21 вересня 2022 року Справа № 480/3837/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Верещаки Я.В.,
представника позивача -Васильцов В.М.
представника відповідча -Савченко С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/3837/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРД ТРЕК"
до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "НОРД ТРЕК" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області, в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №648318280704 від 30.09.2021 року, яким ТОВ “Норд Трек” було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 070 574, 00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 407 057, 4 грн
Також позивач просить стягнути на його користь судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 24 810 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Сумській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 19.07.2021 року по 23.07.2021 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “Норд Трек”, за наслідками якої складений Акт № 3830/18-28-07-04/42579826/107 від 30.07.2021 р.
На зазначений Акт позивачем подані письмові заперечення № 167 від 08.09.2021 р.
Заперечення задоволені не були, про що було зазначено в листі відповідача № 11716/6/18-28-07-04/1 від 27.09.2021 року “Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки № 3830/18-28-07-04/42579826/107 від 30.07.2021 року.”
08.10.2021 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 30.09.2021 року № 648318280704, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 070 574, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 407057,40 грн. внаслідок порушення пп. “а” п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його, звернувшись 22.10.2021 року зі скаргою до Державної Податкової Служби України.
27.01.2022 року № 0405351299312 від Державної Податкової Служби України було отримано рішення № 1072/6/99-00-06-01-03-06 від 20.01.2022 року, яким скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 648318280704 від 30.09.2021 року - без змін.
При цьому, жодного рішення про продовження строків розгляду скарги Державною Податковою Службою України не приймалось, а тому рішення № 1072/6/99-00-06-01-03-06 від 20.01.2022 року прийнято поза межами строків, встановлених статтею 56 ПКУ, а отже подана позивачем скарга внаслідок прямої вимоги закону повинна вважатися такою, що повністю задоволена.
Позивач вважає прийняте податкове повідомлення - рішення протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою суду від 08.06.2022 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду із позовом ТОВ "НОРД ТРЕК" до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, справу призначено у підготовчому засіданні на 06.07.2022 року.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “НОРД ТРЕК” з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ “Кумід” за вересень, жовтень, грудень 2020 року; ТОВ “Спецсіті Груп” за серпень, вересень, жовтень, грудень 2020 року; ТОВ “Газоторгова Компанія” за вересень 2020 року; ТОВ “Шостстройресурс” за листопад 2019 року, за результатами якої складено акт від 30.07.2021 №3830/18-28-07-04/42579826/107.
За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ “НОРД ТРЕК” вимог п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ, яке сплачується до бюджету (рядок 18 декларації) на загальну суму 4 070 574 гривень.
Також, зазначено, що ТОВ «НОРД ТРЕК» завищило суму податкового кредиту по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Шостстройресурс», ТОВ «Газоторгова компанія» та ТОВ «СПЕЦСІТІ ГРУП» на загальну суму 4 070 574 грн. ПДВ.
На підставі акту перевірки ГУ ДПС в Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2021 року №648318280704, яке, як вважає відповідач, прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.
Також, Головне управління ДПС у Сумській області заперечує проти заявлених позовних вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40000 грн., вважає їх невиправданими.
Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 12-16, том 5).
Ухвалою суду від 06.07.2022 розгляд справи відкладено на 13.07.2022.
Ухвалою суду від 13.07.2022 розгляд справи відкладено на 03.08.2022.
У відповіді на відзив представник позивача не погоджується з позицією відповідача та просить позовні вимоги задовольнити (а.с. 29-31, том 5).
Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому підтримує свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 44-45, том 5).
Ухвалою суду від 03.08.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 10.08.2022.
Ухвалою суду від 10.08.2022 розгляд справи відкладено на 14.09.2022.
14.09.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 21.09.2022.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, представник відповідача - позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що в період з 19.07.2021 року по 23.07.2021 року Головним управлінням ДПС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “Норд Трек”, за наслідками якої складений Акт № 3830/18-28-07-04/42579826/107 від 30.07.2021 р. (а.с. 27-74, том 1).
Не погодившись з висновками, позивачем на зазначений Акт подані письмові заперечення № 167 від 08.09.2021 р. (а.с. 79-98, том 1).
Листом ГУ ДПС у Сумській області № 11716/6/18-28-07-04/1 від 27.09.2021 року “Про надання відповіді на заперечення до акту перевірки № 3830/18-28-07-04/42579826/107 від 30.07.2021 року.” висновки акту перевірки залишено без змін (а.с. 99-105, том 1).
На підставі вищезазначеного акту перевірки 30.09.2021 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 648318280704, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4 070 574, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 407057,40 грн. (а. с. 107, том 1).
Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся 22.10.2021 року зі скаргою до Державної податкової служби України (а. с. 109-119, том 1).
Листом від 20.01.2022 року № 1072/6/99-00-06-01-03-06 ДПС України повідомлено про рішення за результатами розгляду скарги, яким скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 648318280704 від 30.09.2021 року - без змін (а. с. 124-130, том 1).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
ПК України надає визначення розумної економічної причини (ділової мети), як причини, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14).
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з абзацом першим пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Аналізуючи наведені норми можна дійти висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Так, згідно змісту акту перевірки відповідачем встановлено неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром у зв'язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва, яка доказується щодо СГ ланцюга (з урахуванням їх місця у ланцюгу).
Крім того, контролюючим органом встановлено невідповідність паспортів якості та сертифікаційних документів, дефектність товарно-транспортних документів, що не підтверджує факт здійснення перевезень та фізичного руху товару.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «Норд Трек» та ТОВ «СПЕЦСІТІ ГРУП» укладено договір поставки нафтопродуктів від 24.07.2020 №24-07/20-ССГ (а.с.119-123 том.3)
Предметом наведеної угоди є поставка постачальником номенклатури товарів визначених специфікаціями.
На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано до суду:
- специфікації на поставку бітуму №4- 68 (а.с.124-188 том.3)
-видаткові накладні: від 04.08.2020 №28, від 05.08.2020 №29, №30 від 06.08.2020, №31 від 06.08.2020, №32 від 07.08.2020, №33 від 07.08.2020, №34 від 09.08.2020, №35 від 10.08.2020, №36 від 11.08.2020, №39 від 15.08.2020, №40 від 16.08.2020, №41 від 18.08.2020, №42 від 18.08.2020, №45 від 20.08.2020, №46 від 20.08.2020, №48 від 21.08.2020, №47 від 21.08.2020, №49 від 23.08.2020, №50 від 23.08.2020, №51 від 23.08.2020, №52 від 24.08.2020, №53 від 25.08.2020, №54 від 26.08.2020, №55 від 27.08.2020, №56 від 27.08.2020, №57 від 27.08.2020, №58 від 28.08.2020, №58 від 29.08.2020, №62 від 31.08.2020, №63 від 31.08.2020, №65 від 01.09.2020, №67 від 02.09.2020, №68 від 03.09.2020, №71 від 06.09.2020, №72 від 06.09.2020, №75 від 09.09.2020, №76 від 10.09.2020, №77 від 10.09.2020, №78 від 11.09.2020, №79 від 12.09.2020, №80 від 12.09.2020, №81 від 12.09.2020, №84 від 15.09.2020, №85 від 15.09.2020, №86 від 17.09.2020, №87 від 18.09.2020, №90 від 20.09.2020, №89 від 20.09.2020, №91 від 20.09.2020, №93 від 24.09.2020, №94 від 24.09.2020, №95 від 26.09.2020, №96 від 27.09.2020, №97 від 27.09.2020, №100 від 30.09.2020, №101 від 30.09.2020, №102 від 30.09.2020, №103 від 02.10.2020, №105 від 03.10.2020, №107 від 06.10.2020, №108 від 06.10.2020, №117 від 10.12.2020, №118 від 13.12.2020, №119 від 15.12.2020, №121 від 22.12.2020 (а.с.133,138,143,148,153, 158, 163, 168, 173,178,183,188, 193, 198, 203, 208, 213,218,223,228,233,238,243, 248, 253, 258, 263, 268, 273, 278, 283, 288, 293, 298, том.1; 4, 9, 14, 19, 24, 29, 34, 39,44 ,49,54, 59,64, 69,74,79, 84,89,94,99 ,104, 109,114, 119,124,129,134,139,144,149,154 том.2);
-податкові накладні: від 04.08.2020 №9, від 05.08.2020 №10, від 06.08.2020 №8, від 06.08.2020 №11, 07.08.2020 №12, від 07.08.2020 №13, від 09.08.2020 №14, від 10.08.2020, №15, від 11.08.2020 №16, від 15.08.2020 №19, від 16.08.2020 №20, від 18.08.2020 №21, від 18.08.2020 №22, від 20.08.2020 №25, від 20.08.2020 №26, від 21.08.2020 №27 від 22.08.2020 №28, від 23.08.2020 №30, від 23.08.2020 №31, від 25.08.2020 №33, від 23.08.2020 №29, від 24.08.2020 №32, від 26.08.2020 №34, від 27.08.2020 № 35, від 27.08.2020 № 37, від 27.08.2020 № 36, від 28.08.2020 № 38 від 29.08.2020 № 39, від 31.08.2020 №42, від 31.08.2020 №43, від 01.09.2020 №45, від 02.09.2020 №47, від 03.09.2020 №48, від 06.09.2020 №51 від 06.09.2020 №52, від 09.09.2020 №55, від 10.09.2020 №56, від 10.09.2020 №57, від 11.09.2020 №58, від 12.09.2020 №59, від 12.09.2020 №60, від 12.09.2020 №61, від 15.09.2020 №65, від 15.09.2020 №64, від 17.09.2020 №66, від 18.09.2020 №67, від 20.09.2020 №69, від 20.09.2020 №70, від 20.09.2020 №71, від 24.09.2020 №73, від 24.09.2020 №74, від 26.09.2020 №75, від 27.09.2020 №76, від 27.09.2020 №77, від 30.09.2020 №80, від 30.09.2020 №81, від 30.09.2020 №82, від 02.10.2020 №83, від 03.10.2020 №85, від 06.10.2020 №87, від 06.10.2020 №89, від 10.12.2020 №99, від 13.12.2020 №100, від 15.12.2020 №101, від 22.12.2020 №103, (а.с.136, 141,146, 151, 156, 161, 166, 171, 176, 181, 186, 191, 196, 201, 206, 211, 216, 221, 226, 231, 236, 241, 246, 251, 256, 261, 266, 271, 276, 281, 286, 291,296 том.1; 2, 7, 12, 22,27, 32,37,42,47,52,57,62,67,72,77,82,87,92,97,102,107, 112, 117,122,127,132,137,142,147,152, 158 том.2),
-квитанції про реєстрацію податкових накладних (а.с.137, 142, 147, 152, 157, 162, 167, 172, 177, 182, 187, 192, 197, 202, 207, 212, 217, 222, 227, 232, 237, 242, 247, 252, 257, 262, 267, 272, 277, 282, 287, 292, 297 том.1; 3,8,13,18,23,28,33, 38,43, 48, 53, 58, 63, 68,73,78,83,88, 93,98,103,108, 113, 118, 123,128,133,138,143,148,153,159 том.2)
- паспорти №997, №1030, №1050, №1060, №1070, №1113, №1150, №1147, №1176, №1179, №1212, №1215, №1201, №1241, №1245, №1253, №1265, №1280, №1294, №1299, №1311, №1323, №1335, №1364, №1370, №1399, №1408, №1432, №1450, №1472 №1490, №1525 №1530, №1567, №1588, №1592, №1623, №1636, №1654, №2229, №2254, №2269 (а.с.135,140,145,150, 155, 160,165,170, 175,180, 185, 190, 195, 200, 205,210, 215, 220,225, 230, 235, 240, 245,250,255,260, 265, 270, 275, 280, 285,290, 295 том.1, 1, 6, 11, 16, 21, 26, 31, 36, 41, 46, 51, 56, 61, 66, 71,76,81,86,91,96,101,106,111,116,121,126,131,136,141,146,151,157 том.2)
- товарно- транспортні накладні: від 04.08.2020 №ССГ-04/08-1 від 05.08.2020 №ССГ-05/08-1, від 06.08.2020 №ССГ-06/08-2, №ССГ-06/08-1 від 06.08.2020, №ССГ-07/08-1 від 07.08.2020, від 07.08.2020 №ССГ-07/08-2, від 09.08.2020 №ССГ-09/08-1, від 10.08.2020 №ССГ-10/08-1, від 11.08.2020 №ССГ-11/08-1, від 15.08.2020 №ССГ-15/08-1, від 16.08.2020 №ССГ-16/08-1, від 18.08.2020 №ССГ-18/08-1, від 18.08.2020 №ССГ-18/08-2, від 20.08.2020 №ССГ-20/08-2, від 20.08.2020 №ССГ-18/08-3, від 21.08.2020 №ССГ-21/08-1, від 21.08.2020 №ССГ-21/08-2, від 23.08.2020 №ССГ-23/08-2, від 23.08.2020 №ССГ-23/08-3, від 25.08.2020 №ССГ-25/08-1, від 23.08.2020 №ССГ-23/08-1, від 24.08.2020 №ССГ-24/08-1, від 26.08.2020 №ССГ-26/08-1, від 27.08.2020 №ССГ-27/08-1, від 27.08.2020 №ССГ-27/08-1, від 27.08.2020 №ССГ-27/08-3, від 28.08.2020 №ССГ-28/08-1, від 29.08.2020 №ССГ-29/08-2, від 31.08.2020 №ССГ-31/08-2, від 31.08.2020 №ССГ-31/08-3, від 01.09.2020 №ССГ-01/09-1, від 06.09.2020 №ССГ-06/09-1, від 06.09.2020 №ССГ-06/09-2, від 09.09.2020 №ССГ-09/09-1, від 10.09.2020 №ССГ-10/09-2, від 10.09.2020 №ССГ-10/09-3, від 11.09.2020 №ССГ-11/09-1, від 12.09.2020 №ССГ-12/09-1, від 12.09.2020 №ССГ-12/09-2, від 12.09.2020 №ССГ-12/09-3, від 15.09.2020 №ССГ-15/09-1, від 15.09.2020 №ССГ-15/09-3, від 17.09.2020 №ССГ-17/09-1, від 18.09.2020 №ССГ-18/09-1, від 20.09.2020 №ССГ-20/09-2, від 20.09.2020 №ССГ-20/09-1, від 20.09.2020 №ССГ-20/09-3, від 24.09.2020 №ССГ-24/09-2, від 24.09.2020 №ССГ-24/09-1, від 26.09.2020 №ССГ-26/09-1, від 27.09.2020 №ССГ-27/09-1, від 27.09.2020 №ССГ-27/09-2, від 29.09.2020 №ССГ-29/09-1, від 30.09.2020 №ССГ-30/09-2, від 30.09.2020 №ССГ-30/09-3, від 02.10.2020 №ССГ-02/10-1, від 03.10.2020 №ССГ-03/10-1, від 05.10.2020 №ССГ-05/10-2, від 06.10.2020 №ССГ-06/10-1, від 10.12.2020 №ССГ-10/12-1, від 13.12.2020 №ССГ-13/12-1, від 15.12.2020 №ССГ-15/12-1, від 22.12.2020 №ССГ-22/12-2 (а.с.134, 139, 144, 149, 154, 159, 164,169, 174, 179, 184, 189, 194, 199, 204, 209, 214, 219, 224, 229, 234, 239, 244,249, 254, 259, 264, 269, 274, 279, 284, 289, 294, 299 том.1; 5, 10, 15, 20, 25, 30, 35,40,45,50,55,60,65,70,75,80, 85, 90, 95, 100, 105, 110, 115, 120, 125, 130, 135, 140, 145, 150, 155 том.2);
- сертифікати відповідності (а.с.156 том.1),
- акти приймання матеріалів №279 від 22.12.2020 (а.с.161 том.2).
- акти звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2020 та станом на 01.01.2021 (а.с. 97-100 том.3).
- платіжні доручення (а.с.101-118 том.3);
-оборотно -сальдові відомості по рахунку №631 (а.с.189-192 том.3).
Також, судом встановлено, що 22.09.2020 між ТОВ «Норд Трек» та ТОВ «Газоторгова компанія» укладено договір поставки нафтопродуктів, предметом якого є постачання нафтопродуктів (а.с.168-172 том.2).
Відповідно до змісту додаткових угод №1 від 22.09.2020, №2 від 25.09.2020, №3 від 26.09.2020 ТОВ «Газоторгова компанія» (постачальник) зобов'язується поставити ТОВ «Норд Трек» бітуму нафтового дорожнього модифікованого (а.с.173-175 том.2)
На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано до суду:
-видаткові накладні: №231 від 23.09.2020, від 25.09.2020 №232, від 26.09.2020 №239, від 27.09.2020 №240, від 28.09.2020 №243 (а.с.176,182,188,200 том.2);
- товарно- транспортні накладні: від 23.09.2020 №120, від 25.09.2020 №124, від 26.09.2020 №127, від 27.09.2020 №129, від 28.09.2020 №133 (а.с.179,189,195,201 том.2);
-сертифікати відповідності (а.с.178, 185,190,197,202 том.2)
- паспорти якості №06-05/01 від 06.05.2021 (а.с.179,184,191,196,203 том.2);
- податкові накладні: від 23.09.2020 №71 від 25.09.2020 №78, від 26.09.2020 №79, від 27.09.2020 №80, 28.09.2020 №82 (а.с.180,186,192,198,204 том.2);
- квитанції про реєстрацію податкових накладних (а.с.181,187,193,199,205 том.2);
- акт звірки взаєморозрахунків (а.с.206 том.2);
- платіжні доручення: №842 від 28.09.2020,№867 від 29.09.2020,№971 від 12.10.2020 (а.с.207-209);
- оборотно - сальдову відомість по рахунку №631 (а.с.210 том.2).
Крім того, судом встановлено, що 15.09.2020 між ТОВ «Норд Трек» та ТОВ «Шостстройресурс» укладено договір поставки будівельних матеріалів, предметом якого є постачання будівельних матеріалів (а.с.250-254 том.2).
На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано до суду:
-специфікації: №7 від 06.11.2019, №8 від 10.11.2019, №9 від 18.11.2019 (а.с.255-257 том.2);
-видаткові накладні: №РН-0000083 від 06.11.2019 №РН-0000092 від 18.11.2019, №РН-0000097 від 10.11.2019, №РН-0000098 від 18.11.2019, №РН-0000099 від 18.11.2019 (а.с.211,215,220,225 том.2);
-податкові накладні: від 18.11.2019 №18 від 18.11.2019 №19, від 18.11.2019 №22, від 06.12.2019 №8, від 10.12.2019 №12 (а. с. 214,218,223,228,233 том.2)
- квитанції про реєстрацію податкових накладних (а.с.219, 224, 229.234 том.2);
- паспорти: №1780,1878,1891, (а.с.213,217,222, 227, 232 том.2):
- акти прийому-передачі товару: від 06.11.2019 №б/н, від 10.11.2019 №б/н, від 18.11.2019 б/н (а.с.212,216,221,226,231 том.2);
- обротно-сальдову відомість по рахунку №631 (а.с.258 том.2);
-платіжні доручення: №251 від 11.06.2020, №268 від 05.11.2019, № №207 від 04.06.2020, №218 від 04.06.2020, №189 від 28.05.2020, №128 від 08.05.2020, №119 від 06.05.2020, №114 від 06.05.2020, №45 від 23.03.2020, №10 від 29.01.2020, №359 від 27.12.2019, №323 від 06.12.2019, №313 від 03.12.2019 (а.с.237-249 том.2);
- акти взаємних розрахунків станом на 01.12.2019 та станом 01.01.2021 (а.с.235,236 том.1).
Придбаний у зазначених контрагентів бітум, в подальшому був використаний позивачем для виготовлення асфальтної суміші, яку було реалізовано наступим контрагентам: ТОВ «Автомагістраль-Південь» ТОВ «БАХМАЧГАЗБУДСЕРВІС» , ТОВ «Торговий дім «Дінастія», ТОВ «БУДЛІДЕР 17» , ТОВ «ШБУ -77».
Наведені факти підтверджуються наданими позивачем відповідними первинними документами, зокрема: договорами поставки будівельних матеріалів, видатковими накладними (а.с. 160, 165-167 том.2, 1-97 том.3).
Отже, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Суд зазначає, що під час перевірки позивача всі первинні документи досліджувалися податковим органом та в акті перевірки відсутні будь-які зауваження до цих документів, не зазначено про надання документів не в повному обсязі, тощо. Тобто, наданими позивачем первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій з контрагентами, а також правомірність формування сум податку на додану вартість по наведеним операціям на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних, з чим погоджується суд
Складені контрагентами податкові накладні містять необхідні реквізити згідно вимог п.201.1 ст.201 ПК України. Суми податку на додану вартість, визначені у податкових накладних, сплачені позивачем у повному обсязі. В акті перевірки перевіряючими також не встановлено будь-яких порушень в оформленні податкових накладних.
Пунктом 201.8 ст.201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього кодексу.
Доказів анулювання свідоцтв платника податку на додану вартість контрагентів позивача податковим органом не надано, та під час перевірки не встановлено, у звязку з чим не має підстав для позбавлення підприємства права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.
Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи письмові докази, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов вірного висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ «СПЕЦСІТІ ГРУП», ТОВ «Газоторгова компанія» та ТОВ «Шостстройресурс» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та даними контрагентами.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору, укладеного позивачем з контрагентами.
Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постановах від 30.01.2018 року у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі №826/7704/16.
В Акті перевірки відповідач зазначає про дослідження руху взаємовідносин контрагента позивача з ТОВ «СПЕЦСІТІ ГРУП», ТОВ «Газоторгова компанія» та ТОВ «Шостстройресурс» щодо формування податкового кредиту по ланцюгу постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо нереального характеру операцій.
Втім, на переконання суду такі дані жодним чином не можуть свідчити про нереальність/фіктивність господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками, оскільки посилання на неможливість встановлення походження товарів/послуг за ланцюгом постачання не можуть бути доказом нереального характеру господарських операцій.
В даному випадку, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Суд зазначає, що висновки контролюючого органу базуються крім іншого, на податковій інформації, сформованій за результатами аналізу відомостей, отриманих з інформаційних баз контролюючого органу, та аналізу діяльності по ланцюгу постачання. При цьому контролюючим органом не здійснено ґрунтовного аналізу сутності та наслідків господарських операцій, які мали місце саме у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 20.03.2018 року у справі №804/939/16. Суд зазначив, що податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.
У даному випадку, суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невідємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).
Податкове законодавство України не ставить право платника податку на формування показників податкової звітності, у тому числі і податкового кредиту з податку на додану вартість, в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, не подав податкову звітність або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств з урахуванням таких операцій, а також податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Не виконання податкових обов'язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.
Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів тощо сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, оскільки може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.
В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх нереальність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент чи інші учасники ланцюга постачання, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючий орган під час розгляду справи не надав.
На неприпустимості притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого неодноразово наголошував і Європейський суд з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обовязків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Отже, відповідальність платника податків має виключно індивідуальний характер, якщо належним чином не доведено наявність узгоджених протиправних дій між контрагентами, а тому добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення вимог податкового законодавства його контрагентом.
Також, з урахуванням того, що податкові накладні по ТОВ «НОРД ТРЕК» зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних після 01.07.2017 року, до таких податкових накладних застосовуються правила, визначені пунктом 201.10 ст.201 ПК України, відповідно до яких податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, для покупця таких товарів/послуг є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Таким чином, наданими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджено, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «СПЕЦСІТІ ГРУП», ТОВ «Газоторгова компанія» та ТОВ «Шостстройресурс» мали реальний характер, придбані матеріали використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.
На підстав викладеного суд дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно сформовано показники податкової звітності з податку на додану вартість з урахуванням господарських операцій з ТОВ «СПЕЦСІТІ ГРУП», ТОВ «Газоторгова компанія» та ТОВ «Шостстройресурс», а контролюючим органом не доведено порушення позивачем податкового законодавства у таких взаємовідносинах, у тому числі щодо списання використаних товарно-матеріальних цінностей.
Згідно п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області, а тому суд визнає його таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській області суму судового збору в розмірі 24810 грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне
Судом встановлено, що 09.02.2022 між ТОВ "НОРД ТРЕК" та Адвокатським бюро «Віктор Васильцев і партнери», в особі керуючого Васильцова В.М. (далі - адвокат) укладено договір про надання правових послуг адвоката (т. 1 а.с. 18-23).
Згідно п.п.1.1.1 предметом договору є представництво і забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у статусі позивача у суді першої, апеляційної та касаційної інстанції за позовом ТОВ «Норд Трек» по справі про скасування податкового повідомлення -рішення №648318280704 від 30.09.2021.
Порядок оплати послуг визначає пункт 4 Договору.
Так, вказаним пунктом встановлено, що клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги у розмірі 40 000 грн. (а.с.21 том.1).
На підтвердження витрат на правову допомогу адвокатом було надано Акт наданих послуг від 11.02.2022 (далі - Акт (а.с.24 том.1), рахунок фактуру №СФ-0000002 від 09.02.2022 9а.с.25 том.1), платіжне доручення від 10.02.2022 №1385 про сплату ТОВ «НОРД ТРЕК» коштів у розмірі 40000,00грн. (а.с.26 том.1), ордер на надання правничої (правової) допомоги, виданий адвокатом (а.с.16 том.1)
Відповідно до Акта наданих послуг, ТОВ «НОРД ТРЕК» прийняв, а адвокат Васильцев В. передав виконані роботи на суму передоплати за Договором в розмірі 100% вартості договору в сумі 40000грн., а саме: надання професійної допомоги згідно договору №09-02/22 від 09.02.2022 (підготовка, складання, подання до суду позову з додатками, консультації клієнта з правових аспектів позову, представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції)
Згідно з ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 статі 134 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Водночас, варто зазначити, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 15 червня 2022 року у справі №280/8547/20.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Отже, консультації і роз'яснення з правових питань протягом усього судового провадження, підготовка до судових засідань, робота з клієнтом, опрацювання нормативно-правової бази, складання уточнення, опрацювання відзивів, нормативно - правової бази, складання процесуальних клопотань є правничою допомогою.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеної у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022р. у справі №480/388/20. У цій постанові Суд також звернув увагу, що Верховний Суд у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3098/20 зазначив:
“Відповідно до положень частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи."
Проаналізувавши зміст поданої представником позивача заяви та наданих доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, заперечення представника відповідача щодо суми судових витрат, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, суд частково погоджується із доводами представника відповідача, та зауважує, що на підтвердження понесених, вказаних в Акті виконаних робіт таких видів наданих послуг як: консультацій клієнта з правових аспектів позову представником позивача не було долучено доказів, які б свідчили на користь того, що адвокатом було надано обумовлені договором консультації як і не обґрунтовано необхідності (доцільності) надання таких консультацій.
Таким чином, з огляду на рівень складності справи, її значення для репутації позивача та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню в сумі 20000 грн. Такий розмір витрат підтверджується належними та допустимими, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, доказами, крім того такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом, а також ціною позову та значенням справи для сторони позивача, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРД ТРЕК" до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №648318280704 від 30.09.2021 року, яким ТОВ «Норд Трек» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4 070 574, 00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 407 057,4 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРД ТРЕК" (вул. Весняна, 36,м. Шостка, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 42579826) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ ВП 43995469) судовий збір в сумі 24810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 03.10.2022.
Суддя О.А. Прилипчук