29 вересня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/3612/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Науменка В.В.
при секретарі судового засідання Гловацькій М.О.,
за участі:
представника позивача - Галковської О.І.
представника відповідача - Лагоди Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голованівської районної військової адміністрації Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Голованівської районної військової адміністрації Кіровоградської області, що виявилась у непогодженні дострокового припинення відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_1 .
2) зобов'язати Голованівську районну військову адміністрацію Кіровоградської області допустити ОСОБА_1 до виконання своїх трудових (посадових) обов'язків.
Ухвалою судді від 09.08.2022 року було залишено без руху позовну заяву та встановлено строк для усунення недоліків. 15.08.2022 року на адресу суду надійшла заява від позивача про усунення недоліків та надано уточнену позовну заяву.
Ухвалою судді від 18.08.2022 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 07.09.2022 (а.с. 25).
01.09.2022 року на адресу суду представником відповідача направлено відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Посилається на те, що термін відпустки, наданої позивачу, не закінчився, а у відповідача відсутній обов'язок погоджувати достроковий вихід з відпустки. Вважає, що строк наданої відпустки може бути змінений лише шляхом внесення зміни до раніше укладеної угоди (а.с. 33-37).
У підготовчому засіданні 07.09.2022 представник позивача подав відповідь на відзив, за змістом якої наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі (52-53).
20 вересня 2022 року до суду від відповідача надійшли заперечення, зі змісту яких вбачається, що відповідач наполягає на своїй позиції та просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 66-69).
У судовому засіданні 29.09.2022 представник позивача позов підтримала у повному обсязі та зазначила, що відповідачем вчиняються протиправні, на їх погляд, дії щодо недопуску позивача до роботи, чим порушуються права позивача на працю.
Зазначила, що відповідно до розпорядження від 24.11.2021 №194-к позивачу надано відпустку без збереження заробітної плати на період дії карантину, з 07 грудня 2021 року, при чому кінцеву дату відпустки не зазначено.
Вказала, що 22.06.2022 позивачем подано заяву про надання дозволу достроково вийти із вказаної відпустки, водночас відповідачем у задоволенні такої заяви відмовлено.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та заперечила проти його задоволення з мотивів, викладених у відзиві. Наголосила, що погодження дати виходу з відпустки можливе лише шляхом внесення змін до угоди між сторонами про надання такої відпустки.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що розпорядженням голови Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області №166-к від 12.07.2021 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника голови Голованівської районної державної адміністрації з 14.07.2021 (а.с. 6).
Розпорядженням голови Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області №194-к від 24.11.2021 ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати на період дії карантину з 07.12.2021. Зазначений документ не містить дати закінчення наданої відпустки або ж дати, з якої необхідно приступити до роботи (а.с. 8).
Заявою від 22.06.2022, адресованою першому заступнику начальника Голованівської районної військової адміністрації, позивач просить дозволу достроково вийти на роботу з відпустки без збереження заробітної плати, з 22.06.2022, у зв'язку з тим, що відпала потреба у такій відпустці (а.с. 7).
Листом Голованівської районної військової адміністрації Кіровоградської області від 22.07.2022 №01-32/9/2 позивача повідомлено, що вона перебуває у відпустці без збереження заробітної плати на час дії карантину, а дію карантину на території України продовжено до 31.08.2022 включно. Зазначено, що надання такого виду відпустки та достроковий вихід із неї відбувається за згодою роботодавця та працівника, а роботодавець, у свою чергу, не зобов'язаний задовольняти прохання працівника щодо дострокового виходу з такої відпустки (а.с. 9).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Зі змісту ст. 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок.
Умови здійснення цього права визначаються законом.
Відповідно до ч. 2, 4 КЗпП України, за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік.
У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті.
Аналогічні за змістом норми містяться у ст. 26 Закону України «Про відпустки», яка регламентує надання відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін.
Аналізуючи зазначені норми закону, суд дійшов висновку, що надання відпустки та перебування у ній є саме правом, а не обов'язком працівника, при цьому угода між працівником та роботодавцем щодо надання відпустки, передбаченої ст. 26 Закону України «Про відпустки», необхідна саме при наданні такої відпустки, а не під час виходу з неї.
Твердження відповідача щодо необхідності укладання додаткової угоди між працівником та роботодавцем щодо погодження дати дострокового виходу з відпустки або ж внесення змін у раніше укладену угоду, суд не приймає, оскільки такі дії не передбачені чинним законодавством.
Крім цього, відповідач не зміг пояснити суду, який саме документ, на його думку, має бути укладений між сторонами або ж яким чином та у який саме документ мають бути внесені зміни для погодження позивачу дати дострокового виходу з відпустки, якими саме нормативно-правовими актами такі дії передбачені.
Є незрозумілою позиція відповідача про можливість зміни строку відпустки лише «шляхом внесення змін до раніше укладеної угоди», оскільки позивачу надано відпустку розпорядженням відповідача, яке не є «угодою», водночас «угода» між сторонами, тобто домовленості між сторонами, які передували винесенню такого розпорядження, має умовний характер та усну форму, що виключає можливість внесення у неї будь-яких змін.
Відповідачем також не наведено жодних мотивів непогодження заяви позивача про достроковий вихід з відпустки з 22.06.2022, як і не доведено, що достроковий вихід позивача з відпустки без збереження заробітної плати, який по своїй суті є реалізацією права позивача на працю, передбаченого ст. 43 Конституції України, може якимось чином вплинути на права відповідача або ж інших осіб.
Крім цього, відповідачем не наведено жодних пояснень щодо того, які саме дії мав би вчинити позивач, на думку відповідача, для можливості дострокового виходу з відпустки без збереження заробітної плати.
Обставини, справи свідчать про те, що позивач з метою реалізації свого права на працю здійснив всі необхідні та залежні від нього дії, надавши відповідну заяву відповідачу.
Водночас, відповідачем не допущено позивача до роботи без будь-яких законних підстав.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду цієї справи, суд вважає, що відповідач у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірності своїх дій, які є предметом оскарження у цій адміністративній справі, що свідчить про те, що відповідач під час їх вчинення діяв не у спосіб, який визначено чинним законодавством.
За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Відтак суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки без будь-яких законних підстав не погодив позивачу строк дострокового припинення відпустки без збереження заробітної плати та не допустив останню до роботи, внаслідок чого порушено право позивача на працю та можливість заробляти собі на життя працею, що передбачено Конституцією України.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Тож бездіяльність відповідача слід визнати протиправною, а порушене право позивача слід поновити, зобов'язавши відповідача допустити ОСОБА_1 до виконання своїх трудових обов'язків.
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Голованівської районної військової адміністрації Кіровоградської області (вул. Соборна, б. 48, смт Голованівськ, Кіровоградська область, 26500, ЄДРПОУ 04055044) - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Голованівської районної військової адміністрації Кіровоградської області щодо непогодження ОСОБА_1 дострокового припинення відпустки без збереження заробітної плати.
Зобов'язати Голованівську районну військову адміністрацію Кіровоградської області допустити ОСОБА_1 до виконання своїх трудових обов'язків.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1994,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Голованівської районної військової адміністрації Кіровоградської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 04 жовтня 2022 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. Науменко