ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.09.2022Справа № 910/17772/20
За позовом Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед"
до Акціонерного товариства "Банк Січ"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іберія"
про стягнення 2 500 000,00 грн.
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Дяченко Я.А.
Представники учасників справи:
від позивача Омельчук С.О.;
від відповідача Пилюченко І.Г.;
від третьої особи не з'явилися.
В судовому засіданні 15.09.2022 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 04.10.2022 року.
Компанія "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Січ" про стягнення 2 500 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року у справі № 910/17772/20 у задоволенні позову відмовлено. Витрати по сплаті судового збору покладено на позивача. Стягнуто з Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" на користь Акціонерного товариства "Банк Січ" 17 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 року скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року у справі № 910/17772/20. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Банк Січ" на користь Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", 2 500 000,00 грн. заборгованості.
Постановою Верховного Суду від 21.12.2021 року касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Січ" задоволено частково; скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 року у справі № 910/17772/20; справу № 910/17772/20 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
30.12.2021 року матеріали справи № 910/17772/20 надійшли до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2021 року матеріали справи № 910/17772/20 передано для розгляду судді Коткова О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 року прийнято справу № 910/17772/20 до провадження, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.02.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2022 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів, підготовче засідання відкладено на 15.03.2022 року.
Підготовче засідання у даній справі, призначене на 15.03.2022 року не відбулося у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2022 року підготовче засідання у справі № 910/17772/20 відкладено та повідомлено учасників справи, що дата, час і місце підготовчого засідання у цій справі будуть визначені судом після припинення воєнного стану в Україні, про що учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.
З огляду на те, що на території міста Києва, де здійснює свою діяльність Господарський суд міста Києва, не ведуться активні бойові дії, враховуючи, що місцезнаходженням сторін у даній справі є місто Київ, з метою забезпечення конституційних прав учасників справи на судовий захист, безперервного здійснення правосуддя та дотримання розумності строків розгляду справ, суд призначив справу № 910/17772/20 до розгляду у судовому засіданні на 16.06.2022 року, про що учасників справи було повідомлено ухвалою суду від 20.05.2022 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2022 року підготовче засідання відкладено на 14.07.2022 року.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 14.07.2022 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/17772/20 до судового розгляду по суті на 18.08.2022 року.
Судове засідання, призначене на 18.08.2022 року не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, судове засідання призначено на 15.09.2022 року, про що учасників справи було повідомлено ухвалою суду від 23.08.2022 року.
В судовому засіданні 15.09.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити у позові в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.11.2019 року між "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" (продавець) укладено договір про поставку мостового бар'єрного огородження № 04/11-19 (надалі - договір), відповідно до п. 2.1., 2.2. якого, продавець зобов'язується передати товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених договором поставки.
Згідно з п. 3.1. договору оплата за товар здійснюється покупцем у розмірі 50% попередньої оплати від вартості кожної партії товару. Після отримання товару та підтвердження його належної якості інженером (IRD Engineering S.r.l.) протягом 5 календарних днів покупець зобов'язаний здійснити оплату товару у розмірі 50% від вартості поставленого товару.
За умовами п. 4.2. договору продавець зобов'язаний згідно графіку здійснити поставку товару покупцю власним транспортом та за свій рахунок на об'єкт покупця. Після отримання від покупця попередньої оплати за партію товару, продавець зобов'язаний здійснити поставку партії товару протягом 25-30 календарних днів. Інші партії товару мають бути поставлені продавцем протягом 15 календарних днів після отримання відповідної попередньої оплати. У випадку, якщо продавець не може здійснити поставку товару на умовах визначених у графіку поставки, то покупець має право завчасно анулювати цей договір за умови письмового повідомлення продавця.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 03.03.2020 року (п. 12.1. договору).
Додатковою угодою № 1 від 02.03.2020 року продовжено строк дії договору поставки до 30.09.2020 року.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач стверджує, що ним були виконані умови договору поставки в повному обсязі, зокрема, позивач здійснював попередню оплату у розмірі 50% від суми, що була зазначена у наданих ТОВ "Іберія" рахунках, а у випадку поставки відповідної партії товару, сплачувалася решта вартості товару згідно умов договору поставки.
Позивач зазначає, що ТОВ "Іберія" не виконало свої зобов'язання за договором поставки, у зв'язку з чим, станом на 21.09.2020 року заборгованість перед позивачем становила 3 670 893,36 грн.
29.05.2020 року відповідач надав на користь позивача банківську гарантію № 202659-ГР-1511 на суму 2 500 000,00 грн., за умовами якої відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити на користь позивача повну суму гарантії як забезпечення виконання договору поставки у розмірі 2 500 000,00 грн. з наступних підстав: невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" прийнятих на себе зобов'язань відповідно до договору поставки; відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберія" від прийнятих на себе зобов'язань відповідно до договору поставки.
Кінцевим терміном дії гарантії є 30.09.2020 року (включно). Будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути отримана гарантом не пізніше зазначеної дати.
24.09.2020 року позивач направив на адресу відповідача вимогу № 351/20 від 21.09.2020 року, в якій позивач зазначив про порушення ТОВ "Іберія" взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки, у зв'язку з чим вимагав здійснити виплату коштів за банківською гарантією № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 року у розмірі 2 500 000,00 грн.
Листом вих. № 2142/145 від 05.10.2020 року відповідач відмовив в задоволенні вимог по банківській гарантії № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 року у зв'язку із закінченням строку її дії.
В подальшому, у вимозі від 14.10.2020 року позивач повторно вимагав відповідача здійснити виплату коштів за банківською гарантію № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 року у розмірі 2 500 000,00 грн., проте відповідач листом вих. № 2283/11 від 20.10.2020 року відмовив позивачу у виплаті з мотивів заявлення вимоги після закінчення строку дії гарантії.
На думку позивача, відмова відповідача сплатити кошти за гарантією порушує права позивача на отримання компенсаційної виплати у випадку порушення зобов'язань за договором поставки.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач проти позовних вимог заперечив. Заперечення мотивовані тим, що вимога позивача № 351/20 від 21.09.2020 року про сплату коштів за гарантією в розмірі 2 500 000,00 грн. була отримана Акціонерним товариством "Банк Січ" 01.10.2020 року поза межами строку дії гарантії, тому у відповідача відсутні підстави для виплати коштів за банківською гарантію № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 року у розмірі 2 500 000,00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно із статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до частин 1, 2 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Положеннями частини 4 статті 200 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно із статтею 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією (ст. 563 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 3 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 року, гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку; гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов'язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов'язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром.
Отже, підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням. Тобто гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.
Відповідно до ст. 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
Таким чином, при вирішенні спору про стягнення коштів за гарантією мають бути з'ясовані наступні обставини: 1) чи настав гарантійний випадок; 2) чи відповідає пред'явлена кредитором (бенефіціаром) гаранту письмова вимога про сплату грошової суми або додані до неї документи умовам гарантії; 3) чи дотримано строку подання заяви із вимого про сплату гарантії.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.06.2021 року у справі № 910/16898/19 обов'язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.
При цьому, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 року у справі № 910/16898/19 зазначено, що при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 910/20306/17.
Як вже зазначалося судом вище, 04.11.2019 року між позивачем, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія", як продавцем, було укладено договір про поставку мостового бар'єрного огородження № 04/11-19, за умовами якого продавець зобов'язався передати товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених договором поставки (п. 2.1., 2.2. договору).
В п. 3.1. договору сторони визначили, що оплата за товар здійснюється покупцем у розмірі 50% попередньої оплати від вартості кожної партії товару. Після отримання товару та підтвердження його належної якості інженером (IRD Engineering S.r.l.) протягом 5 календарних днів покупець зобов'язаний здійснити оплату товару у розмірі 50% від вартості поставленого товару.
Пунктом 4.2. договору передбачено, що продавець зобов'язаний згідно графіку здійснити поставку товару покупцю власним транспортом та за свій рахунок на об'єкт покупця. Після отримання від покупця попередньої оплати за партію товару, продавець зобов'язаний здійснити поставку партії товару протягом 25-30 календарних днів. Інші партії товару мають бути поставлені продавцем протягом 15 календарних днів після отримання відповідної попередньої оплати. У випадку, якщо продавець не може здійснити поставку товару на умовах визначених у графіку поставки, то покупець має право завчасно анулювати цей договір за умови письмового повідомлення продавця.
На забезпечення виконання ТОВ "Іберія" відповідних зобов'язань за вищезазначеним договором поставки АТ "Банк Січ" було надано банківську гарантію № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 року на суму 2 500 000,00 грн.
У банківській гарантії визначено, що за умовами банківської гарантії відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити на користь позивача повну суму гарантії як забезпечення виконання договору поставки у розмірі 2 500 000,00 грн. з наступних підстав: невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" прийнятих на себе зобов'язань відповідно до договору поставки; відмова Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберія" від прийнятих на себе зобов'язань відповідно до договору поставки.
Кінцевим терміном дії гарантії є 30.09.2020 року (включно). Будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути отримана гарантом не пізніше зазначеної дати.
Як стверджує позивач, ТОВ "Іберія" не виконало свої зобов'язання за договором поставки, у зв'язку з чим, станом на 21.09.2020 року заборгованість товариства перед позивачем становила 3 670 893,36 грн.
У зв'язку із порушенням ТОВ "Іберія" взятих на себе зобов'язань згідно договору поставки, позивач 24.09.2020 року направив на адресу відповідача вимогу № 351/20 від 21.09.2020 року, в якій вимагав здійснити виплату коштів за банківською гарантією № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 року у розмірі 2 500 000,00 грн.
У відповідь на вищезазначену вимогу відповідач листом вих. № 2142/145 від 05.10.2020 року відмовив позивачу в задоволенні вимог по банківській гарантії № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 року у зв'язку із закінченням строку її дії.
В подальшому, позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою від 14.10.2020 року, в якій вимагав відповідача здійснити виплату коштів за банківською гарантію № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 року у розмірі 2 500 000,00 грн.
В свою чергу, відповідач листом вих. № 2283/11 від 20.10.2020 року відмовив позивачу у виплаті з мотивів заявлення вимоги після закінчення строку дії гарантії.
Враховуючи факт невиплати відповідачем коштів за банківською гарантію № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 року у розмірі 2 500 000,00 грн. позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року у справі № 910/17772/20 у задоволенні позову відмовлено. Витрати по сплаті судового збору покладено на позивача. Стягнуто з Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" на користь Акціонерного товариства "Банк Січ" 17 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 року скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року у справі № 910/17772/20. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Банк Січ" на користь Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", 2 500 000,00 грн. заборгованості.
Постановою Верховного Суду від 21.12.2021 року касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Січ" задоволено частково; скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 року у справі № 910/17772/20; справу № 910/17772/20 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 року вказав на те, що у справі, що переглядається, суд першої інстанції взагалі не досліджував чи виник гарантійний випадок (порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" зобов'язання, забезпеченого гарантією), та відповідно обов'язок у гаранта сплатити за гарантією.
Водночас, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що Акціонерне товариство "Банк Січ" правомірно відмовило позивачу у задоволенні його вимоги про сплату грошової суми відповідно до умов гарантії, оскільки вимога позивача № 351/20 від 21.09.2020, була отримана відповідачем після закінчення стоку дії банківської гарантії, що на думку суду першої інстанції підтверджується листом Акціонерного товариства "Укрпошта" №1853-А-2021011410119-В від 20.01.2021.
В свою чергу, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції та скасовуючи його, обмежився лише дослідженням обставин та доказів поданих на їх підтвердження щодо отримання гарантом вимоги позивача в межах строку гарантії. При цьому, суд апеляційної інстанції навів доводи, за якими не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача № 351/20 від 21.09.2020, була отримана відповідачем після закінчення стоку дії банківської гарантії.
Суд також вважає, що висновок апеляційного господарського суду про те, що умовами наданої відповідачем гарантії не передбачено необхідності фактичного отримання гарантом адресованої йому вимоги про сплату гарантії протягом строку її дії, є помилковим та таким, що не відповідає положенням самої банківської гарантії № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020, якими передбачено, що будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути отримана гарантом не пізніше 30.09.2020.
Крім того, апеляційний господарський суд задовольняючи позов, як і суд першої інстанції, не досліджував чи виник гарантійний випадок (порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберія" зобов'язання, забезпеченого гарантією), і відповідно обов'язок у гаранта сплатити за гарантією, та не зазначив, які докази підтверджують настання гарантійного випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Як встановлено судом, позивач у позовній заяві стверджує, що письмова вимога № 351/20 від 21.09.2020 року була надіслана 24.09.2020 року на адресу відповідача та отримана уповноваженою особою відповідача 29.09.2020 року, що підтверджується накладною № 57 рекомендованих відправлень № 6 від 29.09.2020 року (поштове відправлення №0205903532360).
З матеріалів справи слідує, що листом від 05.10.2020 року № 2142/145 відповідач повідомив позивача про отримання вимоги № 351/20 від 21.09.2020 року саме 01.10.2020 року, тобто після закінчення строку дії банківської гарантії, а тому, керуючись умовами банківської гарантії № 202659-ГР-1511 від 29.05.2020 року та положеннями чинного законодавства відповідач відмовив позивачу у задоволенні його вимоги.
Як зазначає відповідач, у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, наданому позивачем, зазначено прізвище особи, що отримала поштову кореспонденцію "Чайковська", яка не є працівником Акціонерного товариства "Банк Січ", та відповідно не була уповноважена отримувати від імені відповідача поштову кореспонденцію, тому що відповідно до договору № 33/03/2066 про доставку/вручення поштових відправлень та періодичних друкованих видань від 23.12.2016 року між Акціонерним товариством "Укрпошта" та відповідачем, працівниками Акціонерного товариства "Банк Січ", що уповноважені отримувати поштову кореспонденцію, є Борисова Т.В. та ОСОБА_1 згідно довіреності від 17.10.2019 року, строк дії якої до 26.10.2022 року.
Згідно із наявним в матеріалах справи листом Акціонерного товариства "Укрпошта" від 20.01.2021 року № 1853-А-2021011410119-В (на запит відповідача від 14.01.2021 № А-2021011410119) фактично поштове відправлення №0205903532360 було вручено уповноваженій особі відповідача 01.10.2020 року у відділені поштового зв'язку 01033 місто Київ.
Положеннями статті 13 Закону України "Про поштовий зв'язок" (який є нормативним актом, що визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв'язку і користувачами їх послуг) передбачено, що послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
Згідно з пунктом 90 Правил адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку. Довіреність на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом може бути посвідчена нотаріально, посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання. Після пред'явлення оригіналу довіреності її копія залишається в об'єкті поштового зв'язку.
При цьому, доказів уповноваження відповідачем інших осіб на отримання поштової кореспонденції від імені АТ «Банк Січ» матеріали справи не містять.
Доказів скасування довіреності від 17.10.2019 року матеріали справи також не містять.
Поряд з цим суд відмічає, що добросовісність виконання службових обов'язків працівниками Акціонерного товариства "Укрпошта" презюмується.
Разом з цим, судом встановлено, що у матеріалах справи містяться довідки № 2881/14-1 та № 2882/14-1 від 31.12.2020 року АТ «Банк Січ», з яких вбачається, що станом на 31.12.2020 року ОСОБА_2 з 15.10.2019 року та ОСОБА_1 з 06.02.2017 року були працівниками АТ «Банк Січ».
Таким чином, суд дійшов висновку, що з огляду на суперечливість доводів сторін та наданих ними доказів, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0205903532360 не є беззаперечним та достатнім доказом у підтвердження факту отримання уповноваженою особою відповідача вимоги № 351/20 від 21.09.2020 року саме 29.09.2020 року, за встановлених судом вище обставин.
В той же час суд зауважує, що відповідальність за своєчасність отримання відповідачем вимоги № 351/20 від 21.09.2020 року, в даному випадку до 30.09.2020 року включно, несе виключно позивач, який при направлені вимоги скористався безпосередньо послугами оператора поштового зв'язку АТ «Укрпошта», а не будь-якої кур'єрської служби для доставки та вручення вимоги уповноваженій особі відповідача нарочно.
Не може бути залишений судом поза увагою факт відсутності у матеріалах справи доказів невиконання ТОВ "Іберія" (боржник) прийнятих на себе зобов'язань відповідно до договору поставки, оскільки саме лише посилання у позовній заяві на наявність у ТОВ «Іберія» заборгованості у розмірі 3 670 893,36 грн. не свідчить про порушення боржником зобов'язань за договором поставки, забезпеченого гарантією, доказів, які б свідчили про протилежне позивачем до суду не представлено, тоді як саме виникнення гарантійного випадку є безумовною умовою для виплати коштів за банківською гарантією.
Доказів на спростування викладеного судом вище позивач не надав.
Враховуючи ненадання позивачем доказів у підтвердження порушення ТОВ «Іберія» зобов'язань за договором поставки, суд дійшов висновку, що відсутність таких доказів виключає обов'язок у гаранта сплатити кошти за банківською гарантією.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, суд дійшов висновку про те, що позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували настання гарантійного випадку та обов'язку відповідача сплатити кошти за банківською гарантією.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.
Згідно п. 1 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Судові витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 75 000,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. В позові відмовити повністю.
2. Стягнути з Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", що діє через зареєстроване в Україні представництво "Сіногідро Корпорейшн Лімітед" (ідентифікаційний код 26612982, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) на користь Акціонерного товариства "Банк Січ" (ідентифікаційний код 37716841, адреса: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 63) витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 75 000,00 грн. (сімдесят п'ять тисяч гривень).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.10.2022р.
Суддя О.В. Котков