Справа № 758/8660/22
03 жовтня 2022 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду м. Києва Петров Д.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (спожиту електричну енергію),
28.09.2022 ТОВ «Київські енергетичні послуги» звернулося до Подільського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (спожиту електричну енергію).
В обґрунтування заяви про видачу судового наказу ТОВ «Київські енергетичні послуги» вказує на те, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , і з ним було укладено договір та відкрито особовий рахунок споживача електричної енергії № НОМЕР_1 .
У результаті несвоєчасної сплати наданих житлово-комунальних послуг (спожитої електричної енергії) виникла заборгованість, про стягнення якої заявник просить видати судовий наказ.
Розглянувши подану заяву, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.
Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі «Толстой-Милославський» (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну «передбачений законом» сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.
Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
При цьому виключна підсудність встановлена з метою забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Зазначені у законі суди можуть здійснити такий розгляд, оскільки в районі їх діяльності знаходиться основна маса доказів.
Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду у справі № 638/1988/17 від 10.04.2019 правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Суд вважає, що заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (електричну енергію) безпосередньо стосується нерухомого майна, а саме будинку АДРЕСА_1 .
Згідно адміністративно-територіального поділу м. Києва зазначена адреса не відноситься до території Подільського району, а відноситься до території Дарницького району м. Києва.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що місцезнаходженням нерухомого майна, з приводу якого виникла заборгованість, є АДРЕСА_2 , суд дійшов висновку, що за правилами виключної підсудності вирішення питання про видачу судового наказу відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Дарницького районного суду м. Києва.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.
Підсумовуючи викладене та враховуючи, що заяву про видачу судового наказу подано з порушенням правил підсудності, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу за заявою ТОВ «Київські енергетичні послуги» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (спожиту електричну енергію).
Керуючись ст. 165, 258-260 ЦПК України, суд,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги (спожиту електричну енергію).
Роз'яснити заявнику, що, відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали
Суддя Д.В. Петров