звернення до суду також минуло майже п'ять місяців до дня направлення позовної заяви у суд 20.12.2021. Тому твердження Відповідача з приводу передчасності подання даного позову прокурор вважає безпідставними.
Заперечення.
Заперечення від відповідача не надходило.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
За результатами проведеного інспекторами Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (надалі - Позивач) в період з 29.06.2021 по 02.07.2021 позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання Державним підприємством «Свалявське лісове господарство» (надалі - Відповідач та/або ДП «Свалявське ЛГ») вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів складено акт №215/06 від 02.07.2021 (надалі - Акт перевірки).
Відповідно до вказаного Акту, в ході перевірки виявлено ряд порушень ст.ст.19, 64 Лісового кодексу, пп. 12, 42 Санітарних правил в лісах України, а саме перевіркою встановлено, що:
1) Під час прокладання та розширення тракторних волоків в кварталі 1 виділі 38 Свалявського лісництва:
- пошкоджено до ступеня припинення росту п'ять дерев породи граб діаметрами біля шийки кореня 12 см, 16 см, 24 см, 28 см, 34 см, шість дерев породи клен-явір діаметрами біля шийки кореня 15 см - 2 шт, 24 см, 25 см, 27 см, 28 см, вісімнадцять дерев породи бук діаметрами біля шийки кореня 11 см, 12 см - 2 шт, 21 см, 25 см, 31 см, 32 см - 2 шт, 36 см, 41 см, 52 см, 14 см, 16 см - 2шт, 19 см, 21 см, 22 см, 30 см, два дерева породи дуб діаметрами біля шийки кореня 27 см, 42 см та одне дерево породи в'яз діаметром біля шийки кореня 38 см відповідно;
- пошкоджено до ступеня неприпинення росту одинадцять дерев породи бук діаметрами біля шийки кореня 38 см, 39 см, 43 см, 54 см, 63 см, 28 см, 30 см, 47 см, 57 см, 65 см, 72 см, одне дерево породи дуб діаметром біля шийки кореня 27 см та одне дерево породи черешня діаметром біля шийки кореня 42 см;
- вздовж волоків проведено незаконну рубку шести дерев породи граб діаметрами пнів в корі 16 см - 2 шт, 17 см, 18 см, 49 см, 52 см, двадцять одного дерева породи бук діаметрами пнів в корі 18 см, 20 см - 2 шт, 21 см, 23 см, 24 см, 26 см- 2 шт, 28 см, 30 см, 37 см - 2 шт, 50 см, 52 см, 55 см, 60 см (сухостій), 61 см, 68 см (сухостій), 24 см, 42 см, 72 см, вісім дерев породи клен-явір діаметрами пнів у корі 20 см - 2шт, 24 см, 27 см, 29 см, 30 см, 32 см, 40 см та двох дерева породи ясень діаметрами пнів в корі 44 см та 55 см.
2) Під час влаштування тракторних волоків в кварталі 1 виділі 37 Свалявського лісництва:
- пошкоджено до ступеня припинення росту двадцять дев'ять дерев породи граб діаметрами біля шийки кореня до 10 см - 5 шт, 11 см, 12 см - 7 шт, 14 см - 2 шт, 16 см - 4 шт, 17 см, 19 см, 20 см - 2 шт, 21 см, 24 см - 2 шт, 28 см, 29 см, 36 см, п'ятнадцять дерев породи бук діаметрами біля шийки кореня 12 см, 15 см - 2 шт, 16 см - 2 шт, 18 см - 3 шт, 19 см, 20 см, 23 см - 2 шт, 24 см, 28 см, 30 см, п'ять дерев породи клен-явір діаметрами біля шийки кореня 28 см, 30 см, 38 см, 39 см, 50 см, п'ять дерев породи ясен діаметрами біля шийки кореня 22 см, 24 см, 28 см, 34 см, 48 см та одне дерево породи ялина діаметром біля шийки кореня 27 см відповідно;
- вздовж волоків проведено незаконну рубку дев'яти дерев породи граб діаметрами пнів в корі 12 см, 14 см, 16 см - 2 шт, 17 см, 19 см, 20 см, 24 см, 30 см, чотирнадцятьох дерев породи бук діаметрами пнів в корі 16 см - 3 шт, 18 см - 3 шт, 21 см, 30 см, 32 см - 2 шт, 36 см - 2 шт, 42 см, 60 см та двох дерев породи ялина діаметрами пнів в корі 41 см та 47 см.
3) Квартал 20 виділ 1 Полянського лісництва, РФІОЛ - вибіркова санітарна рубка на площі 4.8 га, згідно лісорубного квитка Серія ЗА ЛРК№013398 від 04 лютого 2021 року. На час перевірки лісосіка знаходиться в стадії завершення розробки. Через лісосіку влаштовано тракторний волок довжиною близько 500 метрів, без належних дозвільних документів. Внаслідок влаштування волоку пошкоджено до ступеня припинення росту сім дерев породи бук діаметрами біля шийки кореня 28 см - 2 шт, 32 см, 34 см, 36 см, 44 см, 46 см, дванадцять дерев породи граб діаметрами біля шийки кореня 18 см - 2 шт, 21 см - 2 шт, 27 см, 28 см, 30 см - 3 шт, 34 см, 38 см - 2 шт, пошкоджено до ступеня неприпинення росту чотири дерева породи бук діаметрами біля шийки кореня 20 см, 40 см, 50 см, 70 см та вздовж волока проведено незаконну рубку п'яти дерев породи граб діаметрами пнів в корі 30 см, 34 см, 35 см, 39 см, 42 см, чотирьох дерев породи бук діаметрами пнів 32 см, 50 см, 60 см, 67 см та одного дерева породи клен-явір діаметром пня в корі 24 см. Вздовж волока наявні пні вкриті шаром ґрунту. Провести їх облік та заміри неможливо.
4) Квартал 20 виділ 27.1 Полянського лісництва, РФІОЛ- вибіркова санітарна рубка на площі 6,8 га, згідно лісорубного квитка Серія ЗА ЛРК№2013422 від 31 березня 2021 року виписаного на підставі погодження ЗОУЛМГ від 30.03.2021 року №03-03/537, акту лісопатологічного обстеження насаджень від 12 березня 2021 року та переліку заходів з поліпшення санітарного стану лісів по ДП «Свалявське ЛГ» від 30.03.2021 року. Перевіркою встановлено, що на лісосіці проведено звалювання частини відведених в рубку дерев (загальною ліквідною кубомасою 200 м.куб). Деревина знаходиться на місці валки, на торцях хлистів наявні бирки занесені до бази даних КПК. На лісосіці проведено перевірку якості відведення лісосіки в рубку. Обстежено 35 дерев відведених в рубку, на яких чітко проглядався порядковий номер дерева. На значній кількості дерев встановити порядковий номер не можливо (не чітко нанесений номер, вицвіла фарба). Перевіркою виявлено факт неякісного відводу, а саме: заниження ступені товщини стовбура, відведення в рубку дерев І-ІІ категорії стану дерев, невідповідність підстав відбору дерев для рубки, значна частина дерев ІІІ-V категорії стану дерев в рубку не відведено.
Вказаний акт підписаний представниками ДП «Свалявське лісове господарство» - т.в.о. директора Таркович М.М., лісничими Полянського та Свалявського лісництв Мартин С.І. та Пітра В.В., провідним спеціалістом відділу охорони та захисту лісу Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Фущич Ю.Ю. без доповнень чи заперечень.
Зазначені вище обміри діаметрів пошкоджених до ступеня припинення росту, пошкоджених до ступеня неприпинення росту та незаконно зрубаних дерев підтверджується відомостями попневого переліку ДП «Свалявське лісове господарство» в кварталі 1, виділи 37, 38 Свалявського лісництва від 30.06.2021 та в кварталі 20, виділ 1 Полянського лісництва від 01.07.2021, які підписані без зауважень, в тому числі й лісничими Полянського та Свалявського лісництв Мартин С.І. та Пітра В.В.
За наслідками виявлених порушень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» Позивачем 07.07.2021 року складено розрахунки розміру шкоди, заподіяної лісу ДП «Свалявське лісове господарство» пошкодженням дерев до ступеня припинення росту, пошкодженням дерев до ступеня неприпинення росту та незаконною рубкою дерев в кварталі 1, виділі 38 Свалявського лісництва в розмірі 427322,67 грн, в кварталі 1, виділі 37 Свалявського лісництва в розмірі 249714,76 грн та в кварталі 20, виділі 1 Полянського лісництва в розмірі 217520,61 грн, а всього на загальну суму 894 558,04 грн.
Позивачем з метою досудового врегулювання спору було направлено претензію від 29.07.2021 № 2301-12 до ДП «Свалявське ЛГ» про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Доказів надання відповіді на означену претензію та/або її оплати сторонами суду не надано.
Враховуючи принцип необхідності повного відшкодування шкоди, з огляду на те, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів передбачає, в тому числі, здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, їх відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, і покладається на постійних лісокористувачів, прокурор зазначає, що ДП «Свалявське ЛГ», як постійний лісокористувач, під час проведення санітарних рубок лісу та прокладання і розширення тракторних волоків не вчинив направлених на забезпечення охорони і збереження лісу дій, що призвело до незаконного вирубування дерев, їх пошкодження до ступеня припинення росту та неприпинення росту, у зв'язку з чим завдано збитки в розмірі 894 558,04 грн, які просить стягнути з відповідача у справі.
Відповідач, в свою чергу, вказує про передчасність заявленого позову та про недостовірність, неналежність та недостатність Акту перевірки №215/06 від 02.07.2021 року як доказу підтвердження порушення лісовим господарством вимог природоохоронного законодавства.
Встановлення наявності підстав для стягнення з ДП "Свалявське ЛГ" шкоди, завданої порушеннями вимог природоохоронного законодавства, які виявлені Позивачем в ході позапланової перевірки Відповідача та зафіксовані в Акті перевірки №215/06 від 02.07.2021 є предметом судового дослідження та оцінки в даній справі.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України у Закарпатській області, на яку законодавством покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.
Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області в суді, відповідно до ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Мукачівська окружна прокуратура Закарпатської області звернулася з листом №07.51-95-1578 вих-21 від 01.10.2021 до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, з проханням надати інформацію про вжиття Держекоінспекцією заходів позовного характеру про стягнення з ДП "Свалявське ЛГ" збитків за порушення лісового законодавства, виявленими в ході позапланової перевірки Відповідача і зафіксовані в Акті перевірки та з повідомленням в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про намір звернутися до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Закарпатській області щодо захисту державних інтересів.
На адресу Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області, Держекоінспекція надіслала у відповідь лист №3218-12 від 25.10.2021, в якому зазначила, що за результатами проведеної перевірки Відповідача складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу ДП «Свалявське ЛГ», розмір якої склав 894558,04 грн. Інспекція звернулася до Підприємства з письмовою претензією про добровільне відшкодування зазначеної суми збитків, а інформація щодо відшкодування збитків чи оскарження Акту перевірки у Позивача відсутня.
Згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 за №275 (надалі - Положення) Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Основним завданням Держекоінспекції є, зокрема, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (п.п. 1 п. 3 Положення).
Згідно з п. і) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до п.п. 8 п. 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 за №275, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.
З врахуванням викладеного, беручи до уваги, що в спірних правовідносинах Державна екологічна інспекція у Закарпатській області є уповноваженим органом на подання відповідного позову з метою реалізації компетенції щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища та застосування принципу компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, відповідний позов інспекцією до відповідача не подавався, а відтак, Мукачівською окружною прокуратурою Закарпатської області згідно з листом №07.51-95-1578 вих-21 від 01.10.2021 повідомлено позивача про реалізацію представницьких функцій прокуратурою у зв'язку з необхідністю стягнення шкоди, завданою навколишньому природному середовищу Відповідачем.
Зазначене узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокурату», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Аналогічні за своєю суттю висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.08.021 у справі №807/2245/16, згідно із якою Державна екологічна інспекція, маючи повноваження для проведення перевірок дотримання законодавства та притягнення винних до відповідальності, але не вживаючи відповідних заходів фактично допускає бездіяльність. Такий факт бездіяльності, в свою чергу є підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції.
Щодо спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Як визначено в абзацах 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
В силу приписів статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.
Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
За змістом статті 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Відповідно до приписів статей 68, 69 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
Однак для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи:
1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку дію/бездіяльність, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є встановлення всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі N 909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі N 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі N 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі N 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі N 925/382/17, від 09.12.2019 у справі N 906/133/18, від 20.02.2020 у справі N 920/1106/17, від 30.11.2021 у справі N 926/2174/20.
В даному випадку, факт порушення законодавства зафіксований в Акті складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №204/06 від 25.06.2021.
При цьому вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника, а тому саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.09.2019 у справі №908/1092/18, від 12.11.2019 у справі №914/2436/18.
Відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», акт перевірки є розпорядчим документом, який складається за результатами здійснення планового або позапланового заходу та містить, в тому числі, детальний опис виявленого порушення вимог законодавства з посиланням на відповідну вимогу законодавства, яка порушена суб'єктом господарювання (ч. 6 ст. 7 Закону).
Тобто, акт перевірки по суті є документом, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до оцінки судом Акту перевірки пред'являються ті ж самі вимоги, що стосуються, оцінки судом доказів.
Так, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).
Наведена процесуальна норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Законодавством не встановлено ані презумпції правомірності акта по факту його неоскарження, ані того, що зафіксовані у ньому суб'єктивні висновки інспекторів Позивача є обставинами, які звільняють від доказування відповідно до процесуального закону.
Правомірність та законність проведеної щодо Відповідача позапланової перевірки, результати якої зафіксовані в Акті №215/06 від 02.07.2021 підтверджена судовими рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.03.2022 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі №260/117/22, а тому під сумнів судом під час розгляду даної справи не ставиться, як і невідповідними є аргументи відповідача щодо передчасності заявлення прокурором позову в даній справі.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується, що ДП «Свалявське ЛГ» є постійним лісокористувачем обстежуваних лісових ділянок Свалявського та Полянського лісництв, а тому обов'язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов'язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів покладено саме на відповідача.
Згідно ст. 1172 Цивільного кодексу України та ст. 19 Лісового кодексу України, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особам.
З Акту позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання Відповідачем законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища №215/06 від 02.07.2021 вбачається факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів, що призвело до незаконного вирубування дерев, їх пошкодження до ступеня припинення росту та до ступеня неприпинення росту, що зафіксовано у означеному Акті №215/06 від 02.07.2021 та не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку.
Заперечення відповідача щодо неналежності, недостовірності та недостатності вказаного Акту перевірки в якості доказу в даній справі не можуть братися судом до уваги з огляду на наступне.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частина друга статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") звернув увагу, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.
Надаючи оцінку запереченнями Відповідача в цій частині, суд зауважує, що ДП «Свалявське лісове господарства» обмежилося своїм особистим визначенням про неналежність, недостовірність та недостатність доказів щодо факту порубки дерев у поданих суду додаткових поясненнях, поставивши під сумнів вартість завданої шкоди через не зазначення сертифікованого інструменту, яким спеціалістами здійснювалися заміри діаметрів дерев біля шийки кореня для розрахунку розміру шкоди.
При цьому, відповідач не надав жодних доказів, які би об'єктивно могли спростувати або обґрунтовано навести суду факти, що могли би поставити під сумнів вірогідність відповідних обмірів та розрахунків спеціалістів Позивача.
Навпаки, як Акт перевірки №215/06 від 02.07.2021, так і польові відомості від 30.06.2021, 01.07.2021, які містять відомості про проведені під час перевірки ДП «Свалявське ЛГ» підрахунки та обміри, підписані без заперечень представниками Відповідача - т.в.о. директора Таркович М.М., лісничими Полянського та Свалявського лісництв Мартин С.І. та Пітра В.В., в тому числі й не заперечувалися Відповідачем здійснювані в ході перевірки останнього обрахунки незаконно зрубаних, пошкоджених до ступеня припинення росту та до ступеня припинення росту дерев, обміри їх діаметрів біля шийки кореня.
З урахуванням викладеного, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що за стандартом вірогідності доказів Прокурор та Позивач з розумною впевненістю довели, що факт незаконного вирубування дерев, їх пошкодження до ступеня припинення росту та до ступеня неприпинення росту, що зафіксовано в Акті перевірки №215/06 від 02.07.2021 на підвідомчій території лісового господарства відповідача мав місце, отже визнається судом встановленим.
Згідно з абз. 1 ст. 84 Лісового кодексу України з метою поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей власники лісів та постійні лісокористувачі здійснюють лісогосподарські заходи (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів тощо).
Постановою Кабінету Міністрів України №555 від 27.07.1995 затверджено Санітарні правила в лісах України (надалі - Санітарні правила), як сукупність норм щодо здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів та санітарних вимог, які встановлюються з метою охорони та захисту лісів під час ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та проведення робіт, не пов'язаних з веденням лісового господарства, підприємствами, установами, організаціями та громадянами (п. 1 Санітарних правил).
Для поліпшення санітарного стану лісів можуть здійснюватися, зокрема, вибіркові санітарні рубки (п. 4 Санітарних правил).
Відповідно до п. 12 Санітарних правил вибіркові санітарні рубки проводяться власниками лісів, постійними лісокористувачами шляхом вилучення з насаджень сухостійних, відмираючих, дуже ослаблених внаслідок пошкодження насаджень пожежами, шкідниками, хворобами лісу і внаслідок аварій та стихійного лиха окремих дерев або їх груп.
Згідно з Методичними вказівками з відведення і таксації лісосік, видачі лісорубних квитків та огляду місць заготівлі деревини в лісах Державного агентства лісових ресурсів України, затверджені наказом Державного агентства лісових ресурсів України №9 від 21.01.2013, відповідно до п. 2.7. яких відведення лісосік для санітарних рубок проводиться з дотриманням вимог Санітарних правил.
Відповідно до п. 42 Санітарних правил під час розробки лісосік, а також проведення інших робіт здійснюються заходи щодо мінімізації пошкодження дерев, що не підлягають вирубуванню, зокрема за межами лісосік.
На кожну лісосіку до початку її розробки складається карта технологічного процесу розроблення лісосіки (далі - технологічна карта), яка з урахуванням конкретних умов відображає лісівничі та організаційні вимоги до проведення робіт. У технологічній карті міститься перелік підготовчих робіт, визначається схема розробки лісосіки з нанесенням на неї виробничих об'єктів, устаткування, доріг, волоків, способи проведення лісозаготівельних операцій (напрям звалювання дерев, обрубування сучків, трелювання, спуск, кряжування, сортування, штабелювання, навантаження деревини, очищення місць рубок), установлюється черговість розробки пасік, передбачаються заходи щодо охорони праці та визначаються природоохоронні вимоги (запобігання ерозії ґрунтів, збереження підросту, дерев цінних порід, дерев-насінників тощо).
Не допускається пошкодження дерев до ступеня неприпинення їх росту на пологих і спадистих схилах - понад 8 відсотків, на стрімких схилах - понад 10 відсотків кількості залишених дерев.
Наведеними нормами чинного законодавства врегульовано порядок проведення санітарних рубок лісу, зокрема вибіркових санітарних рубок, визначено нормативи пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту.
При цьому, відповідні нормативи застосовуються під час здійснення лісокористувачем лісогосподарських заходів, зокрема прокладення та облаштування тракторних, трелювальних волоків під час проведення санітарних рубок/рубок головного користування на відведених для цього лісосіках за наявності відповідних дозвільних документів та на підставі виданого лісокористувачу лісорубного квитка.
Застосування означених нормативів до пошкоджених до ступеня неприпинення росту дерев, які не входять у відведену під санітарну рубку лісосіку є неможливим, позаяк пошкодження таких дерев, вочевидь, не може вважатися правомірним чи таким, що здійснюється під час проведення лісогосподарських заходів у межах виділеної лісосіки та має ознаки протиправних дій, спрямованих на пошкодження зелених насаджень за межами виділених під лісогосподарські заходи лісових ділянок, що й встановлено в Акті перевірки Відповідача
Розрахунки розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок пошкодження дерев до ступеня припинення росту, до ступень неприпинення росту, незаконної вирубки дерев та знищення/пошкодження природного підросту виконано Позивачем згідно з Таксами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України МУ від 23.07.2008 №665.
Водночас судом встановлено, що Розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу в кварталі 1 виділі 37 Свалявського лісництва ДП «Свалявське ЛГ» в частині розрахунку шкоди за незаконну порубку дерев (Розділ 1 Розрахунку) здійснено Позивачем виходячи з кількості незаконно зрубаних в даному кварталі дерев в кількості 26 одиниць.
В той же час, як встановлено вище та вбачається з Акту перевірки №215/06 від 02.07.2021 в кварталі 1 виділі 37 Свалявського лісництва ДП «Свалявське ЛГ» виявлено незаконну рубку вздовж тракторних волоків 25 дерев, у зв'язку з чим, здійснивши відповідне співставлення відомостей щодо діаметрів виявлених в ході перевірки Відповідача незаконно зрубаних в кварталі 1 виділі 37 Свалявського лісництва дерев із здійсненим Розрахунком розміру шкоди, судом встановлено відсутність підстав для притягнення ДП «Свалявське ЛГ» до деліктної відповідальності у вигляді стягнення шкоди за незаконну рубку одного дерева діаметром пня у корі 26,1-30 см в розмірі 4670,12 грн, а відтак, позов в цій частині до задоволення не підлягає.
Не заслуговують на увагу суду пояснення Прокурора та Позивача з цього приводу, що відповідна кількість незаконно зрубаних дерев відображена та зафіксована у відомостях попневого переліку від 30.06.2021, позаяк первинним документом, яким зафіксовано відповідне порушення Відповідачем вимог природоохоронного законодавства та на підставі якого Прокурором подано даний позов про стягнення шкоди є Акт перевірки №215/06 від 02.07.2021, який містить інформацію про хід проведення позачергового заходу державного контролю відповідача та про виявлені Позивачем порушення під час його проведення.
В іншій частині вимог, перевіривши додані до позовної заяви розрахунки розміру заподіяної шкоди, суд приходить до висновку, що вони виконані Позивачем у відповідності до Постанови №665, виходячи з базового значення Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, що утворилося станом на 31.12.2008, а відтак, суд вважає обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами розмір завданих Відповідачем збитків в сумі 889 887,92 грн, які підлягають примусовому стягненню з відповідача в справі на користь спеціальних фондів охорони навколишнього природного середовища органів місцевого самоврядування, в залежності від території якій заподіяно шкоду.
Так, відповідно до п. б) абз. 2 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Приписами п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
До надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків (п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України).
Як встановлено судом та це не заперечується учасниками справи, встановлені факти незаконної рубки дерев та пошкодження їх до ступеня припинення і неприпинення росту мали місце на території Неліпинської та Полянської територіальних громад.
Таким чином, судом встановлено, що в спірних правовідносинах Неліпинська та Полянська сільські ради є органами місцевого самоврядування до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища яких мають стягуватися збитки, завдані порушенням вимог природоохоронного законодавства в їх адміністративно-територіальних межах з подальшим перерозподілом в наступних пропорціях:
- 50% грошових стягнень - до бюджетів органів місцевого самоврядування - Неліпинської та Полянської сільських рад;
- 20% грошових стягнень - до обласного бюджету Закарпатської області;
- 30% грошових стягнень - до спеціального фонду Державного бюджету України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати прокурора по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Свалявське лісове господарство” (89300, м. Свалява Закарпатської області, вул. Шевченка, 59, код ЄДРПОУ 22114626) 672 367,31 грн (шістсот сімдесят дві тисячі триста шістдесят сім гривень 31 копійку) завданої шкоди за порушення лісового законодавства, які перерахувати до спеціального фонду місцевого бюджету Неліпинської (сільської ради) територіальної громади (р/р UА068999980333139331000007240, код ЄДРПОУ 04351529).
3. Стягнути з Державного підприємства “Свалявське лісове господарство” (89300, м. Свалява Закарпатської області, вул. Шевченка, 59, код ЄДРПОУ 22114626) 217 520,61 грн (двісті сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять гривень 61 копійку) завданої шкоди за порушення лісового законодавства, які перерахувати до спеціального фонду місцевого бюджету Полянської територіальної громади (р/р UА938999980333169331000007375, код ЄДРПОУ 04351587).
4. Стягнути з Державного підприємства “Свалявське лісове господарство” (89203, с. Сімер Закарпатської області, вул. Будівельників, 7, код ЄДРПОУ 22114603) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, код ЄДРПОУ 02909967) 13 348,31 грн (тринадцять тисяч триста сорок вісім гривень 31 копійку) в повернення сплаченого судового збору.
5. В решті позову відмовити.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 05 жовтня 2022 року.
Суддя Лучко Р.М.