вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" вересня 2022 р. Справа№ 925/846/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін:
від прокурора: Кузьміна К.Г.
від позивача 1: не з'явився
від позивача 2: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонікс Лаб", м. Київ
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 (повний текст складено 10.12.2021)
у справі № 925/846/21 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1. Міністерства охорони здоров'я України, м. Київ
2. Державної установи "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України", м. Черкаси
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонікс Лаб", м. Київ
про визнання правочину недійсним в частині та стягнення 10 280,00 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України (далі - позивач-1) та Державної установи "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" (далі - позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонікс Лаб" (далі - відповідач, ТОВ "Біонікс Лаб") про визнання недійсним пункту 3.1 Договору № 2935 від 07.04.2020, укладеного між позивачем-2 та відповідачем, та стягнення з відповідача на користь позивача-2 як зайво сплаченого податку на додану вартість грошових коштів у сумі 10 280,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні Договору № 2935 від 07.04.2020 не було дотримано вимог законодавства в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни договору, у зв'язку з чим, на думку прокурора, наявні підстави для визнання недійсним в судовому порядку пункту 3.1 вказаного договору, а також стягнення безпідставно набутих відповідачем бюджетних коштів у сумі 10 280,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі №925/846/21 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з ТОВ "Біонікс Лаб" на користь Державної установи "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" грошові кошти в сумі 10 280,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн покладено на Черкаську обласну прокуратуру.
Присуджено до стягенення з ТОВ "Біонікс Лаб" на користь Черкаської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
Ухвалене рішення мотивоване тим, що перераховані позивачем-1, в якості ПДВ за Договором, грошові кошти в сумі 10 280,00 грн, як такі що набуті без достатньої правової підстави, підлягають поверненню позивачу-1, оскільки в силу прямої вказівки Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон №540-ІХ), який набрав чинності з 02.04.2020, та Постанови Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 (далі - Постанова №224, в редакції станом на дату укладення Договору), поставлений відповідачем товар позивачу-2 не підлягав оподаткуванню податком на додану вартість
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним пункту 3.1 Договору, місцевий господарський суд виходив з того, що в спірному Договорі сторони погодили ціну як істотну його умову, відтак вказаний пункт Договору не може бути визнаний судом недійсним без визнання недійсним правочину в цілому.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Біонікс Лаб" 29.12.2021 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 925/846/21 скасувати частково, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у сумі 10 280,00 грн та судових витрат в розмірі 2 270,00 грн; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін; стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь скаржника витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 405,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, в результаті чого зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду винесено з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.
За твердженням апелянта поставлений ним товар позивачу-2 не відповідає назві товарів, які зазначені у переліку товарів, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість. Таким чином, встановлення обставин щодо недотримання передбачених Постановою №224 умов для віднесення поставленого за Договором товару до товарів, операцій з постачання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість, виключає таке звільнення, у зв'язку з чим відсутнє порушення відповідачем вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України і Постанови №224 у частині включення суми ПДВ до вартості товару.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2022 справу № 925/846/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Куксов В.В., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 925/846/21.
Відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонікс Лаб" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 925/846/21 до надходження до суду матеріалів справи.
19.01.2022 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Біонікс Лаб" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі №925/846/21, справу № 925/846/21 призначено до розгляду на 10.03.2022 о 10 год. 10 хв.
Судове засідання призначене на 10.03.2022 не відбулося у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2022, справу №910/9551/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Куксова В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонікс Лаб" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі №925/846/21, розгляд апеляційної скарги ТОВ "Біонікс Лаб" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі №925/846/21 призначено на 06.06.2022 о 12 год. 10 хв.
У судовому засіданні 06.06.2022 оголошено перерву у справі № 925/846/21 до 12 год. 00 хв. 25.07.2022.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. 25.07.2022 у відпустці.
Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2022, справу № 925/846/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Чорногуза М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 вищезазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Біонікс Лаб" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі № 925/846/21, справу № 925/846/21 призначено до розгляду на 19.09.2022 о 12 год. 20 хв.
Позиції учасників справи.
18.05.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Черкаської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу.
24.05.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Державної установи "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Явка представників сторін.
У судове засідання 19.09.2022 з'явився прокурор, проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду просив залишити без змін.
Відповідач, позивач-1 та позивач-2 участь повноважних представників у судовому засіданні 19.09.2022 не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені у встановленому чинним процесуальним законом порядку.
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду шляхом направлення на електронні адреси ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 про відкладення розгляду справи.
За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).
Оскільки явка представників позивача-1, позивача-2 та відповідача в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників позивача-1, позивача-2 та відповідача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
07.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біонікс Лаб" (далі - постачальник, відповідач) та Державною установою "Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" (далі - покупець, позивач-2) було укладено Договір № 2935 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує товари медичного призначення - набір реагентів Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR, 100 реакцій (50283 Коронавірус (SARS-CoV), антигени IVD, реагент), набір для виділення РНК вірусів GENEKAM) / GENEKAM RNA ISOLATION KIT (VIRUS) (50283 Коронавірус (SARS-CoV), антигени IVD, реагент) (код ДК 021:2015:33690000-3 - Лікарські засоби різні) (далі - товар), у відповідності до Специфікації, що додається до цього Договору і є невід'ємною його частиною.
За умовами пункту 3.1 Договору загальна ціна Договору становить 123 360,00 грн, у тому числі ПДВ - 20 560,00 грн.
Відповідно до п. 4.1 Договору оплата товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки товару згідно з видатковою накладною.
Згідно з п. 8.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
У Специфікації № 1 до Договору сторони погодили найменування, кількість та вартість товару - 123 360,00 грн, у тому числі ПДВ - 20 560,00 грн.
16.06.2020 між позивачем-2 та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, за умовами якої сторони погодили ціну Договору - 61 680,00 грн, у тому числі ПДВ 10 280,00 грн, а також виклали Специфікацію до Договору у новій редакції.
Як зазначає прокурор та підтверджується матеріалами справи, відповідачем, на виконання умов Договору, було поставлено, а позивачем-2 прийнято товар загальною вартістю 61 680,00 грн, у тому числі ПДВ 10 280,00 грн, про що свідчить підписана сторонами та скріплена відтисками їхніх печаток видаткова накладна № 149 від 07.04.2020.
За твердженнями прокурора, 08.04.2020 позивачем-2 було здійснено оплату поставленого відповідачем товару, що підтверджується відміткою органу казначейства, яка проставлена у вищевказаній видатковій накладній.
З матеріалів справи вбачається, що позивач-2 звертався до відповідача з претензією №06.3-08/906 від 26.03.2021 щодо повернення зайво сплаченого ПДВ у сумі 10 280,00 грн, у відповідь на яку відповідач у листі вих. 61 від 30.03.2021 повідомив позивача-2, що не мав правових підстав для імпорту та подальшого продажу вказаних вище товарних позицій на території України без нарахування ПДВ.
Листом № 06.3-08/1151 від 15.04.2021 позивач-2 звернувся до прокурора, в якому повідомив, що відповідач відмовив у задоволенні його претензії та просив для захисту інтересів держави розглянути питання щодо звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення зайво сплаченої суми ПДВ - 10 280,00 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що прокурор звертався до Міністерства охорони здоров'я України (далі - позивача-1) з листами №145-735вих21 від 20.04.2021 та №145-1078вих21 від 12.05.2021, в яких просив позивача-1 надати інформацію щодо вжитих ним заходів, спрямованих на стягнення вищевказаних грошових коштів до державного бюджету та інформацію щодо можливості використання закладами охорони здоров'я медичних виробів/товарів медичного призначення без наявності декларації чи відповідного повідомлення позивача-1 на такі вироби/товари.
Листом № 14-13/15838/2-21 від 28.05.2021 позивач-1 повідомив прокурора, що позивачем-2 було проінформовано його про те, що претензія позивача-2 була залишена відповідачем без задоволення, а також про те, що позивач-2 звертався до прокурора з проханням розглянути питання про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 10 280,00 грн. Враховуючи ту обставину, що у позивача-1 відсутні територіальні органи, він також просив прокурора захистити інтереси держави шляхом звернення до суду з позовом про стягнення коштів з відповідача, а також повідомив, що дія відповідних технічних регламентів не поширюється на медичні вироби, включені до переліку лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної інфекції (COVID-19), які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224.
У листі № 06.3-08/1030 від 06.04.2021 позивач-2 повідомив прокурора про вжиті ним заходи, спрямовані на усунення допущених порушень законодавства при укладенні та виконанні Договору.
Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор зазначає, що товари, які були предметом Договору, укладеного між позивачем-2 та відповідачем, належать до категорії товарів, необхідних для боротьби з коронавірусною інфекцією (COVID-19), відтак ціна Договору мала бути визначена без урахування ПДВ, оскільки вказані товари підпадають під перелік товарів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 244, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, у зв'язку з чим прокурор вказує на наявність правових підстав для визнання недійсним пункту 3.1 Договору в частині включення податку на додану вартість до загальної ціни Договору та стягнення з відповідача на користь позивача-2, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, зайво сплаченого податку на додану вартість у сумі 10 280,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції вирішував питання наявності/відсутності підстав для визнання недійсним пункту 3.1 Договору № 2935 від 07.04.2020, укладеного між позивачем-2 та відповідачем, та стягнення з відповідача на користь позивача-2 як зайво сплаченого податку на додану вартість грошових коштів у сумі 10 280,00 грн.
При цьому апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення зайво сплаченого податку на додану вартість у сумі 10 280,00 грн.
Під час апеляційного перегляду справи колегією суддів апеляційного господарського суду порушення норм процесуального права та наявності обов'язкових підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України, для скасування судового рішення суду першої інстанції в неоскаржуваній частині не встановлено. Отже, в силу приписів ч. 1 ст. 269 ГПК України апеляційний перегляд здійснюється в межах вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Суд встановив факт поставки відповідачем товару за Договором загальною вартістю 61 680,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №149 від 07.04.2020, а також факт прийняття товару позивачем-2, про що свідчить підпис його представника та відтиск печатки позивача-2 у зазначеній видатковій накладній.
Вказані обставини, а також оплата позивачем-2 вартості поставленого відповідачем товару не заперечується учасниками справи у їхніх заявах по суті справи.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX), який набрав чинності з 02.04.2020, пункт 71 підрозділу 2 Розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: "Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року".
Постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 (далі - Постанова №224, в редакції станом на дату укладення Договору) було затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
Згідно примітки 1. Постанови №224 коди згідно з УКТЗЕД наводяться у цьому переліку довідково. Основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість та від сплати ввізного мита товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванню (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.
Відповідно до п. 2 примітки Постанови №224 для цілей цього переліку:
1) медичні вироби означають медичні вироби, активні медичні вироби у значенні, наведеному в Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048);
2) засоби індивідуального захисту, визначені Технічним регламентом засобів індивідуального захисту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216), є медичними виробами.
11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями), якою установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин, дія якого триває по сьогоднішній день.
За змістом Постанови № 224 набір реагентів Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR, 100 реакцій та набір для виділення РНК вірусів GENEKAM) / GENEKAM RNA ISOLATION KIT (VIRUS) віднесено до медичного обладнання, яке необхідне для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє як необґрунтовані доводи апелянта стосовно того, що поставлений ним товар позивачу-2 не відповідає назві товарів, які зазначені у переліку товарів, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість, визначеного Постановою № 224, оскільки незазначення конкретного виробу, обладнання чи товару у вказаному переліку не свідчить про те, що його не віднесено до товарів, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами прокурора, що медичне обладнання, яке є предметом Договору, віднесено до товарів, звільнених від оподаткування податком на додану вартість.
В обґрунтування позовної вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 10 280,00 грн, перерахованих позивачем-2 за Договором в якості ПДВ відповідачу, прокурор посилається на недійсність пункту 3.1 Договору та, відповідно, відпадіння правової підстави для набуття вказаних грошових коштів відповідачем і, як наслідок, можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
Водночас, місцевий господарський суд при розгляді цієї справи встановив відсутність правових підстав для визнання пункту 3.1 Договору недійсним.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.
При цьому, якщо сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19 та від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18.
З огляду на вищенаведене, перераховані позивачем-1, в якості ПДВ за Договором, грошові кошти в сумі 10 280,00 грн, як такі що набуті без достатньої правової підстави, підлягають поверненню позивачу-1, оскільки в силу прямої вказівки Закону № 540-ІХ, який набрав чинності з 02.04.2020, та Постанови № 224, поставлений відповідачем товар позивачу-2 не підлягав оподаткуванню податком на додану вартість.
Доводи відповідача стосовно того, що позивач-2 міг перевірити до дати фактичного виконання сторонами зобов'язань за Договором відсутність умов для віднесення замовлених товарів до товарів, операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, також є необґрунтованими, оскільки вказані обставини не можуть бути підставою для неповернення ним безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 10 280,00 грн у вигляді ПДВ за Договором.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача-2 грошових коштів у сумі 10 280,00 грн.
У зв'язку з наведеним, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття постанови у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2021 у справі №910/13603/21 ухвалене у відповідності до норм чинного законодавства, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонікс Лаб" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі №925/846/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі №925/846/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи №925/846/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Чорногуза М.Г. з 22.09.2022 по 30.09.2022 та судді Коробенка Г.П. з 26.09.2022 по 30.09.2022 повний текст постанови складено 03.10.2022.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
М.Г. Чорногуз