вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" серпня 2022 р. Справа № 911/339/19
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Лисич Наталії Миколаївни, Київська область,
м. Обухів
до Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою
відповідальністю “Нива Переяславщини”, Київська область, Переяслав-
Хмельницький район, с. Переяславське
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , м. Київ
про стягнення 225000,00 грн.
за участю секретаря судового засідання Гудзь К.І.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
Фізична особа - підприємець Лисич Наталія Миколаївна (позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю “Нива Переяславщини” (відповідач) про стягнення заборгованості по договору оренди у розмірі 225000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.02.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання на 20.03.2019 р.; роз'яснено відповідачу, що в строк до 13.03.2019 р., він має право надіслати суду відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову, у разі подання ним відзиву на позовну заяву (зустрічного позову), докази направлення їх копій позивачу подати до суду; попереджено відповідача, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; роз'яснено позивачу, що в строк до 19.03.2019 р. він має право надіслати суду відповідь на відзив, копію якого направити відповідачу, докази чого надати суду.
14.03.2019 р. на адресу господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву Фізичної особи-підприємця Лисич Наталії Миколаївни про стягнення 225000,00 грн.
19.03.2019 р. на адресу господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.03.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 15.05.2019 р.
04.04.2019 р. на поштову адресу суду від відповідача надійшла заява про залучення третьої особи.
07.05.2019 р. через канцелярію господарського суду Київської області позивачем подано письмові пояснення та документи для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2019 р. залучено до участі у справі № 911/339/19 за позовом Фізичної особи - підприємця Лисич Наталії Миколаївни до Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю “Нива Переяславщини” про стягнення 225000,00 грн. ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), яка діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 22.05.2019 р.
21.05.2019 р. на поштову адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.
22.05.2019 р. через канцелярію суду ТОВ “Нива Переяславщини” подано заяву про відкладення судового засідання.
22.05.2019 р. через канцелярію суду ОСОБА_1 подано заяву про відкладення судового засідання.
Ухвалою суду від 22.05.2019 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 19.06.2019 р.
18.06.2019 р. через канцелярію суду третьою особою надано письмові пояснення щодо предмету спору у даній справі.
19.06.2019 р. представником відповідача через канцелярію суду подано заяву про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 19.06.2020 р. заяву відповідача б/н, б/д (вх. № 12134/19 від 19.06.2019 р.) про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у справі господарського суду Київської області № 911/339/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/1363/19.
15.05.2020 р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 911/339/19. Дане клопотання вмотивоване тим, що незважаючи на залишення апеляційною інстанцією без змін ухвали господарського суду про зупинення провадження у справі, таке зупинення провадження призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників судового процесу. Позивач стверджує, що посилання суду в ухвалі від 19.06.2019 р. на те, що “в результаті розгляду справи № 911/1363/19 буде встановлено або спростовано факт дійсності договору оренди, що, на думку суду, впливає на оцінку доказів у даній справі” не свідчить про неможливість розгляду даної справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, оскільки договір оренди був чинний на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанції і залишається таким на момент звернення з даним клопотанням. Поряд з цим, на переконання позивача, подальше можливе визнання недійсним договору оренди від 01.09.2016 р. № 365/2016 може бути підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Таким чином, як зазначає позивач, зіставлення змісту суджень із розумінням положень п. 5 ч. 1 статті 227 ГПК України свідчить, що зупинене провадження має бути поновлене, оскільки таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи й перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Ухвалою господарського суду від 19.05.2022 р. відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця Лисич Наталії Миколаївни від 09.05.2020 р. б/н (вх. № 9342/20, 15.05.2020 р.) про поновлення провадження у справі № 911/339/19.
26.01.2022 р. через канцелярію суду позивачем подано клопотання про поновлення провадження у даній справі та заяву про збільшення позовних вимог.
Ухвалою господарського суду від 07.02.2022 р. поновлено провадження у справі № 911/339/19; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 16.03.2022 р.
16.03.2022 р. судове засідання з розгляду цієї справи не відбулось, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, в тому числі на території: м. Києва та Київської області, та, відповідно, наявністю загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, з урахуванням введення Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 воєнного стану в Україні, а також того, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
04.04.2022 р. на адресу суду від відповідача надійшла заява про залишення без розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог.
Ухвалою господарського суду від 14.04.2022 р. призначено розгляд справи по суті на 29.06.2022 р.
21.04.2022 р. на поштову адресу суду від відповідача надійшла заява про поновлення строку для подачі документів та долучення до матеріалів справи документів.
28.06.2022 р. через канцелярію суду позивачем подано заяву про заміну учасника справи на його правонаступника.
Ухвалою господарського суду від 29.06.2022 р. розгляд справи по суті в судовому засіданні відкладено на 03.08.2022 р.
В судове засідання з'явились і представник позивача і представник відповідача. Водночас, третя особа в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, уповноваженого представника до суду не направила.
Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Судом враховано, що в силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на наведене, з урахуванням того, що матеріалів справи достатньо для розгляду її по суті, суд дійшов до висновку про можливість проведення даного судового засідання за відсутності третьої особи, її уповноваженого представника.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2022 р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він вказує на те, що в період зупиненого провадження у цій справі Верховним Судом сформовано правову позицію, яка безпосередньо впливає на правильне застосування норм матеріального права в даній справі та яка була відсутня, як на момент подання позовної заяви так і на момент закриття підготовчого засідання, що унеможливило подання цієї заяви у встановлений законом строк.
Позивач заявляє: "як наголошено відповідачем у відзиві на позовну заяву (том. 1, арк. 20), відповідно до п. 6.5. договору №365/2016 від 01.09.2016 р., укладеного між ФОП Лисич Н.М. та СП ТОВ "Нива Переяславщини", дія договору оренди припиняється автоматично внаслідок несвоєчасної оплати орендарем орендної плати, більш ніж на один місяць. Водночас, згідно з п. 3.1. договору №365/2016 від 01.09.2016 р., орендна плата за перший і останній місяць оренди вноситься орендарем протягом 3 (трьох) робочих днів, з моменту підписання акту приймання-передачі. Акт приймання-передачі до договору №365/2016 від 01.09.2016 р. підписаний сторонами 01.09.2016 р. Як не заперечується сторонами, орендар за договором №365/2016 від 01.09.2016 р. не сплачував орендну плату, в тому числі за перший і останній місяць. Отже, договір №365/2016 від 01.09.2016 р. є припиненим з 06.09.2016 р. на підставі п. 6.5. вказаного договору. При розрахунку розміру позовних вимог, позивач покладався, зокрема, на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 14.11.2018 р. у справі №924/195/16 та від 11.05.2018 р. у справі №926/2119/17, відповідно до якої зобов'язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії договору оренди, оскільки таке припинення пов'язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди. Тобто, розмір заборгованості розраховувався відповідно до встановленого в договорі №365/2016 від 01.09.2016 р. розміру орендної плати помноженої на кількість місяців (днів) фактичного користування відповідачем орендованим майном".
Разом з тим, як вказує позивач, в період зупиненого провадження Верховним Судом сформовано правову позицію та в подальшому відступлено від правових висновків викладених в постановах від 14.11.2018 р. у справі №924/195/16 та від 11.05.2018 р. у справі №926/2119/17. Так, в пунктах 164-166 постанови Верховного Суду від 24.10.2019 р. у справі №904/3315/18 сформовано наступний висновок щодо застосування норм права. Так, частиною другою статті 785 ЦК України передбачено особливий вид майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що полягає у сплаті наймачем, який не виконує обов'язку з повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Зазначений особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов'язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов'язання, крім використання права на стягнення неустойки в розмірі визначеному статтею 785 ЦК України.
З урахуванням наведеного, посилаючись на те, що неповернення об'єкта оренди у період після закінчення строку дії договору від 01.09.2016 р. № 365/2016 відбулось виключно з вини відповідача, а тому, як вказує позивач існують усі правові підстави для стягнення з нього неустойки, відповідно до положень статті 785 ЦК України за період з вересня 2016 р. по вересень 2018 р., у зв'язку із чим, позивач, з урахуванням збільшення позовних вимог на суму неустойки, просить стягнути з відповідача 450000,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу:
1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу;
2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;
3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Таким чином, у Господарському процесуальному кодексі України передбачено право позивача збільшити розмір позовних вимог. Відповідно до усталеної судової практики під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (пункт 47 постанови Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі 923/1061/18). Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
Така дія (заявлення додаткових вимог) може кваліфікуватися лише як зміна предмету позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права чи охоронюваного законом інтересу. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Разом з цим, слід брати до уваги те, що відповідно до частини третьої статті 46 ГПК України одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (пункт 47 постанови Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі 923/1061/18).
У пунктах 36, 37 постанови від 19.12.2019 р. у справі № 925/185/19, яка ухвалена за участі сторін у подібних правовідносин, Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції, що доповнення немайнового позову (про визнання договору недійсним) майновою вимогою про стягнення коштів є не збільшенням позовних вимог, а є пред'явленням нового позову із іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви як збільшення розміру заявлених позовних вимог, і залишив без змін ухвалу суду першої інстанції, якою було відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто заявнику заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Також, відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі N 925/186/19, як збільшення чи зменшення розміру позовних вимог необхідно розуміти зміну кількісних показників, в яких виражена позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо. Тобто збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір заявлених вимог. Разом із тим, збільшенням розміру позовних вимог є збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано із пред'явленням додаткових чи нових позовних вимог, про які не йшлося у позовній заяві, в тому числі шляхом доповнення немайнової вимоги майновою.
За результатами аналізу обґрунтувань позовних вимог, а також заяви про збільшення позовних вимог, судом встановлено, що позивачем в даному випадку не збільшено позовні вимоги, а доповнено іншими, заявленими з інших підстав, так як первісні вимоги було заявлено, як стягнення орендної плати, а додаткові вимоги, згідно наданих позивачем обґрунтувань, заявлено як неустойка, нарахована у зв'язку із простроченням виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Виходячи із наведеного, з урахуванням змісту заяви відповідача про залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог, з огляду також на те, що позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог з пропущенням встановленого положеннями статті 46 ГПК України строку, при цьому, не наведено обґрунтованих причин не подання відповідної заяви до закінчення підготовчого засідання, врахувавши, що подання до суду під виглядом збільшення розміру позовних вимог нових вимог, які не були зазначені у тексті позовної заяви, згідно встановленого вище, є неправомірним, з урахуванням правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 23.01.2020 р. у справі № 925/186/19 (п.п. 5.22., 5.23), суд дійшов до висновку про відмову в прийнятті заяви позивача про збільшення позовних вимог та повернення такої заяви заявнику.
Крім того, матеріали справи містять заяву ФОП Лисич Наталії Миколаївни, в якій вона просить суд замінити позивача, фізичну особу-підприємця Лисич Наталію Миколаївну її правонаступником ОСОБА_3 .
Як вбачається з доданих до заяви матеріалів, 23.09.2019 р. між фізичною особою-підприємцем Лисич Наталією Миколаївною (первісний кредитор) та ОСОБА_3 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесія) № 1, відповідно до умов якого за цим договором первісний кредитор безоплатно відступає, а новий кредитор приймає право вимоги, що належать первісному кредиторові і стає кредитором за договором № 365/2016 від 01.09.2016 р., укладеним між первісним кредитором та спільним українсько-великобританським товариством з обмеженою відповідальністю "Нива Переяславщини" (ідентифікаційний код 25564175) (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. вказаного договору за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за основним договором, всіх сум, що не виплачені боржником станом на момент підписання даного договору, а також сум грошових зобов'язань, що можуть виникнути у майбутньому, зокрема, але не виключно: орендної плати за договором оренди № 365/2016 від 01 вересня 2016 року, пені, штрафів, неустойки, включаючи право первісного кредитора на відшкодування заподіяних збитків пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням умов основного договору боржником у встановленому законом порядку.
Право вимоги первісного кредитора до боржника на суму 225000,00 грн. за основним договором підтверджується наступними оригіналами документів, які є невід'ємною частиною цього договору і передаються первісним кредитором новому кредитору в момент підписання сторонам договору: договір оренди № 365/2016 від 01 вересня 2016 року; акт приймання - передачі приміщення магазину в оренду до договору оренди № 365/2016 від 01.09.2016 року. Новий кредитор має право вимагати, а первісний кредитор зобов'язаний надати всі наявні в нього документи, що підтверджують право вимоги за даним договором (п. 1.3. договору).
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору сторони узгодили, що підписанням цього договору сторони підтверджують передачу первісним кредитором новому кредитору всіх оригіналів документів на підтвердження права вимоги за основним договором. Одночасно з підписанням цього договору первісний кредитор повідомляє боржника про відступлення права вимоги за усіма майновими зобов'язанням боржника зазначеними в пункті 1.2. даного договору. Обов'язок направлення повідомлення боржнику покладається на первісного кредитора.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.1. договору).
Як вбачається зі змісту наданої суду копії договору, він підписаний сторонами, а відтак, набрав чинності.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок переведення своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Такий статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які відповідно до ст. 599 ЦК України припиняються, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Отже, заміна кредитора у зобов'язанні допускається шляхом відступлення права вимоги протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
У силу вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Статтею 52 ГПК України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Проаналізувавши вищевказане, з урахуванням положень статті 204 ЦК України, судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується передання позивачем на користь гр. ОСОБА_3 прав вимоги за зобов'язаннями, що виникли за договором оренди від 01.09.2016 р. № 365/2016.
Що стосується заперечень відповідача, останнім не наведено обґрунтованих тверджень щодо наявності підстав для відмови позивачу в заміні його на правонаступника гр. ОСОБА_3 . Крім того, судом враховано, що в заяві від 23.02.2022 р. відповідач просить закрити провадження у справі, з посиланням на те, що позивачем права вимоги за зобов'язаннями, що є предметом спору передано третій особі, а відтак, позивач втратила права кредитора за договором оренди від 01.09.2016 р. № 365/2016. Таким чином, відповідачем не заперечувався факт набуття від позивача іншою особою прав вимоги за зобов'язаннями, що є предметом спору в даній справі, поряд із цим, в подальшому, ним подано заперечення від 12.07.2022 р. щодо задоволення вказаної заяви, в яких він, зокрема вказує на те, що задоволення, в даному випадку заяви про заміну кредитора на правонаступника на підставі наведеного договору призведе до того, що дана справа буде не підсудною господарському суду.
Проаналізувавши наведене, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 25.10.2021 р. № 910/1041/15-г, відповідно до якої: господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів у яких стороною є фізична особа, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася фізичною особою-підприємцем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 р. у справі №904/1083/18); таким чином, права вимоги можуть бути набуті фізичною особою, що не є підприємцем за договором, за яким кредитором є фізична особа-підприємець, у такому разі така особа набуває прав процесуального правонаступника у господарській справі незалежно від наявності в неї статусу ФОП.
З огляду на наведене, судом встановлено, що заперечення відповідача є необґрунтованими, а відтак, з урахуванням того, що позивачем доведено, що ним передано права вимоги за договором оренди від 01.09.2016 р. № 365/2016 гр. ОСОБА_3 , врахувавши, що відповідно до положень статті 52 ГПК України, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу, суд дійшов до висновку про можливість заміни позивача - ФОП Лисич Наталію Миколаївну на правонаступника фізичну особу - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).
Що стосується заяви відповідача про закриття провадження у цій справі, з мотивів того, що право вимоги за зобов'язаннями, що виникли на підставі договору оренди від 01.09.2016 р. № 365/2016 передано позивачем на користь третьої особи, що, на переконання відповідача, є підставою для закриття провадження у справі, так як між позивачем та позивачем відсутній предмет спору.
Судом встановлено, що відповідно до положень частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо:
1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;
2) відсутній предмет спору;
3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;
4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;
5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;
6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
З огляду на наведене, з урахуванням того, що відповідно до положень статті 52 ГПК України суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу, отже зміна сторони у зобов'язанні не є підставою для закриття провадження у справі, наведена заява відповідача залишається судом без задоволення.
За таких обставин, з урахуванням того, що, як встановлено вище, в даному випадку, заміна позивача у справі на правонаступника не може призвести до зміни юрисдикції розгляду спору, виходячи з того, що господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів у яких стороною є фізична особа, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася фізичною особою-підприємцем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.10.2021 р. № 910/1041/15-г), суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної справи по суті в цьому судовому засіданні.
Так, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши аргументи сторін, суд
встановив:
01.09.2016 р. між ФОП Лисич Н.М. (орендодавець) та СП ТОВ “Нива Переяславщини” (орендар) було укладено договір оренди № 365/2016, відповідно до умов якого "Орендодавець" передає, а "Орендар" приймає в оренду (платне строкове користування без права власності та розпорядження майном) приміщення магазину за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка "Школа" (п. 1.1. договору).
Мета оренди: реалізація м'ясної продукції ТМ "П'ятачок". Приміщення належить Орендодавцю на підставі: паспорта прив'язки малої архітектурної форми - торгівельного павільйону від 2010 року (п.п. 1.2., 1.3. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору здається: 1 (одне) окремо розташоване приміщення площею 30 кв.м., що зазначені в акті прийому-передачі до даного договору.
Згідно із п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору вартість оренди приміщення за один місяць магазину складає: 9000,00 грн. (дев'ять тисяч грн. 00 коп.) без ПДВ. Орендна плата за перший і останній місяць оренди вноситься Орендарем протягом 3 (трьох) робочих днів, з моменту підписання акту приймання-передачі. Орендар зобов'язується щомісячно сплачувати орендну плату, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку Орендодавцем, за поточний місяць. Орендна плата починає нараховуватись з дня підписання акту приймання-передачі. Орендар зобов'язаний відшкодовувати витрати за комунальні послуги згідно виставлених рахунків.
Пунктом 4.1. договору сторони узгодили, що орендар зобов'язується, зокрема: використовувати орендоване приміщення для реалізації продукції торгової марки "П'ятачок" (основний товар) та супутніх товарів; вносити орендну плату та інші платежі своєчасно та в повному обсязі згідно домовленості; в разі припинення Договору повернути Орендодавцеві орендоване приміщення в належному стані, не гіршому, ніж на момент прийому, з урахуванням фізичного зносу; у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи Орендаря, останній повинен сповістити про цю подію Орендодавця за два місяці.
Згідно із п. 4.2. договору орендар має право, зокрема: в односторонньому порядку достроково розірвати даний Договір, сповістивши-попередньо письмово Орендодавця за два місяці до його розірвання.
Орендодавець зобов'язується, зокрема: передати Орендарю в орендне користування магазин в день підписання акту приймання-передачі до даного Договору (п. 4.3. договору).
Орендодавець має право, зокрема в односторонньому порядку достроково розірвати даний Договір, сповістивши попередньо письмово Орендаря за два місяці до його розірвання (п. 4.4. договору).
Відповідно до п. 6.1. договору строк дії договору - до 31.12.2017 р. У випадку, якщо між сторонами не виникло суперечностей та неузгодженостей за час оренди, що минув, договір автоматично продовжується на той самий строк і на тих самих умовах.
Зміна або розірвання договору можуть мати місце тільки за погодженням сторін. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін або за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством. Також, дія договору оренди припиняється автоматично внаслідок несвоєчасної оплати орендарем орендної плати, більш ніж на один місяць (п.п. 6.3., 6.4., 6.5. договору).
Вказаний договір підписаний орендодавцем особисто та уповноваженим представником орендаря, а також скріплений відтиском печатки останнього.
На виконання наведеного договору 01.09.2016 р. орендодавцем було передано, а орендарем прийнято у користування нежитлове приміщення, площею 30 кв.м., розташоване за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка "Школа", що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим відтиском печатки орендаря актом приймання-передачі приміщенням магазину в оренду до договору оренди від 01.09.2016 р. № 365/2016 (належним чином завірену копію якого додано до позову).
Позивач звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що жодна із сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору оренди № 365/2016 від 01.09.2016 р., приміщення магазину, передане відповідачу в оренду на виконання вказаного договору ним повернено не було, при цьому, останній з моменту підписання такого договору по 01.10.2018 р. (протягом 25 місяців), у порушення його умов, не здійснював орендну плату за користування приміщенням, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість з орендної плати на суму 225 000,00 грн.
Відповідач (орендар) у відзиві вказує на те, що 22.04.2015 р. між ним, як орендарем та ФОП Савченко Н.М., як орендодавцем було укладено договір оренди магазину за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до умов якого відповідач використовував вказане майно для ведення господарської діяльності, при цьому, сплачуючи в строки орендну плату за його використання. Однак, наприкінці 2016 року, як вказує відповідач, до нього звернулась ФОП Лисич Н.М., яка заявила про перехід права власності на предмет оренди за вказаним договором на її користь та вимагала здійснити переукладення договору оренди, у зв'язку із чим, врахувавши, що вказана особа запевнила про наявність документів, що підтверджують право власності на предмет оренди, відповідачем було укладено із ФОП Лисич Н.М. договір оренди від 01.09.2016 р. № 365/2016. Разом із тим, як вказує відповідач, 14.09.2016 р. до нього звернулась представник за дорученням від ОСОБА_2 ОСОБА_1 та повідомила про незаконність дій ОСОБА_4 з приводу переукладення на своє ім'я договору оренди, надавши відповідні підтверджуючі документи, у зв'язку із чим, врахувавши ненадання ОСОБА_4 жодного документа на підтвердження наявності в її власності майна, що є предметом оренди, відповідачем було повідомлено ОСОБА_4 про нікчемність договору від 01.09.2016 р. № 365/2016 та подальшу роботу підприємства за договором оренди від 22.04.2015 р. № 250/2015, укладеним зі ОСОБА_2 . Таким чим, з урахуванням наведеного, відповідач заявляє, що ним було продовжено здійснення орендної плати та відшкодування комунальних послуг на користь ОСОБА_2 , на підставі договору оренди від 22.04.2015 р. № 250/2015.
Окрім наведеного, відповідачем також вказано на те, що відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва, справа № 760/978/17 від 17.10.2017 р. ОСОБА_2 визнано недієздатною та назначено опікуном ОСОБА_1 , у зв'язку з цим, 02.01.2018 р. між СП ТОВ "Нива Переяславщини" та ФОП Савченко Н.М. в особі представника Чудакової О.М., що діяла на підставі рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17.10.2017 р., було укладено договір оренди (магазину) № 122/2018 терміном до 30.11.2020 р. Як вказує відповідач, він на підставі даного договору оренди здійснював орендні платежі на користь ОСОБА_2 у термін до 30.09.2018 р.
Окрім наведеного, відповідач у відзиві також вказує на те, що відповідно до умов договору оренди від 01.09.2016 р. № 365/2016 дія договору оренди припиняється автоматично внаслідок несвоєчасної оплати орендарем орендної плати, більш ніж на один місяць.
На підтвердження належного виконання вказаних договорів оренди, відповідачем додано до відзиву копії відповідних платіжних доручень.
У відповіді на відзив позивач вказує на те, що 31.08.2016 р. додатковою угодою до договору оренди від 22.07.2015 р. № 250/2015 даний договір було розірвано за взаємною згодою сторін, що було в подальшому проігноровано відповідачем. Крім цього, позивач вказує на те, що хоч відповідачем і було надіслано лист, яким він повідомляв позивача про нікчемність договору оренди від 01.09.2016 р. № 365/2016, обставини, що наведені в такому листі лише свідчать про його оспорюваність. Також, позивач зазначає, що відповідно до положень статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Виходячи із наведеного, також з посиланням на те, що відповідачем не повернено приміщення позивачу, а продовжено його використання для здійснення господарської діяльності, при цьому, в порушення умов чинного договору не здійснюючи орендні та комунальні платежі, позивач заявляє, що у відповідача наявна заборгованість з орендної плати на суму 225000,00 грн.
Окрім наведеного, третьою особою також заявлено заперечення відносно заявлених позивачем позовних вимог, з посиланням на обставини, які наведено відповідачем у відзиві на позов.
У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого:
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною першою ст. 286 цього ж кодексу визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з частиною першою ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Положеннями частини першої ст. 762 цього ж кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень частини першої ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 19.06.2020 р. в цій справі, що залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2019 р., заяву відповідача б/н, б/д (вх. № 12134/19 від 19.06.2019 р.) про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у справі господарського суду Київської області № 911/339/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/1363/19.
Рішенням господарського суду Київської області від 04.08.2020 р. у справі № 911/1363/19 позовні вимоги за первісним позовом Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю “Нива-Переяславщини” до Фізичної особи-підприємця Лисич Наталії Миколаївни, третя особа 1 - ОСОБА_1 - опікун ОСОБА_2 , третя особа 2 - ОСОБА_3 про визнання Договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 року недійсним задоволено повністю; визнано недійсним Договір оренди №365/2016 від 01.09.2016 року, укладений між Спільним українсько-великобританським товариством з обмеженою відповідальністю “Нива-Переяславщини” та Фізичною особою-підприємцем Лисич Наталією Миколаївною; в задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Лисич Наталії Миколаївни до Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю “Нива-Переяславщини”, третя особа ОСОБА_1 - опікун ОСОБА_2 про визнання недійсним Договору оренди №250/215 від 22.04.2015 року та стягнення 264000,00 грн. відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 р. в зазначеній справі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лисич Наталії Миколаївни задоволено частково; рішення господарського суду Київської області від 04.08.2020 р. у справі №911/1363/19 в частині задоволення первісного позову скасовано; прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову; в іншій частині рішення господарського суду Київської області від 04.08.2020 у справі №911/1363/19 залишено без змін.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.07.2021 р. у справі № 911/1363/19 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю “Нива Переяславщини” на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 р. у справі № 911/1363/19; закрито касаційне провадження у справі № 911/1363/19 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лисич Наталії Миколаївни у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лисич Наталії Миколаївни у частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 р. у справі № 911/1363/19 та рішення господарського суду Київської області від 04.08.2020 р. у частині вирішення зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Лисич Наталії Миколаївни залишено без змін.
Північний апеляційний господарський суд в постанові від 19.01.2021 р. в зазначеній справі, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю “Нива-Переяславщини” до Фізичної особи-підприємця Лисич Наталії Миколаївни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 - опікун ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , визнання недійсним договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 р., а також приймаючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем за первісним позовом не доведено, що відповідачем за первісним позовом неправомірно набуто право власності на майно, яке є предметом спірного договору оренди, як і не доведено незаконність набуття права власності на вказане майно, встановлена у судовому порядку, а тому, доводи позивача за первісним позовом про те, що відповідач за первісним позовом, укладаючи з ним договір, не мав права власності на майно, яке було предметом оренди, а отже не мав повноважень на укладення вказаного договору та про те, що оспорюваний договір був укладений позивачем під впливом обману спростовуються вказаним.
Крім того, постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 р. у справі № 911/1363/19, що набрала законної сили, також встановлено, що 11.07.2016 р. додатковою угодою №1 до договору оренди №250/2015 від 22.04.2015 р. змінено реквізити оплати орендодавця, а саме: змінено одержувача з ФОП Савченко Н.М. на ФОП Лисич Н.М., зі слів позивача за зустрічним позовом (ФОП Лисич Н.М.), даний пункт ніколи не виконувався відповідачем за зустрічним позовом (СП ТОВ “Нива-Переяславщини”). Крім того, 31.08.2016 року, додатковою угодою до договору оренди №250/2015 від 22.07.2015 року, даний договір було розірвано за взаємною згодою сторін, однак, за твердженням позивача за зустрічним позовом, в подальшому цей факт було проігноровано відповідачем за зустрічним позовом. 01.09.2016 року між позивачем за зустрічним позовом (ФОП Лисич Н.М.) та відповідачем за зустрічним позовом (СП ТОВ “Нива-Переяславщини”) укладено договір оренди №365/2016 від 01.09.2016 року та підписано Акт приймання-передачі приміщення магазину в оренду до договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 року.
Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на наведене, судом встановлено, що наведеними обставинами, встановленими постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 р. у справі № 911/1363/19, що набрала законної сили, які не потребують додатковому доведенню, спростовано заперечення відповідача, наведені у відзиві в цій справі.
Судом враховано, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2022 р. у справі № 910/14927/20 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
В даному випадку, виходячи із наведених обставин справи, відповідачем не спростовано презумпцію правомірності договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 р., а відтак, обов'язки, що виникли внаслідок укладення такого договору підлягають виконанню сторонами.
Крім того, як свідчать матеріали справи, не зважаючи на те, що, на переконання відповідача, дію договору оренди №365/2016 від 01.09.2016 р. було припинено на підставі його умов, а саме: п. 6.5., він продовжив користуватись майном, що є предметом оренди згідно з вказаним договором та, яке він отримав у користування на виконання такого договору, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення магазину в оренду від 01.09.2016 р. (завірена копія якого міститься в матеріалах справи). Доказів повернення відповідачем на користь ФОП Лисич Н.М. об'єкту нерухомого майна: приміщення магазину за адресою: Київська обл., м. Обухів, зупинка "Школа", площею 30 кв.м. матеріали справи не містять.
За таких обставин, виходячи із наведених норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, з урахуванням того, що матеріали справи не містять доказів здійснення орендної плати за договором оренди №365/2016 від 01.09.2016 р. в період з 01.09.2016 р. по 01.10.2018 р., суд дійшов до висновку про правомірність звернення позивача із позовними вимогами про стягнення з відповідача орендної плати за вказаним договором та за наведений період на загальну суму 225000,00 грн.
Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, суд задовольняє позов повністю, стягує з Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю “Нива Переяславщини” на користь, з урахуванням заміни позивача на правонаступника здійсненої в даному судовому засіданні, ОСОБА_3 225000,00 грн. орендної плати за договором оренди №365/2016 від 01.09.2016 р.
З огляду на наведене, виходячи із того, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, судові витрати в сумі 3375,00 грн. у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. Відмовити у прийнятті до розгляду та повернути позивачу заяву про збільшення позовних вимог.
2. Замінити позивача - Фізичну особу-підприємця Лисич Наталію Миколаївну на правонаступника фізичну особу - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).
3. Заяву відповідача від 23.02.2022 р. № 01-0311/03-03 про закриття провадження у справі залишити без задоволення.
4. Позов задовольнити.
5. Стягнути з Спільного українсько-великобританського товариства з обмеженою відповідальністю “Нива Переяславщини” (08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Привокзальна, 2; код ЄДРПОУ 25564175) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 225000 (двісті двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок заборгованості та 3375 (три тисячі триста сімдесят п'ять) гривень 00 копійок судового збору.
6. Видати наказ.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту рішення 03.10.2022 р.
Суддя А.В. Лопатін