Справа № 500/2159/22
22 вересня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Подлісної І.М.
за участю:
секретаря судового засідання Паряк Тетяни Дмитрівни
представника позивача Цебак І.С.
представника відповідача Вітів В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернвся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (далі - відповідач), в якому просив:
визнати незаконним та скасувати рішення № 681 № «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 в с. Чайчинці» від 18 листопада 2021 року Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області;
зобов'язати Борсуківську сільську раду Кременецького району Тернопільської області (ідентифікаційний код - 04395886) надати гр. ОСОБА_1 (рнокпп - НОМЕР_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, площею 0,25 га та 0,25 га, які розташовані за адресою: с. Чайчинці, Борсуківської ОТГ, Кременецького району Тернопільської області в межах населеного пункту, відповідно до картографічних даних, які були додані до заяви від 11.11.2021р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся з заявою до Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 0,7 га та 0,25 га, що розташовані на території с. Чайчинці, Борсуківської ОТГ для ведення особистого селянського господарства з метою подальшої безоплатної передачі у власність. Однак, 18.11.2021 відбулась 15 сесія (друге пленарне засідання) восьмого скликання Борсуківської сільської ради, на якій було прийнято рішення № 683 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 (позивачу) с. Чайчинці», яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, замість 0,25 та 0,25 га, які просив позивач у своїй заяві від 11.11.2021р.
Позивач вважає, що рішення від 18.11.2021 №683 Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області є незаконним та підлягає до скасування в судовому порядку.
Ухвалою від 23.05.2022 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
24 травня 2022 року ухвалою суду було витребувано у Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області інформацію, чи на даний час Борсуківською сільською радою надано дозвіл іншим громадянам (жителям) розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка б повністю чи частково збігалась із земельними ділянками, які просив ОСОБА_1 у заяві від 11.11.2021р. вх. № В 33 ?; та надання належним чином завірену копію Рішення (чи кількох рішень) Борсуківською сільською радою яким надано дозвіл іншим громадянам (жителям) розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка повністю чи частково збігається із земельними ділянками, які просив ОСОБА_1 у заяві від 11.11.2021р. вх. № В 33 ?
На виконання ухвали суду 10.06.2022 представник відповідача подав до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовної заяви та, зокрема вказує, що при розгляді заяви ОСОБА_1 постійною комісією Борсуківської сільської ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрой!) було внесено пропозицію, що в зв'язку з продовженням бойових дій на території України, а також великої кількості багатодітних сімей на території Борсуківської сільської ради рекомендували надати громадянину с.Чайчинці ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га (витяг з протоколу №15 долучений). Враховуючи висновки і пропозиції земельної комісії Борсуківською сільською радою Кременецького району було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення площею 0,12 га.
Станом на 30.05.2022 на території Борсуківської сільської ради Кременецького району проживають 59 учасників АТО, 8 учасників війни в Афганістані. 100 осіб мобілізовані та проходять службу в ЗСУ у війні проти російських загарбників. Безпосередньо на день подання відзиву стало відомо про осіб які загинули на війні.
Конституція України, Закон України "Про місцеве самоврядування" наділяють органи місцевого самоврядування правом самостійно реалізувати надані їм повноваження, визначати як діяти в інтересах територіальної громади.
Жодний нормативно-правовий акт не зобов'язує органи місцевого самоврядування надавати земельну ділянку саме у розмірі 2,0 чи дві по 0,25 га, а в ЗК України зазначено - "не більше 2 га". Права позивача не порушено, оскільки йому надано відповідний дозвіл на 0,12 га.
Пункт 22 Постанови ВС КАС від 11.09.2019 №379/656/16-а: «органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема надаючи перевагу жителям села, проте вони не можуть ухвалювати правові акти, які не належать до їх повноважень або суперечать закону.
З огляду на це, сільська рада має право надавати земельні ділянку для особистого селянського господарства будь-якого розміру, у межах до 2,0 га, а також встановлювати різні їх розміри для членів територіальної громади і громадян, які до неї належать».
«п.23. Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого статтею 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником (Позиція ВС КАС у постанові від 11.09.2019 №379/656/16-а).
Відповідач звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 , не проживає в настелених пунктах Борсуківської сільської ради ОСОБА_2 спільно з гр. ОСОБА_3 заявили бажання отримати у власність одну й ту ж саму ділянку (ділянка «А»).
На засіданні цієї ж сесії Борсуківської сільської ради громадянин ОСОБА_3 рішенням №682 від 18.11.2021 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 , в с.Чайчинці", отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення площею площею 0,12 га рішення не оспорює.
Відповідач додатково повідомляє суд, що рішенням сесії Борсуківської сільської ради Кременецького району №990 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_4 с. Чайчиці" (учаснику війни в Афганістані) площею 0,6 га, що співпадає із заявленою в позовних вимогах (ділянка «Б»).
Аналізуючи графічні матеріали ділянки із заяви ОСОБА_4 і позивача видається очевидним накладання бажаної ділянки позивача і ОСОБА_4
Верховний Суд зазначив, що надання дозволу територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин на розробку проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки, постанову у справі (Постанова ВС в справі № 617/763/16-ц від 09.12.2020).
Таким чином, заявлені позовні вимоги суперечить вимогам землеустрою та інтересам інших мешканців Борсуківської сільської ради, що слід враховувати представницькому органу. Тому задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 . Борсуківська сільська рада діяла відповідно до вимог чинного законодавства. А тому представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 17.06.2022 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 20.07.2022 о 11:30 год.
28.06.2022 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.
11 липня 2022 року ухвалою суду призначено слухання справи на 20.07.2022 в режимі відеоконференції.
20 липня 2022 року ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 08.08.2022 о 10:00 год.
26 липня 2022 року ухвалою суду призначено слухання справи на 08.08.2022 в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 08.08.2022, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, відкладено розгляд на 22.08.2022 о 10:45 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.
08 серпня 2022 року ухвалою суду було відкладено розгляд справи на 22.08.2022 о 10:45 год. та призначено слухання справи в режимі відеоконференції.
22 серпня 2022 року представником відповідача подано письмові пояснення щодо даної справи.
Ухвалою суду від 22.08.2022, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 22.09.2022 о 11:30 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.
01 вересня 2022 року ухвалою суду призначено слухання справи на 22.09.2022 в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні позивача та її представник позов підтримали, просили його задовольнити, з мотивів викладених у позовній заяві, відповіді на відзив.
Представник відповідача судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з огляду на відзив на позовну заяву та письмові пояснення.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
12 жовтня 2021 року, позивач звернувся із заявою до Голови Борсуківської ОТГ про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 0,7 га та 0,25 га, що розташовані на території с. Чайчинці, Борсуківської ОТГ для ведення особистого селянського господарства з метою подальшої безоплатної передачі у власність.
21 жовтня 2021 року, протоколом засідання постійної комісії Борсуківської сільської ради з питань земельних відносин, було розглянуто заяву позивача (питання 19) та вирішено: рекомендувати сесії Борсуківської сільської ради даний проект рішення винести на чергове засідання сесії.
Цього самого дня відбулась 15 сесія восьмого скликання Борсуківської сільської, на якій не було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_1 (позивачу) с. Чайчинці. Оскільки із 13 депутатів голосували 4 «за», а 8 «утримались» від голосування, 1 депутат не брав участі в голосуванні.
Через деякий час, позивач відвідуючи Голову Борсуківської ОТГ поцікавився чому рішення не підтримали депутати. На це питання позивачеві, Голова Борсуківської ОТГ пояснив, що бажаючих отримати землю багато, а її розміри обмежені, тож необхідно зменшити площу землі у заяві, яку бажає отримати позивач і можливо, тоді депутати підтримають рішення виділити землю.
11 листопада 2021 року, позивач повторно звернувся із заявою до Голови Борсуківської ОТГ про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 0,25 га та 0,25 га, що розташовані на території с. Чайчинці, Борсуківської ОТГ для ведення особистого селянського господарства з метою подальшої безоплатної передачі у власність.
18 листопада 2021 року, протоколом засідання постійної комісії Борсуківської сільської ради з питань земельних відносин, було розглянуто заяву позивача (питання 18) та вирішено: надати громадянину с. Чайчинці ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею - 0,12 га внести поправку у проект рішення в частині площі земель та винести на чергове засідання сесії.
Тобто, позивач просив у заяві земельну ділянку орієнтовною площею 0,5 га (із передбачених ст. 121 ЗК України - 2,0 га землі для ОСГ), а постійна комісія Борсуківської сільської ради з питань земельних відносин самостійно, з власної ініціативи не законно, зменшила розмір земельної ділянки до площі - 0.12 га.
Рішенням сесії Борсуківської сільської ради від 04.12.2020р. № 6 додаток № 1 затверджено Положення про постійні комісії Борсуківської сільської ради. Згідно цього положення Постійна комісія з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою:
- погоджує проекти рішень ради про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, генплану забудови та архітектурно-планувального завдання, права користування земельною ділянкою, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Тобто, згідно Положення про постійні комісії Борсуківської сільської ради, земельна комісія не має повноважень вносити зміни, зменшувати площу земельної ділянки, яку бажає отримати громадянин та яку він вказав у заяві.
18.11.2021 відбулась 15 сесія (друге пленарне засідання) восьмого скликання Борсуківської сільської ради, на якій було прийнято рішення № 683 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрбю щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 (позивачу) с. Чайчинці» (оскаржуване рішення), яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, замість 0,25 та 0,25 га які просив позивач у своїй заяві від 11.11.2021р.
15 грудня 2021 року позивач звертався до Борсуківської сільської ради щодо результатів розгляду його заяви від 11.11.21р. про отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
21 грудня 2021 року, вих. № 02-1-04/931 Борсуківська сільська рада направила позивачу запитувані документи в тому числі і оскаржуване рішення № 683 від 18.11.2021р..
Отже, саме після 21.12.2021 року позивач дізнався про оскаржуване рішення № 683 від 18.11.2021р. Борсуківської сільської ради та саме із цього часу слід відраховувати строк для подання позову до суду.
11 січня 2022 року вих. № 02-1-04/16 Борсуківська сільська рада, роз'яснила своє рішення № 683 від 18.11.2021р. наступним чином: «..., діючим законодавством не встановлений конкретний розмір передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а визначений лише максимальний розмір (у межах двох гектарів). Тож органи, які уповноважені розпоряджатися земельними ділянками, вправі у межах до двох гектарів надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь якого розміру.»
Позивач категорично не згідний із оскаржуваним рішенням № 683 від 18.11.2021р. Борсуківської сільської ради та її позицією висловленою в т.ч. в листі від 11.01.2022р. вих. № 02-1-04/16, оскільки ч.2 ст. 19 Конституції України вказую, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ст. 13 Конституції України).
Земельні відносини в України визначені та врегульовані Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Земельні відносини визначені, як суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї) (ст. 2 ЗК України).
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно частини 3 статті 78 ЗК України визначено, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до п. «б» ч.І ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Крім того, ст. 12 ЗК України передбачає, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, серед інших належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови у передачі регламентовані нормами ЗК України.
Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому, ч. 7 статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається, в тому числі не допускається самовільне зменшення площі земельної ділянки яку бажає отримати у власність заявник (громадянин, позивач).
Наведені відповідачем підстави відмови відведення частини земельної ділянки 0,38 га (0,50 га - 0,12 га) зменшення площі земельної ділянки, викладені у вищезазначеному протоколі постійної земельної комісії та у листі від 11.01.2022р. вих. № 02-1-04/16 та закріплені в оскаржуваному рішенні № 683 від 18.11.2021р., не передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, оскільки перелік законних підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Борсуківська сільська рада Кременецького району Тернопільської області, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, діяла не у межах і не у спосіб, визначений Земельним кодексом України, а тому оскаржуване рішення № 683 від 18.11.2021р., підлягає скасуванню.
Щодо доводів позивача про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою вважаємо за необхідне зазначити наступне.
Ч. 4 ст. 245 КАС України передбачає, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписів вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, які прийняті Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання 6 визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 817/395/18 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2022 р. у справі № 380/12510/21.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 зазначила таке:
"Щодо ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №806/2540/17.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково шляхом зобов'язання Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.10.2021 року та прийняти відповідне рішення.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів, згідно з вимог ч.2 ст.19 Конституції України, ч.2 ст.2 КАС України, оскаржуваного рішення, а відтак таке підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
За визначенням ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. В свою чергу, у відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, в силу приписів ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем долучено до позовної заяви копію договору про надання правової допомоги № 12/22 від 28.04.2022 р., додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 12/22 від 28.04.2022 р. складений 28.04.2022р., копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 01 від 04.05.2022р. на суму 10 000,00 гривень.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій виклав правові висновки про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтям 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 40 000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих послуг.
При цьому суд звертає увагу, що дана справа є справою незначної складності, а також враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що наведені у позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного позову. Більше того, по даній категорії справ склалася усталена судова практика, неодноразово висловлена позиція Верховного Суду, а тому, на думку суду, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд приходить до переконання про недотримання вимог частини третьої та п'ятої статті 134 КАС України, а тому, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, а також задоволення позову частково, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сума витрат, пов'язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.
Оскільки позов підлягає до задоволення в його основній частині, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1986,00 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково. Рішення №683 другого пленарного засідання п'ятнадцятої сесії восьмого скликання Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 18 листопада 2021 року скасувати.
Зобов'язати Борсуківську сільську раду Кременецького району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.10.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що розташовані в с. Чайчинці, Борсуківської ОТГ, для ведення особистого селянського господарства.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Борсуківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області в сумі 1986 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. зі сплати судового збору та 4000 (чотири тисячі) грн. витрат за надання правничої допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 27 вересня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Борсуківська сільська рада Кременецького району Тернопільської області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Шевченка, 3,с.Борсуки,Кременецький район, Тернопільська область,47412 код ЄДРПОУ/РНОКПП 04395886).
Головуючий суддя Подлісна І.М.