79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.09.2022 Справа № 909/425/22
Господарський суд Львівської області у складі
Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Керівника Надвірнянської окружної прокуратури, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, м.Надвірна;
в інтересах держави в особі Позивача: Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, с.Перерісль;
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум», Львівська область, м.Львів;
про: стягнення надмірно сплачених коштів за договором
ціна позову: 140207,35грн.
Представники:
Прокурор: Панькевич Р.В. - прокурор (посвідчення від 03.02.2020р.№055208).
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився.
17.06.2022р. до Господарського суду Івано-Франківської області надійшла позовна заява за позовом Керівника Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 16.06.2022р. вих. №09.55-62-1020ВИХ-22 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» про стягнення надмірно сплачених коштів за договором; ціна позову: 140207,35грн.
Підставами позовних вимог Прокурор зазначає нікчемність, а відтак, недійсність Додаткових угод від 05.02.2021р. №2, від 05.02.2021р. №3, від 06.02.2021р. №4, від 06.02.2021р. №5, від 06.02.2021р. №6, від 07.02.2021р. №7, від 07.02.2021р. №9 та від 08.02.2021р. №10 до Договору про постачання природного газу від 11.01.2021р. №02, внаслідок чого Відповідачем безпідставно одержано грошові кошти в розмірі 140207,35грн.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.06.2022р. у цій справі судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.07.2022р. у цій справі суд постановив справу №909/425/22 за позовом Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» про стягнення надмірно сплачених коштів за договором в сумі 140 207 грн. 35 коп. передати для розгляду за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області (вул. Личаківська, 128, Львів, Львівська область, 79014); справу №909/425/22 направити за територіальною підсудністю до Господарського суду Львівської області після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Супровідним листом від 05.08.2022р. вих. №909/425/22/10050/22 Господарським судом Івано-Франківської області надіслано до Господарського суду Львівської області справу №909/425/22 за позовом Надвірнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Переріслянської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастум» про стягнення надмірно сплачених коштів за договором в сумі 140207 грн. 35коп. та виписку про зарахування судового збору до Спеціального фонду Державного бюджету України від 10.06.2022р.
Відповідно до Виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України від 10.06.2022р., сформованої за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», судовий збір, сплачений Івано-Франківською обласною прокуратурою згідно Платіжного доручення від 07.06.2022р. №957 у розмірі 2481грн. зараховано до Спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.08.2022р. у цій справі судом постановлено прийняти справу до розгляду; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 06.09.2022р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов'язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.
Ухвалою суду від 06.09.2022р. у цій справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 27.09.2022р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов'язковою.
Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив Прокурор в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили. Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
Прокурор в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, зазначив про неможливість врегулювання спору між Сторонами у добровільному порядку та подання Позивачем всіх доказів, на які покликається як на підставу заявлених позовних вимог.
Представник Позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою.
Згідно ч.ч.1 та 2 ст.27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно із п.п.1, 2 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.п.1, 3, 4 ч.5 ст.13 ГПК України).
Згідно п.п.2, 3 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
З врахуванням наведеного суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2020р. у справі №43/122, що учасник справи, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право участь в судовому процесі та подання письмових заяв по суті спору. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали суду від 10.08.2022р. у цій справі судом постановлено Відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали, відповідно до ст.165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду); одночасно надіслати (надати) Позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого надіслання (надання) надати суду.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 10.08.2022р. про відкриття провадження у цій справі надіслано судом 15.08.2022р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу електронної пошти Відповідача: kastum.tender@gmail.com, що підтверджується Списком розсилки поштової кореспонденції від 15.08.2022р.
Ухвалу суду від 06.09.2022р. у цій справі надіслано судом 08.09.2022р. на зазначену Позивачем у позовній заяві адресу електронної пошти Відповідача: kastum.tender@gmail.com, що підтверджується Списком розсилки поштової кореспонденції від 08.09.2022р.
Згідно ч.ч.3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №913/879/17, від 21.05.2020р. у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020р. у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021р. у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція 1950 року) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Beles and others v. the Czech Republic (Белеш та інші проти Чеської Республіки), § 49).
У свою чергу, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Зокрема, «право на публічний розгляд», передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає право на «усне слухання». І це право було б позбавлене смислу, якби сторона у справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь у ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана до суду таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.
Кожен має право на судовий розгляд справи, що стосується його цивільних прав та обов'язків. Порушенням права на справедливий суд визнавався судовий розгляд без повідомлення особи за її відомим місцем проживання (п.97 та інші рішення у справі «Schmidt v. Latvia» від 27.04.2017). У §87 у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. «Ruiz-Mateos v. Spain», рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, параграф 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. «Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands», рішення від 27.10.1993, серія A, № 274, с.19, параграф 33, та «Ankerl v. Switzerland», рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, параграф 38).
Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008р. у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Як видно із зазначеного вище, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.
Судові рішення, пов'язані з рухом цієї справи надсилались судом на адресу Відповідача, отримувались ним (зокрема ухвали від 10.08.2022р. та від 06.09.2022р. у цій справі), а також були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З врахуванням наведеного суд приходить до висновків про повідомлення Відповідача про відкриття провадження у справі, а також про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті у встановлені чинним процесуальним Законом порядку та спосіб, а також надання Учасникам справи достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі №910/33054/15.
Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").
У свою чергу суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №922/1200/18 та від 04.06.2020р. у справі №914/6968/16.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що рішенням Вищої ради правосуддя від 01.04.2021р. №763/0/15-21 «Про надання уніфікованих рекомендацій для судів усіх інстанцій та юрисдикцій щодо безпечної роботи в умовах карантину» вирішено рекомендувати судам усіх інстанцій та юрисдикцій застосовувати у діяльності уніфіковані рекомендації щодо безпечної роботи в умовах карантину, що додаються.
Пунктом 4 уніфікованих рекомендацій щодо безпечної роботи в умовах карантину встановлено довести до відома учасників судових процесів можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами. При цьому відкладення розгляду справи можливе лише у крайньому разі, лише коли його проведення з використанням електронних засобів зв'язку неможливе через процедурні та технічні причини.
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення Учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, беручи до уваги встановлені ст.248 ГПК України строки розгляду спору, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності повноважних представників Сторін за наявними у справі документами.
Позиція Прокурора:
Прокурор з підстав нікчемності Додаткових угод від 05.02.2021р. №2, від 05.02.2021р. №3, від 06.02.2021р. №4, від 06.02.2021р. №5, від 06.02.2021р. №6, від 07.02.2021р. №7, від 07.02.2021р. №9 та від 08.02.2021р. №10 до Договору про постачання природного газу від 11.01.2021р. №02 зазначає про безпідставність одержання Відповідачем грошових коштів за поставлений згідно Договору природний газ в розмірі 140207,35грн. та просить суд стягнути такі з Відповідача на користь Позивача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Прокурор зазначає, що 11.01.2021р. за результатами відкритих торгів між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про постачання природного газу №02, за умовами якого Відповідач зобов'язувався постачати Позивачу у 2021р. природний газ за кодом ДК 021:2015-09120000-6 - Газове паливо в об'ємах до 84123 тис. м3, а Позивач зобов'язувався прийняти та оплатити такий на умовах та в порядку, передбаченому Договором. Ціна природного газу згідно розділу 3 Договору становила 3490грн. за 1000м3, а загальна вартість Договору - 293589,27грн. з ПДВ.
Прокурор зазначає, що в подальшому з ініціативи Відповідача укладено Додаткові угоди від 05.02.2021р. №2, від 05.02.2021р. №3, від 06.02.2021р. №4, від 06.02.2021р. №5, від 06.02.2021р. №6, від 07.02.2021р. №7, від 07.02.2021р. №9 та від 08.02.2021р. №10 до Договору, за умовами яких безпідставно зменшувався річний плановий обсяг постачання природного газу та збільшувалась його ціна з 3490грн. за 1000м.куб. до 8222,45грн. за 1000м.куб., тобто на 135,6% більше, визначеної Договором ціни природного газу.
На думку Прокурора, укладені між Стоонами Додаткові угоди до Договору є нікчемними в силу приписів ч.4 ст.36 та ст.37 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки істотні умови договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, окрім випадку зміни ціни на одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної договором.
Прокурор зазначає, що подання Відповідачем Позивачу пропозиції із значно нижчою ціною на природний газ, ніж існувала станом на час укладення Договору на внутрішньому ринку України, свідчить про умисне заниження ціни з метою отримання перемоги у відкритих торгах, що є порушенням передбачених ст.3 Закону України «Про публічні закупівлі» принципів добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель.
Крім того Прокурор зазначає, що постачання природного газу за ціною, визначеною Сторонами у Договорі (без врахування Додаткових угод до нього) взагалі не відбувалось.
З підстав наведеного та з врахуванням нікчемності Додаткових угод від 05.02.2021р. №2, від 05.02.2021р. №3, від 06.02.2021р. №4, від 06.02.2021р. №5, від 06.02.2021р. №6, від 07.02.2021р. №7, від 07.02.2021р. №9 та від 08.02.2021р. №10 до Договору про постачання природного газу від 11.01.2021р. №02 Прокурор зазначає про необхідність здійснення розрахунків за поставлений згідно Договору природний газ за ціною, що встановлена Договором без врахування змін, внесених Додатковими угодами до нього.
Вказане, згідно доводів Прокурора, свідчить про безпідставність отримання Відповідачем коштів в розмірі 140207,35грн., а відтак, наявність в силу приписів ч.1 ст.670 ЦК України, обов'язку Відповідача повернути Позивачу вказані грошові кошти у звязку із поставкою меншої кількості товару (природного газу) за Договором.
Позиція Позивача: Позивач не скористався своїм правом подання пояснень по суті спору та надання доказів в порядку статті 80 ГПК України.
Позиція Відповідача: Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.10 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності повноважних представників Сторін за наявними у справі матеріалами.
За результатами дослідження наданих Прокурором доказів, наведених доводів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.
Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 30.11.2020р. б/н вирішено обрати наступні процедури закупівель та внести зміни до річного плану закупівель: CPV ДК 021:2012:09120000-6 Газове паливо (Газове паливо) - відкриті торги, очікувана вартість закупівлі 757107грн. з ПДВ, джерело фінансування - кошти місцевого бюджету, орієнтовний початок проведення процедури закупівлі - з грудня 2020р.
30.11.2020р. Позивачем оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-11-30-005199-с на закупівлю Газового палива ДК 021:2012:09120000-6 на період з 01.01.2021р. по 31.12.2021р. на суму 757107грн.
Листом від 25.11.2020р. вих.№2101ВИХ-20-5975 АТ «Укртрансгаз» повідомило Відповідача про те, що згідно обліку про рух природного газу станом на 01.11.2020р. в ПСГ АТ «Укртрансгаз» на рахунку зберігання Відповідача обліковувалось 128,290тис.м.куб. природного газу.
Листом від 17.12.2020р. вих. №17/12/01 «Обґрунтування аномально низької ціни» Відповідач повідомив, що згідно ч.14 ст.29 Закону України «Про публічні закупівлі» учасник, який надав найбільш економічно вигідну тендерну пропозицію, що є аномально низькою, надає обґрунтування щодо цін з пропозиції. Кінцева ціна тендерної пропозиції Відповідача за результатами аукціону складає 293589,27грн., що в розрахунку за 1000м3 дорівнює 3490,00грн. Дана ціна запропонована Відповідачем є актуальна і є результатом досягнення економії завдяки особливому порядку надання послуг, а саме середньозважена ціна природного газу в серпні 2020 складала 3400,04грн./тис.м3 за умов передоплати (за результатами електронних біржових торгів на ТБ «Українська енергетична біржа»). Відповідно, в серпні 2020р. Відповідачем було здійснено закупку природного газу за низькою ціною та передано на зберігання в ПСГ АТ «Укртрансгаз».
Також вказаним листом Відповідач інформував, що в ПСГ АТ «Укртрансгаз» на рахунку зберігання Відповідача обліковується обсяг природного газу за ціною запропонованою Відповідачем за результатом аукціону, що є достатнім для забезпечення виконання вимог Замовника згідно тендерної пропозиції.
11.01.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастум» (надалі - Відповідач, Постачальник) та Переріслянською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області (надалі - Позивач, Споживач) укладено Договір на постачання природного газу №02 (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Постачальник зобов'язувався передати у власність Споживачу у 2021 році природний газ за кодом ДК 021:2015-09120000-6 - Газове паливо (Природний газ) (надалі - газ, товар) належної якості у кількості та порядку, передбаченому Договором, а Споживач зобов'язувався прийняти та оплатити газ у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
Плановий обсяг постачання газу - до 84123тис.м.куб. Дані обсяги є плановими і можуть бути змінені відповідно до законодавства. Строк поставки природного газу з 01.02.2021р. по 31.12.2021р. (п.1.2. Договору)
Відповідно до п.3.1. Договору ціни на газ встановлюються в національній грошовій одиниці України - гривні.
Загальна сума Договором становить 293589,27грн., у тому числі ПДВ 48931,55грн. (п.3.2. Договору).
Згідно п.3.3. Договору ціна природного газу за 1000м3 становить 3490грн., у тому числі ПДВ 581,67грн. До ціни газу, визначеної в п.3.3. Договору, додається тариф на послуги з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019р. №3013 - 136,58грн. за 1000м3 на добу без ПДВ, крім того, ПДВ 20%, всього з ПДВ 163,90грн.за 1000м.куб.
Відповідно до п.4.1. Договору розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з контрактної години першого дня місяця до контрактної години першого дня наступного місяця включно. Контрактні години встановлює оператор ГРМ. За взаємною згодою Сторони можуть визначити інший розрахунковий період за Договором.
Згідно п.4.2. Договору розрахунки Споживача за поставлений природний газ здійснюються на умовах післяплати на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату та підписаного Сторонами Акту приймання-передачі газу протягом 10 банківських днів з дати підписання Сторонами.
Цей договір набирає чинності з 01.02.2021р. по 31.12.2021р., але, в будь-якому випадку, до моменту остаточного виконання Сторонами взятих на себе за цим Договором зобов'язань (п.10.1. Договору).
Згідно п.10.8. Договору істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Згідно п.10.10. Договору Замовник розглядатиме питання про першу зміну ціни за одиницю товару не більше, як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку після укладання договору лише у випадку реального коливання ціни на ринку, що має бути обґрунтовано Постачальником шляхом надання 2 довідок (оригінал або нотаріально завірену копію) від компетентного органу про середньоринкові ціни одна з яких має підтверджувати середньоринкову ціну товару станом на місяць аукціону, інша на дату подання пропозиції щодо зміни ціни.
Вказаний Договір підписано уповноваженими представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.
Додатковою угодою від 05.02.2021р. №1 до Договору (надалі - Додаткова угода 1) Сторонами у зв'язку із зміною банківських реквізитів вирішено викласти реквізити Позивача у розділі Договору «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін» в такій редакції:
Споживач: Переріслянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області; 78420, вуд.Січових Стрільців, 21, село Перерісль, Надвірнянського району Івано-Франківської області; Код ЄДРПОУ 04354692 р/р UA028201720344231029100040061; UA028201720344231029100040061 ДКСУ м.Київ.
Ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 04.01.2021р. №1/21 на замовлення Відповідача експертом Сєдих В.М. проведено дослідження ціни на природний газ згідно з інформацією Товарної біржі «Українська енергетична біржа» приведено вартість природного газу на європейському хабі TTF (розподільчий центр, який знаходиться в Нідерландах, і є міжнародним майданчиком для торгівлі газом) до кордону України згідно з вказаними датами складала станом на 04.12.2020р. 7682,33грн. / 1000м.куб.; на 04.01.2021р. 10045,99грн./1000м.куб. рівень коливання ціни +30,76%
Відповідно до п.9. «Додаткові примітки» довідка носить фактографічно-інформаційний характер та не враховує умов договорів та контрактів.
Вказану Довідку підписано експертом, начальником відділу ділової інформації та завірено відтиском печатки Харківської торгово-промислової палати.
Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 05.02.2021р. №02 вирішено укласти Додаткову угоду до Договору №2 від 11.01.2021р. та збільшити ціну за одиницю на підставі довідки з Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якої коливання цін становить +30,76%.
Додатковою угодою від 05.02.2021р. №2 до Договору (надалі - Додаткова угода 2) Сторонами із врахуванням зміни ціни одиниці товару внаслідок коливання на ринку природного газу та керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», положеннями Закону України «Про ринок природного газу», вирішено викласти п.3.3. Договору в новій редакції:
« 3.3. Ціна природного газу за 1000 метрів кубічних становить 3838,65 грн, у тому числі ПДВ 639,78грн.»
Відповідно до п.2 вказаної Додаткової угоди всі інші умови Договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання Сторонами.
Згідно п.4. Додаткової угоди 2 Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору на постачання природного газу №02 від 11.01.2021р. та набирає чинності з моменту її підписання Сторонами і поширює свою дію на період з 01.02.2021р. у відповідності до ч.3 ст.631 ЦК України.
Ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 05.01.2021р. №11/21 на замовлення Відповідача експертом проведено дослідження ціни на природний газ згідно з інформацією Товарної біржі «Українська енергетична біржа» приведено вартість природного газу на європейському хабі GASPOOL (розподільчий центр, який знаходиться в Німеччині, і є міжнародним майданчиком для торгівлі газом) до кордону України згідно з вказаними датами складала станом на 21.12.2020р. 8323,66грн./1000м.куб.; на 05.01.2021р. 10383,30грн./1000м.куб. рівень коливання ціни +24,74%
Відповідно до п.9. «Додаткові примітки» довідка носить фактографічно-інформаційний характер та не враховує умов договорів та контрактів.
Вказану Довідку підписано експертом, начальником відділу ділової інформації та завірено відтиском Харківської торгово-промислової палати.
Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 05.02.2021р. №03 вирішено укласти Додаткову угоду до Договору №2 від 11.01.2021р. та збільшити ціну за одиницю на підставі довідки з Харківської торгово-промислової палати, відповідно до якої коливання цін становить +24,74%.
Додатковою угодою від 05.02.2021р. №3 (надалі - Додаткова угода 3) Сторонами із врахуванням зміни ціни одиниці товару внаслідок коливання на ринку природного газу та керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», положеннями Закону України «Про ринок природного газу», вирішено викласти п.3.3. Договору в новій редакції:
« 3.3. Ціна природного газу за 1000 метрів кубічних становить 4222,13 грн, у тому числі ПДВ 703,69 грн.»
Відповідно до п.2 вказаної Додаткової угоди всі інші умови Договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання Сторонами.
Згідно п.4. Додаткової угоди 3 така є невід'ємною частиною Договору на постачання природного газу №02 від 11.01.2021р. та набирає чинності з моменту її підписання Сторонами і поширює свою дію на період з 01.02.2021р. згідно до ч.3 ст.631 ЦК України.
Ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 12.01.2021р. №37/21 на замовлення Відповідача експертом проведено дослідження ціни на природний газ згідно з інформацією Товарної біржі «Українська енергетична біржа» приведено вартість природного газу на європейському хабі GEGH (розподільчий центр, який знаходиться в Австрії, і є міжнародним майданчиком для торгівлі газом) до кордону України згідно з вказаними датами складала станом на 07.01.2021р. 9030,33грн./1000м.куб.; на 09.01.2021р. 9874,08грн./1000м.куб. рівень коливання ціни +9,34%
Відповідно до п.9. «Додаткові примітки» довідка носить фактографічно-інформаційний характер та не враховує умов договорів та контрактів.
Вказану Довідку підписано експертом, начальником відділу ділової інформації та завірено відтиском Харківської торгово-промислової палати.
Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 06.02.2021р. №04 вирішено укласти Додаткову угоду до Договору №2 від 11.01.2021р. та збільшити ціну за одиницю на підставі довідки з Харківської торгово-промислової палати.
Додатковою угодою від 06.02.2021р. №4 (надалі - Додаткова угода 4) Сторонами із врахуванням зміни ціни одиниці товару внаслідок коливання на ринку природного газу та керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», положеннями Закону України «Про ринок природного газу», вирішено викласти п.3.3. Договору в новій редакції:
« 3.3. Ціна природного газу за 1000 метрів кубічних становить 4643,92 грн, у тому числі ПДВ 773,99 грн.»
Відповідно до п.2 вказаної Додаткової угоди всі інші умови Договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання Сторонами.
Згідно п.4. Додаткової угоди 4 Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору на постачання природного газу №02 від 11.01.2021р. та набирає чинності з моменту її підписання Сторонами і поширює свою дію на період з 01.02.2021р. у відповідності до ч.3 ст.631 ЦК України.
Ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 12.01.2021р. №38/21 на замовлення Відповідача експертом проведено дослідження ціни на природний газ згідно з інформацією Товарної біржі «Українська енергетична біржа» приведено вартість природного газу на європейському хабі NCG (розподільчий центр, який знаходиться в Німеччині, і є міжнародним майданчиком для торгівлі газом) до кордону України згідно з вказаними датами складала станом на 08.01.2021р. 9971,78грн./1000м.куб.; на 11.01.2021р. 10331,05грн./1000м.куб. рівень коливання ціни +3,60%
Відповідно до п.9. «Додаткові примітки» довідка носить фактографічно-інформаційний характер та не враховує умов договорів та контрактів.
Вказану Довідку підписано експертом, начальником відділу ділової інформації та завірено відтиском Харківської торгово-промислової палати.
Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 06.02.2021р. №05 вирішено укласти Додаткову угоду до Договору №2 від 11.01.2021р. та збільшити ціну за одиницю на підставі довідки з Харківської торгово-промислової палати.
Додатковою угодою від 06.02.2021р. №5 (надалі - Додаткова угода 5) Сторонами із врахуванням зміни ціни одиниці товару внаслідок коливання на ринку природного газу та керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», положеннями Закону України «Про ринок природного газу», вирішено викласти п.3.3. Договору в новій редакції:
« 3.3. Ціна природного газу за 1000 метрів кубічних становить 5107,89 грн, у тому числі ПДВ 851,31 грн.»
Відповідно до п.2 вказаної Додаткової угоди всі інші умови Договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання Сторонами.
Згідно п.4. Додаткової угоди 5 Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору на постачання природного газу №02 від 11.01.2021р. та набирає чинності з моменту її підписання Сторонами і поширює свою дію на період з 01.02.2021р. у відповідності до ч.3 ст.631 ЦК України.
Ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 12.01.2021р. №39/21 на замовлення Відповідача експертом проведено дослідження ціни на природний газ згідно з інформацією Товарної біржі «Українська енергетична біржа» приведено вартість природного газу на європейському хабі TTF (розподільчий центр, який знаходиться в Нідерландах, і є міжнародним майданчиком для торгівлі газом) до кордону України згідно з вказаними датами складала станом на 06.01.2021р. 9567,67грн./1000м.куб.; на 11.01.2021р. 10606,88грн./1000м.куб. рівень коливання ціни +10,86%
Відповідно до п.9. «Додаткові примітки» довідка носить фактографічно-інформаційний характер та не враховує умов договорів та контрактів.
Вказану Довідку підписано експертом, начальником відділу ділової інформації та завірено відтиском Харківської торгово-промислової палати.
Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 06.02.2021р. №06 вирішено укласти Додаткову угоду до Договору №2 від 11.01.2021р. та збільшити ціну за одиницю на підставі довідки з Харківської торгово-промислової палати.
Додатковою угодою від 06.02.2021р. №6 (надалі - Додаткова угода 6) Сторонами із врахуванням зміни ціни одиниці товару внаслідок коливання на ринку природного газу та керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», положеннями Закону України «Про ринок природного газу», вирішено викласти п.3.3. Договору в новій редакції:
« 3.3. Ціна природного газу за 1000 метрів кубічних становить 5618,11 грн, у тому числі ПДВ 936,35 грн.»
Відповідно до п.2 вказаної Додаткової угоди всі інші умови Договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання Сторонами.
Згідно п.4. Додаткової угоди 6 така угода є невід'ємною частиною Договору на постачання природного газу №02 від 11.01.2021р. та набирає чинності з моменту її підписання Сторонами і поширює свою дію на період з 01.02.2021р. згідно ч.3 ст.631 ЦК України.
Ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 12.01.2021р. №53/21 на замовлення Відповідача експертом проведено дослідження ціни на природний газ згідно з інформацією Товарної біржі «Українська енергетична біржа» приведено вартість природного газу на європейському хабі TTF (розподільчий центр, який знаходиться в Нідерландах, і є міжнародним майданчиком для торгівлі газом) до кордону України згідно з вказаними датами складала станом на 11.01.2021р. 10606,88грн./1000м.куб.; на 12.01.2021р. 11424,42грн./1000м.куб. рівень коливання ціни +7,71%
Відповідно до п.9. «Додаткові примітки» довідка носить фактографічно-інформаційний характер та не враховує умов договорів та контрактів.
Вказану Довідку підписано експертом, начальником відділу ділової інформації та завірено відтиском Харківської торгово-промислової палати.
Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 07.02.2021р. №07 вирішено укласти Додаткову угоду до Договору №2 від 11.01.2021р. та збільшити ціну за одиницю на підставі довідки з Харківської торгово-промислової палати.
Додатковою угодою від 07.02.2021р. №7 (надалі - Додаткова угода 7) Сторонами із врахуванням зміни ціни одиниці товару внаслідок коливання на ринку природного газу та керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», положеннями Закону України «Про ринок природного газу», вирішено викласти п.3.3. Договору в новій редакції:
« 3.3. Ціна природного газу за 1000 метрів кубічних становить 6179,35 грн, у тому числі ПДВ 1029,89 грн.»
Відповідно до п.2 вказаної Додаткової угоди всі інші умови Договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання Сторонами.
Згідно п.4. Додаткової угоди 7 Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору на постачання природного газу №02 від 11.01.2021р. та набирає чинності з моменту її підписання Сторонами і поширює свою дію на період з 01.02.2021р. у відповідності до ч.3 ст.631 ЦК України.
Ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 14.01.2021р. №79/21 на замовлення Відповідача експертом проведено дослідження ціни на природний газ згідно з інформацією Товарної біржі «Українська енергетична біржа» приведено вартість природного газу на європейському хабі TTF (розподільчий центр, який знаходиться в Нідерландах, і є міжнародним майданчиком для торгівлі газом) до кордону України згідно з вказаними датами складала станом на 12.01.2021р. 11424,42грн./1000м.куб.; на 13.01.2021р. 13102,73грн./1000м.куб. рівень коливання ціни +14,69%
Відповідно до п.9. «Додаткові примітки» довідка носить фактографічно-інформаційний характер та не враховує умов договорів та контрактів.
Вказану Довідку підписано експертом, начальником відділу ділової інформації та завірено відтиском Харківської торгово-промислової палати.
Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 07.02.2021р. №08 вирішено укласти Додаткову угоду до Договору №2 від 11.01.2021р. та збільшити ціну за одиницю на підставі довідки з Харківської торгово-промислової палати.
Додатковою угодою від 07.02.2021р. №8 (надалі - Додаткова угода 8) Сторонами із врахуванням зміни ціни одиниці товару внаслідок коливання на ринку природного газу та керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», положеннями Закону України «Про ринок природного газу», вирішено викласти п.3.3. Договору в новій редакції:
« 3.3. Ціна природного газу за 1000 метрів кубічних становить 6796,66 грн, у тому числі ПДВ 1132,00 грн.»
Відповідно до п.2 вказаної Додаткової угоди всі інші умови Договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання Сторонами.
Згідно п.4. Додаткової угоди 8 Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору на постачання природного газу №02 від 11.01.2021р. та набирає чинності з моменту її підписання Сторонами і поширює свою дію на період з 01.02.2021р. у відповідності до ч.3 ст.631 ЦК України.
Ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 20.01.2021р. №130/21 на замовлення Відповідача експертом проведено дослідження ціни на природний газ згідно з інформацією Товарної біржі «Українська енергетична біржа» приведено вартість природного газу на європейському хабі TTF (розподільчий центр, який знаходиться в Нідерландах, і є міжнародним майданчиком для торгівлі газом) до кордону України згідно з вказаними датами складала станом на 07.01.2021р. 9367,83грн./1000м3; на 08.01.2021р. 10269,31грн./1000м3 рівень коливання ціни +9,62%.
Відповідно до п.9. «Додаткові примітки» довідка носить фактографічно-інформаційний характер та не враховує умов договорів та контрактів.
Вказану Довідку підписано експертом, начальником відділу ділової інформації та завірено відтиском Харківської торгово-промислової палати.
Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 07.02.2021р. №09 вирішено укласти Додаткову угоду до Договору №2 від 11.01.2021р. та збільшити ціну за одиницю на підставі довідки з Харківської торгово-промислової палати.
Додатковою угодою від 07.02.2021р. №9 (надалі - Додаткова угода 9) Сторонами із врахуванням зміни ціни одиниці товару внаслідок коливання на ринку природного газу та керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», положеннями Закону України «Про ринок природного газу», вирішено викласти п.3.3. Договору в новій редакції:
« 3.3. Ціна природного газу за 1000 метрів кубічних становить 7475,64 грн, у тому числі ПДВ 1245,94 грн.»
Відповідно до п.2 вказаної Додаткової угоди всі інші умови Договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання Сторонами.
Згідно п.4. Додаткової угоди 9 Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору на постачання природного газу №02 від 11.01.2021р. та набирає чинності з моменту її підписання Сторонами і поширює свою дію на період з 01.02.2021р. у відповідності до ч.3 ст.631 ЦК України.
Ціновою довідкою Харківської торгово-промислової палати від 26.01.2021 №189/21 на замовлення Відповідача експертом проведено дослідження ціни на природний газ згідно з інформацією Товарної біржі «Українська енергетична біржа» приведено вартість природного газу на європейському хабі TTF (розподільчий центр, який знаходиться в Нідерландах, і є міжнародним майданчиком для торгівлі газом) до кордону України згідно з вказаними датами складала станом на 20.01.2021р. 10333,77грн./1000м.куб.; на 23.01.2021р. 11014,14грн./1000м.куб. рівень коливання ціни +6,58%
Відповідно до п.9. «Додаткові примітки» довідка носить фактографічно-інформаційний характер та не враховує умов договорів та контрактів.
Вказану Довідку підписано експертом, начальником відділу ділової інформації та завірено відтиском Харківської торгово-промислової палати.
Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 08.02.2021р. №10 вирішено укласти Додаткову угоду до Договору №2 від 11.01.2021р. та збільшити ціну за одиницю на підставі довідки з Харківської торгово-промислової палати.
Додатковою угодою від 08.02.2021р. №10 (надалі - Додаткова угода 10) Сторонами із врахуванням зміни ціни одиниці товару внаслідок коливання на ринку природного газу та керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», положеннями Закону України «Про ринок природного газу», вирішено викласти п.3.3. Договору в новій редакції:
« 3.3. Ціна природного газу за 1000 метрів кубічних становить 8222,45 грн, у тому числі ПДВ 1370,41 грн.»
Відповідно до п.2 вказаної Додаткової угоди всі інші умови Договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання Сторонами.
Згідно п.4. Додаткової угоди 10 Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору на постачання природного газу №02 від 11.01.2021р. та набирає чинності з моменту її підписання Сторонами і поширює свою дію на період з 01.02.2021р. у відповідності до ч.3 ст.631 ЦК України.
Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 16.10.2021 №11 у зв'язку із великим коливанням ціни газу на ринку та неможливістю Відповідачем поставляти природний газ за ціною 8,20грн. та незаведення номінації на поставку на вересень керуючись Розділом 4 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП віл 30.09.2015 №2496 прийнято рішення перейти на постачальника природного газу Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Трейдинг».
Додатковою угодою від 16.08.2021р. №11 до Договору (надалі - Додаткова угода 11) Сторони керуючись п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.10.9 і 10.12 Договору уклали дану угоду про наступне:
«Сторони домовились зменшити обсяги закупівлі та відповідно ціну договору на 49984,37 гривень.»
Відповідно до п.2 Додаткової угоди 11 пункт 3.2. Договору погоджено викласти в наступній редакції:
«Загальна сума договору становить 243604,90 (двісті сорок три тисячі шістсот чотири грн. 90 коп.) з ПДВ.»
Відповідно до п.3 Додаткової угоди 11 всі інші умови Договору залишаються незмінними та обов'язковими до виконання Сторонами.
Актом здачі-прийняття від 19.03.2021р. №РН-0000375 за лютий 2021р. Відповідач передав, а Позивач прийняв природний газ за лютий 2021р. в обсягах 16,35406тис.м.куб. на суму 134470,40грн. з ПДВ.
Актом здачі-прийняття від 21.04.2021р. №РН-0000506 за березень 2021р. Відповідач передав, а Позивач прийняв природний газ за березень 2021р. в обсягах 7,71439тис.м.куб. на суму 63431,17грн. з ПДВ.
Актом здачі-прийняття від 21.05.2021р. №РН-0000662 за квітень 2021р. Відповідач передав, а Позивач прийняв природний газ за квітень 2021р. в обсягах 5,55836тис.м.куб. на суму 45703,33грн. з ПДВ.
Листом від 31.01.2022р. вих. №09.55-62-214ВИХ-22 Прокурор звертався до Позивача із проханням в найкоротші терміни, але не пізніше 14.02.2022р., надати належним чином завірені копії Договору №02 від 11.01.2021р. на постачання природного газу з усіма додатковими угодами та документами, на підставі яких укладено додаткові угоди (листи постачальника, довідки торгово-промислових палат, протоколи засідань тендерного комітету, тощо); тендерної документації, реєстру пропозицій, протоколу розкриття, повідомлення про намір укласти договір; документи щодо виконання договору (накладні, акти приймання-передачі, платіжні доручення тощо).
Прокурор у листі просив повідомити про виконання вказаного договору, джерела його фінансування (державний, обласний, місцевий бюджет), а також надати інформацію чи вживались Позивачем заходи щодо стягнення з Відповідача надмірно сплачених коштів за додатковими угодами. У випадку невжиття відповідних заходів Прокурор пропонував їх вжити, в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Прокурор звертав увагу Позивача на те, що в разі невжиття відповідних заходів реагування Прокурором в інтересах держави до господарського суду буде пред'явлено позовну заяву про стягнення безпідставно сплачених коштів за додатковими угодами.
Претензією від 27.01.2022р. вих. №59/03-26 про відшкодування надмірно сплачених сум Позивач звертався до Відповідача із вимогою про повернення 37994,84грн. зайво сплачених коштів за Договором з підстав нікчемності додаткових угод до Договору. Відповідачем претензію залишено без відповіді, докази повного або часткового задоволення Відповідачем Претензії від 27.01.2022р. вих. №59/03-26 в матеріалах справи відсутні, станом на час вирішення спору по суті Учасниками справи суду не заявлені та не подані.
Листом від 11.02.2022р. вих. №102/03-26 Позивач повідомив Прокурора про те, що 30.11.2020р. Позивачем було оголошено відкриті торги на закупівлю газового палива, за результатами проведення яких переможцем визнано Відповідача, оскільки його пропозицію була найбільш економічно вигідною і складала 293589,27грн. з ПДВ. В підтвердження постачання газу за вказаною ціною Відповідачем було завантажено лист АТ «Укртрансгаз» вих. №2101ВИХ-20-5975, в якому надано підтвердження зберігання Відповідачем 128,290тис.м.куб. газового палива, що, в свою чергу, є більшим об'ємом, аніж завлений у закупівлі. Уповноваженою особою Позивача на підставі наданих документів прийнято рішення визнати Відповідача переможцем торгів, як учасника, що надав всі необхідні документи і підтвердив документально спроможність поставки газу за заявленою ціною. Із Відповідачем укладено Договір на суму 293589,27грн., котрий виконано на суму 243604,90грн. за рахунок коштів місцевого бюджету.
Також, у вказаному листі Позивач зазначав, що, в подальшому, відповідно до даних товарної біржі, ціна на газове паливо постійно зростала, а Замовник не міг передбачити коливання ціни в сторону збільшення. Відповідачем протягом періоду постачання природного газу направлено Позивачу 9 додаткових угод та 9 довідок Харківської ТПП на коливання ціни, сукупність підняття ціни склала 117,9%. З підстав того, що приписами п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, встановлених ст.41, а листом Мінеконом розвитку України від 27.10.2016р. №3302-06/34307-06 не встановлено конкретний перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, Позивачем повторно розглянуто цінові довідки Харківської торгово-промислової палати щодо коливання ціни на хабах, які відображені на ТБ «Українська енергетична біржа» та направлено претензію Відповідачу щодо відшкодування коштів на різницю коливання цін, враховуючи п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Також, цим листом Позивачем надано Прокурору копії запитуваних документів.
Листом від 18.05.2022р. вих. №09.55-62-801ВИХ-22 Прокурор звертався до Позивача із проханням в найкоротші строки, але не пізніше 31.05.2022р., надати інформацію про результати розгляду Відповідачем претензії Позивача та зазначити чи будуть вживатись заходи, спрямовані на стягнення з Відповідача надмірно сплачених коштів за додатковими угодами шляхом звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Крім того, Прокурор у згаданому листі зазначав, що у випадку невжиття відповідних заходів реагування, Прокурором в інтересах держави буде подано до господарського суду позовну заяву про стягнення безпідставно сплачених коштів.
Листом від 30.05.2022р. вих. №359/03-26 Позивач повідомив Прокурора про те, що з моменту направлення претензії Позивачем не отримано відповіді та на підставі первинних документів розраховано розмір надмірно сплачених коштів за Договором на підставі довідок Харківської ТПП, яка становить суму різниці коливання ціни.
Щодо стягнення у судовому порядку надміру отриманих коштів Позивач звернувся до Прокурора із проханням розглянути можливість звернення до господарського суду в інтересах Позивача з позовом про повернення Відповідачем надмірно отриманих коштів згідно Договору.
Листом від 06.06.2022р. вих. №09.55-62-924ВИХ-22 Прокурор просив Позивача в найкоротші строки, але не пізніше 08.06.2022р., надати належним чином завірені копії листів Відповідача про збільшення ціни на 10% відносно кожної додаткової угоди.
Листом від 07.06.2022 вих.№387/03-26 Позивач повідомив Прокурора, що запитувані документи було втрачено і Позивачем скеровано запита до Відповідача про їх надання.
Позивач інформував Прокурора, що листом було надано перелік документів, в тому числі, документи, що підтверджують оплату за природний газ (платіжні доручення).
Листом від 02.06.2022р. вих. №09.55-62-911ВИХ-22 Прокурор повідомив Позивача про наявність підстав до вжиття заходів представницького характеру шляхом пред'явлення позову до господарського суду.
Згідно з п.п. 1, 3 ч.1 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду від 03.03.2021р. у справі №521/20937/16-ц, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно вимог ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ст.626 ЦК України).
Згідно ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно ст.699 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Приписами ч.1 ст.670 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч.3 ст.653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
При цьому суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Як предмет договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому, значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору (ст.638 ЦК України).
Згідно ч.ч.2, 3 ст.180 ГПК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Отже, предмет договору визначається у момент його укладення, без нього не може існувати договору, а тому не може виникати зобов'язання; предмет договору має відображати головну сутність договору даного виду. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.06.2019р. у справі №916/2090/16.
Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно приписів ч.1,3, 5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону; матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження; органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Нормою ст.172 ЦК України встановлено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Відтак, територіальна громада як власник об'єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Воля територіальної громади може виражатись в рішеннях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.
Згідно преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і надалі у чинній станом на час виникнення спірних правовідносин редакції) цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Цей Закон також має на меті адаптувати законодавство України acquis Європейського Союзу на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про публічні закупівлі» цей Закон застосовується до замовників, визначених пунктами 1 - 3 частини першої статті 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.
Закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням (ч.1 ст.5 Закону).
Згідно п.8 ч.2 ст.22 Закону України «Про публічні закупівлі» у тендерній документації зазначаються відомості про проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.
Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно ч.4 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (п.2 ч.5 ст.41 Закону).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.43 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним у разі укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків та вад його складових елементів: незаконність змісту правочину, невідповідність та відсутність правосуб'єктності учасників правочину, неспрямовність правочину на настання правових наслідків, невідповідність волевиявлення внутрішній волі, недотримання форми правочину на момент його укладення (вчинення).
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05.03.2020р. у справі №910/5251/19.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).
Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у п.п. 2.5.2. та 2.6. постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», що з урахуванням приписів ст.215 ЦК України та ст.207 ГК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 ЦК України, ч.2 ст.207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, ч.1 ст.227, ч.1 ст.229, ч.1 ст.230, ч.1 ст.232 ЦК України, ч.1 ст.207 ГК України). За змістом ч.2 ст.215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).
Аналіз вказаних норм законодавства дає змогу дійти висновку, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 18.06.2021р. у справі №927/491/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (зокрема, постанови від 05.06.2018р. у справі №338/180/17, від 11.09.2018р. у справі №905/1926/16, від 30.01.2019р. у справі №569/17272/15-ц).
Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019р. у справі №463/5896/14-ц та від 04.06.2019р. у справі №916/3156/17, а також Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 18.06.2021р. у справі №927/491/19
Таким чином договори, що укладені всупереч вимогам ч.4 ст.41 Закону «Про публічні закупівлі», в силу приписів п.2 ч.1 ст.43 Закону України «Про публічні закупівлі», є нікчемними в силу закону і не потребують визнання їх недійсними судом, оскільки такий спосіб захисту не призведе до реального відновлення порушеного права Позивача, так як нікчемний правочин є недійсним в силу закону. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17, а також постановах Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №910/17258/17, від 21.05.2020 у справі №920/551/19, від 03.12.2020 у справі №909/703/19.
Суд зазначає, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
При цьому, суд звертає увагу, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, а також постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18 та від 21.09.2019 у справі №912/898/18, на те, що роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю", що міститься у листі від 07.04.2015 №3302-05/11398-07, згідно з якими в залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов'язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Враховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору сторони договору зобов'язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим з огляду на те, що право тлумачити норму права є виключним правом суду. Роз'яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення, про що вказано і в самому листі Мінекономіки.
З врахуванням встановлених судом обставин суд зазначає, що Відповідачем та Позивачем шляхом укладення Додаткових угод 2-10 до Договору фактично за 4 дні збільшено ціну природного газу, поставка якого є предметом Договору на 235,6% (з 3490грн. до 8222,45грн. за 1000м.куб.) і лише Додатковою угодою 11 до Договору зменшено ціну Договору до суми 243604,90грн. Відомості ж про зменшення Сторонами обсягу закупівлі по Договору в матеріалах справи відсутні, станом на час вирішення спору по суті Учасниками справи суду не заявлені та не подані.
З наведеного випливає помилковість дій Відповідача та Позивача щодо сприйняття приписів ч.4 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» як достатньої підстави до збільшення ціни товару, поставка якого є предметом Договору.
Суд зазначає, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору, оскільки кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам.
Відповідно до ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.
Таким чином, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін. Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.
В той же час, Позивач, який мав беззаперечне право на отримання газу по ціні, визначеній в укладеному між сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо викладених у відповідних листах пропозицій Відповідача про збільшення ціни підписав додаткові угоди №2-10, внаслідок чого ціна 1000м.куб. газу збільшилася на 235,6% (з 3490грн. до 8222,45грн. за 1000м.куб.).
Вказані обставини призвели до повного нівелювання результатів проведених Позивачем відкритих торгів, оскільки цінові пропозиції переможця і інших учасників торгів відрізнялися між собою несуттєво. Таким чином, Позивач втратив можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але газ по ціні, запропонованій Відповідачем, як переможцем тендеру, закупити так і не зміг, натомість, був змушений оплачувати газ за ціною, на 235,6% вище, аніж встановлена Договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.
При цьому суд звертає увагу на те, що метою передбаченого ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" регулювання, - закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Згідно ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 18.06.2021р. у справі №927/491/19.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Таким чином, перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення Договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 235% шляхом так званого "каскадного" укладення протягом чотирьох днів дев'яти додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку Відповідача як Постачальника за Договором.
При цьому, відповідно до принципу прозорості торгів та стандартів добросовісної ділової практики сторони в договорі могли б закласти певну формулу та порядок перерахунку ціни (так зване "цінове застереження"). Це призвело б до прозорості закупівель - адже замовник би розумів, що ціна може бути перерахована. Обидві сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку газу (тобто постійне коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими). Тому сторони не були позбавлені можливості визначити в договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару.
Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).
Відповідачу, як Постачальнику за Договором, потрібно не лише довести підвищення ціни на товар на ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для Позивача самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у Договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання Договору по запропонованій Споживачу на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Внесення змін до договору про публічну закупівлю в частині збільшення ціни товару, поставка якого є предметом договору, має бути обґрунтованим і документально підтвердженим.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 18.06.2019р. у справі №927/491/19, а також постановах Верховного Суду від 16.04.2019р. у справі №915/346/18, від 25.06.2019р. у справі №913/308/18 та від 12.09.2019р. у справі №915/1868/18.
З наведеного випливає, що законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Позивач, як сторона Договору розпоряджався не власними коштами, а коштами держави, коштами платників податків. І суд погоджується з доводами Прокурора, що таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та всіх платників податків до бюджету з порушенням норм Закону "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами).
Таким чином Сторони Договору допустили зловживання своїм правом на зміну умов Договору, оскільки кожною із дев'яти укладених Додатковою угодою ціна збільшувалась. Так, щойно підписавши Додаткові угоди 2 та 3 (05.02.2021), наступного ж дня Сторонами підписано Додаткові угоди 4, 5, 6 (06.02.2021), та Додаткові угоди 7, 8, 9 (07.02.2021) та Додаткову угоду 10 (08.02.2021), кожною з яких послідовно змінено ціну газу в сторону збільшення від тієї, яка була встановлена попередньою Додатковою угодою.
З врахуванням наведеного суд дійшов висновків про те, що Відповідач усвідомлено та впродовж чотирьох днів (05.02.2021 - 08.02.2021р.) цілеспрямовано діяв з метою збільшення ціни Договору на 235,6%, а не на реальний відсоток коливання який міг би існувати протягом строку дії Договору.
З приводу наведеного суд також зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.09.2019р. у справі №915/1868/18, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону "Про публічні закупівлі".
При цьому суд вважає недоведеною належними засобами доказування коливання ціни природного газу на ринку, оскільки покладені Позивачем та Відповідачем в обґрунтування істотної зміни ціни на ринку, як підстави до укладення Додаткових угод 2-10 до Договору Цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не містять дослідження ринку природного газу, а носять лише інформаційний характер. Крім того, вказані Цінові довідки в своєму тексті містять інформацію про те, що вони є «фактографічними та не враховують умов договорів та контрактів».
Аналогічну правову позицію щодо правової природи цінових довідок торгово-промислової палати та наведеної у них інформації викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18 та від 12.02.2020 у справі №913/166/19.
З врахуванням наведеного суд зазначає, що Відповідачем під час спонукання Позивача до укладення Додаткових угод 2-10 до Договору не доведено належними засобами доказування обставини значного (істотного) коливання ціни газу на ринку, що робить для Відповідача збитковим виконання Договору, як підстав до внесення до нього змін в частині збільшення ціни газу, поставка якого є предметом укладеного між Сторонами Договору.
Підсумовуючи наведене суд зазначає, що укладені між Відповідачем та Позивачем Додаткові угоди 2-10 до Договору є нікчемними в силу ч.4. ст.41 та п.2 ч.1 ст.43 Закону України «Про публічні закупівлі», і, відповідно, не породжують жодних правових наслідків для Сторін Договору. Відтак, правовідносини з постачання газу між Відповідачем та Позивачем регулюються Договором в редакції від 11.01.2021р.
Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин встановлення Сторонами у п.3.3. Договору ціни природного газу в розмірі 3490грн. за 1000м3 та вартості тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановленого постановою НКРЕКП від 24.12.2019р. №3013 в розмірі 163,90грн. за 1000м3 з ПДВ, що загалом становить 3653,90грн. за 1000м3 з ПДВ, здійснення Відповідачем поставки Позивачу природного газу в обсягах 29,62681тис.м3, зменшення Сторонами Додатковою угодою 11 до Договору ціни Договору 243604,90грн. та доводів Прокурора про сплату Позивачем на користь Відповідача 243604,90грн. суд встановив обставину передачі Відповідачем як Постачальником Позивачу як Споживачу меншої кількості товару, а відтак наявність правових підстав вимагати повернення сплаченої за непоставлений газ грошової суми в розмірі 135351,50грн. (243604,90 - (3653,90 х 29,62681)). Таким чином, інтереси держави, за захистом яких в особі Позивача звернувся до суду Прокурор, порушені та підлягають захисту судом.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 18.06.2021р. у справі №927/491/19.
Щодо звернення до господарського суду керівника Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області суд зазначає наступне.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.131 Конституції України на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Закон України «Про прокуратуру» визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Згідно ст.1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру»).
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
У п. п. З, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, тощо.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.
Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 26.07.2018р. у справі №926/1111/15.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003р. №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України). Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Також, у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про правовий висновок щодо порядку здійснення представництва органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах, запровадженого Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 13.03.2017 №5 щодо повноважень прокурора при зверненні до суду з позовами в інтересах держави зазначено наступне.
Якщо інтереси держави вимагатимуть захисту прав певного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, то представництво такого органу в судах здійснюється через прокурора.
Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом державного контролю та органу виконавчої влади функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.
Так, у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 встановлено наступне:
«Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.».
В постанові від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Відповідно до ч.3 ст.16, ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування визначено рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, розпорядження якими від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють органи місцевого самоврядування.
Неефективне використання комунального майна з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якою за ст.142 Конституції України, у тому числі, є грошові кошти місцевого бюджету як майно, яке перебуває у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що, у свою чергу, завдає шкоду інтересам держави, яка згідно зі ст.7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування. Одним із основних принципів місцевого самоврядування згідно з вимогами ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є судовий захист прав місцевого самоврядування.
Відповідно до положень ст.18-1 того ж Закону орган місцевого самоврядування має право звертатись до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Водночас, попри виявлені порушення вимог законодавства органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах в особі Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, не здійснено.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, перед зверненням до суду з позовом в інтересах Позивача листом від 18.05.2022р. вих. №09.55-62-801ВИХ-22 Прокурор звертався до Позивача із проханням в найкоротші строки, але не пізніше 31.05.2022р., надати інформацію про результати розгляду Відповідачем претензії Позивача та зазначити чи будуть вживатись заходи, спрямовані на стягнення з Відповідача надмірно сплачених коштів за додатковими угодами шляхом звернення до господарського суду з відповідним позовом.
Крім того, Прокурор у згаданому листі зазначав, що у випадку невжиття відповідних заходів реагування, Прокурором в інтересах держави буде подано до господарського суду позовну заяву про стягнення безпідставно сплачених коштів.
Листом від 30.05.2022 вих.№359/03-26 Позивач повідомив Прокурора, що з моменту направлення претензії Позивачем не отримано відповіді та на підставі первинних документів розраховано розмір надмірно сплачених коштів за Договором згідно довідок Харківської ТПП, яка становить суму різниці коливання ціни; щодо стягнення у судовому порядку надміру отриманих коштів Позивач звернувся до Прокурора із проханням розглянути можливість звернення до господарського суду в інтересах Позивача з позовом про повернення Відповідачем надмірно отриманих коштів згідно Договору.
Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, Позивач як уповноважений орган впродовж розумного строку надані йому повноваження не використав, а лише листом від 30.05.2022р. вих. №359/03-26 просив Прокурора розглянути можливість звернення до господарського суду в інтересах Позивача з позовом про повернення Відповідачем надмірно отриманих коштів згідно Договору.
Листом від 02.06.2022р. вих. №09.55-62-911ВИХ-22 Прокурор повідомив Позивача про наявність підстав до вжиття заходів представницького характеру шляхом пред'явлення позову до господарського суду.
З врахуванням наведеного суд констатує, що Прокурором вжито всіх заходів для обґрунтованого представництва у цій справі, а підставою для подання ним позову в інтересах держави в особі Позивача є тривале невжиття ним заходів щодо витребування спірного майна з чужого незаконного володіння Відповідача.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру», право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Згідно з п.1 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 2 пункту 2, пунктів 4 - 7, 9, 11 - 15, 17, 18, підпункту 1 пункту 19, пункту 20, пунктів 22 - 27 розділу I цього Закону, які набирають чинності з дня початку роботи відповідно Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур.
Згідно з п.3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Таким чином, Прокурор виконав вимоги ст.53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах цієї справи.
Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт укладення Відповідачем та Позивачем Договору, встановлення у ньому ціни газу в розмірі 3490грн. з ПДВ за 1000м.куб. та вартості тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановленого постановою НКРЕКП від 24.12.2019р. №3013 в розмірі 163,90грн. за 1000м3 з ПДВ, що загалом становить 3653,90грн. за 1000м3 з ПДВ, виконання Відповідачем умов Договору щодо поставки газу в обсягах 29,62681тис.м3 на суму 108253,40грн. та сплати Позивачем на користь Відповідача 243604,90грн., беручи до уваги встановлену судом обставину нікчемності укладених між Сторонами Додаткових угод 2-10 до Договору, суд встановив обставину передачі Відповідачем як Постачальником Позивачу як Споживачу меншої кількості товару, а відтак наявність правових підстав вимагати повернення сплаченої за непоставлений газ грошової суми в розмірі 135351,50грн. З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 140207,35грн. є частково мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача 135351,50грн., в решті в позові слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2022 року для працездатних осіб в розмірі 2481 гривень.
Прокурором при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Прокурор очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2481грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.
Як доказ сплати судового збору Прокурором подано Платіжне доручення від 07.06.2022р. №957 про сплату Івано-Франківською обласною прокуратурою судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 2481грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №60 до позовної заяви.
Окрім того, суд зазначає що Позивач та Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористались.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З підстав наведеного, а також недоведення Прокурором в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 2481грн., недоведення Позивачем та Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Івано-Франківської обласної прокуратури 2395,07грн. судового збору.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п.1,3 ч.1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 11, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 655, 670, 692, 693, 712, 714 Цивільного кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастум" (79019, Львівська область, м.Львів, просп.Чорновола, буд.63; ідентифікаційний код: 41087491) на користь Переріслянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (78420, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, с.Перерісль, вул.Січових Стрільців, буд.21; ідентифікаційний код: 04354692) 135351,50грн. суми основного боргу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кастум" (79019, Львівська область, м.Львів, просп.Чорновола, буд.63; ідентифікаційний код: 41087491) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул.Грюнвальдська, буд.11; ідентифікаційний код: 03530483) 2395,07грн. судового збору.
4. В решті в позові відмовити.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.
7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 03.10.2022р.
Головуючий суддя Фартушок Т.Б.