28.09.2022 Справа №914/2044/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., при секретарі судового засідання Походзяєвої М.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс», м.Дніпро
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (Кінологічний навчальний центр), м.Великі Мости Червоноградського району Львівської області
про забезпечення доказів: вх.№.3070/22 від 23.09.2022
Представники сторін: не викликались
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (Кінологічний навчальний центр) про забезпечення доказів (вх.3070/22 від 23.09.2022) шляхом виклику та допиту свідка ОСОБА_1 .
Заява мотивована зокрема наступним:
« Позивач, після постановлення судом ухвал про відмову у забезпеченні доказів від 19.09.2022 р., вважає за необхідне в якості захисту своїх порушених прав та законних інтересів з боку відповідача, та задля неупередженого, об'єктивного розгляду справи, подати заяву про забезпечення доказів шляхом виклику свідка та його допиту, а саме ОСОБА_1 , який надав послуги перевезення та постачання товару, що належить позивачу, що надійшов на адресу відповідача 24.06.2022 р., де такий товар був необґрунтовано та безпідставно неприйнятий відповідачем, через що позивач поніс матеріальні збитки та з боку відповідача було завдано позивачу моральної шкоди.
23.06.2022 р. між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , було укладено договір-заявку № 1 на транспортно-експедиційні послуги з приводу надання послуг перевезення товару «продукти харчування (м'ясо куриці (ніжка) в коробці 2200 кг)», автомобілем рефрежиратором, яким Перевізник, водій взяв на себе зобов'язання щодо повної відповідальності за вантаж, товар.
На підставі вказаного Договору № 1 від 23.06.2022 р. та товарно-транспортної накладної № ТТН651 від 24.06.2022 р. та на підставі довіреностей, що були видані Перевізнику, водію ОСОБА_1 , було поставлено 24.06.2022 р. товар з боку позивача на адресу відповідача, який необґрунтовано без надання відповідних правових підстав та в порушенні процедури прийому товару, не прийняв такий товар « 24.06.2022 р.», а прийнятий такий товар « 27.06.2022 р.» та лише після зобов'язання здійснення відповідачем відповідної процедури прийому товару з боку представника позивача.
Відтак, з огляду на прийняття актів відповідачем від 24.06.2022 р. та від 27.06.2022 р. відносно позивача, є необхідність у виклику ОСОБА_1 як водія, що здійснював послуги перевезення та постачання товару на адресу відповідача, який може підтвердити обставини того, що товар, що надійшов до постачання відповідачу 24.06.2022 р., знаходився у транспортному засобі у відповідному холодильному обладнанні до 27.06.2022 р. , тобто два дні.
Таким чином, дана особа може підтвердити ті обставини, що товар, що надійшов до постачання на адресу Військової частини НОМЕР_1 «24.06.2022 р.», відповідно до якого і було складено протиправний акт з боку відповідача, є тим самим товаром, що надійшов « 27.06.2022 р.», де такий товар не був прийнятий відповідачем « 24.06.2022 р.».
Такі обставини може бути підтверджено лише ОСОБА_1 , як особою, що надав послуги перевезення та постачання товару, що належить позивачу.
З наведеного слідує, та на виконання вимог норм ст.ст. 73-74, 76 ГПК України, що є крайня необхідність у виклику та допиту свідка, а ОСОБА_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Засоби зв'язку тел.: НОМЕР_2 . Засоби електронного зв'язку: ІНФОРМАЦІЯ_1 задля прийняття в подальшому на підставі належних достатніх доказів, що знаходяться в матеріалах справи в їх сукупності законного і обґрунтованого рішення суду, яким буде встановлено обставини протиправної поведінки відповідача та підстав для стягнення збитків та моральної шкоди.».
Ухвалою суду від 26.09.2022 заяву про забезпечення доказів прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 28.09.2022 о 11:50.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» про забезпечення доказів №.3070/22 від 23.09.2022 суд дійшов такого висновку.
Забезпечення доказів регулюються нормами ст.ст.110-112 ГПК України.
Метою такого процесуального інституту, як забезпечення доказів, є допомога особам, котрі беруть участь у справі, одержати для подання до суду докази, отримання яких у майбутньому може стати неможливим або ускладненим. Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. При цьому такі докази мають існувати на момент подання заяви про забезпечення доказів, і особа, яка подає відповідну заяву, повинна вказати на обставини, що можуть свідчити про те, що в майбутньому певний доказ може бути втрачений, або його стане складніше подати.
Так, у відповідності до вимог статті 110 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
За приписами ч.1, 2 ст.88 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
Свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, це насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому і ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Зі змісту наведених норм слідує, що суд забезпечує докази за наявності підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Отже, забезпечення доказів - це механізм збору доказів, що гарантує збереження доказів, необхідних для підтвердження певних обставин у справі. При цьому збереження доказів зумовлене існуванням обставин, які свідчать про можливу втрату таких доказів або ускладнення чи неможливість їх подання.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що заяву про забезпечення доказів відрізняє від звичайного клопотання про виклик свідка, витребування доказу, призначення експертизи те, що у ній необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення доказів, щоб вони все-таки змогли бути використані для з'ясування обставин у справі.
За приписами частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України у заяві про забезпечення доказів зазначаються, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Заявником не наведено будь-яких належних обгрунтувань з посиланням на відповідні докази, які б свідчили про небезпеку того, що допит вказаної позивачем особи ОСОБА_1 може стати неможливим, або ускладненим, як і не наведено підстав в допиті особи на даний час, а всі доводи грунтуються на твердженнях про те, що ОСОБА_1 може «підтвердити ті обставини, що товар, що надійшов до постачання на адресу Військової частини НОМЕР_1 « 24.06.2022 р.», відповідно до якого і було складено протиправний акт з боку відповідача, є тим самим товаром, що надійшов « 27.06.2022 р.», де такий товар не був прийнятий відповідачем « 24.06.2022 р.». Такі обставини може бути підтверджено лише ОСОБА_1 , як особою, що надав послуги перевезення та постачання товару, що належить позивачу». Окрім того, як пояснює сам заявник потреба у забезпечення доказів шляхом допиту як свідка ОСОБА_1 виникла, у зв'язку з постановленням судом ухвал про відмову у забезпеченні доказів від 19.09.2022.
Таким чином суд зазначає, що відсутність як обгрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази так і обгрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення доказів є підставою для відмови в забезпечення доказів.
Приписами частини 5 статті 112 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» про забезпечення доказів, у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Керуючись статтями 110-112, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ісполін Плюс» про забезпечення доказів вх.№.3070/22 від 23.09.2022 відмовити.
2. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Кітаєва С.Б.