03 жовтня 2022 року м. Харків справа №905/2391/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий, суддя-доповідач Попков Д.О.
судді Стойка О.В., Істоміна О.А.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
на рішення господарського суду Донецької області
ухвалене 10.02.2022р. (повний текст підписано 21.02.2022р.) у м.Харкові
у справі №905/2391/21 (суддя Говорун О.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро
до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Запоріжжя
про стягнення штрафу у розмірі 140805,00грн.
І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції:
1. Акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Дніпро (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь Донецької області (далі - Відповідач) з вимогами про стягнення 140805,00грн. штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній №48955355 масу вантажу у вагоні №68823715, що прямував зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на станцію Берегова (експорт) Одеської залізниці.
2. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.12.2021р. було відкрито провадження у справі №905/2391/21 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи.
3. Рішенням Господарського суду Донецької області 10.02.2022р. (повний текст підписано 21.02.2022р.) у справі №905/2391/21 позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» були задоволені частково - стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» штраф у розмірі 28161,00грн. за неправильно зазначену у залізничній накладній №48955355 масу вантажу у вагоні №68823715.
У задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.
4. Означене рішення суду обґрунтоване доведеністю матеріалами справи факту невідповідності маси вантажу у вагоні №68823715 масі, вказаній у залізничній накладній №48955355, та законності нарахування Позивачем, у відповідності до вимог ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України суми штрафу у розмірі 140805,00грн. Проте, місцевим судом за клопотанням Відповідача було зменшено розміру стягуваного штрафу до 1 провізної плати (28161,00грн.), враховуючи що допущене останнім порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин та не могло створювати небезпеку на залізничному транспорті.
ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:
5. Акціонерне товариство «Українська залізниця», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 10.02.2022р. у справі №905/2391/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позову у сумі 112644,00грн. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
6. Підставами для задоволення апеляційних вимог Скаржник зазначає, що штраф у розглядуваному випадку розрахований відповідно до приписів ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків. Можливість його зменшення Статутом залізниць України не передбачена, оскільки зазначена штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень останнього нормативно-правового акту, якими визначено його розмір (штрафу), що також узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.02.2018 у справі №906/434/17 та від 05.02.2019р. у справі №914/2339/17.
ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Позивача:
7. Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» в порядку ст.ст.262, 263 Господарського процесуального кодексу України відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
IV. Щодо процедури апеляційного провадження:
8. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 22.07.2022р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Істоміна О.А.
9. Ухвалою від 15.08.2022р. вказана судова колегія відкрила апеляційне провадження у справі №905/2391/21, а ухвалою від 05.09.2022р., після проведення підготовчих дій, призначила розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в порядку письмового провадження в світлі приписів ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і судова колегія не вбачає необхідності розгляду означеної апеляційної скарги з викликом учасників справи у судове засідання. Учасники справи були повідомлені про розгляд означеної апеляційної скарги в порядку письмового провадження належним чином: ухвали Східного апеляційного господарського суду були надіслані на поштову адресу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - вул. Тверська, 5, м. Київ, 03150 та електронну адресу - uz@uz.gov.ua; Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - просп. Дмитра Яворницького, буд. 108, м. Дніпро,49038 та електронну адресу - p.a-secretary@dp.uz.gov.ua; Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» - Південне шосе, будинок 80, кабінет 9, м. Запоріжжя, 69005 та електронну адресу - bnatali080373@gmail.com / office@metinvestholding.com / kma@ilyich.donetsk.ua.
10. Враховуючи викладене в п.п.8, 9 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Східного апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Істоміна О.А. відповідає вимогам «суду, створеним відповідно до закону» у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.
11. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:
12. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 14.06.2021р. Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (Вантажовідправник), зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на станцію Берегова (експорт) Одеської залізниці, відвантажило на адресу Державного підприємства «Морський торгівельний порт «Південний» (Вантажоодержувач) за залізничною накладною №48955355, зокрема у вагоні №68823715, вантаж - чавун переробний рядовий. При оформленні залізничної накладної №48955355 Відповідачем вказано масу вантажу: нетто 70950 кг. Завантаження вантажу у вагон здійснювалось засобами Вантажовідправника. Маса визначена на електронних вагах (№89).
13. При проходженні вагону №68823715 станції Пологи Придніпровської залізниці, було здійснено контрольну перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вищезазначеному вагоні з масою вантажу, яка зазначена Вантажовідправником у накладній №48955355.
14. Невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній, засвідчено комерційним актом №463003/112 складеним 16.06.2021р., в розділі «Д» якого зазначено, що на підставі актів загальної форми №21468 від 15.06.2021р., №30265 від 16.06.2021р. станції Пологи, проведено контрольне зважування вагону №68823715 за груповою накладною вказаною на лицьовій стороні цього акту на справних 150-ти тонних електронних вагонних вагах №89 станції Пологи (повірка 03.06.2021р.).
Фактична маса брутто вагона склала 91220 кг, тара вагона з перевізного документа 24250 кг. Маса вантажу нетто за перевізним документом 70950 кг, тоді як фактична маса вантажу нетто 66970 кг, що менше відомостей за документом на 3980 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження відповідає документу навалом п.5.5. гл.3. Вантаж не маркований, виїмки, заглиблення відсутнє, окреслення навантаження без порушень. В графі 20 провізного документу маркування не зазначено. Вагон технічно справний, люки, двері зачинені (а.с.17).
14.1. Відповідно до технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (далі - ЗВВТ) - вагонних ваг, тип тензометричні, заводський №89, міжповірочний інтервал ЗВВТ 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 3 місяці (03.06.2021р. була проведена державна повірка зазначених ваг (а.с.а.с.25-27).
14.2. Факт зважування та розходження у масі вантажу підтверджується також випискою з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах по станції Пологи Придніпровської залізниці, а також протоколом зважування вагонів №365 (а.с.а.с.22-24).
14.3. Після складання комерційного акту, що підтверджується актом загальної форми №4835 від 15.06.2021р., вагон №68823715 був відправлений на станцію Берегова (експорт) Одеської залізниці за накладною №45992831 (а.с.19).
15. На станції призначення (станція Берегова Одеської залізниці) був заповнений розділ «Є» комерційного акту №463003/112/17 від 16.06.2021, у якому зазначено: «під час перевірки вантажу різниці проти цього акту не виявлено» (а.с.18).
16. Вказані в п.п.12-15 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються.
17. Враховуючи встановлення факту невідповідності фактичної маси вантажу вагона №68823715 з масою вантажу, яка зазначена у накладній, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 140805,00грн штрафу, розрахованого у відповідності до ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України.
18. Відповідач, своєю чергою, звернувся до суду з клопотанням про зменшення п'ятикратного розміру стягуваного штрафу, посилаючись на ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.233 Господарського кодексу України та зазначаючи, що:
- місцезнаходження та місцем здійснення господарської діяльності Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» є місто Маріуполь Донецької області, яке віднесено до населених пунктів де здійснюється антитерористична операція;
- Відповідач є містоутворюючим підприємством;
- ніяких збитків іншим учасникам господарських відносин так і залізниці діями Відповідача завдано не було та останньої (залізницею) не доведено.
19. Відносно означених обставин спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів Цивільного та Господарського кодексів України, Статуту залізниць України, Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., Правил видачі вантажів, затверджених Міністерством транспорту України №644 від 21.11.2000р.
VІ. Оцінка апеляційного суду:
20. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України правомірність і обґрунтованість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) застосованого способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.
21. Сутність розглядуваного спору полягає у застосуванні до Відповідача штрафних санкцій за порушення у вигляді неправильного зазначення у залізничній накладній №48955355 маси вантажу у вагоні №68823715, який у групі інших вагонів з вантажем за цією еакладною прямував зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на станцію Берегова (експорт) Одеської залізниці.
22. Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України. Таким чином, оскільки ч.2 ст.307 Господарського кодексу України та ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України вказують на можливість підтвердження укладання договору перевезення вантажу фактом складання провізного документу, у тому числі накладної, складена залізнична накладна №48955355 є належним підтвердженням виникнення договірних правовідносин з перевезення вантажу, а саме чавуна переробного рядового.
23. Беручи до уваги правову природу розглядуваних правовідносин, кореспондуючі права та обов'язки їх сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів Господарського, Цивільного кодексів України, Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України та інших підзаконних нормативно-правових актів. Так, ч.5 ст.306 Господарського кодексу України передбачає регламентацію умов перевезення вантажів, серед іншого, транспортними статутами.
Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.
24. Враховуючи встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору перевезення, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених такими правовідносинами кореспондуючих прав і обов'язків сторін.
25. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Своєю чергою, порушення зобов'язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України є підставою для настання відповідних наслідків, зокрема - сплати неустойки, що передбачено п.3 ч.1 ст.611 цього Кодексу.
26. Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу встановлена відповідальність відправника у вигляді штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (згідно зі ст.118 Статуту), застосування якого цілком узгоджується із ст.921 Цивільного кодексу України.
27. Частиною 1 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами. За змістом ст.24 Статуту залізниць залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
28. Сутність апеляційної скарги, враховуючи, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції погодився як з доводами Позивача відносно доведеності підстав для застосування відповідальності, передбаченої ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України у вигляді штрафу, за допущене Відповідачем порушення (неправильне зазначення в накладній маси вантажу у вагоні №68823715), так і з правильністю розрахунку суми такого штрафу, фактично зводиться до оспорювання здійсненого судом зменшення розміру належного до стягнення штрафу на 80% від заявленого в позові.
29. При цьому, Скаржник фактично викладає дві суперечливі тези: про принципову неможливість суду зменшити розмір штрафу, передбаченого ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України (зважаючи на його недоговірну природа) (1) та про неправильне застосування дискреційних повноважень суду, передбачених ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.
30. Апеляційний суд вважає аргументи Скаржника (1) неспроможними, з огляду на наступне:
30.1. Той факт, що розмір і підстави застосування розглядуваного штрафу встановлюються безпосередньо ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України не впливає на договірний цивільно-правовий характер спірних правовідносин між сторонами, що випливає з перевезення вантажів та опосередкованих відповідною залізничною накладною. На договірний характер спірних правовідносин вказує й сам Скаржник, посилаючись на ст.ст.908, 909 Цивільного кодексу України та ст.307 Господарського кодексу України. При цьому, саме наявність договірних правовідносин з перевезення вантажів між сторонами, обумовлено можливістю застосування вказаних положень Статуту залізниць України відносно спірного штрафу.
30.2. Відсутність в Статуті залізниць України положення про можливість зменшення судом розміру стягуваного штрафу (а саме про це згадується у вказаних Скаржником постановах Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі №914/2339/17 та від 12.02.2018р. у справі №906/434/17, а не про принципову неможливість зменшення такого штрафу) ніяким чином не впливає на відповідне повноваження суду, оскільки в силу предмету свого регулювання Статут залізниць України в принципі не може регламентувати повноваження суду. Більш того, в силу п.14 ч.1 ст.92 Конституції України та ст.3 Господарського процесуального кодексу України, Кабінет Міністрів України, який затвердив Статут залізниць України, взагалі не має повноважень будь-яким чином встановлювати різницю між встановленою законом сферу компетенцією суду (в тому числі й дискреції) правилам застосування заходів цивільно-правової відповідальності;
30.3. Положення ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, які встановлюють дискреційні повноваження суду щодо зменшення штрафу, не містять жодних вказівок на неможливість їх застосування до штрафу, передбаченого ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України (останній є актом цивільного законодавства в розумінні ч.4 ст.4 та ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, що має меншу юридичну силу), тим більше, що саме можливість легітимного застосування цих положень Статуту у світлі приписів п.22 ч.1 ст.92 Конституції України обумовлена виключними нормами ч.5 ст.307 Господарського кодексу України.
31. Відносно тези (2) аргументів Скаржника, апеляційний суд відмічає, що апеляційна скарга не містить жодних конкретних вказівок у чому саме полягає неправильне (безпідставне) застосування судом дискреційних повноважень зі ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України при зменшенні суми стягуваного штрафу, враховуючи що:
· про необхідність такого зменшення із зазначенням підстав вказував Відповідач у відзиві на позов та клопотанні (таким чином, місцевий суд не здійснював зменшення за власною ініціативою, як безпідставно згадується в тексті апеляційної скарги);
· рішення суду містить аргументацію як стосовно наявності підстав для зменшення, так і розміру зменшення, і таке обґрунтування відповідає правовому підходу, викладеному Верховним Судом в постанові від 06.09.2019р. у справі №910/16925/18 та положенням п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, ст.15 Господарського процесуального кодексу України та не було (обґрунтування) спростовано Скаржником.
32. Оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.
33. За змістом ст.129 Господарського процесуального кодексу України такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.74, 76, 78, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2022р. (повний текст підписано 21.02.2022р.) у справі №905/2391/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2022р. (повний текст підписано 21.02.2022р.) у справі №905/2391/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ.
4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 03.10.2022р.
Головуючий, суддя-доповідач Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна