ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.09.2022Справа № 52/803
За скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"
на дії старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
у справі № 52/803
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Державного підприємства Міністерства оборони "Укрвійськбуд" в особі 135 Домобудівельного комбінату
про стягнення 598 002,40 грн.,
Суддя Ломака В.С.
Секретар судового засідання Видиш А.В.
Представники учасників справи:
від відповідача (скаржника): Рева В.В. за довіреністю від 04.01.2022 № 3;
від позивача (стягувача): Максимчук О.В. за довіреністю від 30.12.2021 № 2296;
Халявка І.М. за довіреністю від 08.08.2022 № 2455;
від ДВС: не з'явився.
У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа № 52/803 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі 135 Домобудівельного комбінату про стягнення заборгованості за договором від 22.07.2003 року № 02820/1-1-02 у загальному розмірі 598 002,40 грн., з яких: 484 107,43 грн. - основний борг, 113 894,97 грн. - інфляційні втрати.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року в цій справі (суддя Чебикіна С.О.) означений позов Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено; стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі 135 Домобудівельного комбінату (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, 19, код 08404501) на користь позивача 484 107,43 грн. боргу, 113 894,97 грн. інфляційної складової боргу, 5 980,02 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
20.01.2011 року на виконання вказаного рішення місцевим господарським судом видано відповідний наказ.
15.09.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла скарга Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" від 14.09.2022 року № 169 на дії старшого державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойправа А.О. (далі - Державний виконавець), в якій скаржник просив суд:
- визнати протиправними дії Державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 69714495 та скасувати означену постанову;
- визнати протиправною бездіяльність Державного виконавця, яка полягала у не винесенні постанови про закриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження № 69714495.
Обґрунтовуючи викладені вимоги, скаржник посилався на те, що в порушення абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) Державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження № 69714495 боржником за наказом господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року № 52/803 визначено Філію "135 Домобудівельний комбінат" Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (далі - Філія), яка не має статусу юридичної особи. Зважаючи на викладене, 06.09.2022 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (далі - Підприємство) подало Державному виконавцю клопотання про закриття виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу, яке останнім залишено без задоволення. Крім того, скаржник вказував, що кошти, які перебувають на банківських рахунках Філії, є коштами зі спеціальним режимом використання, звернення стягнення на які заборонено законом.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду вказані матеріали скарги передані судді Чебикіній С.О.
Згідно з розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 15.09.2022 року № 05-23/707/22, а також враховуючи перебування судді Чебикіної С.О. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи № 52/803, зареєстрованих за вхідним № 01-20/4558/22.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2022 року, матеріали справи № 52/803, зареєстровані за вхідним № 01-20/4558/22, передано для розгляду судді Ломаці В.С.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2022 року скаргу Підприємства від 14.09.2022 року № 169 прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 28.09.2022 року.
27.09.2022 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" від 27.09.2022 року № 1249/12/12/02-22, в яких стягувач заперечив проти задоволення скарги від 14.09.2022 року № 169, зважаючи на її необґрунтованість.
У судовому засіданні 28.09.2022 року представник Підприємства подав клопотання від 28.09.2022 року № 180 про долучення документів до матеріалів справи, підтримав вимоги скарги від 14.09.2022 року № 169 та наполягав на їх задоволенні.
Представник стягувача у цьому судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги Підприємства, у зв'язку з її необґрунтованістю.
Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про дату, час і місце розгляду скарги Підприємства був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 28.09.2022 року не забезпечив.
Розглянувши у судовому засіданні 28.09.2022 року скаргу Підприємства від 14.09.2022 року № 169, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
За умовами частини 1 статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Статтею 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Верховний Суд у постанові від 15.01.2020 року в справі № 910/7221/17 зазначив, що в силу приписів вищевказаної статті Закону виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, які є обов'язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов'язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження. Отже, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується "правомірна поведінка" виконавця.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Пунктом 9 статті 2 Закону передбачено, що однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частини 1 статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 69714495 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року № 52/803 про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі 135 Домобудівельного комбінату на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишку боргу в сумі 579 968,48 грн.
Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Згідно з частиною 5 означеної статті Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, у серпні 2022 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою № 996/12/12/02-22 про примусове виконання судового наказу та відкриття виконавчого провадження, в якій просило відкрити виконавче провадження за наказом господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року № 52/803 про стягнення з боржника ДП МОУ "Укрвійськбуд" в особі Філії на користь стягувача залишку боргу в сумі 579 968,48 грн., змінити назву стягувача з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", а також накласти арешт на майно та розрахункові рахунки боржника в банківських установах, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконавчого провадження.
Зважаючи на подання стягувачем (Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал") вищевказаної заяви, постановою Державного виконавця від 25.08.2022 року відкрито виконавче провадження № 69714495 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року № 52/803 про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі 135 Домобудівельного комбінату на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишку боргу в сумі 579 968,48 грн.
Боржником у вказаній постанові зазначено: Філія "135 Домобудівельний комбінат" Державного підприємства МО України "Укрвійськбуд" (адреса: місто Київ, вулиця Бориспільська, 19; код ЄДРПОУ: 08404501).
Стягувач: Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (адреса: місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А; код ЄДРПОУ: 03327664).
Означеною постановою боржника зобов'язано протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно і попереджено останнього про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Крім того, з боржника стягнуто виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 57 996,84 грн.
Обґрунтовуючи скаргу від 14.09.2022 року № 169, Підприємство посилалася на те, що листом від 06.09.2022 року № 163 воно звернулося до Державного виконавця з клопотанням, в якому, зважаючи на неможливість визначення Філії в якості боржника у виконавчому провадженні № 69714495, просило повернути виконавчий документ (наказ господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року № 52/803) стягувачу.
З матеріалів справи вбачається, що у вищевказаному клопотанні скаржник зазначав про те, що Філія не є юридичною особою, не наділена цивільною процесуальною дієздатністю та не може виступати стороною у виконавчому провадженні, а відтак не може нести самостійно цивільну відповідальність у розумінні статей 80-83, 87, 89-94, 96 Цивільного кодексу України.
Беручи до уваги викладене, Підприємство просило Державного виконавця повернути виконавчий документ відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону, проте останнім таких дій вчинено не було.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Проте скаржником у встановленому законом порядку не було доведено та підтверджено відповідними доказами наявності обставин, безпосередньо вказаних у пункті 9 частини 1 статті 37 Закону, у тому числі встановлення законодавчої заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника у виконавчому провадженні № 69714495, а також заборони проведення стосовно боржника інших виконавчих дій, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
У матеріалах справи відсутні й інші докази, які б свідчили про наявність підстав для винесення Державним виконавцем постанови про повернення наказу господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року № 52/803 стягувачу згідно з іншими пунктами частини 1 статті 37 Закону.
Разом із тим, сам лише факт зазначення Державним виконавцем у постанові від 25.08.2022 року про відкриття виконавчого провадження № 69714495 боржником Філії "135 Домобудівельний комбінат" Державного підприємства МО України "Укрвійськбуд" (яка згідно з її статутними документами не є юридичною особою), а не Підприємства в особі цієї Філії, не свідчить про відсутність правових підстав для відкриття цього виконавчого провадження за заявою стягувача та не підтверджує виникнення у Державного виконавця обов'язку з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону, а застосоване Державним виконавцем у наведеній постанові формулювання найменування боржника безпосереднього не призводить до порушення прав Підприємства чи зміни суб'єктного складу сторін спору в справі № 52/803 чи учасників виконавчого провадження.
Суд також звертає увагу на те, що в самому виконавчому документі - наказі господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року № 52/803, реквізити боржника зазначені наступним чином: місто Київ, вулиця Бориспільська, 19, код 08404501, що повністю відповідає реквізитам боржника, вказаним у спірній постанові Державного виконавця від 25.08.2022 року про відкриття виконавчого провадження № 69714495. З огляду на викладене, суд зазначає, що код ЄДРПОУ: 08404501 присвоєно саме Філії, тоді як згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також зазначеною скаржником у скарзі від 14.09.2022 року № 169 інформацією, кодом ЄДРПОУ Підприємства є: 24308300.
Доказів, які свідчать по скасування судового рішення у справі № 52/803, чи доказів звернення до суду із заявою про роз'яснення цього рішення суду чи виправлення в ньому описок, скаржником не надано.
У той же час оскаржувана постанова містить чіткі відомості про зміст виконавчого документа: "Стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" в особі 135 Домобудівельного комбінату на користь Відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал залишку боргу в сумі 579 968,48 грн.".
Посилання скаржника на порушення Державним виконавцем приписів абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону також не беруться судом до уваги з огляду на те, що за умовами цієї статті боржником є, зокрема, юридична особа, на яку покладається обов'язок щодо виконання рішення, визначена саме виконавчим документом, яким у даному випадку є наказ господарського суду міста Києва від 20.01.2011 року № 52/803, а не постанова від 25.08.2022 року про відкриття виконавчого провадження № 69714495.
Водночас положеннями частини 2 статті 52 Закону передбачено, що виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Твердження Підприємства про те, що кошти, які перебувають на банківських рахунках Філії, є коштами зі спеціальним режимом використання, звернення стягнення на які заборонено законом, жодним чином не впливають на правомірність дій Державного виконавця щодо винесення постанови від 25.08.2022 року про відкриття виконавчого провадження № 69714495.
Посилання Підприємства на те, що виокремлення рахунків зі спеціальним режимом використання належить до повноважень органу державної виконавчої служби також оцінюється судом критично, оскільки саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини 3 статті 52 Закону повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 20.04.2022 року в справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).
Більше того, спірною постановою від 25.08.2022 року про відкриття виконавчого провадження № 69714495 арешт на грошові кошти чи майно як Підприємства, так і Філії, в установленому Законом порядку взагалі не накладався.
За умовами частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені обставини та наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про недоведеність скаржником правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Державного виконавця, яка полягала у не винесенні постанови про закриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження № 69714495, та безпідставність вимог Підприємства про визнання протиправними дій Державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.08.2022 року № 69714495 та скасування означеної постанови.
Більше того, норми процесуального права не передбачають повноважень суду на скасування рішень органів державної виконавчої служби/приватних виконавців.
Аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 року в справі № 905/64/15 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 року в справі № 908/3994/14, від 25.06.2021 року в справі № 905/2214/14-908/5734/14, від 15.07.2021 року в справі № 924/408/19, від 11.04.2022 року в справі № 916/3143/19 та від 04.08.2022 року в справі № 910/11419/20.
Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відтак, зважаючи на встановлені обставини та наведені норми, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги Підприємства від 14.09.2022 року № 169.
Керуючись статтями 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" від 14.09.2022 року № 169 відмовити.
2. Згідно з приписами статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
Повний текст ухвали складено та підписано 03.10.2022 року.
Суддя В.С. Ломака