79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" вересня 2022 р. Справа №914/3105/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді В.М. Гриців
І.Б. Малех,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімус +” б/н від 11.07.2022 року (вх. № 01-05/1632/22 від 11.07.2022 року)
на рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2022 року (суддя С.В. Іванчук; повний текст рішення складено 16.06.2022 року)
у справі № 914/3105/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімус +” (надалі ТзОВ “Оптімус +”)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мані Флоу” (надалі ТзОВ “Мані Флоу”)
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бррент” (надалі ТзОВ “Бррент”)
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича (надалі приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С.)
про визнання недійсним договору,
за участю:
від позивача: Дяків В.Б. - адвокат (ордер серія ВС №1149754 від 11.07.2022 року);
від відповідача (в режимі відеоконференції): Карманський В.Б. - адвокат (довіреність №19/01/2022 від 19.01.2022 року);
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився,
Короткий зміст позовних вимог та правової позиції інших учасників справи
19.10.2021 року ТзОВ “Оптімус +” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ “Мані Флоу” за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТзОВ “Бррент”, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності № 11/2019-4 від 22.11.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 3225.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.12.2013 між ТзОВ “Оптімус+” та ПАТ “БГ Банк” укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, загальною площею 4571,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В. та зареєстрований в реєстрі за №5281. Державну реєстрацію права власності на зазначені приміщення здійснено 27.12.2013. Таким чином, як зазначає позивач, з 27.12.2013 він набув у власність нежитлові приміщення, загальною площею 4571,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73. Позивач повідомляє, що 19.11.2018 ПАТ “БГ Банк” звернулося до суду з позовом до ТзОВ “Оптімус+” про застосування наслідків недійсності вказаного правочину та про скасування рішень про державну реєстрацію прав позивача на нежитлові приміщення що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73. Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.11.2018 відкрито провадження у справі № 914/2150/18 за зазначеною позовною заявою Банку, яка була підписана Уповноваженою особою Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “БГ Банк” та рішенням господарського суду Львівської області від 18.03.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019, відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ “БГ Банк”. Постановою Верховного Суду від 16.10.2019 скасовано рішення судів у справі № 914/2150/18, справу направлено до господарського суду Львівської області на новий розгляд. В подальшому, 22.11.2019 між ПАТ “БГ Банк” та ТзОВ “МАНІ ФЛОУ” укладено спірний договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності за №11/2019-4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за №5281. Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ПАТ “БГ Банк” внесено до ЄДРЮОФОПтаГФ 27.03.2020. На переконання позивача, спірний договір №11/2019-4 від 22.11.2019 суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. За доводами позовної заяви, станом на 22.11.2019 у ПАТ “БГ Банк”, як продавця не виникло прав, які відчужувалися, адже спір у справі №914/2150/18 не був вирішений на його користь, що виключає можливість їх відчуження; під виглядом відчуження майнових прав щодо нерухомого майна мав місце продаж права на звернення до суду з позовом або права на застосування способів захисту цивільних прав, передбачених п.1 ч.2 ст.16 і ст.ст.387, 392 ЦК України; нездійснення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації прав, які були предметом спірного договору, свідчить про відсутність переходу таких прав; спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Таким чином, на думку позивача, наявні підстави для визнання спірного договору недійсним. Також, на переконання позивача, спірний договір зачіпає його законні права та інтереси, оскільки саме на його підставі ухвалою господарського суду Львівської області у справі №914/2150/18, в якій ТзОВ “Оптімус+” виступає відповідачем, замінено позивача з ПАТ “БГ Банк” на ТзОВ “Мані Флоу”, яке користується усіма процесуальними правами сторони, виходячи з тверджень про матеріальне правонаступництво, що нібито виникло на підставі спірного договору.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.№28204/21 від 24.11.2021) заперечує проти задоволення позову. Зазначає, що 24.10.2019 відбувся електронний аукціон щодо реалізації активів (майна) ПАТ “БГ Банк”, в результаті проведення якого переможцем торгів стало ТзОВ “Мані Флоу”. За результатами відкритих торгів (аукціону), між ПАТ “БГ Банк” та ТзОВ “Мані Флоу” укладено договір про купівлю-продаж майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності за № 11/2019-4 від 22.11.2019, на підставі якого Банк, як продавець передав у власність ТзОВ “Мані Флоу” (покупця) майнові права/право власності на нерухоме майно, що виникне в майбутньому на об'єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, право власності на яке виникло у продавця у результаті звернення стягнення на заставлене майно на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Львівського МНО Стоцком Т.Л., зареєстрованого в реєстрі за № 1913. Право власності продавця було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.08.2009 та припинено на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013, укладеного між ПАТ “Банк Перший” (правонаступником якого є ПАТ “БГ Банк”) та ТОВ “Оптімус+”, посвідченого приватним нотаріусом Львівського МНО Корпало Г.В., зареєстрованого в реєстрі № 5282, який у відповідності до положень Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” є нікчемним та який в силу закону не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідач зазначає, що позивач не навів жодної норми, яка б передбачала неможливість укладення договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності № 11/2019-4 від 22.11.2019 за відсутності тих чи інших документів. Отже, сам факт нотаріального посвідчення свідчить про дотримання сторонами всіх вимог чинного законодавства України станом на дату укладення спірного правочину. На думку відповідача, позивач не підтвердив наявності передбачених чинним законодавством України підстав для визнання даного правочину недійсним. При цьому, позивач повинен довести не лише невідповідність договору вимогам чинного законодавства, але і порушення таким договором його прав або охоронюваних законом інтересів. Проте, на думку відповідача, такі порушення відсутні.
Третя особа (на стороні позивача) в письмових поясненнях (вх.№1786/22 від 21.01.2022) підтримує позовні вимоги ТОВ “Оптімус+”.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду Львівської області від 07.06.2022 року у справі №914/3105/21 (суддя С.В. Іванчук) повністю відмовлено в задоволенні позову ТзОВ “Оптімус +”.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що укладений між Банком та позивачем Договір від 27.12.2013р. є таким, що не створив юридичних наслідків для сторін цього договору, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та є недійсним з моменту його вчинення. Відтак, майнові права, які відчужувалися за Договором від 27.12.2013р. фактично не вибували з власності ПАТ “БГ Банк” та не переходили до ТОВ “Оптімус+”. Тому суд відхилив усі доводи позивача стосовно того, що Банк вже не був власником майнових прав, котрі міг відчужити відповідачу згідно оскаржуваного Договору №11/2019-4, оскільки зворотнє випливає із факту нікчемності Договору від 23.12.2013р. Покликання позивача на те, що рішення суду у справі № 914/2150/18 про застосування наслідків нікчемного правочину не було ухвалене станом на момент укладення оскаржуваного Договору №11/2019-4 суд визнав таким, що не впливає на факт відсутності порушень прав позивача укладенням спірного договору, позаяк суд відповідним рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв'язку з його оспоренням та невизнанням іншими особами. Укладений із позивачем Договір від 27.12.2013р. був нікчемним на момент його укладення і рішенням суду у справі № 914/2150/18 було підтверджено тільки факт цієї нікчемності. Враховуючи те, що позивач жодних майнових прав щодо нежитлових приміщень загальною площею 4 571,2 кв.м., розташованих в м. Львові по вул. Героїв УПА, 73 за Договором від 27.12.2013р. не набув, відтак в нього відсутні цивільні права та законні інтереси, котрі б порушував укладений між Банком і відповідачем Договір №11/2019-4 та котрі б підлягали захисту в судовому порядку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач в апеляційній скарзі на рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2022 року у справі №914/3105/21 просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги. Скаржник зауважує, що оспорювати правочин може його сторона або інша заінтересована особа. Така особа не тільки може доводити перед судом виключно наявність порушеного права, а може також доводити і те, що сторони (сторона) спірного правочину за його допомогою не визнають або оспорюють її суб'єктивне цивільне право або інтерес. Таким чином, позивачу, в цьому контексті, достатнім є довести: або наявність порушеного права спірним правочином; або те, що сторона спірного правочину за його допомогою не визнає або оспорює суб'єктивне її цивільне право або інтерес; або те, що вимоги позивача, як заінтересованої особи, який в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину і власний інтерес позивача полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації позивачем його прав. Стверджує, що відповідач, як сторона спірного договору, на його підставі не визнає та оспорює існування права власності позивача на нежитлові приміщення, доказом чого є справа №914/2150/18, яка розглядалася господарським судом Львівської області. На підставі цього договору ТзОВ “Мані Флоу” приймає майнові права/право власності на нерухоме майно, що виникне в майбутньому на об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, право власності на яке ТзОВ "Оптімус+" набуло на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013. ТзОВ “Мані Флоу”, як сторона спірного договору за його допомогою не визнає і оспорює суб'єктивне цивільне право та інтерес позивача. На переконання скаржника, цього достатньо для висновку, що визнання такого правочину недійсним є ефективним способом захисту порушеного права та інтересу ТзОВ «Оптімус+», котре, як заінтересована особа, має право в судовому порядку домагатися визнання спірного договору недійсним, оскільки його вимоги спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Власний інтерес Товариства, як заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника. Оскаржене рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим. Покликається на те, що позивач не довів, не обгрунтував та не підтвердив порушення своїх прав та інтересів спірним договором, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2022 року у справі №914/3105/21, апеляційну скаргу ТзОВ "Оптімус+" - без задоволення.
Треті особи не надавали письмових відзивів на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у ній підстав.
Представник відповідача просив залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення.
Треті особи не делегували своїх представників в судове засідання. Про причини неявки не повідомили.
Щодо ознайомлення третіх осіб з датою, часом та місцем розгляду справи суд зазначає, що всі ухвали Західного апеляційного господарського суду по справі №914/3105/21, у тому числі й ухвала від 12.09.2022 року про відкладення розгляду справи на 27.09.2022 року о 10 год. 30 хв., були надіслані на електронні адреси ТзОВ “Бррент” та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. Крім того, всі ухвали суду по цій справі оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, тобто є загальнодоступними.
Учасники справи зобов'язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням у їх справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки явка учасників даної справи не визнавалася судом обов'язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасника, суд дійшов висновку, що в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності третіх осіб.
Обставини справи
27.12.2013 між ПАТ “Банк Перший” (продавець), правонаступником якого є ПАТ “БГ Банк”, та ТОВ “Оптімус+” (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Корпало Г.В., зареєстрований у реєстрі за № 5281, відповідно до якого продавець зобов'язується передати нежитлові приміщення, загальною площею 4571,2 кв.м, що розташовані м. Львові по вул. Героїв УПА (колишня вулиця І. Тургенєва), будинок №73, у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти нежитлові приміщення і сплатити за них обумовлену у п. 1.3 цього договору грошову суму (а.с.18-22, т.1).
Згідно з п. 1.2 договору нежитлові приміщення належать продавцеві на праві власності на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого від 26.08.2009 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стоцком Т.Л., зареєстрованого в реєстрі за №1913. Право власності на нежитлові приміщення зареєстроване в Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно 28.08.2009, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 14049688.
Відповідно до п. 1.4 договору загальна вартість нежитлового приміщення, згідно довідки про балансову вартість об'єкта нерухомого майна №25-1900, виданої продавцем 26.12.2013, становить 2390180,00 грн, без ПДВ. Сторони домовились, що погоджена сторонами загальна вартість продажу нежитлових приміщень складає 2391666,67 грн., разом з ПДВ - 2870000,00грн.
Покупець зобов'язується оплатити продавцю 160000,00 грн в день підписання цього договору, а 2710000,00 грн. до 30.12.2013 (п. 1.4.1 договору).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №15609401, державний реєстратор 27.12.2013 зареєстрував право приватної власності ТзОВ «Оптімус+» на придбані нежитлові приміщення згідно договору купівлі-продажу від 27.12.2013, загальною площею 4571,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Львів, вул. Героїв УПА, 73 за номером запису про право власності: 4111803 (а.с.24-25, т.1).
З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2014 Правління Національного банку України прийняло постанову №745 “Про віднесення ПАТ “БГ Банк” до категорії неплатоспроможних”, а Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - рішення № 131 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “БГ Банк” (а.с.123-127, т.1).
Постановою Правління НБУ №134 від 26.02.2015 відкликано банківську ліцензію та постановлено ліквідувати ПАТ “БГ Банк” (а.с.128, т.1).
Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №43 від 27.02.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ “БГ Банк” з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання (а.с.129-130, т.1).
27 березня 2020 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10741110058002367 про державну реєстрацію припинення ПАТ “БГ БАНК”.
Наказом ліквідатора ПАТ “БГ Банк” №30 від 06.09.2018 року визнано нікчемним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013, укладений між ПАТ «Банк Перший», правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк», та ТзОВ «Оптімус+» (а.с.174, т.1) та скеровано ТзОВ «Оптімус+» повідомлення про нікчемність правочину в порядку ст.ст. 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з вимогою повернути Банку за актом приймання-передачі нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, як такі, що отримані на підставі нікчемного правочину (а.с.180-183, т.1).
В матеріалах даної судової справи наявна копія Звіту про оцінку майна, відповідно до якого ринкова вартість нежитлових приміщень загальною площею 4571,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, станом на 27.12.2013 (дату їх продажу), становила 10 184 000,00 грн. (десять мільйонів сто вісімдесят чотири тисячі гривень) 00 копійок, без урахування ПДВ (т. 1, а.с.225-249).
В листопаді 2018 ПАТ "БГ БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “БГ БАНК” звернулось до господарського суду Львівської області із позовом до ТзОВ “Оптімус+” про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, а саме: скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9623076 від 27.12.2013 та скасування запису про проведення державної реєстрації права власності ТзОВ “Оптімус+”, номер запису 4111803 від 27.12.2013.
Рішенням господарського суду Львівської області від 23.03.2020 у справі №914/2150/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 задоволено позов. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 9623076 від 27.12.2013р. щодо нежитлових приміщень загальною площею 4571,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 258008746101 та всі послідуючі/пов'язані рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: індексний № 50879952 від 29.01.2020р. та індексний №51284819 від 24.02.2020р. Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Оптімус+» на нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м., розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 258008746101, номер запису: 4111803 від 27.12.2013р. та всі послідуючі/пов'язані записи, а саме номер запису: 35249658 від 29.01.2020р. та номер запису: 35627627 від 24.02.2020р., з одночасним визнанням (поновленням запису про державну реєстрацію права власності номер запису: 4108213 від 27.12.2013р. про право власності на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер: 258008746101) права власності за ТОВ «МАНІ ФЛОУ» (вул. Лейпцизька, 3-А, вхід «Б», офіс 8, м. Київ, 01015; код ЄДРПОУ 42739750) (а.с.123-145, т.2).
Постановою Верховного Суду від 27.10.2020 закрито касаційне провадження у справі №914/2150/18 у частині оскарження ТзОВ "Оптімус+" рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2020 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо застосування статей 216, 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу ТзОВ "Оптімус+" у частині оскарження ТзОВ "Оптімус+" рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2020 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо застосування статей 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, статей 13, 120, 202 Господарського процесуального кодексу України та неправильного застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 23.03.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 у справі № 914/2150/18 - без змін (а.с. 119-122, т.2).
22.11.2019 року ПАТ “БГ Банк” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів (продавець) та ТзОВ “Мані Флоу” (покупець) уклали договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності №11/2019-4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстрований в реєстрі за № 3225 (а.с.67-74, т.1).
Згідно з п. 1.1 за цим договором та в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає майнові права/право власності на нерухоме майно, що виникне в майбутньому на об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м (нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го та 4-го поверхів чотириповерхової будівлі), розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА (колишня вулиця І. Тургенєва), буд. 73, право власності на яке виникло у продавця у результаті звернення стягнення на заставлене майно на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Львівського MHO Стоцком Т.Л., зареєстрованого в реєстрі за №1913, право власності продавця було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.08.2009 (перелік документів зазначено в додатку №1) та було припинено на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013р., укладеного між ПАТ “Банк Перший” (правонаступником якого є ПАТ “БГ Банк”) та ТОВ “Оптімус+”, посвідчений приватним нотаріусом Львівського MHO Корпало Г.В., зареєстрованого в реєстрі №5281 (перелік документів зазначено в додатку №1) (який у відповідності до положень Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” є нікчемним та який в силу закону не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю), які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, а саме: визнання права власності на нерухоме майно; визнання правочину щодо припинення права власності продавця недійсним; припинення дії третіх осіб, яка порушує право власності; відновлення становища, яке існувало до порушення прав продавця; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; права та обов'язки позивача у справі №914/2150/18; інші майнові права, які пов'язані із виникненням та припиненням права власності продавця на нерухоме майно, зокрема, але не виключно: витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння; оскарження у судовому порядку недійсності правочину, за яким продавцем було набуто право власності на нерухоме майно; звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень, на підставі майнових прав, які передбачені законодавством та укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись органів нотаріату. Міністерства юстиції та його територіальних органів, суб'єктів державної реєстрації прав, державних реєстраторів; набуття у власність нерухомого майна, а також інші права, що випливають з майнових прав щодо нерухомого майна, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у зв'язку із встановленням обставин неправомірності припинення права власності продавця на нерухоме майно, або скасуванням рішень судів про недійсність правочинів, на підставі яких продавець набув право власності; отримання грошових коштів/відшкодування вартості нерухомого майна за наслідками недійсності/нікчемності правочинів на підставі яких право власності на нерухоме майно було набуто продавцем; інші права, що пов'язані або випливають із правочинів, на підставі яких виникло/існувало право власності продавця на нерухоме майно; пред'явлення позову про визнання права власності покупця, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, з подальшою реєстрацією права власності за покупцем (надалі за текстом майнові права).
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору покупець сплачує продавцю за майнові права грошові кошти (плату) у розмірі та у порядку, визначених цим договором. Майнові права вважаються переданими покупцю з моменту підписання цього договору.
До покупця переходять всі цивільні права та обов'язки продавця за майновими правами в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, в тому числі, але не виключно, право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, що випливає із основного договору, права вчинення всіх реєстраційних дій відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від імені продавця в разі винесення тих чи інших судових рішень, що набули законної сили та виконання яких пов'язано з вчиненням дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За умовами задоволення позовних вимог у справі №914/2150/18 та фактичного виконання судового рішення у справі № 914/2150/18, даний договір є самостійною підставою в розумінні ч.2 ст.12 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та ст.ст. 182, 657 ЦК України для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, майнові права на яке являється предметом цього договору (п.п. 1.4, 1.5 договору).
В пункті 1.6 договору сторони визначили, що даний договір є підставою для заміни продавця на покупця у наявних судових процесах та/чи наявних виконавчих провадженнях, в т.ч. у справі №914/2150/18.
Підставю звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що, на його переконання, договір купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності №11/2019-4 від 22.11.2019, укладений між ПАТ “БГ Банк” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів та ТзОВ “Мані Флоу”, суперечить законодавству, оскільки за цим договором Банк відчужив майно, яким не володів, а тому такий договір повинен бути визнаний недійсним.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
В силу положень частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) особи, тоді як відсутність обставин на підтвердження наявності порушення такого права, за захистом якого звернувся позивач, є підставою для відмови у задоволенні позову (пункт 51 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №908/1194/18).
Предметом спору у цій справі є вимога ТзОВ «Оптімус+» про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності № 11/2019-4 від 22.11.2019 року, укладеного між ПАТ “БГ Банк” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів та ТзОВ “Мані Флоу”.
Позивач не є стороною оспореного ним договору купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності № 11/2019-4 від 22.11.2019 року.
Положеннями статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом наведеної норми вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
При вирішенні позову про визнання недійсним правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Отже, за змістом вищенаведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, і у випадку відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.
Зазначена правова позиція Верховного Суду сформована у постановах від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 09.04.2019 у справі №908/1194/18, від 03.09.2019 у справі №910/14255/18.
Обгрунтовуючи порушення своїх прав та інтересів укладенням спірного договору, ТОВ “Оптімус+” покликається на те, що згідно з договором купівлі-продажу від 27.12.2013 набув право власності на нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, будинок 73. Однак у зв'язку із укладенням між ПАТ “БГ Банк” в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів та ТзОВ “Мані Флоу” спірного договору купівлі-продажу майнових прав щодо вказаного нерухомого майна, які є відмінними від права власності, виникла невизначеність у його праві, так як відповідач теж вважає себе учасником правовідносин щодо вказаного нерухомого майна.
При дослідженні та визначенні обсягу майнових прав позивача на нерухоме майно -нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Львів, вул.Героїв УПА, будинок 73, суд враховує таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, встановлені Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
За статтею 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (в редакції станом на момент укладення договору від 27.12.2013) Фонд (уповноважена особа) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до пункту 1 частини 2 та частини 3 статті 38 Закону України “Про гарантування вкладів фізичних осіб” (в редакції станом на момент укладення договору від 27.12.2013) нікчемними є договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій.
Велика Палата Верховного Суду у постановах № 910/12294/16 від 11.04.2018 та №916/3156/17 від 04.06.2019 зазначила, що відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України і частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину, у тому числі обов'язок повернути все одержане за нікчемним договором (правочином), також настають для сторін у силу вимог закону.
У даній справі суд встановив, що наказом ліквідатора ПАТ “БГ Банк” №30 від 06.09.2018 року визнано нікчемним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2013, укладений між ПАТ «Банк Перший», правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк», та ТзОВ «Оптімус+» і скеровано ТзОВ «Оптімус+» повідомлення про нікчемність правочину в порядку ст.ст. 37, 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з вимогою повернути Банку за актом приймання-передачі нежитлові приміщення загальною площею 4571,2 кв.м, розташовані за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, як такі, що отримані на підставі нікчемного правочину. За інформацією, зазначеною в Звіті про оцінку майна встановлено, що ринкова вартість нежитлових приміщень загальною площею 4571,2 кв.м, розташованих за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, станом на 27.12.2013 (дату їх продажу), становила 10 184 000,00 грн. (десять мільйонів сто вісімдесят чотири тисячі гривень) 00 копійок, без урахування ПДВ.
З огляду на вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладений між Банком та позивачем договір від 27.12.2013 є нікчемним з моменту його вчинення й таким, що не створив юридичних наслідків для сторін цього договору, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відтак, майнові права, які відчужувалися за договором від 27.12.2013, фактично не вибували з власності ПАТ “БГ Банк” та не переходили до ТОВ “Оптімус+”. Тому усі доводи позивача стосовно того, що Банк станом на 22.11.2019 не був власником майнових прав, котрі відчужив відповідачу згідно з спірним договором №11/2019-4 підставно відхилені судом.
Покликання позивача на те, що рішення суду у справі № 914/2150/18 про застосування наслідків нікчемного правочину не було ухвалене станом на момент укладення оспорюваного договору №11/2019-4 суд правомірно визнав таким, що не впливає на факт відсутності порушень прав позивача укладенням цього договору, позаяк суд відповідним рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв'язку з його оспоренням та невизнанням іншими особами. Укладений із позивачем Договір від 27.12.2013р. був нікчемним на момент його укладення і судовим рішенням тільки підтверджено факт цієї нікчемності.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкованого у суб'єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
З врахуванням положень статті 216 Цивільного кодексу України, вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно виходити з його ефективності, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц).
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові №750/3917/17 від 05.05.2020, наслідки нікчемності правочину настають для сторін у силу прямих вимог ст. 216 ЦК України, за змістом якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідний правочин є нікчемним у силу прямої вказівки закону на те і не спричиняє прав і обов'язків, які малися на меті внаслідок вчинення такого правочину.
Звертаючись до суду з вимогою про визнання недійсним спірного правочину, позивач обґрунтував свої вимоги наявністю договору купівлі-продажу від 27.12.2013, який є нікчемним на підставі частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України і частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з моменту його вчинення. Отже, він не набув жодних майнових прав щодо нежитлових приміщень загальною площею 4571,2 кв.м., розташованих за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 73 за договором від 27.12.2013. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у позивача відсутні цивільні права та законні інтереси, котрі б порушував укладений між Банком і відповідачем спірний договір №11/2019-4 та котрі б підлягали захисту в судовому порядку.
Таким чином, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 07.06.2022 року у справі №914/3105/21.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптімус +” б/н від 11.07.2022 року (вх. № 01-05/1632/22 від 11.07.2022 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 07.06.2022 року у справі №914/3105/21 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя В.М. Гриців
Суддя І.Б. Малех