30 вересня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/3238/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Відродження” до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі територіального органу відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі територіального органу Відділу державного нагляду про застосування адміністративно-господарського штрафу №311510 від 29.06.2022 про стягнення з ТОВ “Агрофірма “Відродження” адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500,00 грн.
У позовній заяві позивачем викладено клопотання, а саме на час розгляду справи зупинити виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі територіального органу Відділу державного нагляду про застосування адміністративно-господарського штрафу №311510 від 29.06.2022 про стягнення з ТОВ “Агрофірма “Відродження” адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500,00 грн.
Ухвалою судді від 12.07.2022 заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Відродження” про забезпечення позову у справі за його позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі територіального органу Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - повернуто заявнику без розгляду (а.с.26).
Ухвалою судді від 15.07.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи (а.с.29).
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 311510 від 29 червня 2022 року винесена з процесуальними порушеннями та без належного дослідження обставин події та матеріалів справи, оскільки позивача невчасно поінформовано про час та місце розгляду справи. Талон вагового контролю складений іноземною мовою. Габаритно-ваговий контроль проводився лише однією особою. Додатково зазначив, що в акті №318426 не вказано, яке саме порушення допустив позивач. В акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 28.01.2022 (номер бланка 0064687) відсутня інформація, необхідна для подальшого розгляду питання щодо наявності в діях особи правопорушення та підстав для застосування адміністративно-господарського штрафу, зокрема відсутнє: зазначення найменування та виду вантажу, який перевозився (п.6 акту). Також відсутні зазначення відстані між осями транспортного засобу (п.9) акту, що ставить під сумнів вид осей, що підлягали зважуванню, як то віднесення їх до одиночної, здвоєної чи строєної осі, а також дані акту не відповідають даним довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28.01.2022. Також, вказано на відсутність методики зважування сипучого вантажу та не дотримання відповідачем строку розгляду справи.
Заперечуючи проти задоволення позову представником відповідача надано відзив на адміністративний позов (а.с.34-37), в якому зазначено, що в діях відповідача під час здійснення своїх владних управлінських функцій відсутні будь-які порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку здійснення державного контролю та інших нормативно-правових актів, регламентуючих діяльність державного органу з питань контролю на автомобільному транспорті. Зазначав, що за результатами проведення габаритно - вагового контролю транспортного засобу марки МАН реєстраційний номер НОМЕР_1 (талон зважування №53948) співробітниками було встановлено перевищення вагових параметрів на строєну вісь, а саме 23820 кг, при нормативно допустимій 22000 кг, згідно п.22.5 Правил дорожнього руху (чинними на момент проведення перевірки) тобто на 1820 кг більше нормативно допустимого (8,27%). В зв'язку з виявленням вищезазначених порушень, виконуючи функції покладені на них державою, державними інспекторами було складено акт №318426 від 28.01.2022, акт про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів №0064687 від 28.01.2022 та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0055183 від 28.01.2022, відповідно до п.21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року. Також зазначив, що повідомлення про розгляд справи (№ 8117/31/24-22 від 08.02.2022) було направлено позивачу рекомендованим листом та викликано його на розгляд справи на 23.02.2022. На розгляд справи 23.02.2022 ні позивач, ні його представник не з'явились, інформація щодо належного повідомлення позивача у відділу на день розгляду справи була відсутня, тому у зв'язку з виявленими обставинами у відповідача виник обов'язок відкласти розгляд справи для належного повідомлення позивача. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан. Водночас, вказує, що за своєю правовою природою адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, установлені статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади до суб'єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Встановлення підзаконним нормативно-правовим актом менших строків, ніж передбачені частини 1 статті 250 Господарського кодексу України, не позбавляє відповідний орган державного контролю застосувати до суб'єкта господарювання адміністративно-господарські санкції упродовж шести місяців з дня виявлення порушення, оскільки норми Господарського кодексу України мають вищу юридичну силу відносно норм Порядку №1567. Повідомленням про розгляд справи (№15534/31/24-22 від 06.06.2022) позивача було викликано для розгляду справи на 28.06.2022. До відділу 28.06.2022 з'явився представник ТОВ “АФ “Відродження” Базан В.В. та заявив клопотання про відкладення розгляду справи на 29.06.2022. 29.06.2022 до відділу на розгляд справи прибув представник ТОВ “АФ “Відродження” Базан В.В. На спростування твердження позивача, що габаритно-ваговий контроль проводив лише старший державним інспектором ВДК Шуть О.Ю. представником відповідача зазначено, що рейдова перевірка та габаритно-ваговий контроль 28.01.2022 проводився посадовими особами Укртрансбезпеки у Кіровоградській області спільно з працівниками Національної поліції, на підставі щотижневого графіку спільної роботи мобільної групи на січень 2022, графіку щоденної (цілодобової) роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю в Кіровоградській області на січень 2022 та направленням на перевірку №009992 від 24.01.2022. Щодо відсутності часу та місця проведення габаритно-вагового контролю в довідці №0055183 про здійснення габаритно-вагового контролю зазначає, що місце проведення вказано в п.1, час відображено в талоні зважування. Щодо використання Укртрансбезпекою під час здійснення заходів державного контролю документів, викладених іноземною мовою зауважено, що талон зважування не передбачений нормативно-правовими актами, що регламентують проведення габаритно-вагового контролю. Він є паперовим носієм даних про результати вимірювання осьових навантажень і обчислення загальної маси транспортного засобу, роздрукованим принтером вагового пристрою, і використовується оператором вагового комплексу як допоміжний документ під час складання Довідки про результати габаритно-вагового контролю. 28.01.2022 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на а/д Н-14 Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв здійснювався з використанням вагового обладнання, що належить ДП “Кіровоградський облавтодор”. Зазначав, що Довідка та інші документи, складені в ході проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, оформлені на бланках встановленого зразку і заповнені державною мовою. Додатково представник відповідача зазначив, що Законом України від 03.06.2021 1534-IX (набув чинності 01.10.2021) внесено зміни до абзаців 14-16 частини 1 статті 60 Закону №2344-111, відповідно до яких, зокрема ці абзаци доповнені словами “або подільного вантажу”, тобто з визначеними змінами законодавець у цьому питанні по суті визнав прогалину в законодавстві і лише з 01.10.2021 ввів в дію норму про відповідальність осіб за перевищення законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні подільного вантажу. Тобто у вищезазначених нормах законодавець чітко визначив, що враховуючи той факт, що дозвіл на подільний вантаж не видається, то відповідальність в такому випадку настає за сам факт перевищення вагових параметрів, оскільки перевезення подільних вантажів з перевищення вагових параметрів забороняється. Вказує, що позивача було притягнуто до відповідальності не за відсутність документа (дозволу), а за сам факт перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм, що становить склад правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф. Щодо доводів про відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі та вказане є підставою для виникнення об'єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, то Верховний Суд у постанові від 22.12.2021 у справі №420/3371/21 зробив висновок, що дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю. Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-ІV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, Верховний Суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу. Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку. Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах. (Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду у справі № 820/1420/17 від 02.08.2018 року, у постанові від 03.07.2019 року по справі № 819/1381/16. постанові від 21.09.2018 року у справі №804/5296/17). Крім того, водій, під час проведення зважування транспортного засобу, не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства, проте таким правом не скористався, жодних зауважень в акті рейдової перевірки відносно процедури проведення габаритно-вагового контролю не було зазначено.
Представником позивача подано відповідь на адміністративний позов (а.с.59-66), згідно якої заперечує щодо доводів представника відповідача, оскільки відзив на адміністративний позов підписано Кравченко Я., тобто особою, повноваження якої не підтверджено документами. Додатково зазначив, що всі документи щодо перевірки підписувала лише одна особа. Позивача невчасно повідомлено про розгляд справи, а ОСОБА_1 не є представником позивача. Також у поданій відповіді представник позивача просив витребувати у відповідача копію постанови Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду про застосування адміністративно-господарського штрафу № 311510 від 29.06.2022 належної якості, натомість, на вимогу суду, зазначена копія постанови вже надана та долучена до матеріалів справи, а тому відсутня доцільність у повторному витребуванні документа, який вже міститься в матеріалах справи.
Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III).
Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015р. №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006р. №1567 (далі - Порядок №1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктами 16, 17 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.
Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансбезпека"; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.
Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.
Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.
Судом встановлено, що 28.01.2022 старшими державними інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно з працівниками Національної поліції на підставі графіку роботи спільної мобільної групи на січень 2022 року на виконання рішення протоколу наради з питань безпеки пасажирських перевезень та контролю за дотриманням суб'єктами господарювання законності під час перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом УПД ГУНП в Кіровоградській області та центрального міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, графіку щоденної (цілодобової) роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю в Кіровоградській області на січень 2022 року та направлення на рейдову перевірку № 009992 від 24.01.2022 (а.с.38-40), проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, на а/д Н-14 Олександрівка-Кропивницький-Миколаїв 75 км. + 800 м., що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та пасажирів, за результатами габаритно-вагового контролю встановлено, перевищення транспортним засобом марки МАН, державний номерний знак НОМЕР_1 , вагових параметрів на строєну вісь, а саме 23820 кг, при нормативно допустимій 22000 кг, тобто на 1820 кг більше нормативно допустимого, що у відсотковому співвідношенні склало на 8,27 % більше допустимого показника. У зв'язку з чим складено акт №0064687 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 28.01.2022 (а.с.43), довідку №0055183 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28.01.2022 (а.с.44), акт №318426 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.01.20221 (а.с.42) та талон щодо фактичного зважування (а.с.14, 49).
За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 29.06.2022 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №311510, якою до ТОВ “Агрофірма “Відродження” застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500 грн. на підставі абз.14 ч.1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (а.с.41).
Відповідно до пунктів 21-22, 24 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Враховуючи наведені норми, суд не погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем процедури проведення перевірки. Крім того, суд зауважує, що як вбачається зі змісту актів №318426 та №0064687 від 28.01.2022, водій з актом ознайомлений, від підпису та пояснень відмовився (а.с.42, 43).
Додатково суд зазначає, що водій, під час проведення зважування транспортного засобу, не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства, проте таким правом не скористався, жодних зауважень, заперечень щодо процедури проведення габаритно-вагового контролю в акті рейдової перевірки не було зазначено.
Відповідно до пунктів 25, 26, 27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Таким чином, Порядком №1567 встановлено двомісячний строк розгляду справи про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом, перебіг якого розпочинається з дня виявлення порушення.
Натомість, за своєю правовою природою адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, установлені статтею 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади до суб'єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, законами України “Про валюту і валютні операції”, “Про банки і банківську діяльність” та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи.
Дія цієї статті не поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені законами України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції” та “Про загальну безпечність нехарчової продукції”.
З аналізу зазначених норм, суд дійшов висновку, що на адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт поширюється дія статті 250 Господарського кодексу України.
Встановлення підзаконним нормативно-правовим актом менших строків, ніж передбачені ч.1 ст.250 Господарського кодексу України, не позбавляє відповідний орган державного контролю застосувати до суб'єкта господарювання адміністративно-господарські санкції упродовж шести місяців з дня виявлення порушення, оскільки норми Господарського кодексу України мають вищу юридичну силу відносно норм Порядку №1567.
Більш того, застосування шестимісячного строку відповідачем обґрунтовано необхідністю забезпечити повідомлення суб'єкта господарювання про час та місце розгляду справи, з метою гарантування участі уповноваженого представника у розгляді справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2022 Державна служба України з безпеки на транспорті в особі територіального органу відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті направлено позивачу рекомендованим листом повідомлення про розгляд справи №8117/31/24-22 від 08.02.2022 та викликано його на розгляд справи на 23.02.2022, що підтверджується відповідним повідомленням та фіскальним чеком AT “УКРПОШТА” (а.с.46-47).
Як зазначав представник відповідача, на розгляд справи 23.02.2022 ні позивач, ні його представник не з'явились, інформація щодо належного повідомлення позивача у відповідача на день розгляду справи була відсутня, тому у зв'язку з виявленими обставинами у відділу виник обов'язок відкласти розгляд справи для належного повідомлення позивача.
Так, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” введено воєнний стан, який діє по сьогоднішній день.
З огляду на викладене, згідно повідомлення про розгляд справи №15534/31/24-22 від 06.06.2022 позивача повторно викликано для розгляду справи на 28.06.2022. (а.с.48). При цьому, дане повідомлення направлено рекомендованим поштовим відправленням ще 10.06.2022 (а.с.47).
Згідно трекінгу Укрпошти дане повідомлення перебувало у точці видачі з 16.06.2022 (а.с.10), при цьому позивач отримав його лише 28.06.2022, тобто понад 10 днів не отримував відповідне повідомлення без надання суду доказів на підтвердження неможливості його своєчасного отримання.
Тобто суд зазначає, що відповідачем вжито необхідних заходів для повідомлення позивача про дату розгляду справи у термін понад п'ять днів до її розгляду, натомість позивач не надав суду докази на підтвердження неможливості його своєчасного отримання
З огляду на викладене, позивача своєчасно повідомлено про дату повторного розгляду справи, а тому суд зазначає про безпідставність доводів представника позивача щодо несвоєчасного його повідомлення про такий розгляд.
Крім того, на розгляд справи 28.06.2022 з'явився представник позивача Базан В.В., який просив перенести розгляд справи на 29.06.2022.
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності часу для підготовки до розгляду справи, яка триває понад 4-ри місяці.
Представник позивача зазначив на відсутності доказів представництва в інтересах позивача ОСОБА_1 , проте згідно матеріалів справи у суду не виникли підстави для такого сумніву (а.с.48), з огляду на отримання ним копії матеріалів справи та представництва інтересів позивача.
На розгляд справи 29.06.2022 ні позивач, ні його представник не з'явились, тому керуючись п. 27 Порядку № 1567 справу було розглянуто за їх відсутності, оскільки останні були повідомлені належним чином.
При цьому, суд зауважує, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії судді Касаційного адміністративного суду у постанові від 01.03.2018 по справі №820/4810/17 (адміністративне провадження №К/9901/1438/18).
За результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 29.06.2022 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №311510, якою до ТОВ “Агрофірма “Відродження” застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500 грн. у зв'язку із перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажів без відповідного дозволу, за що передбачена відповідальність згідно частини 1 абзацу 14 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, яким передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у зв'язку з перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу передбачено штраф у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с.41).
Тобто відповідачем, з огляду на воєнний стан в Україні, з урахуванням ч.1 ст.250 Господарського кодексу України, своєчасно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В силу статті 34 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частиною 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" установлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Частиною 2 статті 29 Закону України “Про дорожній рух” від 30.06.1993 р. №3353-ХІІ встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті ст.33 Закону України “Про автомобільні дороги” від 08.09.2005 р. №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року №198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 р. №30 (далі за текстом - Правила №30) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Відповідно до пункту 22.1 Правил дорожнього руху маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.
Згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Відповідно до п.4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг.
Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Згідно пунктів 5, 6, 7 Правил №30 передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тон включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тон включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу.
Дозвіл видається: уповноваженим підрозділом Національної поліції - у разі виїзду за межі України або в'їзду на територію України виключно великогабаритними транспортними засобами; уповноваженими підрозділами Національної поліції в областях, м. Києві, а також Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, - якщо маршрут пролягає в межах Автономної Республіки Крим, області, між областями або між Автономною Республікою Крим, мм. Києвом і Севастополем та іншими адміністративно-територіальними одиницями.
Дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці.
Відповідно до пункту 25 Правил №30 забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
Згідно з п.1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі Порядок №879), цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до пп.2, 3, 4, 5, 9, 11 п.2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов; пересувний пункт габаритно-вагового контролю - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п.3 Порядку №879).
Пунктами 12, 13 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Так, вагове обладнання, яке використовувалося 28.01.2022 під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача пройшло повірку, чинне до 26.04.2022 та відповідає усім вимогам Держастандарту та ДСТУ “Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі. Загальні технічні вимоги та методи випробувань за класом 2D”, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с.50-52).
Вказаний документ повністю спростовує сумніви позивача щодо точності поосьового зважування.
Відповідно до п.п.15, 16, 18, 20 Порядку №879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Відповідно до пункту 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.
Габаритно-ваговим контролем транспортного засобу МАН, державний номерний знак НОМЕР_1 , встановлено, що повна маса транспортного засобу становить 40,4 т (при нормативно допустимій 40 т), навантаження на осі: 1) 6,56 т; 2) 10,02 т; 3) 8,06 т; 4) 8,18 т; 5) 7,58 т (а.с.42-44), тобто виявлено перевищення вагових норм на строєну вісь, а саме 23820 кг (8,06 т + 8,18 т + 7,58 т), при нормативно допустимому 22000 кг, що у відсотковому співвідношенні склало на 8,27 % більше допустимого показника.
Крім того, суд звертає увагу позивача на наявність в матеріалах справи копії чеку зважування від 28.01.2022, який свідчить про зважування транспортного засобу, державний номерний знак НОМЕР_1 , дата зважування - 28.01.2022, час - 10:35, на підставі якого складено акт про перевищення позивачем нормативних вагових параметрів №0064687 від 28.01.2022 (а.с.43, 49).
Отже, за результатами габаритно-вагового контролю встановлено, що вагові параметри транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, тому цей транспортний засіб є великоваговим. З огляду на те, що параметри цього транспортного засобу перевищили нормативно допустимі параметри більш ніж на 2 % (а саме на 8,27 %), то відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги", Правил №30, Порядку №879 обов'язковим документом для руху такого транспортного составу автомобільними дорогами є відповідний дозвіл на рух, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції.
Доказів наявності у позивача як у автомобільного перевізника такого дозволу при перевезенні 28.01.2022 вантажу, суду не надано.
Суд зазначає, що позивач як автомобільний перевізник несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, зобов'язаний враховувати дозволені нормативні навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, а тому повинен використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу.
За результатами габаритно-вагового контролю (зважування) транспортного засобу з вантажем встановлено перевищення вагових параметрів (осьового навантаження) над нормативним на 8,27 %, що перевищило допустиму похибку у 2%, передбачену для можливого збільшення осьового навантаження, зумовленого нерівномірним розподілом подільного (сипучого) вантажу під час руху транспортного засобу.
Доводи позивача про те, що ним перевозився сипучий вантаж (кукурудза), що, на його думку, звільняло його від обов'язку звертатися до уповноваженого органу Національної поліції за отриманням дозволу на рух, суд відхиляє, оскільки такі доводи ґрунтується на помилковому тлумаченні норми абзацу 3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху, яка забороняє рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів з перевищенням нормативних вагових параметрів у разі перевезення подільних (сипучих, наливних) вантажів.
Перевезення подільного вантажу передбачає організацію такого перевезення автомобільними дорогами загального користування виключно з дотриманням дозволених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху (в редакції чинній на час виявлення порушення) рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
До того ж, суд зауважує, що в контексті п.22.5 Правил дорожнього руху (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов'язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24.07.2019 року.
Крім того, відповідно до п.23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.
Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 (надалі - Правила №363), типи та кількість рухомого складу, потрібного для виконання перевезень вантажів, визначаються Перевізником залежно від обсягу і характеру перевезень.
Вантажі розміщують так, щоб маса вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом.
Згідно з п.п.8.14-8.15, 8.19 Глави 8 Правил №363 на водія та перевізника покладено ряд обов'язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані, зокрема: навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.
Пунктом 8.20 Глави 8 Правил №363 визначено, що водій зобов'язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.
Відповідно до п.8.21 Глави 8 Правил № 363 визначено, що виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.
Згідно п.12.1 Глави 12 Правил №363 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п.12.5 Глави 12 вказаних правил для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення великоваговим автомобільним транспортом зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Що стосується доводів позивача про те, що вантаж, який перевозився (кукурудза) є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, суд вважає безпідставними, оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду №803/1540/16 від 24.07.2019 року.
Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття, встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують вказані параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). У разі перевезення подільних вантажів вагові параметри не повинні перевищувати вищезазначені межі, а якщо останні мають більші значення, то видача дозволів на участь у дорожньому расі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, також не допускається.
Крім того, та обставина, що всупереч вказаним нормам належний позивачу транспортний засіб 28.01.2022 здійснював рух автомобільними дорогами загального користування, перевозячи подільний вантаж насипом, що призвело до нерівномірного розподілу вантажу та до перевищення навантаження на вісь, не звільняє позивача як перевізника від відповідальності, передбаченої абз.14 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", установленої за перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Додатково суд зазначає, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Натомість адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (ст.ст.216, 217, 238, 239 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Також пунктом 22.5 Правил дорожнього руху встановлена габаритно-вагова норма щодо граничного навантаження на строєну вісь, перевищення цього показника є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”. (Аналогічна за своїм змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.07.2019 року у справі №803/1540/16 та від 31.07.2019 року у справі №802/518/17-а).
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
(Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №420/3371/21).
Стосовно посилання позивача на відсутність Методики зважування транспортного засобу для підтвердження неможливості встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем (сипучим, подільним), суд враховує наступне.
В розумінні пп.2 п.2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 р. №385 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879” пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: “Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку”. При цьому змін до п.п.2 п.2 Порядку №879 внесено не було.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №671 “Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні” виключено пункт 19 Порядку №879.
З огляду на виключення п.19 Порядку №879, наявність у терміні “вимірювання” посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність у відповідача обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Верховний Суд у постанові від 22.12.2021 у справі №420/3371/21 зробив висновок, що дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України № 3353-ХІІ, статті 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, Верховний Суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.
Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.
Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах. (Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду у справі № 820/1420/17 від 02.08.2018 року, у постанові від 03.07.2019 року по справі № 819/1381/16, постанові від 21.09.2018 року у справі №804/5296/17).
Стосовно позиції представника позивача, що зі змісту акту та оскаржуваного розрахунку, складеного на підставі цього акту та довідки, не можливо встановити, що під час здійснення вагового контролю позивача не було також ознайомлено та надано будь - яку інформацію, що містить відомості характеристик зважувального обладнання: якими саме вагами було здійснено зважування, чи були ці ваги належним чином повірені (періодична метрологічна атестація), який відсоток похибки тощо, а в матеріалах справи відсутні належні докази, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів позивача здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для цього місцях, на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства, то суд зазначає, що відповідно до положень пунктів 12, 13 Порядку №879 не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Крім того, відповідачем, надано копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с.50).
Також, вище вже зазначалось, що водій транспортного засобу позивача не вказував про будь-які зауваження при здійсненні зважування, в тому числі щодо відмови у наданні будь-якої інформації.
Стосовно того, що в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 28.01.2022 (номер бланка 0064687) відсутня інформація, необхідна для подальшого розгляду питання щодо наявності в діях особи правопорушення та підстав для застосування адміністративно-господарського штрафу, зокрема відсутнє: зазначення найменування та виду вантажу, який перевозився (п.6 акту). Також відсутні зазначення відстані між осями транспортного засобу (п.9) акту, що ставить під сумнів вид осей, що підлягали зважуванню, як то віднесення їх до одиночної, здвоєної чи строєної осі, а також дані акту не відповідають даним довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28.01.2022, то суд зазначає, що в пункті 6 зазначеного акту вказано, що найменування та вид вантажу, згідно товарно-транспортної накладної, яка долучалась, та згідно якої таким вантажем є кукурудза 2021 року (а.с.15).
Щодо незаповненого п.9 акту стосовно відсутності значення відстані між осями транспортного засобу, що на думку представника позивача ставить під сумнів вид осей, що підлягали зважуванню, як то віднесення їх до одиночної, здвоєної чи строєної осі, то у суду жодних сумнівів не виникає у тому, що вісь є строєною та підтверджується матеріалами справи, зокрема зазначено у п.5 довідки №0055183. (а.с.44)
Щодо доводів представника позивача про відсутність часу та місця проведення габаритно-вагового контролю в довідці №0055183 про здійснення габаритно-вагового контролю, суд зазначає, що місце проведення зазначено в п.1 довідки, а час відображено в талоні зважування (а.с.14).
Стосовно позиції позивача, щодо використання відповідачем під час здійснення заходів державного контролю документів, викладених іноземною мовою, суд зазначає, що талон зважування не передбачений нормативно-правовими актами, що регламентують проведення габаритно-вагового контролю. Він є паперовим носієм даних про результати вимірювання осьових навантажень і обчислення загальної маси транспортного засобу, роздрукованим принтером вагового пристрою, і використовується оператором вагового комплексу як допоміжний документ під час складання Довідки про результати габаритно-вагового контролю.
Щодо доводів представника позивача про заперечення доводів представника відповідача з тих підстав, що відзив на адміністративний позов підписано Кравченко Я., тобто особою, повноваження якої не підтверджено документами, то суд з даними доводами не погоджується, оскільки згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна служба України з безпеки на транспорті, в тому числі уповноважила Кравченко Яну Станіславівну вчиняти дії від імені юридичної особи. (а.с.53-54)
Стосовно позиції представника позивача, що в акті №318426 не вказано, яке саме порушення допустив позивач, то дана позиція не знайшла свого підтвердження, оскільки детально описано саме порушення, а також вказана відповідальність за його вчинення (а.с.42).
Отже, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача габаритно-вагових норм та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд вважає, що постанова Державної служби України з безпеки на транспорті в особі територіального органу Відділу державного нагляду про застосування адміністративно-господарського штрафу №311510 від 29.06.2022 про стягнення з ТОВ “Агрофірма “Відродження” адміністративно-господарського штрафу у сумі 8500,00 грн. є правомірною та законною, при цьому, достатніх підстав для визнання її протиправною під час розгляду справи не встановлено.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, дійшов висновку, що доводи позивача про протиправність оскаржуваних постанов є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Зважаючи на вимоги ст.139 КАС України, а також з урахуванням ухвалення рішення в інтересах відповідача, сума сплаченого позивачем судового збору відшкодуванню не підлягає.
Про наявність інших судових витрат сторонами не повідомлено.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
В задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Відродження” (27622, Кіровоградська область, Кропивницький район, с.Червоний Яр, вул.Центральна, 1, РНОКПП 30416606) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі територіального органу відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті в особі (25006, м.Кропивницький, вул.Г.Родимцева, 102, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина