21 вересня 2022 року справа №813/7713/14
зал судових засідань №11
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Кузьмич Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
I. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Офісу Генерального прокурора код ЄДРПОУ 00034051, місцезнаходження: 01011, м.Київ, вул.Різницька, 13/15, Військової прокуратури Західного регіону України код ЄДРПОУ 38326057, місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Клепарівська, 20 з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 № 1502-К про його звільнення з посади заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління у зв'язку з припиненням трудового договору за пунктом 72 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП);
- поновити його на посаді заступника військового прокурора Західного регіону України з 24.10.2014;
- стягнути на його користь з Військової прокуратури Західного регіону України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 по день прийняття судового рішення відповідно до вимог частини другої статті 235 КЗпП України, статті 27 Закону України “Про оплату праці”, пунктів 2, 5, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок № 100);
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць;
- зобов'язати Генеральну прокуратуру України виплатити йому компенсацію за заподіяну незаконним звільненням з роботи моральну шкоду в розмірі 108 розмірів мінімальної заробітної плати на день винесення рішення;
- стягнути з Генеральної прокуратури України судові витрати, пов'язані з проведенням судово-психологічної експертизи № 345/18 від 27.07.2018 у розмірі 10 296, 00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 4506,85 грн.
Постановою Верховного Суду від 02.11.2021 направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду справу №813/7713/14 в частині позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 10.01.2020 в розмірі 994045,67 грн., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Ухвалою від 29.06.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд прийняв до провадження заяву позивача про зміну позовних вимог від 16.05.2022, згідно з якою він просить:
- стягнути зі Спеціалізованої прокуратури військовій та оборонній сфері Західного регіону України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 10.01.2020 у розмірі 2186836,56грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства та раніше виплаченої суми 994045,67грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з протиправним звільненням позивача з посади заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління у нього виникло право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 10.01.2020. Позивач посилається на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 804/8042/17, та наполягає на неправомірності зменшення розміру його середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рахунок неврахування коефіцієнту підвищення посадових окладів працівників органів прокуратури. Зазначає, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів працівникам органів прокуратури. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин або не застосування коефіцієнту підвищення посадових окладів.
07.07.2022 до суду від представника відповідача Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону надійшов відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що у кошторисі прокуратури на 2022 рік не передбачено коштів для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 2014-2019 роки. Також звертає увагу на недопустимості нецільового використання коштів з державного бюджету.
Відповідач Офіс Генерального прокурора правом на подання відзиву до суду не скористався.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні представник відповідача Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону проти задоволення позову заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач Офіс Генерального прокурора явку представника у судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення. Клопотань, пов'язаних із розглядом справи від відповідача до суду не надходило.
ІІ. Рух справи
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року №1502к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління у зв'язку з припиненням трудового договору за пунктом 72 статті 36 КЗпП; поновлено на посаді заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління з 24 жовтня 2014 року; зобов'язано Офіс Генерального прокурора нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 10 січня 2020 року у розмірі 650039,43 грн., з утриманням податків та інших обов'язкових платежів при виплаті.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 10 січня 2020 року в розмірі 650 039,43 грн з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів, - і в цій частині прийнято нову постанову: стягнуто з Військової прокуратури Західного регіону України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 10 січня 2020 року в розмірі 994045,67 грн, з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів; у решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 813/7713/14 змінено, і справу в частині позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2014 року по 10 січня 2020 року направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Вказана постанова мотивована хибністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для застосування коефіцієнту підвищення посадових окладів. Суди поппердніх інстанцій не дослідили будь-яких відомостей по аналогічних (новоутворених) посадах та інформації про збільшення посадових окладів відповідних працівників органів прокуратури у спірному періоді з 24 жовтня 2014 року по 10 січня 2020 року (час вимушеного прогулу) за посадою яку займав позивач та не застосували коефіцієнт підвищення до спірних правовідносин.
Відтак, згідно з вказівками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.11.2021, під час нового розгляду справи у цій частині суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам, зокрема визначити середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу відповідно до вимог частини другої статті 235 КЗпП України, статті 27 Закону України “Про оплату праці”, пункту 10 Порядку №100, та правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України та приписів Порядку № 100.
Ухвалою від 16.02.2022 суд прийняв справу до провадження.
Ухвалою від 29.06.2022 суд допустив заміну відповідача у справі Військової прокуратури Західного регіону України його правонаступником Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону.
Ухвалою від 29.06.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд прийняв до провадження заяву позивача про зміну позовних вимог від 16.05.2022.
Ухвалою від 20.07.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті .
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 02.11.2021, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 згідно з наказом Генерального прокурора України №1367к від 29.09.2011 призначений на посаду заступника військового прокурора Західного регіону - начальника управління нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства.
Відповідно до наказу Генерального прокурора України № 952к від 08.08.2012 позивача з 15.08.2012 призначено на посаду заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - начальника управління нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства.
Згідно з наказом Генерального прокурора України №1907к від 12.12.2012 позивача призначено на посаду заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - начальника слідчого управління.
29.08.2014 згідно з наказом Генерального прокурора України №1208к позивача призначено на посаду заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління, на умовах строкового трудового договору, до призначення на цю посаду військовослужбовця та затверджено членом колегії військової прокуратури цього регіону, звільнивши його з посади заступника прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері - начальника слідчого управління.
На підставі наказу № 1502к від 23.10.2014 ОСОБА_1 звільнено з посади заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 72 статті 36 КЗпП України. Підставою для звільнення слугувала довідка про результати вивчення особової справи.
Позивач, вважаючи своє звільнення із займаної посади протиправним, оскаржив його до суду.
Постановою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року, якою змінено рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 813/7713/14 скасовано наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1502к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління у зв'язку з припиненням трудового договору за пунктом 72 статті 36 КЗпП; поновлено на посаді заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління з 24 жовтня 2014 року. Водночас, справу в частині в частині позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 10.01.2020 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
На виконання судового рішення у справі № 813/7713/14 відповідачем виплачено позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 10.01.2020 у розмірі 994045,67 грн., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Не погоджуючись з розміром середнього заробітку за час вимушеного прогулу, нарахованого та виплаченого відповідачем, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Спір між сторонами виник щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 10.01.2020, який підлягає виплаті позивачу.
Протиправність звільнення позивача з посади заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління та період вимушеного прогулу (з 24.10.2014 по 10.01.2020) встановлені постановою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 813/7713/14.
Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно зі статею 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Пунктом 10 Порядку № 100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV Порядку №100 визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
З конструкції цієї норми слідує, що коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
Такий висновок випливає з того, що зазначена норма передбачає коригування заробітної плати у зв'язку з підвищенням саме посадового окладу (тарифної ставки).
Такий коефіцієнт має розраховуватися окремо в кожному випадку підвищення посадового окладу. Розрахований коефіцієнт слід множити на суми виплат за період до підвищення.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах досліджував питання застосування пункту 10 Порядку № 100 при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 813/5855/15, від 03 жовтня 2019 року у справі № 804/8042/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/15725/17, від 15 жовтня 2020 року у справі № 826/17601/14, від 11 лютого 2021 у справі № 814/197/15, від 25 лютого 2021 року у справі № 816/4583/14 та інших.
Варто відзначити, що відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у вказаних постановах, пункту 10 Порядку № 100 необхідно застосувати у тому випадку, коли у розрахунковому періоді відбулося підвищення посадових окладів згідно з актами законодавства.
Відтак, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу із урахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати у тому випадку, коли у розрахунковому періоді відбулося підвищення посадових окладів згідно з актами законодавства.
Суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.11.2021 у цій справі, згідно з якими заробітна плата (середній заробіток), яка коригується на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і окладів не залежить від наявності посади, а залежить від часу вимушеного прогулу (протягом якого за працівником зберігається середній заробіток) та зміни тарифної ставки (посадового окладу) за такою посадою чи аналогічною посадою.
Суд встановив, що посада яку обіймав позивач - заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління (14 липня 2015 року) була скорочена, в той же час утворено посади заступника військового прокурора регіону та посаду начальника слідчого управління.
Суд зазначає, що передумовою для здійснення розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з врахуванням коригування посадового окладу на коефіцієнт підвищення) є встановлення наявності в штатному розписі у відповідному органі посад, які аналогічні посаді позивача та інформації про посадові оклади відповідних працівників.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 420/6014/18. Така позиція має бути застосована і до даних правовідносин.
З урахуванням вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 02.11.2021, суд висновує про необхідність дослідження відомостей по аналогічних (новоутворених) посадах та інформації про збільшення посадових окладів відповідних працівників органів прокуратури у спірному періоді з 24 жовтня 2014 року по 10 січня 2020 року (час вимушеного прогулу) за посадою, яку займав позивач.
З повідомлення військової прокуратури Західного регіону України від 12.11.2019 №18-243 вих-19 вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача, яка обчислена виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи та числа робочих днів, відповідно до Порядку №100 складає 763грн.
Суд встановив, що посадові оклади працівників органів прокуратури за спірний період змінювалися на підставі: постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 №1013 з 01.12.2015, постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 і від 09.12.2015 №1013» від 11.02.1016 №77 з 24.02.2016, постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін у пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013» від 27.07.2016 №488 з 03.08.2016, постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» від 30.08.2017 №657 з 06.09.2017.
Згідно з довідкою Спеціалізованої прокуратури військовій та оборонній сфері Західного регіону від 06.07.2022 №185 з урахуванням коефіцієнтів підвищення посадових окладів працівників прокуратури розмір середньоденного заробітку позивача становить:
- 762,89грн за період з 24.10.2014 по 30.11.2015;
- 953,75грн за період з 01.12.2015 по 23.02.2016 (коефіцієнт 1,25);
- 763,00грн за період з 24.02.2016 по 02.08.2016;
- 953,75грн за період з 03.08.2016 по 05.09.2017 (коефіцієнт 1,25);
- 2701,02грн за період з 06.09.2017 по 10.01.2020 (коефіцієнт 3,54).
Таким чином, з урахуванням положень Порядку №100 та коефіцієнтів підвищення посадових окладів працівників прокуратури, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, здійснюється за такою формулою:
- за період з 24.10.2014 по 30.11.2015 (277 робочих днів) у сумі 211320,53грн (762,89грн*277 робочих днів);
- за період з 01.12.2015 по 23.02.2016 (59 робочих днів) у сумі 56271,25грн (953,75грн * 59 робочих днів);
- за період з 24.02.2016 по 02.08.2016 (110 робочих днів) у сумі 83 930грн (763грн * 110 робочих днів);
- за період з 03.08.2016 по 05.09.2017 (274 робочі дні) у сумі 261327,50грн (953,75грн * 274 робочих дні);
- за період з 06.09.2017 по 10.01.2020 (586 робочих днів) у сумі 1582797,72грн (2701,02грн*586 робочих днів).
Таким чином, загальна сума компенсації середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 10.01.2020 становить 2195647грн (211320,53грн+56271,25грн+83930грн+261327,50грн+1582797,72грн).
Суд звертає увагу на арифметичні помилки, допущені позивачем в розрахунках кількості робочих днів за період з 24.10.2014 по 30.11.2015, з 24.02.2016 по 02.08.2016, 03.08.2016 по 05.09.2017 (не враховано 3 робочі дні), а також в обрахунку розміру середнього заробітку за період 24.02.2016 по 02.08.2016 (неправильно обчислено добуток 763грн * 110 робочих днів) та за період з 06.09.2017 по 10.01.2020 (використано неправильний показник заробітної плати, а саме 2783,22грн замість 2701,02грн).
Суд зазначає, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2022 у вересні 2020 року з військової прокуратури Західного регіону України на користь позивача стягнуто середній заробіток за період з 24.10.2014 по 10.01.2020 у розмірі 994045,67грн. Отримання вказаних коштів позивачем визнається, спір між сторонами в цій частині відсутній.
З урахуванням викладеного сума невиплаченого середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 10.01.2020 становить 1201601,33грн. (2195647грн - 994045,67грн). Натомість в уточненій позовній заяві позивач просить про стягнення меншої суми, а саме 1192790,89грн.
Частиною 2 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов'язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019року у справі №819/1420/15).
Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а).
Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18).
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та стягнути зі Спеціалізованої прокуратури військовій та оборонній сфері Західного регіону України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 10.01.2020 у розмірі 1201601 (один мільйон двісті одна тисяча шістсот одна)грн. 33грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов задовольнити повністю.
Стягнути зі Спеціалізованої прокуратури військовій та оборонній сфері Західного регіону України код ЄДРПОУ 38326057, місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Клепарівська, 20 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 10.01.2020 у розмірі 1201601 (один мільйон двісті одна тисяча шістсот одна) грн. 33грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 03 жовтня 2022 року.
Суддя А.Г. Гулик