ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.09.2022Справа № 910/17446/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Сабалдаш О. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Укргіпробум"
до 1) Фонду державного майна України;
2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
про визнання незаконним і скасування наказу
за участю представників сторін:
від позивача: Іллюшко О. М., Штеренталь П. І., Ніколаєнко О. М.;
від відповідача-1: Пономаренко В.С.;
від відповідача-2: Михайлов В. В.;
від третьої особи-1: Бондар О. Г.;
третя особа-2: Якуш В. Ю.
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Приватне акціонерне товариство "Укргіпробум" (далі - ПрАТ "Укргіпробум", позивач) до Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, відповідач-1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по місту Києву, відповідач-2) про визнання незаконним та скасування наказу РВ ФДМУ по місту Києву № 840 від 10.05.1996 "Про перетворення Українського державного інституту по проектуванню деревообробних і меблевих підприємств "Укрдіпродеревпром" у відкрите акціонерне товариство у процесі його приватизації" в частині передачі до статутного фонду ВАТ "Укрдіпродеревпром" будівлі вентцентру за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 17, позначеної на плані будівлі літерою "Б".
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 05.11.2018 ПрАТ "Укргіпробум", як правонаступник ВАТ "Укрдіпропапір" та власник (балансоутримувач) будівлі по вул. М. Раскової, 19 у м. Києві, дізнався, що під час приватизації ВАТ "Укрдіпродеревпром" відповідачі неправомірно передали до статутного фонду вказаного підприємства будівлю вентиляційного центру за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 17, у якій знаходиться належний ПрАТ "Укргіпробум" та спільний у користуванні об'єкт - теплопункт, системи водопостачання і водного пожежогасіння будівель, позначений під літерою Б (далі - вентиляційний центр/вентцентр), власниками якого на даний час є фізичні особи - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
На думку позивача, після розмежування державного майна України на загальнодержавну і комунальну власність будівля вентиляційного центру належала до комунальної міста Києва, а тому РВ ФДМУ України по місту Києву не мало права нею розпоряджатись. Також згідно з п. г) ч. 2, п. г) ч. 4 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" будівля вентиляційного центру не підлягала приватизації, як об'єкт інженерної інфраструктури із встановленими в ньому мережами та устаткуванням, що пов'язані з постачанням споживачам води, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод; а згідно з ч. 2, 3 статті 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" будівля вентиляційного центру не могла бути приватизована окремо від встановлених в ній мереж, обладнання та устаткування, співвласником яких є ПрАТ "Укргіпробум".
У позові ПрАТ "Укргіпробум" просить визнати незаконним та скасувати наказ РВ ФДМУ по місту Києву № 840 від 10.05.1996 "Про перетворення Українського державного інституту по проектуванню деревообробних і меблевих підприємств "Укрдіпродеревпром" у відкрите акціонерне товариство у процесі його приватизації" в частині передачі до статутного фонду ВАТ "Укрдіпродеревпром" будівлі вентцентру за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 17, позначеної на будівлі літерою "Б".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2021 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки. Цією ж ухвалою суду до розгляду справи були залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідач-1 (ФДМУ) у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що Фонд є неналежним відповідачем у справі, оскільки приватизацію цілісного майнового комплексу Українського державного інституту "Укрдіпродеревпром", перетвореного у ВАТ "Укрдіпродеревпром", здійснювало РВ ФДМУ по місту Києву (відповідач-2). Також відповідач-1 наголосив на законності проведеної приватизації вказаного об'єкту та зазначив, що наведені позивачем підстави для скасування спірного наказу, а також відповідні обставини, вже були предметом розгляду у справі № 910/4804/19 та судами були відхилені. Крім того, просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача, оскільки про приватизацію ВАТ "Укрдіпродеревпром" позивач був обізнаний ще з моменту опублікування даної інформації у бюлетені ФДМУ та підписання в липні 2006 з ТОВ "Компанія "Укрцентрторг" (що здійснювало управління майном ВАТ "Укрдіпродеревпром") договору про спільну експлуатацію теплового пункту.
Відповідач-2 (РВ ФДМУ по місту Києву) у строк, визначений законом, також надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, так само зазначив, що вказані в цьому позові доводи були предметом дослідження у справі № 910/4804/19, а тому вони не потребують повторного розгляду судом, просив застосувати строк позовної давності до заявленої вимоги з підстав, зазначених відповідачем-1 (ФДМУ).
Третіми особами ( ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ) були надані письмові пояснення стосовно позову, у яких фізичні особи зазначили про відсутність підстав для визнання незаконним наказу РВ ФДМУ по місту Києву № 840 від 10.05.1996, оскільки усі наведені позивачем доводи досліджувались під час розгляду справи № 910/4804/19 та судами усіх інстанцій були відхилені. Також треті особи просили застосувати строк позовної давності до заявленої вимоги.
У підготовчому провадженні (10.02.2022) представник позивача заявив клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, проведення якої просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а також клопотання про витребування доказів з Київського бюро технічної інвентаризації - технічних документів стосовно будівлі вентцентру, що знаходиться за адресою по вул. М. Раскової, 17 в м. Києві.
За результатами розгляду вказаних клопотань ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 було відмовлено у клопотанні про призначення судової будівельно-технічної експертизи, виходячи з того, що метою проведення такої експертизи є вирішення питань, що мають значення для спору про встановлення права власності ТОВ «Укргіпробум» на будівлю вентцентру та його обладнання, проте, предмет спору в даній справі становить визнання частково недійсним та скасування наказу РВ ФДМУ по місту Києву № 840 від 10.05.1996, тобто питання щодо встановлення права власності позивача на обладнання будівлі вентцентру не відноситься до предмету спору в цій справі, а результати проведеного дослідження не матимуть значення для правильного вирішення спору.
Цією ж ухвалою суду від 31.05.2022 у Київського міського бюро технічної інвентаризації були витребувані завірені належним чином копії технічної документації на будівлю вентцентру по вул. Марини Раскової, 17 в м. Києві, позначеної літ. "Б", та адмінбудівлю по вул. М. Раскової, 17 в м. Києві, позначена на плані літ. "А".
На виконання вказаної ухвали витребувані докази 29.06.2022 були надані Київським міським бюро технічної інвентаризації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2022 підготовче провадження у справі було закрите, розгляд справи призначено по суті.
Після закриття підготовчого провадження від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, а саме - позивач визначив приміщення вентцентру не будівлею, як спочатку зазначав у позові, а спорудою. Указана заява була розцінена судом як додаткові пояснення по суті позовних вимог (без зміни підстав позову) та прийнята до розгляду.
Також після закриття підготовчого провадження від ПрАТ "Укргіпробум" надійшли клопотання (від 05.07.2022 та від 17.08.2022): про долучення до матеріалів справи доказів (копії пояснювальної записки технічного проекту будівництва "Виробничого корпусу "Укргіпробум" по вул М. Раскової, 19 у місті Києві); про витребування від ФДМУ матеріалів приватизаційної справи ДІ "Укрдіпропапір", від РВ ФДМУ по місту Києву - матеріалів приватизаційної справи Українського державного інституту по проектуванню деревообробних і меблевих підприємств "Укрдіпродеревпром", від КМБТІ - копій інвентаризаційних справ на нежитлові будівлі № 19, 17, 17-Б по вул. М. Раскової у місті Києві та інформації стосовно площ будівель № 17, 19, від Дніпровської РДА - інформації про присвоєння поштової адреси будівлі вентцентру; клопотання про залучення до розгляду справи ТОВ "Гіпробум" в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; клопотання про долучення до матеріалів справи доказу (листа Дніпровської РДА від 14.07.2022).
Зазначені клопотання суд залишив без розгляду як такі, що були подані поза межами визначеного законом процесуального строку та без заяв про його поновлення, на підставі ч. 2 ст. 118, ч. 2 ст. 207 ГПК України, відповідно до яких право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, клопотання, документи, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, суд залишає без розгляду у зв'язку із пропуском процесуального строку для їх подання.
Під час розгляду справи по суті представники позивача у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали та обґрунтували, просили їх задовольнити.
Представник відповідача-1 (ФДМУ) та представник відповідача-2 (РВ ФДМУ України по місту Києву) проти позову заперечили з підстав, зазначених у своїх відзивах, просили відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи-1 (Галазюк О. П.) та третя особа-2 - Якуш В. Ю. надали пояснення щодо позовних вимог, у яких просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у їх заявах по суті позову (письмових поясненнях).
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні та дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Фонду державного майна України від 13.04.1994 року № 25-АТ Державний інститут "Укрдіпропапір" було перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Укрдіпропапір", яке в даний час є приватним акціонерним товариством "Укргіпробум". Також згідно з цим наказом до статутного фонду ВАТ "Укрдіпропапір" була передана будівля державного інституту "Укрдіпропапір" по вул. М. Раскової, 19 у м. Києві, площею 12294,0 кв.м, яка належала до загальнодержавної власності.
Отже, ПрАТ "Укргіпробум", як правонаступник ВАТ "Укрдіпропапір", є власником та балансоутримувачем будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 19, площею 12 294,0 кв.м.
Поряд з цим встановлено, що у 1996 році Регіональним відділенням Фонду державного майна по м. Києву також проводилась приватизація цілісного майнового комплексу Українського державного інституту "Укрдіпродеревпром", під час якої наказом РВ Фонду державного майна по м. Києву № 840 від 10.05.1996 зазначене підприємство було перетворене у ВАТ "Укрдніпродеревпром", що підтверджується листом РВ Фонду державного майна по м. Києву № 30-03/769 від 24.01.2019.
Після завершення приватизації ВАТ "Укрдніпродеревпром" до статутного фонду цього підприємства була передана будівля за адресою: вул. М. Раскової, 17, в тому числі вентцентр, у якому знаходиться спільний теплопункт, системи водопостачання і водного пожежогасіння будівель.
Відповідно до матеріалів технічної документації на об'єкт нерухомого майна за адресою: вул. Марини Раскової, 17, складеної Київським міським бюро технічної інвентаризації від 16.10.2000 року, зазначений об'єкт включає в себе два будування позначені літерою "А" та літерою "Б".
11.07.2002 Головним управлінням комунальної власності м. Києва ВАТ "Укрдіпродеревпром" було видане свідоцтво про право власності на будівлю вентцентру за адресою: вул. М. Раскової, 17, позначену на плані будівлі літерою "Б".
У подальшому будівля вентцентру, позначена літерою "Б", по вул. М. Раскової, 17 у м. Києві, на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2003 перейшла у власність фізичним особам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які були акціонерами ліквідованого пізніше ВАТ "Укрдіпродеревпром", у рівних частинах.
Позивач вважає, що будівля вентцентру по вул. М. Раскової № 17 під літерою "Б", в якій знаходиться теплопункт, системи водопостачання і водного пожежогасіння, проектувалась для обслуговування двох адміністративних будівель по вулиці М. Раскової - будівлі № 17 (балансоутримувачем якої є ВАТ "Укрдіпродеревпром") та будівлі № 19 (балансоутримувачем якої є ПрАТ "Укргіпробум"). Отже, позивач, як балансоутримувач будівлі № 19, має право власності і користування будівлею вентцентру та комунальними мережами, що знаходяться в ній, проте, власники цієї будівлі (треті особи) не визнають такого права позивача.
Дослідивши вказані доводи, суд встановив, що фактично ПрАТ "Укргіпробум" подало позов, направлений на встановлення його права власності (користування) будівлею вентцентру та комунальними мережами. Проте, позовною вимогою заявник визначив визнання незаконним наказу РВ ФДМУ по м. Києву № 840 від 10.05.1996 "Про перетворення Українського державного інституту по проектуванню деревообробних і меблевих підприємств "Укрдіпродеревпром" у відкрите акціонерне товариство у процесі його приватизації" в частині передачі до статутного фонду ВАТ "Укрдіпродеревпром" будівлі вентцентру за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 17, позначеної на плані будівлі літерою "Б". При цьому, звертаючись до суду з даним позовом, ПрАТ "Укргіпробум" навіть не надало вищевказаного наказу РВ ФДМУ по м. Києву, про що суд вказував позивачу в ухвалі про залишення позову без руху.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб'єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Отже, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).
Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Як було роз'яснено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу.
При цьому позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу в спірних відносинах.
Тобто визначення способу захисту порушеного права є невід'ємним процесуальним правом позивача, яким він користується на власний розсуд, тоді його оцінка відповідності та наявності підстав для захисту такого права є обов'язком суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 921/346/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
У цій справі позивач вказує на наявність у нього права власності (володіння, користування) на будівлю вентцентру та порушення цього права третіми особами, проте, спосіб захисту порушеного права він обрав у вигляді визнання частково недійсним та скасування наказу РВ ФДМУ по місту Києву № 840 від 10.05.1996 про приватизацію.
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Главою 29 ЦК України визначені способи захисту права власності, серед яких: подання позову про витребування майна із незаконного володіння (віндикаційний позов), позов про усунення перешкод у володінні та користуванні майном (негаторний позов), позов про визнання права власності та інші.
Тож в даному випадку визнання недійсним та скасування спірної частини наказу РВ ФДМУ не є належним способом захисту права власності позивача, оскільки не призведе до реального відновлення стверджуваного ним права.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
За таких обставин позовна вимога ПрАТ "Укргіпробум" про часткове визнання недійсним та скасування спірного наказу не може бути задоволена, оскільки позивач просив застосувати неналежний спосіб захисту, що, у свою чергу, виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті.
Виходячи з цього, суд не перевіряв доводи позивача в частині проведення процедури приватизації, а саме того, що: РВ ФДМУ по м. Києву не мало права передавати будівлю вентиляційного центру за адресою: вул. Марини Раскової, 17, м. Київ, до статутного фонду ВАТ "Укрдіпродеревпром", оскільки ця будівля є комунальною власністю; будівля вентцентру за адресою: вул. Марини Раскової, 17 у місті Києві не підлягала приватизації, оскільки вона відноситься до об'єктів інженерної інфраструктури; будівля вентцентру не могла бути приватизована окремо від встановлених у ній мереж, обладнання та устаткування, співвласником яких є ПрАТ "Укргіпробум". Також суд не підтверджував і не спростовував таких доводів та не оцінював відповідні докази, оскільки адекватний аналіз може бути зроблений у судовому рішенні в разі звернення позивача до суду із обранням належного способу захисту.
Крім того, розглянувши позовні вимоги в контексті вищенаведеного, суд встановив ще й відсутність порушеного права позивача у даній справі з огляду на наступне.
Так, у позові позивач стверджує про незаконність наказу РВ ФДМУ по м. Києву № 840 від 10.05.1996 "Про перетворення Українського державного інституту по проектуванню деревообробних і меблевих підприємств "Укрдіпродеревпром" у відкрите акціонерне товариство у процесі його приватизації", яким були порушені права ПрАТ "Укргіпробум", як власника та балансоутримувача будівлі № 19, на володіння та користування будівлею вентцентру за адресою: м. Київ, вул. М. Раскової, 17, позначену на плані літерою "Б".
Проте, суд такі доводи відхиляє, оскільки доказів наявності у позивача права власності (володіння, користування) на вказану будівлю суду не надано.
Більш того, рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі № 910/4804/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 та постановою Верховного Суду від 06.10.2020, за позовом ПрАТ "Укргіпробум" до Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради про визнання недійсним наказу та свідоцтва про право власності, в обґрунтування якого позивач надав аналогічні доводи, як і в цій справі, було встановлено, що будь-яких доказів, на підставі яких можливо встановити право власності на майно, яке розташоване у будівлі вентцентру по вул. М. Раскової, 17 у м. Києві, літ."Б", в матеріалах справи немає.
У вказаній справі суди дійшли висновку, що РВ Фонду державного майна по м. Києву було проведено приватизацію цілісного майнового комплексу Українського державного інституту "Укрдіпродеревпром" та передано до статутного фонду ВАТ "Укрдіпродеревпром" усю будівлю за адресою: вул. М. Раскової, 17. При цьому Регіональне відділення Фонду державного майна по м. Києву здійснило приватизацію вказаного об'єкту в межах своїх повноважень, будь-яких порушень процедури приватизації судами не виявлено.
Також судами було встановлено, що виробничий корпус, позначений на плані літерою "А", та вентиляційний центр позначений літерою "Б", - є одним інвентарним об'єктом за адресою: вул. М. Раскової, 17, та будівля вентиляційного центру є невід'ємною частиною будівлі за адресою м. Київ, вул. М. Раскової, 17. У той же час, позивач є власником іншої будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. М. Раскова, 19 (площею 12294,0 кв.м).
На підставі викладеного, виходячи зі змісту позовних вимог та характеру спірних правовідносин у даній справі, суд дійшов висновку про те, що оспорюваний наказ ніяким чином не порушив права ПрАТ "Укргіпробум".
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19.
За таких обставин, оскільки позивач не довів факту порушення його права власності, а обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом скасування спірного наказу не призводить до настання тих наслідків, які можуть бути розцінені як ефективне відновлення можливого порушеного права ПрАТ "Укргіпробум", суд вважає, що позов ПрАТ "Укргіпробум" про визнання незаконним і скасування наказу РВ ФДМУ по місту Києву № 840 від 10.05.1996 в частині задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання учасників справи про застосування строків позовної давності, то суд зазначає, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів"). У даному випадку, зважаючи на той факт, що порушення прав та інтересів позивача за позовом не відбулось, строк позовної давності судом не застосовується.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Укргіпробум" до Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування наказу.
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 15 вересня 2022 року.
Повний текст рішення складений 30 вересня 2022 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.