Справа № 202/1744/22
Провадження № 1-кп/202/253/2022
Іменем України
04 жовтня 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро кримінальне провадження № 22022005000000066 від 11.03.2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м. Санкт-Петербург, РФ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 11.10.1995 Краматорським МВ ГУМВСУ в Донецькій області,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258- 3 КК України, -
Обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, дія якого закінчується 09.10.2022 року.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що під час досудового розслідування та судового розгляду до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, за час перебування під вартою ризики не зменшились, а тому застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_6 висловив думку про можливість зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання, мотивуючи це зменшенням ризиків які були підставою для обрання та для подальшого продовження дії запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав захисника та заявив, що він має на у тримання трьох дітей, постійне місце мешкання і що він не причетний до злочину в якому його обвинувачують.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, враховуючи принцип поваги до свободи особистості, мету застосування запобіжного заходу, суд приходить до висновку про таке.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачуються ОСОБА_7 , яке відносяться до особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання до 15 років позбавлення волі , зважаючи на характер кримінального правопорушення, а саме те, що воно пов'язане із сприянням діяльності терористичної організації, а також з урахуванням об'єктивної сторони кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , його суспільну небезпеку та наслідки, соціальний негативний резонанс, викликаний його вчиненням.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Ілійков проти Болгарії № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів . Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ Бекчиєв проти Молдови ).
З огляду на викладене, на переконання суду, ризик передбачений ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду не зменшився та не припинив існувати.
Разом з цим, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Отже, суд, враховуючи вищенаведене, а також, що судовий розгляд незакінчено, вважає, що у цій конкретній справі суспільний інтерес перевалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, тому доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою є обґрунтованими, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу.
Відтак, суд приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно до ст. 184 КПК, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 обвинувачуються у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, суд вважає недоцільним визначати йому розмір застави.
Керуючись ст.ст. 331, 350 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 02.12.2022 року, включно.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Головуючий: ОСОБА_8
Судді: Людмила СЛЮСАР
Судді: Діана ІСАЄВА