Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
04.10.2022 р. справа №440/5938/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом
ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)
до Красноградського районного центру комплектування та соціальної підтримки в особі Військово-лікарської комісії (далі за текстом - райЦКтаСП), Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі за текстом - відповідач, владний суб'єкт, орган публічної адміністрації, облЦКтаСП)
пропро скасування постанови військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Сахновщинська центральна лікарня" Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області з приводу визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби; 2) зобов'язання Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Сахновщинська центральна лікарня" Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області прийняти відносно ОСОБА_1 нову постанову відповідно встановленому МРТ дослідженню діагнозу, -
встановив:
Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, колишній військовослужбовець), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) скасування постанови військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Сахновщинська центральна лікарня" Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області з приводу визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби; 2) зобов'язання Військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Сахновщинська центральна лікарня" Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області прийняти відносно ОСОБА_1 нову постанову відповідно встановленому МРТ дослідженню діагнозу.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що прийняте суб'єктом владних повноважень управлінське волевиявлення про придатність до військової служби не відповідає стану здоров'я заявника як людини.
Відносно самостійно обраного заявником відповідача - члена військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Сахновщинська центральна лікарня" Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області Мацієвської Світлани Миколаївни ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2022р. у справі №440/5938/22 було відмовлено у прийнятті позову до розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Відносно залученого ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2022р. у справі №440/5938/22 відповідача - Комунального некомерційного підприємства "Сахновщинська центральна лікарня" Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області в особі Військово-лікарської комісії виявлено відсутність цієї особи як реально існуючого суб'єкта права.
Залучені ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2022р. у справі №440/5938/22 відповідачі, Красноградський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в особі Військово-лікарської комісії, Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки відзиву на позов не подали.
14.09.2022р. від відповідача, Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, надійшли докази, витребувані ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2022р. у справі №440/5938/22.
Матеріали позову були отримані судом 11.08.2022р.
Позов було прийнято до розгляду 29.08.2022р. після усунення заявником перешкод у відкритті провадження в адміністративній справі.
Клопотань про ознайомлення з матеріалами справи заявник не подавав.
Клопотань про існування наміру на подачу відповіді на відзив заявник не подавав.
Клопотань про усунення перешкод у реалізації наміру на подачу відповіді на відзив заявник не подавав.
Оскільки добуті судом докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, відомі учасникам спору і у даному конкретному випадку відсутні будь-які перешкоди у наданні доказів відносно таких відомостей, строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не заявили ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру, завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.
Тому суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить до громадянства України, проходив військову службу у якості військовослужбовця офіцерського складу у лавах Збройних Сил Союзу Радянських Соціалістичних республік та у лавах Збройних Сил України, був звільнений з військової служби за власним бажанням 10.11.2007р.
Документів про скарги на стан здоров'я заявника під час проходження військової служби учасниками спору до матеріалів справи не подано.
У наданих заявником на вимогу суду документах медичного характеру наявні записи про звернення до лікаря 15.06.2007р. з приводу хвороби "остеохондроз грудного відділу хребта" із рецептом на лікування - втирання препарату «Вольтарен-гель».
Позначені заявником записи від 07.10.2010р., від 09.10.2010р., 12.10.2010р. стосуються скарг на біль у поперековому відділі хребта.
У період 12.10.2010р. - 29.06.2022р. доказів звернення заявником за медичною допомогою в аспекті такої хвороби як остеохондроз хребта учасниками спору до матеріалів справи не подано.
Згідно з карткою обстеження та медичного огляду заявника у якості військовозобов'язаного 27.06.2022р. ВЛК було розпочато проведення військово-лікарської експертизи і 29.06.2022р. та 06.07.2022р. у заявника настали події загострення хвороби "остеохондроз хребта".
З наданих на вимогу суду відповідачем, Харківським ОТЦКтаСП, копій документів вбачається, що 02.11.2016р. Військово-лікарською комісією відносно заявника було вчинено оформлене карткою обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного управлінське волевиявлення з приводу придатності до військової служби.
Доказів оскарження цього рішення суб'єкта владних повноважень до органу публічної адміністрації вищого рівня або до суду учасниками спору до матеріалів справи не подано.
23.08.2018р. Військово-лікарською комісією відносно заявника було вчинено оформлене довідкою від 23.08.2018р. №155 управлінське волевиявлення з приводу придатності до військової служби.
Доказів оскарження цього рішення суб'єкта владних повноважень до органу публічної адміністрації вищого рівня або до суду учасниками спору до матеріалів справи не подано.
Розпорядженням начальника районної військової адміністрації Красноградського району Харківської області від 11.04.2022р. №28 було створено позаштатну Військово-лікарську комісію по 3-му відділу Красноградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі за текстом - ВЛК).
05.07.2022р. відносно заявника було складено акт №128 дослідження стану здоров'я, яким зафіксовано твердження заявника про хворобу з 2007р. і констатовано існування хвороби - остеохондроз хребта.
05.07.2022р. Військово-лікарською комісією відносно заявника було вчинено оформлене довідкою від 05.07.2022р. №239 управлінське волевиявлення з приводу придатності до військової служби на підставі ст.64б графи ІІ Розладу хвороб.
Окрім того, Військово-лікарською комісією відносно заявника було вчинено оформлене карткою обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного управлінське волевиявлення з приводу придатності до військової служби на підставі ст.64б графи ІІ Розкладу хвороб.
08.07.2022р. відносно заявника було складено протокол МРТ-дослідження, у якому указано про виявлення ознак остеохондрозу із протрузіями дисків, правосторонньої серединно-бокової грижі, спонділоатрозу, гемангіоми тіла хребця.
11.07.2022р. заявник подав на ім'я керівника 3-ого відділу Красноградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву про незгоду із висновком ВЛК про придатність до військової служби.
Окрім того, не погодившись із правомірністю управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу придатності до військової служби, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб'єкти права (учасники суспільних відносин) зобов'язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Відповідно до ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно з ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України від 06.12.1991р. №1934-ХІІ «Про Збройні Сили України» передбачено, що Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Як то визначено ст.5 Закону України від 06.12.1991р. №1934-ХІІ «Про Збройні Сили України», особовий склад Збройних Сил України складається з військовослужбовців і працівників Збройних Сил України.
За визначенням ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною 3 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок та військову службу» окреслено, що військовий обов'язок включає, зокрема прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок та військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з ч.7 ст.1 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок та військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 в Україні було введено воєнний стан, який з урахуванням Закону України від 22.05.2022р. №2263-ІХ триває досі.
Указ Президента України від 24.02.2022р. №65/2022 "Про загальну мобілізацію" був затверджений Законом України від 03.03.2022р. №2105-ІХ, а з урахуванням Закону України від 22.05.2022р. №2264-ІХ, строк загальної мобілізації наразі не сплинув.
За визначенням ст.1 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зміст мобілізаційної підготовки включає, зокрема, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; підготовку та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов'язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.
За змістом ч.5 ст.22 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч.13 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які призиваються або приймаються на військову службу, а також військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Відносини з проведення військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України унормовані приписами Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (затверджено наказом міністра оборони України від 14.08.2008р. №402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008р. за №1109/15800; далі за текстом - Положення №402).
За визначенням п.п.1.1 Розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з п.2.1 Розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
У силу п.2.2 Розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.
Як то указано у п.2.6.1 Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.
Відповідно до п.п.2.6.2 Розділу І Положення №402 позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (у гарнізонних, госпітальних ВЛК не менше ніж три лікарі, в інших ВЛК і ЛЛК - терапевта, хірурга, невропатолога, окуліста, стоматолога, оториноларинголога, психіатра) і секретаря з середньою медичною освітою. До складу ВЛК (ЛЛК) можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.
Пунктом 2.6.9 Положення Розділу І №402 передбачено, що позаштатні ВЛК здійснюють службове листування через діловодство військових лікувальних, цивільних лікувально-профілактичних закладів, військових частин, при яких ці комісії утворені.
У відповідності до п.2.6.10 Розділу І Положення №402 забезпечення позаштатних ВЛК медичною технікою та майном, медичними приладами, інструментами, медикаментами, господарським інвентарем, меблями, речовим майном і канцелярським приладдям, виділення їм приміщення і забезпечення комунальними послугами покладається на військові лікувальні, цивільні лікувально-профілактичні заклади, військові частини, при яких ці комісії утворені.
Згідно з п.2.6.11 Розділу І Положення №402 документи позаштатних ВЛК скріплюються гербовою печаткою військового лікувального, цивільного лікувально-профілактичного закладу, військової частини, при яких ці комісії утворені.
За приписами п.1.1 Розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Відповідно до п.20.1 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення. Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).
Згідно з п.20.2 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.
Зі змісту наведених норм Положення №402 випливає, що ВЛК діють виключно колегіально, а тому будь-який окремий член ВЛК, у тому числі і Голова ВЛК не має правового статусу суб'єкта владних повноважень і не наділений жодними власними організаційно-розпорядчими функціями управлінського характеру.
Постановою КМУ від 23.02.2022р. №154 було затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, згідно з п.1 якого територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (далі за текстом - Положення №154).
Відповідно до п.7 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Отже, належним відповідачем з приводу змісту та суті реалізованої ВЛК управлінської функції у спірних правовідносинах є Красноградський РТЦКтаСП, а належним відповідачем з приводу фінансових наслідків функціонування ВЛК є Харківський ОТЦКтаСП.
Пункт 64б Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) передбачає, що підтвердженість об'єктивними даними дослідження військово-лікарської експертизи помірного порушення функцій означає непридатність людини до військової служби у мирний час та обмежену придатність людини до військової служби у воєнний час при тому, що непридатність до військової служби або обмежена придатність підлягає визначенню індивідуально.
Згідно з Поясненнями щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) до пункту "б" ст.64 Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби належать: остеохондропатії хребта (кіфози, структурні та неструктурні сколіози III ступеня) з помірною деформацією грудної клітки та порушенням функції зовнішнього дихання II ступеня за рестриктивним типом; інфекційний спондиліт з нечастими загостреннями (1 раз на рік та рідше); поширений (ураження трьох та більше міжхребцевих дисків або тіл хребців у кожному з відділів хребта) деформуючий спондильоз II ступеня та міжхребцевий остеохондроз з множинними масивними клювоподібними розростаннями в ділянці міжхребцевих сполучень та полірадикулярним синдромом без стійкого клінічного ефекту після повторних (два та більше разів на рік) стаціонарних лікувань; спондилолізний спондилолістез II ступеня (зміщення на половину поперечного діаметра тіла хребця) з больовим синдромом; стан після вилучення міжхребцевого диска (для обстежуваних за графою I Розкладу хвороб).
Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Тому, перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом подано достатній обсяг доказів відповідності закону оскарженого волевиявлення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично неправильними та фактично необґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого рішення, адже поведінка поліцейського, котрий цілком усвідомлює значення власних діянь, має бути зразковою в усіх випадках незалежно від дії будь-яких третіх факторів.
До того ж, суд зважає, що оскарженого заявником правового акту індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень - постанови військово-лікарської комісії Комунального некомерційного підприємства "Сахновщинська центральна лікарня" Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області з приводу визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби не існує у дійсності як речі матеріального світу, позаяк у спірних правовідносинах від імені Держави Україна діяла не військово-лікарська комісія Комунального некомерційного підприємства "Сахновщинська центральна лікарня" Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, а Красноградський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в особі Військово-лікарської комісії.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту наведеної норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність порушення власних прав та охоронюваних законом інтересів приватної особи/заявника.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що заявник рішення ВЛК про придатність до військової служби до штатної ВЛК вищого рівня не оскаржував, доказів існування перманентних скарг на стан здоров'я після звільнення з військової служби у якості офіцера з 2007р. ані до ВЛК, ані до суду у межах даної справи не подав, об'єктивними даними існування значного порушення функцій організму людини в аспекті функціонування хребта не підтвердив.
Тому суду належить дійти до переконання про те, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України і ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини фактичних відносин з'ясував повно та вичерпно, норму закону визначив вірно, зміст приписів застосованої норми закону витлумачив без помилок, взяв до уваги усі суттєві поза розумним сумнівом фактори, унаслідок чого юридично правильно та документально обґрунтовано врахував, що відносно заявника відсутні об'єктивні дані, котрі б беззастережно та беззаперечно підтверджували існування такого стану здоров'я людини, котрий нездоланно і непереборно заважає виконанню військового обов'язку громадянина України із захисту Батьківщини.
Окремо суд зважає, що обставина відсутності оскарженого рішення суб"єкта владних повноважень є достатньою, окремою та самостійною підставою для відмови у позові.
При розв'язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”), вичерпно реалізував існуючі правові механізми з'ясування об'єктивної істини; надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко