про залишення позовної заяви без руху
03 жовтня 2022 року Справа № 360/1801/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., перевіривши матеріали позовної заяви Сьоміної Ольги Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, стягнення вихідної допомоги, невиплаченої при звільненні,
26 вересня 2022 року через модуль “Електронний суд” Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Сьоміної Ольги Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, відповідно до якої позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Луганської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909921) щодо ненарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні;
- стягнути з Луганської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909921) на користь ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1 ) вихідну допомогу у розмірі 22 922,76 грн, невиплаченої при звільненні;
- стягнути з Луганської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909921) на користь ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1 ) 81740 грн за 288 дні затримки виплати вихідної допомоги у зв'язку із звільненням за ініціативою роботодавця, тобто 1091,56 грн середньоденної заробітної плати за кожен день затримки розрахунку з 01.01.2021 по 25.02.2022, та по день винесення судового рішення.
В позові зазначено, що наказом прокурора Луганської області № 2046к від 24.12.2020 позивача звільнено з посади прокурора Лисичанської місцевої прокуратури з 31.12.2020 на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». При звільненні позивач не отримала вихідну допомогу, виплата якої була передбачена чинним законодавством. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на практику Верховного Суду, яким ухвалено низку постанов у аналогічних правовідносинах щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у взаємозв'язку зі статтею 44 КЗпП та необхідності виплати вихідної допомоги працівникам прокуратури, звільненим на підставі даної статті.
Позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати допомоги при звільненні, зазначає, що порушення її прав мають триваючий характер, отже, на її думку, строк звернення до суду нею не може бути порушено. В той же час позивач вказує, що вона вживала заходи досудового врегулювання спору, 17.02.2022 звернулась до відповідача з листом, просила виплатити їй вихідну допомогу у зв'язку із звільненням. Позивач зазначає дату, з якої позивачу стало відомо про порушення її прав, 22.02.2022 - день отримання відповіді Луганської обласної прокуратури на запит позивача, що надана листом від 22.02.2022 No 27-6вих-22, в якому повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати вихідної допомоги. Однак обставини, у зв'язку з наявністю яких позивач не вживала заходи досудового врегулювання спору і не зверталася до відповідача одразу після звільнення та отримання розрахункового листа, в позові не зазначені.
В той же час позивач, крім самої вихідної допомоги, просить суд стягнути і середній заробіток за час невиплати їй цієї суми при звільненні за період з 01.01.2021 по 25.02.2022, та по день винесення судового рішення - в певній сумі 81740 грн за 288 дні затримки виплати вихідної допомоги у зв'язку із звільненням за ініціативою роботодавця, тобто 1091,56 грн середньоденної заробітної плати за кожен день затримки розрахунку.
Відповідно до частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Зміст позовної заяви свідчить про те, що її подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною п'ятою статті 120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.
Відповідно до частини дев'ятої статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України служба в прокуратурі є публічною службою.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиплатою позивачу вихідної допомоги при звільненні, що мало місце 31.12.2020.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу звільнення позивача з публічної служби, предметом розгляду якого є вимоги про виплату суми допомоги, що належать працівникові при звільненні.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин” (далі - Закон № 2352-ІХ) внесено зміни, зокрема, до статті 233 Кодексу законів про працю України.
Приписами частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Закон № 2352-ІХ набув чинності 19.07.2022.
Оскільки позивач подала позов, вимоги якого стосуються саме виплати суми, що належать працівникові при звільненні, то до спірних правовідносин має бути застосовано тримісячний строк, передбачений частиною 2 статті 233 КЗпП України, оскільки предмет регулювання даної норми є вужчім порівняно з нормою частиною 5 статті 122 КАС України, яка може бути застосована до всіх правовідносин, що пов'язані з публічною службою. Крім того тримісячний строк звернення до суду, що передбачений трудовим законодавством в даному випадку є довшим, ніж місячний строк, визначений адміністративно-процесуальною нормою, тому таке правозастосування не призведе до звуження прав позивача. Насправді, до аналогічних правовідносин і раніше судами застосовувалася саме норма частини 2 статті 233 КЗпП України, яка до 19.07.2022 мала іншу редакцію. Саме на нечинну редакцію цієї статті посилається позивач в заяві про поновлення строку звернення до суду.
Аргументи позивача про те, що строк звернення до суду вона не порушила, оскільки предметом оскарження є бездіяльність відповідача щодо невиплати певних сум, і що позивач дізналася про порушення своїх прав лише у зв'язку отриманням відповіді на своє звернення, є незмістовними, оскільки остаточний розрахунок при звільненні здійснюється на підставі певних розпорядчих та фінансових документів, з якими відповідач мав ознайомити позивача на час її звільнення. Отже відсутність в цих документах відомостей про нарахування та виплату спірної суми і свідчить про порушення прав позивача.
А ні в позовній заяві, а ні в заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не вказує, чи була вона ознайомлена в грудні 2020 року з наказом про звільнення, а також з розрахунковими листами, чи було в них відображено нарахування та виплата зазначеної допомоги при звільнені позивачу.
Відповідно до статті 234 Кодексу законів про працю України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року".
При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, наявність яких підтверджена належними доказами.
Матеріали позовної заяви свідчать про те, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні, що мало місце 31.12.2020.
В свою чергу, позивач звернулась до суду з даним позовом 26.09.2022. Тобто позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом у справі про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
В позовній заяві зазначено, що позивач просить суд поновити строк звернення до суду, однак не вказано певних обставин, наявністю яких вона обґрунтовує неможливість своєчасної подачі позовної заяви та поважність причин пропуску такого строку, посилаючись лише на судову практику застосування вимог частини 2 статті 233 КЗпП України, яка до 19.07.2022 мала іншу редакцію.
В заяві про поновлення строку звернення до суду вказано, що позивач склала позовну заяву та завірила всі додатки ще 25.02.2022, однак внаслідок бойових дій не змогла своєчасно звернутися до суду, який відновив роботу з 02.05.2022.
Суд зазначає, що станом на дату звернення до суду позивача діє процесуальна норма законодавства, яка пов'язує початок перебігу тримісячного строку для звернення до суду з певними обставинами - з одержанням працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Однак, позивач не вказує ні в позові ні у заяві про поновлення строку звернення до суду, коли саме вона отримала письмове повідомлення про нараховані суми, що має отримати (чи отримала) при звільненні. Які саме обставини унеможливили її звернення до суду протягом трьох місяців з дня, коли вона отримала зазначене письмове повідомлення.
У зв'язку з чим суддя пропонує позивачу усунути вказаний недолік позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строків звернення до суду з даним позовом, а також доказів на підтвердження об'єктивної неможливості своєчасного звернення до суду з позовною заявою.
Також позивачем жодним чином не обґрунтовано в позові визначення певного періоду, за який позивач просить суд стягнути обраховану нею суму середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні в сумі 81740 грн за 288 дні затримки виплати вихідної допомоги у зв'язку із звільненням за ініціативою роботодавця (із розрахунку 1091,56 грн середньоденної заробітної плати) з 01.01.2021 по 25.02.2022. В той же час в цій позовній вимогі вона просить суд нарахувати і стягнути середній заробіток по день винесення судового рішення. Незрозумілим суду є підстави відокремлення позивачем цих двох періодів, що підлягає уточненню, а також розмір загальної суми, що має бути обрахована позивачем, принаймні станом на дату звернення до суду з цим позовом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 3674 судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно зі статтею 4 Закону № 3674 судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; майнового - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень з 1 січня 2022 року.
Сама сума середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні не є заробітною платою чи сумами, які належать працівнику при звільненні, отже вимога про її стягнення є майновою та обтяжена сплатою судового збору згідно з вимогами статтею 4 Закону № 3674 в дохід Державного бюджету України за наступними реквізитами:
22030101 Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050):
Отримувач коштів: ГУК у Луг.обл./МТГ м.Сєвєр/22030101;
Рахунок отримувача: UA288999980313101206084012499;
Код отримувача: 37991110;
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.);
Відомча ознака: 84 Окружні адміністративні суди.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За вимогами ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву Сьоміної Ольги Сергіївни в інтересах ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльності, стягнення вихідної допомоги, невиплаченої при звільненні залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду:
- уточненого позову, в якому чітко визначено період та суму середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні, яку просить стягнути позивач;
- докази сплати судового збору за вимогу щодо стягнення суми середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні;
- заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяВ.С. Шембелян