04 жовтня 2022 року Справа № 480/4452/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4452/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 19.05.2022 № 184050004967 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
2. 3обов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком:
- періоди роботи з 12.04.1982 по 02.11.1996 в колгоспі "Дружба народів";
- період догляду за сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 06.06.1980 по 12.04.1982.
3. 3обов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із врахуванням страхового стажу роботи в колгоспі "Дружба народів" та періоду догляду за дитиною, з моменту звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, тобто з 13.05.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка у травні 2022 року звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". До заяви позивачка додала всі необхідні документи, проте Головним управлінням ПФУ в Тернопільській області прийнято рішення № 184050004967 про відмову в призначенні пенсії за віком позивачці, в якому зазначено, що необхідний страховий стаж, передбачений ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 28 років, а фактичний страховий стаж особи становить 17 років 03 місяці 25 днів.
Позивачка не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає його протиправним, оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії вона мала вік 60 років та страховий стаж 28 років. Відомості про трудову участь в громадському господарстві зафіксовані в трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1 , що була подана нею разом із заявою про призначення пенсії, проте відповідачем безпідставно не враховано їх до страхового стажу для призначення пенсії.
Ухвалою суду від 02.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому вважає позов необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки в позивачки відсутні 28 років необхідного страхового стажу роботи (а.с. 29-31).
Від ГУ ПФУ в Тернопільській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними. Відповідач зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №184050004967 від 19.05.2022 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком так як у позивача відсутній необхідний страховий стаж. Відповідач вважає, що спірний період роботи позивачки в колгоспі може бути зарахований до страхового стажу позивача при умові надання довідки про встановлений та відпрацьований мінімум трудоднів. Період роботи позивачки з 01.06.1981 по 26.03.1982 також не зараховано до страхового стажу, оскільки запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки. Також не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку згідно свідоцтва про народження дитини, оскільки відсутні документи, що підтверджують факт догляду за дитиною (а.с. 55-57).
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив Головного управління ПФУ в Тернопільській області. Позивач не погоджується з відзивом відповідача та зазначає, що додані до позовної заяви документи свідчать про наявність у позивача трудової книжки колгоспника, яка оформлена відповідно до вимог Основних положень про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310 "Про трудові книжки колгоспників". В трудовій книжці колгоспника ОСОБА_1 містяться відомості про її трудову участь в колгоспі "Дружба народів", прийнятий в цьому господарстві річний мінімум трудової участі в громадському господарстві зафіксовано в трудовій книжці колгоспника, а також його виконання (а.с. 53).
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач 26.11.2021 досягла віку 60 років (а.с. 10).
13.05.2022 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 48).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №184050004967 від 19.05.2022 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком (а.с. 5).
Як вбачається із цього рішення до страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі "Дружба народів" з 12.04.1982 по 02.11.1996, оскільки відсутня довідка із зазначенням інформації про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві; період роботи з 01.06.1981 по 26.03.1982, оскільки запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки; період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження дитини, оскільки документи, що підтверджують факт догляду за дитиною відсутні.
Позивачка з таким рішенням відповідача не погодилась та звернулась до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058).
За приписами статті 8 Закону №1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом частини першої ст. 1 Закону №1058 термін "страховий стаж" визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях. (ч. 2, 3 ст. 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз.1 ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
До 01.01.2004 пенсійне забезпечення в Україні здійснювалось за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, відповідно до ч.1 ст.56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За правилами п.п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).
Згідно із п.3 Порядку від 12.08.1993 №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників був урегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, чинними на час виникнення спірних правовідносин (далі - Основні Положення), відповідно до пунктів 1, 2 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Тобто, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, зокрема, колгоспника, є трудова книжка колгоспника. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 12.04.2082 була заведена трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 (а.с. 6-9).
Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 27.01.2022 у справі №579/2330/21 було встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 правовстановлюючого документу - трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 , заповненої 12 квітня 1982 року (а.с. 13).
Відповідно до запису №1 трудової книжки колгоспника, позивачка з 12.04.1982 по 02.11.1996 була членом колгоспу "Дружба народів". Також записами трудової книжки підтверджується трудова участь ОСОБА_1 у громадському господарстві, тобто позивач відпрацьовувала встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві (а.с. 8).
Отже, суд вважає, що робота позивачки в колгоспі "Дружба народів" підлягає зарахуванню до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком.
Суд враховує, що встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі відповідно до пункту 5 Основних Положень підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка.
Оскільки інформація про встановлений та вироблений мінімум трудової участі в громадському господарстві міститься у трудовій книжці колгоспника позивачки, суд вважає безпідставними посилання відповідача у спірному рішенні на відсутність довідки із зазначенням такої інформації, як на підставу для відмови у зарахуванні періоду роботи позивачки в колгоспі "Дружба народів" до страхового стажу.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до розрахунку страхового стажу позивачки (а.с. 35), періоди трудової діяльності ОСОБА_1 з 05.12.1983 по 06.12.1984 та з 02.03.1987 по 01.03.1990 відповідачем було зараховано до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, а тому підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.
Таким чином, враховуючи вже зараховані відповідачем періоди, до страхового стажу підлягає зарахуванню період роботи позивачки в колгоспі "Дружба народів" з 12.04.1982 по 04.12.1983, з 07.12.1984 по 01.03.1987 та з 02.03.1990 по 02.11.1996.
Щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком періоду догляду за сином ОСОБА_2 , з 06.06.1980 по 12.04.1982, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. ж ч.3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується, в тому числі, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Пунктом 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть), документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України у своєму листі від 25.06.2008 №10842/02-10 "Щодо зарахування до стажу роботи періоду догляду за дитиною", зазначив, що час догляду за дитиною у період до 01.01.2004 року зараховується до страхового стажу непрацюючій матері (до досягнення нею 3-річного віку) чи працюючій особі, якій у встановленому законом порядку надана відповідна відпустка по догляду за дитиною до 3- та 6-річного віку.
Так, матеріалами справи, а саме свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 16.02.2005 підтверджується факт догляду ОСОБА_1 за її сином ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 14).
Водночас, у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , у період з 01.06.1981 по 26.03.1982 міститься запис про роботу позивачки на Кримському племптахозаводі (а.с. 42). При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження перебування позивачкою у відпустці по догляду за дитиною віком до 3-х років у цей період.
З огляду на викладене, а також зважаючи на заявлені позивачкою підстави для зарахування до страхового стажу періоду з 06.06.1980 по 12.04.1982, суд вважає, що догляд позивачкою за її малолітнім сином ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) підтверджується необхідними документами за період з 06.06.1980 по 31.05.1981 та з 27.03.1982 по 11.04.1982, та підлягає зарахуванню до стажу роботи ОСОБА_1 . А тому у задоволенні позовних вимог в іншій частині слід відмовити.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області від 19.05.2022 № 184050004967 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії є необґрунтованим, не відповідає вимогам правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги щодо скасування спірного рішення підлягають задоволенню.
При цьому, суд зазначає, що заяву позивачки про призначення пенсії розглядало ГУ ПФУ в Тернопольській області та саме цим пенсійним органом було протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи позивачки в колгоспі "Дружба народів": з 12.04.1982 по 04.12.1983; з 07.12.1984 по 01.03.1987; з 02.03.1990 по 02.11.1996, та догляд за малолітнім сином ОСОБА_2 у період з 06.06.1980 по 31.05.1981 та з 27.03.1982 по 11.04.1982, а тому з метою повного захисту прав позивачки, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопольській області зарахувати вказані періоди до страхового стажу ОСОБА_1 . У зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині до ГУ ПФУ в Сумській області задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 13.05.2022, суд зазначає наступне.
Згідно практики Європейського суду, в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Таким чином з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні та враховуючи те, що відповідачем не проводився розрахунок стажу позивача з урахуванням періоду, врахованого судом у даному рішенні, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2022 про призначення пенсії за віком. А відтак, позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 13.05.2022, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 19.05.2022 № 184050004967 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, б. 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46000, код ЄДРПОУ 14035769) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) періоди роботи позивачки в колгоспі "Дружба народів": з 12.04.1982 по 04.12.1983, з 07.12.1984 по 01.03.1987, з 02.03.1990 по 02.11.1996; та догляд за малолітнім сином ОСОБА_2 у період з 06.06.1980 по 31.05.1981 та з 27.03.1982 по 11.04.1982.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, б. 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46000, код ЄДРПОУ 14035769) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) від 13.05.2022 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Б. Діска