Житомирський апеляційний суд
Справа №935/2515/21 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
04 жовтня 2022 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників у м. Житомирі цивільну справу №935/2515/21 за позовом Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 травня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О. у м. Коростишеві,
У серпні 2021 року АТ «Укрсиббанк» (далі Банк, Позивач, товариство) звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на їх корить заборгованість за кредитним договором №96003267000 від 24.12.2019 у сумі 63087,05 грн. та вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог Банк зазначав, що 24.12.2019 між Товариством та ОСОБА_1 був укладений договір № 96003267000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку. Підписавши цей договір, відповідач погодилась з викладеними у договорі та у Правилах споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк», які розміщені (оприлюднені) на сайті банку www.my.ukrsibbank.com. Відповідно до умов договору, банк надав позичальнику кредит в національній валюті в сумі 49960 грн., з яких 49700 грн. на споживчі цілі шляхом зарахування коштів на картковий рахунок відповідача та 260 грн. - на оплату страхового платежу відповідно до договору добровільного страхування. ОСОБА_1 зобов'язалася повернути наданий кредит, плату за кредит, інші платежі у відповідності з Правилами споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» та договором на рахунку банку шляхом сплати до 24 - го числа щомісячних платежів у розмірі 3012 грн., відповідно до графіка, що викладений у додатку № 1 до договору, але у повному обсязі не пізніше 24.12.2023. Відповідно до п. 3.8 договору за користування кредитними коштами відповідач зобов'язалася сплатити проценти у розмірі 67 % річних та відповідно до п. 3.9 за користування кредитними коштами з кредитом понад встановлений Кредитним договором термін, процентна ставка встановлюється у розмірі 74 %, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення.
Відповідач умови договору порушила, і станом на 26.08.2021 у неї утворилась заборгованість у сумі 63087 грн. з яких: 45362,18 грн. - заборгованість за кредитом, 17118,40 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 606,47 грн. - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 травня 2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з неповнотою встановлення судом обставин справи, неправильної оцінки і дослідження доказів по справі та порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставами для скасування такого рішення.
Також суд залишив по за увагою ту обставину, що Позивач не надає достатніх та допустимих доказів того, що Відповідачем отримано вимогу щодо дострокового повернення кредитних коштів. Докази відправлення вимоги, що додані до позовної заяви, не є достатніми, щоб вважати, що саме вимога була направлена на адресу Відповідача і що ця вимога була Відповідачем отримана.
Таким чином, у Позивача відсутнє право вимагати повернення боргу до закінчення терміну дії, визначеного п. 3.5. Договору. Також, матеріали справи не містять доказів розірвання Договору, у порядку, визначеному Договором, отже, строк виконання зобов'язання на час пред'явлення позову ще не настав.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга повинна бути задоволена частково з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд, керуючись ст. ст. 526, 549, 551, 625, 1050, 1054 ЦК України, встановивши факт порушення умов кредитного договору та наявність заборгованості, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в загальному 63087,05 грн.
З таким висновком суду апеляційний суд погоджується не в повній мірі з огляду на наступне.
Встановлено, що 24.12.2019 між сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку№ НОМЕР_1 , відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 49960 грн. з яких 49700 грн. на споживчі цілі шляхом зарахування коштів на картковий рахунок відповідача та 260 грн. - на оплату страхового платежу відповідно до договору добровільного страхування. Підписуючи вказаний договір, відповідачка підтвердила свою згоду із умовами, викладеними у договорі та у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників, які розміщені (оприлюднені) на сайті Банку (а.с.26-27).
Пунктом 1.1 договору визначено, що підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків (далі Правила), які розміщені для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку і оприлюднені у газеті «Урядовий кур'єр» № 105 від 09.06.2017 року (із усіма змінами і доповненнями): умовами надання споживчого кредиту позичальнику, його обслуговування і погашення; умовами відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків.
Згідно із пунктом 3.8 цього Договору процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 67 % річних.
Відповідно до п. 3.9 вказаного Договору за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у розмірі 74 % річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі і нараховується до моменту погашення такої заборгованості.
Як зазначено у п.1.2 вищевказаного договору, правила після підписання Сторонами Договору, стають його невід'ємною частиною. Підписуючи договір, сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору, які викладені в цьому договорі та в Правилах.
До кредитного договору банк додав зміни до Правил (договірних умов), які є частиною договорів щодо банківського обслуговування клієнтів АТ «Укрсиббанк», надруковані у виді оголошення на сайті www.ukurier.gov.ua. (а.с.18-25)
13 липня 2021 року за вих.№25-1-01/671 ОСОБА_1 адресовано вимогу «УкрСиббанку», відправлення якої підтверджено копією Списку згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих №5204 та копією фіскального чеку АТ «Укрпошта» ВПЗ 04070 Київ від 16.07.2021.
ОСОБА_1 повідомлено про наявність заборгованості станом на 12.07.2021 по поверненню кредиту та пред'явлено вимогу про її сплату протягом 31 календарного дня з дати одержання цього повідомлення та попереджено, що у випадку неусунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту, банк вимагає виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, а саме погашення заборгованості по поверненню суми кредиту в повному обсязі, сплата нарахованих процентів, що разом становить 58025,07 грн. та нарахованої пені (а.с.31, 31зв., 32, 32 зв).
Із позову убачається, що відповідач порушила умови договору, у зв'язку з чим станом на 26.08.2021 утворилась заборгованість у розмірі 63087,05 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 45362,18 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом (згідно зі ст. 1048 ЦК України) - 17118,40 грн; заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін (згідно зі ст. 625 ЦК України) - 606,47 грн (а.с.33-35).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між сторонами кредитний договір є дійсним, а тому підлягає виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За правилом ч. 2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Таким чином, у банку відповідно до ст. 1050 ЦК України та п. 3.1.2 Правил виникло право на дострокове повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною першої статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором; загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» містить визначення загальних витрат за споживчим кредитом, якими є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що доводи відповідача з приводу неотримання вимоги з дострокового погашення заборгованості за отримання споживчого кредиту, не позбавляє її, як боржника обов'язку щодо виконання грошового зобов'язання.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом відповідачем не спростований і з ним погоджується колегія суддів щодо наявності заборгованості по тілу кредиту в сумі 45362,18 грн. та 17118,40 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом (а.с. 33-35).
У той же час, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь Банку 606,47 грн. заборгованості за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений Договором термін (згідно ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції не звернув уваги, що строк дії договору закінчується 24.12.2023 (а.с.26), а обов'язок позичальника повернути всю суму одержаного кредиту збігається зі строком дії договору, тому застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України є передчасним.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виключивши із мотивувальної та резолютивної частини рішення висновки щодо стягнення заборгованості у порядку ст. 625 ЦК України.
Відповідно до положень частини першої ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на викладене, виходячи із принципу пропорційності відшкодування судового збору до задоволених вимог (99 %) також підлягає зміні судове рішення і в частині розміру стягнутого судового збору.
Зокрема з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за подання позовної заяви 2247,30 грн. (2270 х 99% / 100%).
Крім того, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог скарги (1%) в розмірі 34,05 грн. (3405 х 1% / 100%).
Дана справа є малозначною, оскільки визначена у ній ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Тому, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 травня 2022 року в частині стягнення заборгованості та судового збору змінити, зменшивши суму стягнення заборгованості за кредитним договором з 63087 грн. 05 коп. до 62480 грн. 58 коп., судового збору з 2270 грн. до 2247 грн. 30 коп.
У решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 34,05 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Судді