29 вересня 2022 р. Справа № 902/61/22
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Манзюк Х.О., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 (фактична адреса : АДРЕСА_1 ; адреса місця реєстрації : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю :
арбітражного керуючого Белінської Н.О. (в режимі відеоконференції)
В провадженні Господарського суду Вінницької області (суддя Тісецький С.С.) перебуває справа № 902/61/22 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 16.02.2022 року, серед іншого, відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Білявського В.В..
23.02.2022 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі №902/61/22 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..
Разом з тим, ухвалою від 05.07.2022 року було призначено попереднє засідання у справі на 10.08.2022 року. Задоволено клопотання боржника про заміну арбітражного керуючого у справі. Відсторонено арбітражного керуючого ОСОБА_2 від виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Задоволено заяву арбітражного керуючого Белінської Н.О. на участь у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Белінську Н.О..
Водночас, ухвалою суду від 10.08.2022 року призначено попереднє засідання у цій справі на 12.10.2022 року.
30.08.2022 року до суду від ОСОБА_3 надійшла заява б/н від 26.08.2022 (вх.№01-36/602/22) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/61/22.
В зв'язку з перебуванням судді Тісецького С.С. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду здійснено повторний автоматизований розподіл заяви ОСОБА_3 б/н від 26.08.2022 року (вх. № 01-36/602/22) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/61/22, за результатами якого вказану заяву розподілено на розгляд судді Лабунській Т.І..
Ухвалою суду від 31.08.2022 року справу № 902/61/22 в частині розгляду заяви ОСОБА_3 б/н від 26.08.2022 (вх.№ 01-36/602/22) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/61/22 прийнято до свого провадження. Призначено заяву ОСОБА_3 б/н від 26.08.2022 (вх. № 01-36/602/22) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/61/22 до розгляду в судовому засіданні на 29.09.2022 року об 11:00 год..
26.09.2022 року суддя Тісецький С.С. приступив до роботи, після виходу з відпустки.
26.09.2022 року на підставі заяви судді Лабунської Т.І., згідно розпорядження керівника апарату суду та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, зазначену вище кредиторську заяву ОСОБА_3 у справі № 902/61/22 передано на розгляд судді Тісецькому С.С..
В подальшому, ухвалою суду від 27.09.2022 року було прийнято до свого провадження заяву ОСОБА_3 б/н від 26.08.2022 року (вх. № 01-36/602/22) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/61/22. Призначено вказану кредиторську заяву до розгляду в судовому засіданні на 29.09.2022 року. Задоволено клопотання арбітражного керуючого Белінської Н.О. № 02-37/873 від 19.09.2022 року про участь в судовому засіданні по справі № 902/61/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
На визначену дату в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з'явилася арбітражний керуючий Белінська Н.О..
При цьому, судом встановлено, що 12.09.2022 року від ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання б/н від 07.09.2022 року про розгляд заяви про визнання кредиторських вимог до боржника без участі кредитора.
Також, 26.09.2022 року від арбітражного керуючого Белінської Н.О. до суду надійшло повідомлення № 02-37/921 від 25.09.2022 року про результати розгляду заяви ОСОБА_3 про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/61/22.
Судом були оглянуті подані документи та долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні керуючий реструктуризацією не заперечила щодо розгляду поданої кредиторської заяви у цьому судовому засіданні та підтримала позицію, яка викладена у повідомленні про результати розгляду відповідної заяви кредитора.
Суд, розглянувши заяву ОСОБА_3 про визнання кредиторських вимог до боржника, заслухавши арбітражного керуючого та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом поданої кредиторської заяви, 15.01.2022 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 , на підставі усного договору позику 15 000 грн. Про зазначений факт була укладена розписка між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Зазначені кошти ОСОБА_1 зобов'язувався повернути до 15 квітня 2022 року.
Станом на 18 серпня 2022 року, ОСОБА_1 кошти в сумі 15 000 грн не повернув.
З огляду на викладене, Заявник просить суд включити ОСОБА_3 до реєстру вимог кредиторів у справі № 902/61/22 із заявленими кредиторськими вимогами в сумі 15 000 грн та сумою судового збору.
Відповідно до повідомлення арбітражного керуючого Белінської Н.О. № 02-37/921 від 25.09.2022 року про результати розгляду заяви ОСОБА_3 про визнання кредиторських вимог до боржника, керуючим реструктуризацією визнано в повному обсязі вимоги ОСОБА_3 в сумі 15 000 грн.
На підтвердження обставин, викладених у заяві, Заявником додані відповідні докази.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, боржник - ОСОБА_1 отримав від кредитора - ОСОБА_3 у позику кошти в сумі 15 000 грн, та боржник зобов'язувався їх повернути до 15.04.2022 року, що підтверджується розпискою від 15.01.2022 року.
Також, згідно розписки від 15.01.2022 року, ОСОБА_3 підтвердив, що ОСОБА_1 дійсно позичив у нього 15.01.2022 року кошти в сумі 15000 грн, з обіцянкою повернути останні до 15.04.2022 року.
Разом з тим, на момент розгляду поданої кредиторської заяви, боржником не надано суду доказів щодо повернення ОСОБА_3 коштів в сумі 15 000 грн.
Отже, між боржником та кредитором було укладено усний договір позики грошових коштів.
За змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 12.01.2022 року у справі № 206/6401/18, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУзПБ, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
За змістом ст. 1 КУзПБ, кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Суд звертає увагу на те, що заява ОСОБА_3 про визнання грошових вимог до боржника надіслана до суду 26.08.2022 року, що підтверджується наявною на конверті (долучений до заяви) поштовою накладною.
Водночас, як вказувалося вище, оголошення про відкриття провадження у справі №902/61/22 про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 було оприлюднено 23.02.2022 року, а тому кредиторська заява ОСОБА_3 подана до суду поза межами строку встановленого наведеною вище нормою КУзПБ.
Разом з цим, заявлені кредиторські вимоги ОСОБА_3 до боржника виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , а тому є конкурсними, однак заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання.
Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене, за наслідками розгляду вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_3 про визнання грошових вимог до боржника підтверджена відповідними доказами, а тому підлягає задоволенню, в зв'язку з чим, заявлені грошові вимоги в розмірі 15 000,00 грн підлягають визнанню із віднесенням їх до другої черги задоволення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у поданій кредиторській заяві, кредитор просить включити до реєстру вимог кредиторів у цій справі суму судового збору в розмірі 5 200,00 грн.
Як вбачається із долученої до заяви копії квитанції від 25.08.2022 року, ОСОБА_3 сплачено судовий збір в сумі 4 962,00 грн.
Відтак, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 962,00 грн - судового збору за подання заяви про визнання кредитором.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232, 234, 235, 236, 242, 326 ГПК кодексу України, суд -
1. Задоволити заяву ОСОБА_3 б/н від 26.08.2022 року (вх. № 01-36/602/22) про визнання кредиторських вимог до боржника у справі № 902/61/22.
2. Визнати грошові вимоги ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_1 (фактична адреса : АДРЕСА_1 ; адреса місця реєстрації : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 15 000,00 грн (друга черга задоволення) та 4 962,00 грн витрат на сплату судового збору (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/61/22.
3. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/61/22.
4. Копію ухвали надіслати рекомендованим листом згідно переліку та на відомі суду електронні поштові адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3
Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. 2 прим.:
1- до справи;
2 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ).